uk
Українська електронна енциклопедія освіти

Українська електронна енциклопедія освіти

Ukrainian Electronic Encyclopedia of Education

Головна_сторінка › Зязюн Іван Андрійович

Нові статті


2025-12-02
Максимович Михайло Олександрович
Переглянути
2025-11-30
Медико-педагогічні комісії
2025-11-30
Психолого-медико-педагогічні консультації
2025-11-28
Затримка психічного розвитку
2025-11-28
Зона найближчого розвитку

Новини

2025-07-21
Оновлення сайту
Переглянути
2025-07-03
Семінар для редакторів: Червень 2025
Переглянути
2025-07-01
Завершення курсу "Українська електронна енциклопедія освіти: технології наповнення цифровим контентом"
Переглянути
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
ВізуальнийВікірозмітка
 
(Не показані 117 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 21: Рядок 21:
|Стать=ч
|Стать=ч
|Alma mater=Київський національний університет імені Тараса Шевченка  
|Alma mater=Київський національний університет імені Тараса Шевченка  
|Magnum opus=
|Magnum opus=Основи педагогічної майстерності
|Місце діяльності=Київ
|Місце діяльності=Київ
|Напрями діяльності=
|Напрями діяльності=філософія, психологія, педагогіка
|Наукова школа=
|Наукова школа=засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності
|Відзнаки=Заслужений працівник вищої школи УРСР
|Відзнаки=Заслужений працівник вищої школи УРСР
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/ziaziun-i-a/
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/ziaziun-i-a/
Рядок 34: Рядок 34:


===Освіта===
===Освіта===
Закінчивши з відзнакою семирічну Пашківську (1952 р.) та середню Галицьку загальноосвітні школи, у 1955 р. розпочав свою трудову діяльність на посаді завідувача сільського клубу.   
Закінчив з відзнакою семирічну Пашківську (1952 р.) та середню Галицьку загальноосвітні школи.   


Закінчив Гірничо-промислове училище № 5 у м. Свердловську Луганської області, Київський університет ім. Т. Г. Шевченка (історико-філософський факультет).
У 1955 р. розпочав свою трудову діяльність на посаді завідувача сільського клубу. 
 
У 1956 р. – колгоспник у колгоспі «Перемога», с. Пашківка. 
 
З 1956-1958 рр. – учень гірничо-промислового училища № 5 міста Свердловськ Луганської області.  
 
З 1959-1964 рр. – студент [[Сем_посилання::https://knu.ua|Київського університету імені Т. Г. Шевченка]] (історико-філософський факультет).


===Діяльність===
===Діяльність===
====Педагогічна діяльність====
====Педагогічна діяльність====
[[Файл:Rus 2.jpg|ліворуч|250пкс|Софія Русова, 1874 р.]]
[[Файл:Zja 9.jpg|ліворуч|231x231px]]
Раптова смерть батька у 1871 р. змінила життя Софії. Вона осмислила своє духовне і громадське призначення і вирішила присвятити своє життя педагогічній справі.  
Етапи професійного шляху Зязюна І. А:
 
1958-1959 рр. – вихователь у гірничо-промисловому училищі № 5 міста Свердловськ Луганської області.
 
1959 р. – заступник директора з культурно-масової роботи гірничопромислової школи №72 міста Володарка Свердловського району Луганської області.
 
1964-1966 рр. – асистент кафедри філософії [[Сем_посилання::https://www.dsau.dp.ua|Дніпропетровського сільськогосподарського інституту]].
 
1966-1968 рр. – аспірант кафедри філософії [[Сем_посилання::https://knu.ua|Київського університету імені Т. Г. Шевченка]].


Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. Разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. Протягом 1874–1876 рр. була учасницею українського земляцтва у Санкт-Петербурзі. Допомагала чоловікові в підготовці повного видання «[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80_(%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0) Кобзаря]» Тараса Шевченка до видання у Празі (1876 р.).
1968 р. – старший викладач кафедри філософії [[Сем_посилання::https://knutkt.edu.ua|Театрального інституту імені І. Карпенка-Карого]] (м. Київ).


Пізніше працювала повитухою на хуторі поблизу Борзни й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 р. вчителювала в Олешні.  
1968-1970 рр. – старший викладач кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.


У 1879–1883 рр. разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури. З 1909 р. викладала в Комерційному інституті, комерційній школі 1 Учительського товариства та у [https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/frebel-fridrikh-vilhelm/ushanuvannya-pamyati/ Фребелівському педагогічному інституті] в Києві.
1970-1971 рр. – завідувач лабораторії творчих процесів Театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка (м. Київ).


У 1917 р. – член Української Центральної Ради, голова Всеукраїнської учительської спілки. У міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти. Брала активну участь у дерусифікації шкіл, влаштуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників та укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, що передбачала національний характер і базувалась на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).
1971-1975 рр. – старший викладач, доцент кафедри філософії Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого.


Викладачка французької мови у Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.
1975-1990 рр. – ректор [[Сем_посилання::http://pnpu.edu.ua|Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка]].


Очолила культурний сектор громадсько-політичної організації «Союз українок», заснованої у Кам'янці-Подільському в жовтні 1919 р.
1990-1992 рр. – Міністр освіти і науки України.


1920 р. – лекторка педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету та голова Української національної жіночої ради (до 1938 р.).
1992-1993 рр. – завідувач лабораторії естетичного виховання Інституту педагогіки Міністерства народної освіти України.


З 1922 р. перебувала в еміграції, зокрема з 1923 р. - професорка педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова у Празі.
1993-2014 рр. – директор  [[Сем_посилання::http://ipood.com.ua/storiya-institutu|Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України]].


==== Наукова діяльність ====
==== Наукова діяльність ====
Усе життя Русова С. Ф. присвятила практичній педагогіці, розробці нових методик дошкільного виховання та розбудові української національної школи та освіти.
[[Файл:Zja 21.jpg|праворуч]]
Зязюн І. А. відомий у світі дослідник проблеми філософії освіти, теорії і методики професійної освіти, естетичного виховання, педагогічної естетики та етики, психопедагогіки.


Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.
Внесок Зязюна І. А. у розвиток сучасної філософії і пе­дагогіки неоціненний. Він охоплює широковідомі наукові концепції: «філософії освіти», «педагогіки добра», «педагогічної майстерності», що ґрунтувалися на гуманістичних засадах та екзистенційному світо­сприйнятті науковця.  
[[Файл:Rus 14.jpg|250пкс|праворуч]]
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, у межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші фундаментальні теоретико-методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.


Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції Русової С. Ф., де у центрі перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.
Суттєвим є особистий внесок педагога-науковця в розбудову системи професійної підготовки науково-педагогічних кадрів у нашій державі. Академік Зязюн І. А. – фундатор нового напряму педагогічної науки і засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності, яка виховала не одне покоління науковців України.


Виховний ідеал за Русовою С. Ф. – це виховання гармонійної людини на засадах любові й пошани до найкращих національних традицій.
Заснував Академію педагогічної майстерності. Із ініціативи Зязюна Івана Андрійовича у різних регіонах України створено 36 центрів педагогічної майстерності, об’єднаних навколо Всеукраїнського центру педагогічної майстерності в складі [[Сем_посилання::https://cdu.edu.ua|Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького]], [[Сем_посилання::http://pnpu.edu.ua|Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка]], [[Сем_посилання::https://cusu.edu.ua/ua/| Кіровоградського національного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]], [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Педагогічно-меморіальний_музей_Антона_Макаренка|педагогічно-меморіальних музеїв А. С. Макаренка]] у с. Ковалівка і м. Кременчук Полтавської області, а також музейних комплексів ([[Педагог::Сухомлинський Василь Олександрович|Сухомлинського В. О.]], Ткаченка І. Г. та [[Педагог::Захаренко Олександр Антонович|Захаренка О. А.]]).


Головне завдання виховання – забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
Найбільша заслуга вченого в тому, що з його ініціативи вперше в [[Сем_посилання::http://pnpu.edu.ua/|Полтавському державному педагогічному інституті]] було впроваджено як окремий навчальний предмет науку про одухотворення навчального процесу – педагогічну майстерність, яку потім уведено до навчальних програм підготовки майбутніх освітян у педагогічних вишах.  


Заслуговують на увагу погляди Русової С. Ф. на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи.
В Україні й за кордоном Зязюн І. А. відомий і ґрунтовними науковими пошуками: це і філософія освіти, і теорія та методика професійної освіти, і проблеми естетичного виховання.
[[Файл:Zja 5.jpg|праворуч]]
Переконання, що «життєдайні начала Добра, Любові, Істини і Краси перебувають в руках Учителя», здатного сформувати пізнавальні запити і духовні потреби учнів, спонукали Івана Андрійовича Зязюна, вже як міністра народної освіти, ініціювати теоретико-методологічні та експериментальні дослідження за програмою «Учитель». Із «легкої руки» міністра розпочалася й широкомасштабна комплексна програма «Творча обдарованість», завдяки якій стимулюються дослідницькі пошуки учнівської молоді.


Педагогиня справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.
Провідними ідеями українського філософсько-антропологічного кордоцентризму Зязюна І. А. є почуття, рухи почуттів (або духовного серця) та різні форми його вияву, насамперед добра, любові, волі, свободи, духу, духовності та ін.


'''Концепція рідної української школи'''
Втіливши положення емоційно-почуттєвої сфери в Концепції педагогічної майстерності, він не лише збагатив педагогічну науку, а й привніс прогностичні ідеї в практику українського філософського кордоцентризму (філософії серця), започаткованому в українській культурі  Сковородою Г.,  Юркевичем П., Шевченком Т., Кулішем П. та ін.


Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій уся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.
Розвиваючи антропо-етико-естетичний аспект педагогічної майстерності, академік наголошував на безперервному самопізнанні, самоудосконаленні, сприйнятті і розумінні прекрасного, духовної осно­ви людини, її кордоцентричних мотивів. Вчений надає перевагу ірраціональному над раціональ­ним, духовному досвіду (інтуїтивного осягнення) над логіко-дискурсивним мисленням.


Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.
Зязюн І. А. був відданий пам’яті видатних майстрів ві­тчизняної педагогіки і достойно продовжував їхню шляхетну справу. Саме з його іменем пов’язана організація наукового макаренкознавства у всеукра­їнському і світовому масштабах.
 
Традиції педагогічної майстерності, що інтегрує проблеми філософії, етики, естетики, логіки, риторики, психології, соціальної психології, педагогіки, історії педагогіки та психології, соціології, започатковані талановитим педагогом, гідно продовжив колектив науковців [[Сем_посилання::http://ipood.com.ua/storiya-institutu/|Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України]], який Зязюн І. А. тривалий час очолював. Невтомний трудівник зумів виплекати сучасних учених, особистостей із високою методологічною культурою, фундаментальною підготовкою, гуманістичним стилем наукового мислення. Багатий педагогічний ужинок інституту приносить значну користь науці й практикам. Без сумніву, до цієї спадщини долучатиметься не одне покоління студентів, викладачів, учителів, учених і завжди знаходитиме в ній ключ до розв’язання складних проблем.


====Науково-експертна діяльність====
====Науково-експертна діяльність====
У 1910 р. разом з Григорієм Шестюком заснувала й редагувала педагогічний журнал «Світло». Протягом 1910-1914 рр. у цьому виданні  надрукувано понад 100 статей, розвідок та рецензій Русової С. Ф. Статтями «Дитячий сад на національнім ґрунті» та «Націоналізація дошкільного виховання» започатковується відомий цикл її фундаментальних праць із дошкільної педагогіки. У статтях «Ідейні підвалини школи» та «Нова школа», педагогиня почала розробляти свою концепцію шкільного навчання.  
[[Файл:Zja 6.jpg|праворуч]]
Наукова школа академіка Зязюна І. А. – це педагогічний феномен, що характеризується не тільки яскравими якісними, а й кількісними показниками. Під його керівництвом (підготовлено і захищено 22 докторських і 20 кандидатських дисертацій) молоді вчені здійснили численні наукові дослідження, результати яких, безумовно, збагачують педагогічну теорію і практику – беззаперечний факт функціонування в Україні його наукової школи.  


Аналіз публікацій Софії Федорівни у «Світлі» демонструє широке коло її інтересів: від історії педагогіки (статті про Драгоманова М. П., Лесгафта П. Ф., Руссо Ж.–Ж., розвідки з історії просвітнього руху в Україні) до опису педагогічного життя за кордоном (оповіді про початкові школи в Бельгії, дитячі літні колонії у Франції, республіку молоді в Америці).
Іван Андрійович щиро, по-батьківськи підтримував зерна дослідницького пошуку, допомагав молоді сходити на вершини науки. Серед учнів Зязюна І. А. відомі науковці, менеджери освіти, вчителі навчальних закладів різних рівнів акредитації. Їх об’єднує спільність наукових інтересів і щедро дарована вчителем настанова творити добро і відчувати радість від щастя інших. Він уважно, із розумінням ставився до молодих людей, які ставали на тернистий шлях наукової діяльності, допомагав їм досягати в житті професійних вершин, щедро передавав свій досвід молодим колегам. І в цьому було його покликання: людини, педагога, вченого.  
[[Файл:Zja 17.jpg|ліворуч]]
Дослідження вчених його наукової школи концентруються на пошуку шляхів розвитку духовного потенціалу педагога, думки, слова й дії якого вирішальним чином впливають на творення педагогічної реальності, що є особистісно значущою і привабливою для учнів. Наукові інтереси аспірантів, докторантів, пошукувачів школи Зязюна І. А. зосереджені на дослідженні проблем методології педагогічної діяльності; філософії й естетики, їхнього взаємозв’язку з педагогікою; професійної підготовки вчителів різних фахів; педагогічної взаємодії вчителя з учнями різних вікових груп; вивчення зарубіжного досвіду педагогічної освіти.  


Русова С. Ф. виступила одним із фундаторів та членів редакційної колегії часопису «Вільна українська школа» (1917–1920 рр.), що став  віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід, здійснювався аналіз класичної педагогічної спадщини та новітніх течій у сучасній зарубіжній педагогіці (педагогічні погляди Коменського А. Я., Руссо Ж. Ж., Кершенштейнера Г. , Дьюї Дж. та ін.).  
Ідеї й положення, викладені в працях академіка Зязюна І. А., знайшли відображення в концептуальних засадах та основних напрямах діяльності [[Сем_посилання::http://ipood.com.ua/storiya-institutu/|Інституту педагогіки й психології професійної освіти НАПН України]], який є провідною науковою установою держави, досліджує проблеми філософії освіти, історії професійно-технічної та вищої освіти України, психолого-педагогічної підготовки вчителів та професійної підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців, педагогічних технологій неперервної професійної освіти, порівняльної професійної педагогіки й психології, професійної мистецької освіти тощо.


====Міжнародне співробітництво ====
====Міжнародне співробітництво ====
Опинившись в еміграції, Русова бере найактивнішу участь у житті українського народу, зокрема у відкритті Українського Високого Педагогічного Інституту імені Драгоманова у Празі, що відбулося 1923 р. за стрияння Українського Громадського Комітету.
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
[[Файл:Zja 18.jpg|ліворуч|165x165пкс]]
Зязюн І. А. - віце-президент громадської орга­нізації «Міжнародна слов’янська академія освіти імені Я. А. Коменського», Президент Міжнародної асоціації макаренкознавців.
 
Він тривалий час: очолював міжнародне товариство макаренкознавців за його активної участі був створений [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Педагогічно-меморіальний_музей_Антона_Макаренка|музей ім. А. С. Макаренка]] в Ковалівці під Полтавою. Багато зробив для утвердження і збереження пам’яті ще одного славетного випускника [[Сем_посилання::http://pnpu.edu.ua/|Полтавського державного педагогічного ініверситету ім. В. Г. Короленка]] - [[Педагог::Сухомлинський Василь Олександрович|Сухомлинського В. О.]]


====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
[[Файл:Rus_27.jpg|альт=Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі у Римі 1923 р.|праворуч|300x300пкс]]
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
У 1902 р. Русови оселяються у Санкт-Петербурзі. Тут Софія Федорівна безпосереднім учасником активізації громадського руху; спричиненого подіями 1905–1906 рр. Зокрема, разом із Чарнолуським В. І., Чеховим М. В., Фальборком Г. А. та іншими російськими прогресивними освітніми діячами бере участь у створенні Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, входить до складу його Центрального бюро, а також очолює національну комісію цієї громадської організації.
===Основні праці===
Автор понад 1000 наукових праць, зокрема моно­графій, підручників, навчальних і навчавчально-методичних посібників для студентів та викладачів закладів вищої педагогічної освіти вчителів загальноосвітніх шкіл, науково-педагогічних працівників, аспірантів і докторантів.
 
Зязюн І. А. – автор понад 500 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: «Естетичний розвиток особи» (1972), «Естетичний досвід особи» (1976), «Естетичне виховання у вищих навчальних закладах» (1976), «Основи педагогічної майстерності» (1987, 1989), «Педагогічна майстерність» (1997), «Виховання естетичної культури школярів» (1998), «Краса педагогічної дії» (1998), «Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи» (2000), «Педагогіка добра: ідеали і реалії» (2000), «Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз» (2003).
 
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/Zyazyun_I.A.Kompetentsiyi_i_kompetentnosti_dominantni_skladovi_psykholohichnoho_dosvidu_osobystosti.pdf
|width=300
|height=310
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/Zyazyun_I.A.Systema_osvity_u_vymiri_kompetentnisnoyi_diyalnosti_y_diyi_vchytelya_ta_maysternoho_upravlinnya_uchinnyam.pdf
|width=300
|height=310
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/Zyazyun_I.A.Pedahohichna_maysternist_osobystisno_tsentrovana_diyal_nist.pdf
|width=300
|height=310
|border=0
}}
 
===Досягнення===
====Визнання====
'''Меморіальний музей-садиба академіка Івана Зязюна'''
 
 
<gallery mode="packed" heights="160">
Файл:Zja 24.jpg
Файл:Zja 25.jpg
Файл:Zja 26.jpg
Файл:Zja 27.jpg
</gallery>
 
 
 
'''З ініціативи Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України, Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України на будівлі по вул. М.Берлинського, 9 (м. Київ) встановлено Меморіальну дошку пам’яті академіка Зязюна І. А. та відкрито кімнату-музей з метою вшанування досягнень видатного українського вченого, академіка, державного діяча, першого Міністра народної освіти Незалежної України, багаторічного директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.'''
 
 
 
[[Файл:Zja 28.jpg|ліворуч|200x200пкс]]
 
 
 
1 березня 2019 року педагогічна громадськість України вшанувала пам’ять видатного українського вченого, державного діяча, засновника і першого директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, першого міністра освіти України академіка Зязюна Івана Андрійовича.
 
 
 
 
<gallery mode="packed" heights="150">
Файл:Zja 29.jpg
Файл:Zja 30.jpg
Файл:Zja 31.jpg
Файл:Zja 32.jpg
Файл:Zja 33.jpg
</gallery>
 
 
 
'''В Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України імені Івана Зязюна було відкрито кімнату-музей Івана Андрійовича'''
 
 
<gallery mode="packed">
Файл:Zja 34.jpg
Файл:Zja 35.jpg
Файл:Zja 36.jpg
Файл:Zja 37.jpg
Файл:Zja 38.jpg
</gallery>
 
 
 
'''Перші педагогічні читання, присвячені пам’яті академіка «Якість педагогічної освіти у науковій спадщині Зязюна І. А.»'''
 
 
[[Файл:Zja 39.jpg|ліворуч|200x200пкс]]
 
 
 
19 травня 2016 р. за ініціативи співробітників відділу змісту і технологій навчання дорослих [[Сем_посилання::http://ipood.com.ua/storiya-institutu/|Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України]] відбулися Перші педагогічні читання, присвячені пам’яті академіка «Якість педагогічної освіти у науковій спадщині І. А. Зязюна». Місце проведення – Меморіальний музей-садиба І. А Зязюна у с. Пашківка Ніжинського району.
 
 
 
'''Конференції присвячені пам’яті І. А. Зязюна'''
 
 
<gallery mode="packed" heights="170">
Файл:Zja 41.jpg
Файл:Zja 42.jpg
Файл:Zja 43.jpg
</gallery>
 
 
'''Круглий стіл «Наукова спадщина академіка Зязюна І. А. та актуалітети сучасної педагогічної освіти в Україні» в рамках закриття виставки, присвяченої пам'яті видатного педагога'''
 
 
 
[[Файл:Zja 44.jpg|ліворуч|200x200пкс]]


Намагаючись якнайширше залучити до Всеросійської спілки педагогів з України, Русова висвітлює її діяльність у національний пресі, зокрема у часописах «Громадська думка» та «Украинский вестник». Наприклад, у травні 1906 р. на шпальтах першої української щоденної політичної, економічної і літературної газети «Громадська думка», що виходила в Києві, з’явилася стаття Софії Федорівни «До вчительської української спілки у Петербурзі» про наміри національної комісії Всеросійської спілки скликати у червні того ж року конференцію національних учительських організацій. Авторка закликала українських учителів створити свою спілку, сформулювати власні вимоги щодо націоналізації школи та надіслати на конференцію до Санкт-Петербурга делегатів для їх оприлюднення.
У роботі круглого столу взяли участь українські науковці, колеги, друзі Зязюна І. А.: доктори педагогічних наук, професори, академіки Ничкало Н. Г., Бех І. Д., Філіпчук Г. Г., директор ІПООД НАПН України Лук’янова Л. Б., а також співробітники Інституту педагогіки, [[Сем_посилання::https://udu.edu.ua/|Національного педагогічного університету ім. Драгоманова]], [[Сем_посилання::https://kppk.com.ua/|Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка]] та ін.  


Завдяки ініціативі Русової С. Ф. під керівництвом Грінченка Б. Д. в умовах відсутності рівномовної школи було вперше здійснено спробу об’єднати в загальну спілку тих освітян Наддніпрянщини, котрі вболівали за розвиток національної культури та освіти українського народу. Її делегати Черкасенко С. Ф. та Крупський М. І. з успіхом виступили на конференції представників національних учительських організацій (4-5 червня 1906 р., Санкт-Петербург), а потім взяли участь у роботі Третього з’їзду Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, що відбувся 7–10 червня 1906 р. у фінському містечку Юстілля.


8 квітня 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі Русову С. Ф. обирають від просвітницьких організацій Києва членом загальноукраїнського представницького громадсько-політичного органу Української Центральної Ради. Водночас на запрошення Стешенка І. М. - генерального секретаря освіти першого українського уряду - Софія Федорівна очолює департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. Крім того, виступає як організатор та керівник Всеукраїнської учительської спілки, входить до редакційної колегії журналу «Вільна українська школа», разом із Сірим Ю. П., Чепігою Я. Ф. та Черкасенком С. Ф. започатковує видавництво «Українська школа», викладає в кількох навчальних закладах та ін.


Русову С. Ф. завжди хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни та підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила активну роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. У період існування Української Народної Республіки, Русова С. активно включається в роботу Української жіночої національної ради, а згодом - обирається її головою. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність, а Русова С. Ф. керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.
'''Виставка «Педагогіка добра академіка Івана Зязюна»'''


Як громадсько-політичний діяч, Русова брала активну участь в житті українських демократичних організацій, що протистояли російському царизму.


====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
<gallery mode="packed" heights="190">
У долі багатьох вигнанців з України велику роль відіграв притулок для дітей українців-емігрантів, у створенні якого в 1924–1925 рр. найактивнішу участь взяла Русова С. Ф. і який вона очолювала впродовж п’яти років. Як свідчить опублікований у пресі звіт Софії Федорівни про діяльність цієї установи, метою її створення було не лише врятувати дітей від фізичного вимирання, а й допомогти їм у чужому оточенні не забути рідну мову, зберегти національну ідентичність, дати поняття про далеку Батьківіщину, якої більшість із них уже не знала.  
Файл:Zja 45.jpg
Файл:Zja 46.jpg
Файл:Zja 47.jpg
</gallery>Відкрив виставку президент Національної академії педагогічних наук України Кремень Василь. У вітальному слові Василь Григорович окреслив основні життєві віхи Зязюна І., акцентувавши на провідних педагогічних ідеях ученого-педагога. Презентацію матеріалів виставки провели директор Педагогічного музею України Міхно Олександр та заступник директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Хомич Лідія.


Пізніше Софія Федорівна консультувала педагогів Української народної школи, яку було відкрито в 1936 р. при цьому дитячому притулку, а також як опікунка всіляко допомагала роботі Української реальної гімназії.


Здобутки та нагальні проблеми української педагогіки неодноразово були темами виступів Русової на різних міжнародних форумах, серед яких були, зокрема, педагогічні конгреси у Римі (1923) та Женеві (1929), з’їзд „Через школу – до миру” в Празі (1927) та ін.


====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
Організували виставку [[Сем_посилання::http://pmu.in.ua/|Педагогічний музей України]] та Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України. Експозиція репрезентує документи (фото 1950-2010-х років, особисті речі,документи, рукописи, наукові праці,подарунки) у розділах «Становлення», «Ректор», «Міністр», «Фундатор інституту», «Джерела творчості», «Визнання»; а також інсталяцію-реконструкцію «Робочий стіл ученого»; інсталяцію «Оратор».
===Основні праці===
ІЗязюн І. А. – автор понад 500 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: «Основи педагогічної майстерності» (1987, 1989); «Педагогічна майстерність» (1997); «Краса педагогічної дії» (1998); «Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи» (2000); «Педагогіка добра» (2000).


===Досягнення===
Фахівці [[Бібліотека::Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського|ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського НАПН України]] підготували віртуальну книжкову виставку «Життя за законами педагогіки добра: до 80 річчя від дня народження Івана Андрійовича Зязюна (1938–2014)».
====Визнання====
Плідну працю доктора філософських наук, професора, дійсного члена НАПН України І.А. Зязюна відзначено урядовими нагородами, почесним званням «Заслужений працівник вищої школи УРСР» (1988), Відзнакою Президента України – Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (1998), ІІ ступеня (2003), І ступеня (2008), орденом Дружби народів (1981), медаллю А. С. Макаренка (1986), орденом Трудового Червоного Прапора (1987), медаллю «Ветеран праці» (1987).


====Нагороди====
====Нагороди====
<p>Плідну працю доктора філософських наук, професора, дійсного члена НАПН України Зязюна І. А. відзначено урядовими нагородами, почесним званням, зокрема:</p>
{{Нагорода
|Рік нагородження=1981
|Нагорода=орден Дружби народів
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1986
|Нагорода=медаль А. С. Макаренка
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1987
|Нагорода=орден Трудового Червоного Прапора
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1987
|Нагорода=медаль «Ветеран праці»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1988
|Нагорода=Заслужений працівник вищої школи УРСР
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1998
|Нагорода=Відзнака Президента України – Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2003
|Нагорода=Відзнака Президента України – Орден «За заслуги» ІІ ступеня
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2008
|Нагорода=Відзнака Президента України – Орден «За заслуги» І ступеня
|Тип=відзнака
}}


===Родинні зв’язки===
===Родинні зв’язки===
[[Файл:Rus 25.jpg|праворуч|191x191px|Русов М. О.]]
[[Файл:Zia 3.jpg|ліворуч|150x150пкс]]      
[[Файл:Rus 26.jpg|праворуч|177x177пкс|Русов Ю. О.]]
 
Чоловік (з 1874 р.) ''Русов Олександр Олександрович'' (07.02.1847 – 08.10.1915) - громадський діяч, етнограф і фольклорист.
Дружина  ''Зязюн Лариса Іванівна'' (1951-) - філологиня, кандидат педагогічних наук, викладачка французької мови в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.                             


Діти:   
Діти:   


''Русов Михайло Олександрович'' (1876-1909) – український політичний діяч, ініціатор та один із засновників Революційної Української Партії (РУП). Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.
''Зязюн Олена Іванівна'' (1964-) - науковець.
 
''Ліндфорс Любов Олександрівна'' (1879-1960) – лікар, співачка. Закінчила Московську консерваторію, гастролювала. У Чехо-Словаччині працювала лікарем в Українському громадському комітеті, викладачем співу і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.


''Русов Юрій Олександрович'' (1895-1961) –  український біолог, іхтіолог. Представник української науки в еміграції. Випускник природничого факультету Київського університету. У 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі.
''Зязюн Наталія Іванівна'' (1977-) - дириґент.


===Додаткові відомості===
===Додаткові відомості===
====Фотогалерея====
====Фотогалерея====
<gallery mode="packed" widths="200" heights="200">
<gallery mode="packed" heights="130">
Файл:Rus 11.jpg|Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Zja 7.jpg
Файл:Rus 19.jpg|Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
Файл:Zja 8.jpg
Файл:Rus 12.jpg|Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
Файл:Zja 10.jpg
Файл:Rus 14.jpg|Сестри Марія та Софія Ліндфорс, 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Zja 11.jpg
Файл:Rus 13.jpg|Русов О. О. (чоловік Русової С. Ф.)
Файл:Zja 12.jpg
Файл:Rus 16.jpg|Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
Файл:Zja 13.jpg
Файл:Rus 17.jpg|Місце поховання Русової С. Ф. та її онука на Ольшанському цвинтарі у Празі (Чехія)
Файл:Zja 15.jpg
Файл:Zja 16.jpg
Файл:Zja 19.jpg
Файл:Zja 20.jpg
Файл:Zja 22.jpg
Файл:Zja 23.jpg
</gallery>
</gallery>


====Відеоматеріали====
====Відеоматеріали====
<youtube>fNEMqAP-oJY</youtube> <youtube>J_d5LgrXJmw</youtube><br \> <youtube>Tt0uCmDAY2c</youtube> <youtube>JAhRFHPo684</youtube><br \> <youtube>v0zB8FOAXw0</youtube> <youtube>VIPYTx7D7Sg</youtube>
<youtube>1AuB95DMNlg</youtube> <youtube>kPaz5Bv88jQ</youtube><br \> <youtube>NkT0TOQdu6k</youtube> <youtube>RJ0PC5aZcwY</youtube><br \> <youtube>sXzY-PlNgKI&list=PLcCIqxumcEORYcnFXrXLkqGhNNx5BgoFO&index=1</youtube> <youtube>S6nU2FTs8NE&list=PLcCIqxumcEORYcnFXrXLkqGhNNx5BgoFO&index=2</youtube>


====Цікаві факти і висловлювання====
====Цікаві факти і висловлювання====
<blockquote>Рідна мова – це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо. (Русова С. Ф.)
<blockquote>"Одна з основних соціокультурних функцій педагога – підтримка становлення людини як суб’єкта своєї життєдіяльності. Навчаючи дитину керувати собою, розуміти рішення, виконувати задумане, учитель формує у неї досвід бути особистістю, створює середовище з високими моральними цінностями, орієнтація на благо іншого за золотим правилом етики (стався до іншого так, як би ти хотів, щоб інший ставився до тебе) набуває для дитини особистісного смислу. Тут реалізується важливіший психологічний закон, згідно з яким ментальність може народжуватися лише іншою ментальністю".  
 
Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті. (Русова С. Ф.)
 
Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. (Русова С. Ф.)
 
Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні. (Русова С. Ф.)


Національне виховання – не сумісне з шовінізмом, це виховання в дусі своєї рідної мови, на українських переказах, віруваннях, звичаях історії свого народу, своїй культурі, фольклорній творчості народу. (Русова С. Ф.)
(Зязюн І. А.)


Українська самосвідомість – відчуття задоволення, гордості за приналежність особистості до своєї нації, до своєї держави. (Русова С. Ф.)
"Немає педагогіки без педагога... "


Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій. (Русова С. Ф.)
(Зязюн І. А.)</blockquote>
 
Велике значення в національному вихованні має обряд відзначення народних свят. (Русова С. Ф.)
 
В Україні повинна бути своя національна школа, на своїй державній рідній мові. (Русова С. Ф.)
</blockquote>


====Довідка====
====Довідка====
<blockquote>'''[[Прізвище::Русова]] [[Ім’я::Софія]] [[По батькові::Федорівна]]''' (''іноз. [[Name::Rusova Sofiia]]'') - [[Дефініція::видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху]], [[Науковий ступінь::доктор наук]].
<blockquote>'''[[Прізвище::Зязюн]] [[Ім’я::Іван]] [[По батькові::Андрійович]]''' (''іноз. [[Name::Ziaziun Ivan]]'') - [[Дефініція::видатний український вчений, філософ, педагог, психолог, організатор освіти, провідник культури, фундатор нового напряму педагогічної науки і засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності, перший Міністр освіти і науки незалежної України]], [[Науковий ступінь::доктор філософських наук]].


Місце народження - [[Місце народження::Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::18]].[[Місяць народження::02]].[[Рік народження::1856]] - [[День смерті::05]].[[Місяць смерті::02]].[[Рік смерті::1940]]).  
Місце народження - [[Місце народження::с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::03]].[[Місяць народження::03]].[[Рік народження::1938]] - [[День смерті::29]].[[Місяць смерті::08]].[[Рік смерті::2014]]).  


Місце навчання - [[Alma mater::Фундуклеївська гімназія]].  
Місце навчання - [[Alma mater::Київський національний університет імені Тараса Шевченка]].  


Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Одеса]], [[Місце діяльності::Кам'янець-Подільський]], [[Місце діяльності::Україна]], [[Місце діяльності::Прага]], [[Місце діяльності::Чехія]].  
Місце роботи - [[Місце діяльності::Дніпро]], [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Полтава]], [[Місце діяльності::Україна]].  


Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::освіта]].
Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::філософія]], [[Напрями діяльності::психологія]], [[Напрями діяльності::педагогіка]].


Найвизначніші праці - [[Magnum opus::"Український буквар"]].  
Найвизначніші праці - [[Magnum opus::Основи педагогічної майстерності]].  


Основні нагороди - [[Відзнаки::нагрудний знак Софія Русова]].  
Основні нагороди - [[Відзнаки::Заслужений працівник вищої школи УРСР]].  


Науковий напрям - [[Наукова школа::дошкільна освіта]].</blockquote>
Науковий напрям - [[Наукова школа::засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності]].
</blockquote>


===Пов’язані статті УЕЕО===
===Пов’язані статті УЕЕО===
[[Названо на честь::нагрудний знак «Софія Русова»]], [[Співпраця::Грінченко Б. Д.]], [[Пов’язано::"Кобзар"]]
===Джерела===
===Джерела===
#  Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
#  Андрущенко В. Ідея вчителя у педагогічній спадщині академіка Івана Зязюна. ''Естетика і етика пед. дії.'' 2018. Вип. 17. С. 70–80. URL: [[Сем_посилання::http://nbuv.gov.ua/UJRN/eepd_2018_17_8]].
#Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.
#  Гнізділова О. Життєвий шлях та наукова діяльність академіка Івана Андрійовича Зязюна. ''Витоки пед. майстерності''. 2015. Вип. 16. С. 13–19. URL: [[Сем_посилання::http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/5602/1/Gnizdilova.pdf]].
#Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
# Гриньова М. В. Педагогічна майстерність учителя як основа педагогіки добра І. А. Зязюна. ''Імідж сучас. педагога.'' 2018. № 6(183). С. 14–18. URL: [[Сем_посилання::http://isp.poippo.pl.ua/issue/view/9084/4493]].
#Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
# Грищенко Ю. В. Наукова спадщина академіка Івана Зязюна у вимірах сучасності й майбутнього: життєві імперативи вченого-філософа. ''Мистецтво та освіта.'' 2017. № 2. С. 54–55. URL: [[Сем_посилання::http://nbuv.gov.ua/UJRN/mtao_2017_2_13]].
#Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р.  Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
# Загородня А. А. Основні підходи І. Зязюна до осмислення соціально-антропологічних ідей в українській філософії освіти. ''Інновац. педагогіка.'' 2023. Вип. 58(1). С. 32–35. URL: [[Сем_посилання::http://nbuv.gov.ua/UJRN/innped_2023_58(1)__7]].
#Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.
#  Зязюн І. А. Філо­софія педагогічної дії: монографія. Черкаси: Вид. від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. 608 с.
# Іван Андрійович Зязюн: педагог, вчений, філософ: бібліогр. покажч. / упоряд. Л. Н. Штома; наук. ред. Н. Г. Ничкало; НАПН України, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. 4-те вид., перероб., допов. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2018. 229 с.
# Лавріненко О. Уявлення про «Ідеального вчителя» в життєтворчому поступі академіка І. А. Зязюна (1938–2014 рр.). ''Естетика і етика пед.'' дії. 2018. Вип. 17. С. 80–90. URL: [[Сем_посилання::http://nbuv.gov.ua/UJRN/eepd_2018_17_9]].
#  Лавриненко О. Душа Івана Зязюна, виплекана в любові та життєтворчості. ''Директор шк., ліцею.'' 2017. №1/2. С. 206–208. URL: [[Сем_посилання::http://nbuv.gov.ua/UJRN/dslg_2017_1-2_41]].
#  Ничкало Н. Г. Педагогіка серця і добра Івана Зязюна. ''Рідна шк.'' 2017. № 9-10. С. 49-55. URL: [[Сем_посилання::http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsh_2017_5-6_6]].


===Автор===
===Автор===
[[Автор::Павленко Т. С., Ничкало Н. Г.| ]] [[Модератор::Литовченко О. В.| ]] [[Редактор::Литовченко О. В.| ]]
[[День оприлюднення::16| ]] [[Місяць оприлюднення::09| ]] [[Рік оприлюднення::2024| ]]
[[День змін::13| ]] [[Місяць змін::09| ]] [[Рік змін::2024| ]] [[Статус::Оприлюднено| ]]
{{Статус гасла
{{Статус гасла
|Статус=Оприлюднено
|Статус=Оприлюднено
|День оприлюднення=20
|День оприлюднення=16
|Місяць оприлюднення=06
|Місяць оприлюднення=09
|Рік оприлюднення=2024
|Рік оприлюднення=2024
|День змін=04
|День змін=13
|Місяць змін=07
|Місяць змін=09
|Рік змін=2024
|Рік змін=2024
|Автор=Антонець Н. Б.
|Автор=Павленко Т. С., Ничкало Н. Г.
|Модератор=Lytovchenko
|Модератор=Литовченко О. В.
|Редактор=Литовченко О. В.
}}
}}
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Blog]]
[[Категорія:Blog]]

Поточна версія на 12:13, 1 грудня 2025

Зязюн Іван Андрійович

Зязюн Іван Андрійович - (іноз. Ziaziun Ivan) - видатний український вчений, філософ, педагог, психолог, організатор освіти, провідник культури, фундатор нового напряму педагогічної науки і засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності, перший Міністр освіти і науки незалежної України.

Зязюн Іван Андрійович

Ім’я особи Зязюн Іван Андрійович

(іноз. Ziaziun Ivan)

Інші прізвища
Роки життя 03.03.1938 - 29.08.2014
Науковий ступінь доктор філософських наук
Вчене звання професор
Напрями діяльності філософія, психологія, педагогіка
Наукова школа засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності
Місце народження с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область
Місце смерті с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область
Поховання цвинтар с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Magnum opus Основи педагогічної майстерності
Відзнаки Заслужений працівник вищої школи УРСР
Вебсайт https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/ziaziun-i-a/


Життєпис

Зязюн Іван Андрійович народився 3 березня 1938 р. на Чернігівщині, у селі Пашківка Ніжинського району. Батько Андрій Володимирович (1913-1992) і мати Варвара Микитівна (1918-2006) були колгоспниками. Змалечку Іван допомагав їм господарювати, опановував премудрості праці на землі.

Освіта

Закінчив з відзнакою семирічну Пашківську (1952 р.) та середню Галицьку загальноосвітні школи.

У 1955 р. розпочав свою трудову діяльність на посаді завідувача сільського клубу.

У 1956 р. – колгоспник у колгоспі «Перемога», с. Пашківка.

З 1956-1958 рр. – учень гірничо-промислового училища № 5 міста Свердловськ Луганської області.

З 1959-1964 рр. – студент Київського університету імені Т. Г. Шевченка (історико-філософський факультет).

Діяльність

Педагогічна діяльність

Етапи професійного шляху Зязюна І. А:

1958-1959 рр. – вихователь у гірничо-промисловому училищі № 5 міста Свердловськ Луганської області.

1959 р. – заступник директора з культурно-масової роботи гірничопромислової школи №72 міста Володарка Свердловського району Луганської області.

1964-1966 рр. – асистент кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.

1966-1968 рр. – аспірант кафедри філософії Київського університету імені Т. Г. Шевченка.

1968 р. – старший викладач кафедри філософії Театрального інституту імені І. Карпенка-Карого (м. Київ).

1968-1970 рр. – старший викладач кафедри філософії Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.

1970-1971 рр. – завідувач лабораторії творчих процесів Театру опери і балету імені Т. Г. Шевченка (м. Київ).

1971-1975 рр. – старший викладач, доцент кафедри філософії Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого.

1975-1990 рр. – ректор Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка.

1990-1992 рр. – Міністр освіти і науки України.

1992-1993 рр. – завідувач лабораторії естетичного виховання Інституту педагогіки Міністерства народної освіти України.

1993-2014 рр. – директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Наукова діяльність

Зязюн І. А. відомий у світі дослідник проблеми філософії освіти, теорії і методики професійної освіти, естетичного виховання, педагогічної естетики та етики, психопедагогіки.

Внесок Зязюна І. А. у розвиток сучасної філософії і пе­дагогіки неоціненний. Він охоплює широковідомі наукові концепції: «філософії освіти», «педагогіки добра», «педагогічної майстерності», що ґрунтувалися на гуманістичних засадах та екзистенційному світо­сприйнятті науковця.

Суттєвим є особистий внесок педагога-науковця в розбудову системи професійної підготовки науково-педагогічних кадрів у нашій державі. Академік Зязюн І. А. – фундатор нового напряму педагогічної науки і засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності, яка виховала не одне покоління науковців України.

Заснував Академію педагогічної майстерності. Із ініціативи Зязюна Івана Андрійовича у різних регіонах України створено 36 центрів педагогічної майстерності, об’єднаних навколо Всеукраїнського центру педагогічної майстерності в складі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Кіровоградського національного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, педагогічно-меморіальних музеїв А. С. Макаренка у с. Ковалівка і м. Кременчук Полтавської області, а також музейних комплексів (Сухомлинського В. О., Ткаченка І. Г. та Захаренка О. А.).

Найбільша заслуга вченого в тому, що з його ініціативи вперше в Полтавському державному педагогічному інституті було впроваджено як окремий навчальний предмет науку про одухотворення навчального процесу – педагогічну майстерність, яку потім уведено до навчальних програм підготовки майбутніх освітян у педагогічних вишах.

В Україні й за кордоном Зязюн І. А. відомий і ґрунтовними науковими пошуками: це і філософія освіти, і теорія та методика професійної освіти, і проблеми естетичного виховання.

Переконання, що «життєдайні начала Добра, Любові, Істини і Краси перебувають в руках Учителя», здатного сформувати пізнавальні запити і духовні потреби учнів, спонукали Івана Андрійовича Зязюна, вже як міністра народної освіти, ініціювати теоретико-методологічні та експериментальні дослідження за програмою «Учитель». Із «легкої руки» міністра розпочалася й широкомасштабна комплексна програма «Творча обдарованість», завдяки якій стимулюються дослідницькі пошуки учнівської молоді.

Провідними ідеями українського філософсько-антропологічного кордоцентризму Зязюна І. А. є почуття, рухи почуттів (або духовного серця) та різні форми його вияву, насамперед добра, любові, волі, свободи, духу, духовності та ін.

Втіливши положення емоційно-почуттєвої сфери в Концепції педагогічної майстерності, він не лише збагатив педагогічну науку, а й привніс прогностичні ідеї в практику українського філософського кордоцентризму (філософії серця), започаткованому в українській культурі Сковородою Г., Юркевичем П., Шевченком Т., Кулішем П. та ін.

Розвиваючи антропо-етико-естетичний аспект педагогічної майстерності, академік наголошував на безперервному самопізнанні, самоудосконаленні, сприйнятті і розумінні прекрасного, духовної осно­ви людини, її кордоцентричних мотивів. Вчений надає перевагу ірраціональному над раціональ­ним, духовному досвіду (інтуїтивного осягнення) над логіко-дискурсивним мисленням.

Зязюн І. А. був відданий пам’яті видатних майстрів ві­тчизняної педагогіки і достойно продовжував їхню шляхетну справу. Саме з його іменем пов’язана організація наукового макаренкознавства у всеукра­їнському і світовому масштабах.

Традиції педагогічної майстерності, що інтегрує проблеми філософії, етики, естетики, логіки, риторики, психології, соціальної психології, педагогіки, історії педагогіки та психології, соціології, започатковані талановитим педагогом, гідно продовжив колектив науковців Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, який Зязюн І. А. тривалий час очолював. Невтомний трудівник зумів виплекати сучасних учених, особистостей із високою методологічною культурою, фундаментальною підготовкою, гуманістичним стилем наукового мислення. Багатий педагогічний ужинок інституту приносить значну користь науці й практикам. Без сумніву, до цієї спадщини долучатиметься не одне покоління студентів, викладачів, учителів, учених і завжди знаходитиме в ній ключ до розв’язання складних проблем.

Науково-експертна діяльність

Наукова школа академіка Зязюна І. А. – це педагогічний феномен, що характеризується не тільки яскравими якісними, а й кількісними показниками. Під його керівництвом (підготовлено і захищено 22 докторських і 20 кандидатських дисертацій) молоді вчені здійснили численні наукові дослідження, результати яких, безумовно, збагачують педагогічну теорію і практику – беззаперечний факт функціонування в Україні його наукової школи.

Іван Андрійович щиро, по-батьківськи підтримував зерна дослідницького пошуку, допомагав молоді сходити на вершини науки. Серед учнів Зязюна І. А. відомі науковці, менеджери освіти, вчителі навчальних закладів різних рівнів акредитації. Їх об’єднує спільність наукових інтересів і щедро дарована вчителем настанова творити добро і відчувати радість від щастя інших. Він уважно, із розумінням ставився до молодих людей, які ставали на тернистий шлях наукової діяльності, допомагав їм досягати в житті професійних вершин, щедро передавав свій досвід молодим колегам. І в цьому було його покликання: людини, педагога, вченого.

Дослідження вчених його наукової школи концентруються на пошуку шляхів розвитку духовного потенціалу педагога, думки, слова й дії якого вирішальним чином впливають на творення педагогічної реальності, що є особистісно значущою і привабливою для учнів. Наукові інтереси аспірантів, докторантів, пошукувачів школи Зязюна І. А. зосереджені на дослідженні проблем методології педагогічної діяльності; філософії й естетики, їхнього взаємозв’язку з педагогікою; професійної підготовки вчителів різних фахів; педагогічної взаємодії вчителя з учнями різних вікових груп; вивчення зарубіжного досвіду педагогічної освіти.

Ідеї й положення, викладені в працях академіка Зязюна І. А., знайшли відображення в концептуальних засадах та основних напрямах діяльності Інституту педагогіки й психології професійної освіти НАПН України, який є провідною науковою установою держави, досліджує проблеми філософії освіти, історії професійно-технічної та вищої освіти України, психолого-педагогічної підготовки вчителів та професійної підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців, педагогічних технологій неперервної професійної освіти, порівняльної професійної педагогіки й психології, професійної мистецької освіти тощо.

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Зязюн І. А. - віце-президент громадської орга­нізації «Міжнародна слов’янська академія освіти імені Я. А. Коменського», Президент Міжнародної асоціації макаренкознавців.

Він тривалий час: очолював міжнародне товариство макаренкознавців за його активної участі був створений музей ім. А. С. Макаренка в Ковалівці під Полтавою. Багато зробив для утвердження і збереження пам’яті ще одного славетного випускника Полтавського державного педагогічного ініверситету ім. В. Г. Короленка - Сухомлинського В. О.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Автор понад 1000 наукових праць, зокрема моно­графій, підручників, навчальних і навчавчально-методичних посібників для студентів та викладачів закладів вищої педагогічної освіти вчителів загальноосвітніх шкіл, науково-педагогічних працівників, аспірантів і докторантів.

Зязюн І. А. – автор понад 500 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: «Естетичний розвиток особи» (1972), «Естетичний досвід особи» (1976), «Естетичне виховання у вищих навчальних закладах» (1976), «Основи педагогічної майстерності» (1987, 1989), «Педагогічна майстерність» (1997), «Виховання естетичної культури школярів» (1998), «Краса педагогічної дії» (1998), «Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи» (2000), «Педагогіка добра: ідеали і реалії» (2000), «Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз» (2003).

Досягнення

Визнання

Меморіальний музей-садиба академіка Івана Зязюна



З ініціативи Відділення професійної освіти і освіти дорослих НАПН України, Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України на будівлі по вул. М.Берлинського, 9 (м. Київ) встановлено Меморіальну дошку пам’яті академіка Зязюна І. А. та відкрито кімнату-музей з метою вшанування досягнень видатного українського вченого, академіка, державного діяча, першого Міністра народної освіти Незалежної України, багаторічного директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.



1 березня 2019 року педагогічна громадськість України вшанувала пам’ять видатного українського вченого, державного діяча, засновника і першого директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, першого міністра освіти України академіка Зязюна Івана Андрійовича.




В Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України імені Івана Зязюна було відкрито кімнату-музей Івана Андрійовича



Перші педагогічні читання, присвячені пам’яті академіка «Якість педагогічної освіти у науковій спадщині Зязюна І. А.»



19 травня 2016 р. за ініціативи співробітників відділу змісту і технологій навчання дорослих Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України відбулися Перші педагогічні читання, присвячені пам’яті академіка «Якість педагогічної освіти у науковій спадщині І. А. Зязюна». Місце проведення – Меморіальний музей-садиба І. А Зязюна у с. Пашківка Ніжинського району.


Конференції присвячені пам’яті І. А. Зязюна



Круглий стіл «Наукова спадщина академіка Зязюна І. А. та актуалітети сучасної педагогічної освіти в Україні» в рамках закриття виставки, присвяченої пам'яті видатного педагога


У роботі круглого столу взяли участь українські науковці, колеги, друзі Зязюна І. А.: доктори педагогічних наук, професори, академіки Ничкало Н. Г., Бех І. Д., Філіпчук Г. Г., директор ІПООД НАПН України Лук’янова Л. Б., а також співробітники Інституту педагогіки, Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, Київського професійно-педагогічного коледжу імені Антона Макаренка та ін.


Виставка «Педагогіка добра академіка Івана Зязюна»


Відкрив виставку президент Національної академії педагогічних наук України Кремень Василь. У вітальному слові Василь Григорович окреслив основні життєві віхи Зязюна І., акцентувавши на провідних педагогічних ідеях ученого-педагога. Презентацію матеріалів виставки провели директор Педагогічного музею України Міхно Олександр та заступник директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України Хомич Лідія.


Організували виставку Педагогічний музей України та Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України. Експозиція репрезентує документи (фото 1950-2010-х років, особисті речі,документи, рукописи, наукові праці,подарунки) у розділах «Становлення», «Ректор», «Міністр», «Фундатор інституту», «Джерела творчості», «Визнання»; а також інсталяцію-реконструкцію «Робочий стіл ученого»; інсталяцію «Оратор».

Фахівці ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського НАПН України підготували віртуальну книжкову виставку «Життя за законами педагогіки добра: до 80 річчя від дня народження Івана Андрійовича Зязюна (1938–2014)».

Нагороди

Плідну працю доктора філософських наук, професора, дійсного члена НАПН України Зязюна І. А. відзначено урядовими нагородами, почесним званням, зокрема:


1981 орден Дружби народів


1986 медаль А. С. Макаренка


1987 орден Трудового Червоного Прапора


1987 медаль «Ветеран праці»


1988 Заслужений працівник вищої школи УРСР


1998 Відзнака Президента України – Орден «За заслуги» ІІІ ступеня


2003 Відзнака Президента України – Орден «За заслуги» ІІ ступеня


2008 Відзнака Президента України – Орден «За заслуги» І ступеня


Родинні зв’язки

Дружина Зязюн Лариса Іванівна (1951-) - філологиня, кандидат педагогічних наук, викладачка французької мови в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.

Діти:

Зязюн Олена Іванівна (1964-) - науковець.

Зязюн Наталія Іванівна (1977-) - дириґент.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Load video
Load video


Load video
Load video


Provided ID could not be validated. Provided ID could not be validated.

Цікаві факти і висловлювання

"Одна з основних соціокультурних функцій педагога – підтримка становлення людини як суб’єкта своєї життєдіяльності. Навчаючи дитину керувати собою, розуміти рішення, виконувати задумане, учитель формує у неї досвід бути особистістю, створює середовище з високими моральними цінностями, орієнтація на благо іншого за золотим правилом етики (стався до іншого так, як би ти хотів, щоб інший ставився до тебе) набуває для дитини особистісного смислу. Тут реалізується важливіший психологічний закон, згідно з яким ментальність може народжуватися лише іншою ментальністю".

(Зязюн І. А.)

"Немає педагогіки без педагога... "

(Зязюн І. А.)

Довідка

Зязюн Іван Андрійович (іноз. Ziaziun Ivan) - видатний український вчений, філософ, педагог, психолог, організатор освіти, провідник культури, фундатор нового напряму педагогічної науки і засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності, перший Міністр освіти і науки незалежної України, доктор філософських наук.

Місце народження - с. Пашківка, Ніжинський район, Чернігівська область, Україна (03.03.1938 - 29.08.2014).

Місце навчання - Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Місце роботи - Дніпро, Київ, Полтава, Україна.

Напрями діяльності - філософія, психологія, педагогіка.

Найвизначніші праці - Основи педагогічної майстерності.

Основні нагороди - Заслужений працівник вищої школи УРСР.

Науковий напрям - засновник наукової школи з проблем педагогічної майстерності.

Пов’язані статті УЕЕО

Джерела

  1. Андрущенко В. Ідея вчителя у педагогічній спадщині академіка Івана Зязюна. Естетика і етика пед. дії. 2018. Вип. 17. С. 70–80. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eepd 2018 17 8.
  2. Гнізділова О. Життєвий шлях та наукова діяльність академіка Івана Андрійовича Зязюна. Витоки пед. майстерності. 2015. Вип. 16. С. 13–19. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/5602/1/Gnizdilova.pdf.
  3. Гриньова М. В. Педагогічна майстерність учителя як основа педагогіки добра І. А. Зязюна. Імідж сучас. педагога. 2018. № 6(183). С. 14–18. URL: http://isp.poippo.pl.ua/issue/view/9084/4493.
  4. Грищенко Ю. В. Наукова спадщина академіка Івана Зязюна у вимірах сучасності й майбутнього: життєві імперативи вченого-філософа. Мистецтво та освіта. 2017. № 2. С. 54–55. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mtao 2017 2 13.
  5. Загородня А. А. Основні підходи І. Зязюна до осмислення соціально-антропологічних ідей в українській філософії освіти. Інновац. педагогіка. 2023. Вип. 58(1). С. 32–35. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/innped 2023 58(1) 7.
  6. Зязюн І. А. Філо­софія педагогічної дії: монографія. Черкаси: Вид. від ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. 608 с.
  7. Іван Андрійович Зязюн: педагог, вчений, філософ: бібліогр. покажч. / упоряд. Л. Н. Штома; наук. ред. Н. Г. Ничкало; НАПН України, Ін-т пед. освіти і освіти дорослих. 4-те вид., перероб., допов. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2018. 229 с.
  8. Лавріненко О. Уявлення про «Ідеального вчителя» в життєтворчому поступі академіка І. А. Зязюна (1938–2014 рр.). Естетика і етика пед. дії. 2018. Вип. 17. С. 80–90. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eepd 2018 17 9.
  9. Лавриненко О. Душа Івана Зязюна, виплекана в любові та життєтворчості. Директор шк., ліцею. 2017. №1/2. С. 206–208. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dslg 2017 1-2 41.
  10. Ничкало Н. Г. Педагогіка серця і добра Івана Зязюна. Рідна шк. 2017. № 9-10. С. 49-55. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsh 2017 5-6 6.

Автор

Павленко Т. С., Ничкало Н. Г.


Оприлюднено: 16.09.2024

Останні зміни: 13.09.2024

Модератор: Литовченко О. В.

⟵ ⟶
Обговоріть цю сторінку
Кількість переглядів
1200 1000 800 600 400 200 0 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 2 14 7 2596 2154 2656 2774 1061 1166 735 2346 1038
Цитувати статтю
Прізвище Ім'я, та Прізвище Ім'я. Зязюн Іван Андрійович. Українська електронна енциклопедія освіти. 2025. URL: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Зязюн Іван Андрійович (дата звернення: 2.грудень.2025).
Прізвище, І., Прізвище, І. (2025, грудень 2). Зязюн Іван Андрійович. Українська електронна енциклопедія освіти. Взято з https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Зязюн Іван Андрійович.
І. Прізвище, І. Прізвище "Зязюн Іван Андрійович," Українська електронна енциклопедія освіти, 2025. [Електронний ресурс]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Зязюн Іван Андрійович. Дата звернення: грудень 2, 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. "Зязюн Іван Андрійович." Українська електронна енциклопедія освіти 2 грудень 2025. Веб. 2 грудень 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 'Зязюн Іван Андрійович' Українська електронна енциклопедія освіти (Київ, 2 грудень 2025) дата звернення 2 грудень 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2025. "Зязюн Іван Андрійович." Українська електронна енциклопедія освіти. Дата звернення грудень 2, 2025. https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Зязюн Іван Андрійович.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2025. Зязюн Іван Андрійович. Українська електронна енциклопедія освіти. Доступно: <https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Зязюн Іван Андрійович> [Дата звернення 2 грудень 2025].
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. Зязюн Іван Андрійович. Українська електронна енциклопедія освіти. [Інтернет]. Київ: ІЦО НАПН України; 2025 [оновлено 2025 грудень 2; цитовано 2025 грудень 2]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Зязюн Іван Андрійович.
Або скористайтесь сервісом офомлення бібліографічних описів для енциклопедичних статей