Українська електронна енциклопедія освіти

Ярмаченко Микола Дмитрович

Ярмаченко Микола Дмитрович - (іноз. Yarmachenko Mykola) - український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України.

Ярмаченко Микола Дмитрович

Ім’я особи	Ярмаченко Микола Дмитрович (іноз. Yarmachenko Mykola)
Інші прізвища
Роки життя	06.09.1928 - 24.05.2010
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук
Вчене звання	професор
Напрями діяльності
Наукова школа	сурдопедагогіка
Місце народження	с. Черемошна, Київщина
Місце смерті	Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Alma mater	Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького
Magnum opus	Історія сурдопедагогіки
Відзнаки	Заслужений працівник науки і техніки Української РСР
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/yarmachenko-m-d/

Життєпис

Народився Ярмаченко М. Д. 6 вересня 1928 року, в сім’ї селян, в селі Черемошна, що на Київщині. Згідно розповідям доньок вченого: Глобіної Л. М. та Слісаренко Н. М., окрім Миколи Дмитровича у сім’ї зростало ще дві його старші сестри: Ольга та Надія.

Освіта

Дитячі роки Миколи Дмитровича минали на Поліщині. Початкову освіту він здобував з семирічного віку у Черемошанській школі, закінчивши 4 клас в 1939 році.

З 1939 до 1941 р. Ярмаченко М. Д. продовжив навчання у школі села Радинці, в якій вчився у 5-х та 6-х класах. Подальше його навчання було перерване Другою світовою війною. Під час окупації майбутній вчений, за його словами в автобіографії, «перебував на окупованій території, ніде не навчався і не працював. Був зв’язаний з партизанським загоном «За Родину», що тривалий час перебував біля села».

У 1944 р. одразу ж після звільнення території району від окупації, Ярмаченко М. Д. вступив до школи в селі Максимовичі, повний курс якої закінчив у 1947 р.

У 1951 р. закінчив дефектологічний факультет Київського держаржавного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У 1951 р. Ярмаченко М. Д. був зарахований аспірантом на кафедру спецпедагогіки Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У 1954 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему: «Розвиток зв’язної мови у глухих учнів ІІІ класу», а 1969 р. — докторську дисертацію на тему: «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР».

Дане дослідження було цінне тим, що в ньому вперше в історії сурдопедагогіки було розкрито питання виникнення і розвитку спеціально організованого навчання та виховання глухих дітей в Україні.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1954—1973 рр. викладав у Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького (нині Український державний університет імені Михайла Драгоманова).

З 1954-1956 рр. - асистент.

З 1956-1959 рр. - старший викладач.

З 1959-1965 рр. - завідувач кафедрою дефектології.

З 1965-1970 рр. - завідувач кафедрою сурдопедагогіки.

З 1968-1973 рр. - проректор з навчальної роботи Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

З 1973—1994 рр. - директор Науково-дослідного інституту педагогіки АН УРСР (нині Інститут педагогіки НАПН України),

У 1974 р. був обраний членом‑кореспондентом АПН СРСР, дійсним членом цієї ж академії (1982), членом Президії АПН СРСР (1976–1986).

У 1992–1997 рр. – президент-організатор і перший президент АПН України.

Із грудня 1997 р. – радник президії АПН України та головний науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України (нині НАПН України).

Наукова діяльність

Фахівець у галузі дефектології (сурдопедагогіка) та теорії й історії педагогіки. Ініціатор створення в Україні наукової школи сурдопедагогів та істориків-педагогів.

Значну увагу він приділяв питанням теорії методики виховання, змісту освіти, форм і методів навчання, забезпечення навчальних закладів професорсько-викладацьким складом, необхідною навчально-методичною літературою тощо.

Очоливши Інститут педагогіки, вчений зосередив зусилля наукової установи на розв’язання найбільш актуальних проблем педагогічної теорії і практики, що постійно змінювались, переосмислювались відповідно до нових реалій життя з урахуванням перспектив розвитку шкільної освіти в Україні. У зв’язку з цим, перед співробітниками інституту постійно ставилися нові наукові проблеми, що потребували ґрунтовного і невідкладного аналізу та розв’язання.

Ярмаченко М. Д. не лише сам порушував найактуальніші для розвитку народної освіти питання, а й з успіхом згуртовував та направляв колектив інституту на результативні дослідження та розробку назрілих проблем.

Під керівництвом Ярмаченка М. Д. АПН України розширилась та здійснила зрушення у розвитку педагогічної та психологічної думки, оновленні теорії та практики навчально-виховного процесу в закладах освіти.

За п’ять років розвитку АПН України під керівництвом Ярмаченка М. Д. було сформовано структуру Академії, яка у 1997 р. складалася з трьох підрозділів: академічного, організаційного, наукового, що в свою чергу підпорядковувались Президенту АПН України.

Членами АПН України виступали: дійсні члени, члени-кореспонденти, іноземні члени, почесні члени АПН України.

З ініціативи Миколи Дмитровича було розширено кількість науково-дослідних інститутів. Було створено бібліотеку АПН України (на сьогодні – Державна науково-педагогічна бібліотека імені В. О. Сухомлинського), основними фондами якої виступили бібліотечний фонд НДІ педагогіки УРСР (яким більше 20 років керував Ярмаченко М. Д.) і Педагогічний музей.

На базі Інститутів педагогіки та психології було створено нові підрозділи:

Інститут дефектології – директор Віталій Бондар;

Інститут педагогіки і психології професійного навчання – директор Іван Зязюн;

Інститут методів навчання іноземних мов – директор Раїса Мартинова;

Інститут проблем виховання – директор Іван Бех;

Інститут соціальної та політичної психології – директор Микола Слюсаревський.

Значні зміни за цей період відбулися і в наукових підрозділах Академії. Так, якщо на період заснування у складі Академії діяло лише три відділення (відділення теорії і історії педагогіки (1992 р.); відділення дидактики, методики і інформаційних технологій в освітній галузі (1992 р.); відділення психології, вікової фізіології та дефектології (1992 р.), то у 1997 році їх нараховувалося вже п’ять (відділення теорії і історії педагогіки; відділення дидактики, методики і інформаційних технологій в освітній галузі; відділення психології, вікової фізіології та дефектології; відділення педагогіки і психології вищої школи (1997 р.) і відділення педагогіки і психології професійно-технічного навчання (1997 р.).

За час перебування М. Д. Ярмаченка на посаді Президента АПН України (1992–1997 р.р.) було проведено 11 Загальних зборів, на яких науковці розглядали найактуальніші проблеми становлення і розвитку Академії, намічались шляхи поліпшення науково-дослідної роботи Академії, обговорювались питання, пов’язані з проблемами виховання дітей та молодого покоління української нації.

З 19 грудня 1997 р. наказом № 109-к АПН України дійсного члена Академії, доктора педагогічних наук, професора Миколу Дмитровича Ярмаченка було призначено спочатку радником Президента, а згодом – Президії АПН України.

Вагомим показником плідної праці Ярмаченка М. Д. є розвиток і процвітання – Академії педагогічних наук України, як вищого державного науково-педагогічного закладу, діяльності якого вчений присвятив багато років свого життєвого та творчого шляху.

За період президентства Ярмаченка М. Д. АПН України успішно пройшла найважливіші етапи свого становлення і розвитку. Була повністю сформована її структура, визначено пріоритетні завдання та напрямки роботи. Науковці Академії та інститутів, що ввійшли до структури АПН України, здійснили значний внесок у модернізацію змісту, форм, методів навчально-виховного процесу, розробку, апробацію і впровадження величезної кількості програм і посібників. Значних успіхів досягла Академія і в підготовці наукових кадрів для інститутів і університетів України.

Ярмаченко М. Д. був не лише організатором і Першим Президентом АПН України, але, він був вченим, який присвятив свою діяльність і науковий пошук теорії та історії педагогіки, вивченню педагогічної спадщини Макаренка А. С., розвитку сурдопедагогічної та сурдопсихологічної галузей, удосконаленню процесу навчання в школі.

Ярмаченко Микола Дмитрович втілював у повсякденне життя працелюбність і вихованість. Вчений, який є взірцем для всіх прийдешніх поколінь.

Науково-експертна діяльність

Ярмаченко М. Д. брав участь у роботі різноманітних комісій, таких як: приймальної комісії; комісії, створеної для підготовки і видання «Наукових записок» – збірки робіт аспірантів, дисертантів; державної екзаменаційної комісії; редакційної колегії, що була створена для підготовки і видання збірки наукових праць студентів.

Безпосередньо під керівництвом Ярмаченка М. Д. було захищено значну кількість кандидатських та докторських дисертацій. Багато його аспірантів і докторантів стали відомими вченими, серед них: Абібулаєва Е. Е., Бондар Л. С., Дічек Н. П., Коберник Г. М., Лемківський М. В., Луцько К. В., Окса М. М., Самоплавська Т. О., Філоненко С. Н., Фомічова Л. І., Шеремет М. К. та ін.

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Творчий доробок ученого становить понад 300 праць у галузі педагогіки. Це і підручники, і навчальні посібники із сурдопедагогіки та педагогіки для вищих навчальних закладів і середніх шкіл, монографічні праці і численні статті, присвячені принципу поєднання навчання з вихованням, продуктивною працею в освітніх закладах України. У нього була добре продумана система, що передбачала шляхи і засоби впровадження досягнень науки через експериментальні, базові, опорні школи та інші навчально-виховні заклади в масову практику.

Найвагомішу частину спадщини Ярмаченка М. Д. становить низка праць з методики сурдопедагогіки, методології, історії педагогіки.

Учений порушував актуальні для певного періоду розвитку народної освіти питання, розробляв теми, що були на вістрі тогочасної освітньої політики, а саме: «Свідомість у навчанні глухих учнів» (1963); «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР» (1968); «Російсько-українські сурдопедагогічні зв’язки (дожовтневий період)» (1974); «Проблема компенсації глухоти» (1976); «Історія сурдопедагогіки» (1975); «Актуальні питання педагогічної науки» (1978); «Народна освіта в Українській РСР» (1978); «Педагогіка. Підручник для студентів педінститутів та університетів» (1986); «Сучасність педагогічної спадщини А. С. Макаренка» (1988); «Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка» (1989); «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (XIX — поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки України. 70. Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України (п’ятиріччя становлення і розвитку)» (1997); «Педагогічний словник» (2001) та ін.

Значну частину доробка Ярмаченка М. Д. становить низка його праць з методології та теорії педагогіки. Учений завжди порушує найактуальніші для розвитку народної освіти питання, розробляє теми, що є на часі.

Зокрема, завдяки зусиллям та наполегливій праці Миколи Дмитровича побачили світ видання «Актуальні питання педагогічної науки» (1978), «Народна освіта в Українській РСР» (1978), «Педагогіка. Підручник для студентів педінститутів та університетів» (1986), «Педагогічний словник» (2001) та ін.

До вагомих результатів наукової діяльності вченого слід віднести створення праць з історії педагогіки, зокрема, тих, що висвітлюють педагогічну спадщину Сухомлинського В. О.

Ярмаченко М. Д. є найавторитетнішим фахівцем з питань макаренкознавства, автором досліджень «Сучасність педагогічної спадщини А. С. Макаренка» (1988), «Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка» (1989) та багатьох інших публікацій на цю тему.

Також наслідком його наукових пошуків стали видання «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (XIX — поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки України: Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України: п’ятиріччя становлення і розвитку» (1997) та багато ін.

Досягнення

Визнання

Бронзове погруддя першого президента Національної академії педагогічних наук України Миколи Дмитровича Ярмаченка Встановлено 31 січня 2013 р. у Президії НАПН України. Автор пам’ятника О. Михайлицький

Будівля в м. Києві на вул. М. Берлинського, 9, у якій знаходиться Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи

Ярмаченка

Ім’я Ярмаченка М. Д. носить кафедра сурдопедагогіки та сурдопсихології факультету спеціальної та інклюзивної освіти Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова

Урочисте відкриття Аудиторії-музею Миколи Ярмаченка в Українському державному університеті ім. Михайла Драгоманова

З ініціативи директора Інституту педагогіки НАПН України О. М. Топузова в 2014 р. започатковано найвищу нагороду Інституту – медаль «Академік М. Д. Ярмаченко». Порядок відзначення цією високою нагородою наукових і науково-педагогічних працівників визначено Положенням про нагородження та заохочення працівників Інституту педагогіки НАПН України. Положення затверджено рішенням вченої ради від 23.06.2014 р., протокол № 6.

Нагородження найвищою нагородою Інституту педагогіки НАПН України медаллю «Академік М. Д. Ярмаченко» директора ліцею «Прем’єр» Київської академії наук Тетяни Анатоліївни Дюкаревої

Вітання з нагородженням медаллю «Академік М. Д. Ярмаченко» приймає М. І. Садовий – д-р пед. наук, проф., керівник Лабораторії дидактики фізики Інституту педагогіки НАПН України в ЦДПУ ім. Володимира Винниченка

Відзначення 90-річчя від дня народження М. Д. Ярмаченка (2018 р.)

Всеукраїнський круглий стіл «Внесок Миколи Дмитровича Ярмаченка у розвиток української освіти та педагогічної науки (до 90-річчя від дня народження)» у залі засідань Президії Національної академії педагогічних наук України 6 вересня 2018 р.

Доповідь О. В. Сухомлинської «М. Д. Ярмаченко і підготовка видання “Антологія педагогічної думки в Українській РСР”»

Відкриття Науково-інформаційного центру НАПН України

Біля книжкової виставки, підготовленої фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Нагороди

За активну плідну працю, значний внесок у розвиток педагогічної науки, активну участь у заснуванні і становленні АПН України М. Д. Ярмаченко відзначений нагородами: орден «Дружби народів СРСР» (1986 р.), орден «За заслуги ІІІ ступеня» (1998 р.), орден «За заслуги ІІ ступеня» (2008 р.), медаль А. С. Макаренка (1986 р.), медаль Н. К. Крупської (1988 р.), золота медаль «М. П. Драгоманов 1841–1895».

Йому присвоєно звання Заслуженого працівника науки і техніки Української РСР (1991 р.), він нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради «За особливі заслуги перед Українським народом» (2003 р.); отримав значок «Відмінник народної освіти» (1998 р.) та відзнаку АПН України «Ушинський К. Д.» (2004 р.).

Родинні зв’язки

Доньки:

Глобіна Людмила Миколаївна та Слісаренко Наталія Миколаївна.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Цікаві факти і висловлювання

«Мова є як засобом вираження думок, так і найважливішою умовою їх формування. Зрештою питання зводиться до того, в яку залежність ми ставимо мову і знання. Ставлячи на перше місце мову, ми неминуче скочуватимемось до формалізму у навчанні, бо відриватимемо форму від змісту. А ставлячи на перше місце знання, ми знову-таки не зможемо правильно розв’язати проблему, бо впадаємо в емпіризм і прагматизм».
(Ярмаченко М. Д.)
«Школа майбутнього акцентуватиме увагу на розвитку творчих начал. Уроки все більше набуватимуть дослідницько-експериментального характеру. Адже, готуючи людину майбутнього, принципово важливо сформувати в неї вміння орієнтуватися в науках, самостійно знаходити в літературі, довідниках потрібну інформацію. Слід вчити самостійно здобувати знання і вивільнити час від механічного заучування на пошук, експеримент, дослідництво".
(Ярмаченко М. Д.)

Довідка

Ярмаченко Микола Дмитрович (іноз. Yarmachenko Mykola) - український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук.
Місце народження - с. Черемошна, Київщина, Україна (06.09.1928 - 24.05.2010).
Місце навчання - Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького.
Місце роботи - Київ, Україна.
Напрями діяльності - освіта.
Найвизначніші праці - "Історія сурдопедагогіки".
Основні нагороди - Заслужений працівник науки і техніки Української РСР.
Науковий напрям - сурдопедагогіка.

Пов’язані статті

Джерела

Дічек Н. П. Ярмаченко Микола Дмитрович. Енциклопедія освіти / НАПН України; голов. ред. В. Г. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ, 2021. С. 1122–1123.
Климко Н. О. Розвиток теорії та історії сурдопедагогіки у науковій спадщині Миколи Дмитровича Ярмаченка: автореф. дис. … канд. пед. наук: [спец.] 00.03 «Корекційна педагогіка» / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ: [б. в.], 2014. 16 с. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/31381/100171926.pdf?sequence=1.
М. Д. Ярмаченко – вчений-педагог, академік, перший президент АПН України: біобібліогр. покажч. / АПН України, ДНПБ України; [упоряд.: В. В. Вербова, Н. А. Горбенко; відп. за вип. Т. Ф. Букшина; ред. Є. К. Бабич]. Київ: [б. в.], 2002. 32 с. (Серія «Академіки АПН України»; вип. 1). До 10‑річчя АПН України. URL: https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2016/01/index 12 19.pdf.
Ничкало Н. Г. Ярмаченко Микола Дмитрович. Профтехосвіта України: ХХ століття: енциклопед. вид. / МОН України, АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. Київ, 2004. С. 817.
Фомічова Л. І. Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська спеціальна педагогіка в персоналіях: навч. посіб.: до 100-річчя створення держ. системи спец. освіти в Україні та 30-річчя Незалежності України присвяч. / НАПН України; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди; за заг. ред. В. І. Бондаря, В. М. Синьова. Київ; Запоріжжя, 2021. С. 364–375. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/725008/
Шевченко В. До 90-річчя від дня народження Миколи Ярмаченка (1928—2010). Педагогічний музей: [офіц. портал]. URL: http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/до-90-річчя-від-дня-народження-миколи-яр/.

Автор

Дічек Н. П., Павленко Т. С., Демида Є. Ф., Золотаренко Т. О.

Оприлюднено: 02.09.2024

Останні зміни: 30.08.2024

Модератор: Lytovchenko