Обдарованість
Обдарованість - (англ. Giftedness) - унікальне й оптимальне поєднання задатків індивіда, що за сприятливих соціально-педагогічних умов слугують основою для розвитку в нього відповідних здібностей, які дозволяють йому ефективно накопичувати життєвий досвід і реалізувати його у професійній продуктивній чи репродуктивній діяльності.
Той факт, що індивід отримує при народженні унікальний набір задатків, є незаперечним. Проте немає однозначного розуміння цієї унікальності, оскільки її можна трактувати як успадкування різними індивідами дещо різних наборів задатків (що малоймовірно, коли ведемо мову про психічно і фізично повноцінного індивіда) або успадкування ними всієї палітри задатків, притаманних людині як біологічному виду, проте з варіативно закладеними стосовно окремих задатків потенційними можливостями для розвитку відповідних здібностей. Як наслідок, помилково ототожнювати зазначену унікальність з обдарованістю, оскільки своєрідність задатків хоча і визначає переважно життєву траєкторію індивіда, проте не може отримати іншого статусу, окрім відправної точки у кристалізації того психічного феномена, який називають обдарованістю.
Традиційно вважають, що в процесі психічної діяльності, що протікає в певних соціально-педагогічних умовах, задатки трансформуються у здібності. Насправді у процесі зазначеної діяльності, що відбувається під впливом та в умовах згаданого середовища, утворюються і розвиваються певні нервові зв’язки (тобто здібності), а отримані при народженні задатки визначають межу і темп цього розвитку. То ж, ведучи мову про обдарованість, цей психічний конструкт доцільно пов’язувати не тільки з успадкованими задатками, а й з рівнем розвитку відповідних здібностей, що визначається як унікальністю задатків, так і сприятливістю соціально-педагогічних середовища.
Не менш важливою для кристалізації обдарованості (зокрема, з врахуванням сказаного вище, для максимально можливого розвитку здібностей) є вимога оптимальності поєднання задатків, отриманих індивідом при народженні. Річ у тім, що за розвиток однієї здібності, як правило, відповідають декілька задатків. А отже, рівень її розвитку визначається потенційною перспективою необхідних задатків. До того ж, певна здібність може вимагати необхідних задатків з різними потенційними перспективами, що відображає названу вимогу оптимального їх поєднання.
На основі того, що індивід отримав при народженні унікальне та оптимальне поєднання задатків і розвинув на цій основі у сприятливих соціально-педагогічних умовах до високого рівня певні здібності, ще надто рано констатувати факт кристалізації у його психіці того феномена, який називають обдарованістю. Здібності як нервові зв’язки можуть утворитися і розвиватися у різній за характером психічній діяльності, зокрема у процесі так званого психологічного чи, навіть, педагогічного тренінгу. Але для кристалізації обдарованості цього недостатньо. Необхідне накопичення життєвого досвіду, тобто приріст знань та умінь, які індивід здатний використати у процесі розв’язування реальних теоретичних і практичних задач, аналогічних чи допустимо віддалених за своєю суттю від тих, під час розв’язування яких розвивалися здібності, накопичувалися знання та уміння.
Врешті, останньою щаблиною, на яку піднімається зародок обдарованості у своїй кристалізації, є психічна здатність індивіда використати накопичені знання та уміння у професійній продуктивній та репродуктивній діяльності. І ця здатність детермінується не тільки прагматичним фоном навчальної діяльності індивіда, але і його мотивацією на пізнання нового і критичне ставлення до наявного та потребою зробити власний внесок у розвиток людської цивілізації. І якщо останнє проростає на тлі позитивного емоційного стану за умови достатньої психічної енергії індивіда, то кристалізація обдарованості відбулася.
З врахуванням зазначеного стають зрозумілими застереження фахівців щодо трактування обдарованості як статично притаманного атрибута психіки індивіда та її ранньої і академічно спрямованої діагностики.
Джерела
- Renzulli J.S. A General Theory for the Development of Creative Productivity through the Pursuit of Ideal Acts of Learning // Gifted Child Quarterly.– 1992.– Vol. 36.– No. 4.– P. 170–182.
Довідка
Обдарованість (англ. - Giftedness) - унікальне й оптимальне поєднання задатків індивіда, що за сприятливих соціально-педагогічних умов слугують основою для розвитку в нього відповідних здібностей, які дозволяють йому ефективно накопичувати життєвий досвід і реалізувати його у професійній продуктивній чи репродуктивній діяльності.
Автор
Оприлюднено: 31.12.2024
Останні зміни: 16.03.2025
Модератор: Шуленок О. С.
