Українська електронна енциклопедія освіти

Ушинський Костянтин Дмитрович

Ушинський Костянтин Дмитрович - (іноз. Uysinskyi Constantine) - педагог, основоположник наук, педагогіки й народної школи, автор праць з теорії та історії педагогіки, підручників для початкового навчання.

Ушинський Костянтин Дмитрович

Ім’я особи	Ушинський Костянтин Дмитрович (іноз. Uysinskyi Constantine)
Інші прізвища
Роки життя	18.02.1823 - 23.12.1870
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності
Наукова школа
Місце народження	с. Богданка на Новгород-Сіверщині в Чернігівській губернії
Місце смерті	Одеса
Поховання	Київ, Видубецький монастир
Alma mater
Magnum opus
Відзнаки
Вебсайт

Життєпис

Народився 18.02 або 19.02 (02.03 або 03.03) 1823 (за ін. даними 1824) – 23.12 (за ін. даними 24.12) 1870 (04.01 або 05.01.1871) у с. Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними, в Тулі) в родині дрібномаєткового дворянина.

Батько, Дмитро Григорович, був дрібномаєтковим дворянином і викладачем кадетського корпусу. Він багато років був офіцером Російської імператорської армії, а також брав участь у французько-російській війні 1812 року. Після звільнення з військової служби через хворобу підполковник Дмитро Ушинський працював службовцем у різних державних установах імперії.

Мати, Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка походила з родини відомого українського письменника В. В. Капніста, померла, коли синові було 11 років. Але його початковою освітою й вихованням опікувалась саме вона. Прищеплену нею любов до української мови й культури педагог проніс через усе життя.

Освіта

Середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії (1840), закінчив юридичний факультет Московського університету (1844).

Діяльність

Педагогічна діяльність

Після закінчення університету К. Д. Ушинського призначають виконувачем обов’язків професора в ярославський Демидовський юридичний ліцей на кафедру камеральних (економіко-юридичних) наук (1846-1849 рр.).

Скрутне матеріальне становище змусило його погодитися обійняти посаду дрібного урядовця в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі (1849–1855 рр.).

Певний час він присвятив журналістській діяльності, зокрема працював у журналі «Современник»: писав статті, перекладав наукову і художню літературу. Після років безробіття, журнальної праці Костянтин Дмитрович влаштувався в 1854 р. викладачем, а згодом інспектором Гатчинського сирітського інституту. Тут він долучився до практичної педагогічної діяльності й розробки основних проблем педагогічної науки. Наприкінці 1859 р. Костянтина Дмитровича призначили інспектором Смольного інституту.

Наукова діяльність

У педагогічній системі Ушинського важливе місце посідало вчення про мету виховання, що визначалося ним як підготовка людини до життя та праці, як формування в людини почуття обов'язку перед народом та виховування в людини патріотизму. У вихованні дітей він надавав велике значення сім'ї та вважав украй необхідним родинне виховання. Найпершим обов'язком громадянина та батька сім'ї є виховання громадян, корисних для суспільства, - вважав учений.

Окрім того, він приділяв велике значення мові народу, адже, за його словами, «якщо вимерла мова в устах народу, вимер і народ». Педагог обстоював думку, що кожний народ має право мати школу рідною мовою, засуджував царизм за заборону вивчення української мови в школах на українських землях. Визначив основні шляхи й засоби розвиваючого навчання, був поборником класно-урочної системи навчання, врахування вікових і психологічних особливостей дітей. Він надавав важливого значення праці в психологічному та фізичному розвитку людини, вказував на керівну роль школи й особи вчителя у вихованні дітей.

Костянтин Дмитрович став основоположником нової народної школи. Основою виховання молодого покоління в дусі патріотизму, любові до Батьківщини та свого народу Ушинський вважав народність і наголошував, що «у кожного народу своя особлива національна система виховання, своя особлива мета й особливі засоби в досягненні цієї мети», а також «будь-яка жива історична народність є найпрекрасніше творіння Боже на землі і вихованню залишається лише черпати з цього багатого й чистого джерела».

Значне місце у педагогічній спадщині видатного педагога Ушинського посідають питання сім'ї і родинного виховання. Погляди Ушинського на родинне виховання формувались на ґрунті великої поваги до народу. Найпершим обов'язком громадянина та батька сім'ї є виховання громадян, корисних для суспільства, - вважав учений.

Науково-експертна діяльність

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Ушинський склав підручники для початкового навчання «Дитячий світ і Хрестоматія» (1861 року) та «Рідне слово» (1864 року), у яких науковий рівень знань поєднувався з доступністю, яскравістю викладу та служив завданням морального й естетичного виховання.

Досягнення

Визнання

Нагороди

Родинні зв’язки

Додаткові відомості

Фотогалерея

Випускник Новгород-Сіверської гімназії. Акварель невідомого художника. 1840 р.
У студентські роки. Акварель невідомого художника. 1840-ті роки
Інспектор класів Гатчинського інституту. 1855 р.
Художник І. М. Крамськой. 1972 р.
К. Ушинський, 1850 роки

Відеоматеріали

Provided ID could not be validated. Provided ID could not be validated.

Цікаві факти і висловлювання

Найголовніша дорога людського виховання є переконання. (Ушинський К. Д.)
Для того, щоб подолати почуття сорому, потрібно іноді не менш геройства, як і для того, щоб подолати почуття страху. (Ушинський К. Д.) Найважливіша частина виховання – освіта характеру. (Ушинський К. Д.) Найголовніша дорога людського виховання є переконання. Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше уже не створить її. Розширювати свої знання можна тільки тоді, коли дивишся прямо в очі власному незнанню.

Довідка

Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, , доктор наук.
Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).
Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.
Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.
Напрями діяльності - освіта.
Найвизначніші праці - "Український буквар".
Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.
Науковий напрям - дошкільна освіта.

Джерела

Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.
Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.

Автор

Антонець Н. Б.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 19.06.2024

Модератор: Lytovchenko