Сухомлинський Василь Олександрович
Сухомлинський Василь Олександрович - (іноз. ) - (28 вересня 1918, с. Василівка – 2 вересня 1970, с. Павлиш, Українська РСР, СРСР (нині с. Павлиш Кіровоградської області, Україна) – видатний український педагог-гуманіст, Герой Соціалістичної Праці, член-кореспондент АПН СРСР, кандидат педагогічних наук, директор школи, вчитель, дитячий письменник.
| Сухомлинський Василь Олександрович | |
|---|---|
| Ім’я особи | Сухомлинський Василь Олександрович
(іноз. ) |
| Інші прізвища | |
| Роки життя | 21.01.1940 - 03.06.2022 |
| Науковий ступінь | |
| Вчене звання | |
| Напрями діяльності | інформатика, математика |
| Наукова школа | системний аналіз |
| Місце народження | Київ, Україна |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Поховання | Звіринецьке кладовище |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Magnum opus | Системний аналіз та інформаційні технології |
| Відзнаки | Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки |
| Вебсайт | https://www.abcd.kyiv.ua |
Життєпис
Народився Сухомлинський Василь Олександрович 28 вересня 1918 р. в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) у незаможній селянській родині. Був другою дитиною в сім’ї.
Освіта
Протягом 1926–1933 років навчається у місцевій Василівській семирічній школі.
Спочатку вступив у Кременчуцький медичний технікум, але невдовзі покинув цей заклад. У 1934 р. він вступає на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці, а потім навчається в ньому на факультеті української мови і літератури.
Через хворобу в 1935 р. залишив навчання й розпочав роботу вчителем у сільських школах, навчався заочно в Полтавському педагогічному інституті, закінчив його екстерном у 1938 р., працював завучем у середній школі с. Онуфріївка.
В 1941 р. Сухомлинський був мобілізований, брав участь у бойових діях. Після тяжкого поранення у 1942 р. був комісований, працював до 1944 р. директором школи в с. Ува в Удмуртії. Після звільнення України з 1944 по 1948 рр. працював завідувачем Онуфріївського райвідділу народної освіти. 3 1948 р. й до кінця життя – директор середньої школи у с. Павлиш Онуфріївського району на Кіровоградщині.
У 1955 р. захищає кандидатську дисертацію на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи».
У центрі його уваги перебувають питання організації і керівництва всією навчально-виховною роботою школи.
Діяльність
Наукова та освітня діяльність
Розробив власну педагогічну концепцію, яка ввійшла до загальнозначущих педагогічних надбань як гуманістична, спрямована на вільний розвиток дитини, що спирається на довіру і повагу до кожної особистості, її самоцінність й неповторність. У своїх міркуваннях спирався на етнопедагогіку, обстоював народні імперативи та цінності, педагогізував їх і вводив в усі ланки виховного процесу.
Розширюючи педагогічний простір, починає сам створювати казки, оповідання, притчі й широко застосовувати їх у етико-естетичному вихованні школярів. Нині його художні твори широко використовуються у вихованні дітей дошкільного та шкільного віку.
Основні ідеї, які розвинув Сухомлинський: любов до дитини; розвиток творчих сил кожної окремої особистості в умовах колективної співдружності на основі етико-естетичних цінностей, інтересів, потреб, який спрямований у кінцевому підсумку на творчу працю; культ природи, природа як найважливіший засіб виховання почуття прекрасного і гармонії; розробка демократичних педагогічних засобів і методів навчання й виховання (повага, заохочення, опора на позитивне, моральне покарання); звернення до внутрішнього світу дитини, опора на її сили, внутрішні потенції, підтримка і розвиток того здорового, що є в кожній особистості; розвиток ідеї «радості пізнання», тобто емоційне сприйняття процесу навчання; демократизація структури управління навчально-виховним процесом у школі (психологічний і педагогічний семінари, школа для батьків тощо).
Запропоновані Сухомлинським педагогічні технології та художні твори широко впроваджено в українську дошкільну та початкову освіту, підготовку вчителів. Започатковане в 2018 р. реформування загальної середньої освіти під назвою «Нова українська школа» багато в чому відштовхується від ідей, запропонованих Сухомлинським це, перш за все, позитивний образ школи, навчання із захопленням, вихід за межі класної кімнати, уроки мислення і уроки милування природою, написання творчих есе як розвиток креативності, інклюзія і т. ін.
Ушанування
Ім’я Сухомлинського нині носять навчальні заклади різних рівнів, Державна науково-педагогічна бібліотека НАПН України.
З 1975 р. у Павлиші функціонує Державний педагогічно-меморіальний музей В. О. Сухомлинського.
1991 р. створена і активно працює Всеукраїнська асоціація Василя Сухомлинського.
1998 р. створене Всекитайське товариство прихильників В. О. Сухомлинського, яке розвиває ідеї українського педагога.
З 2015 р. в Австралії виходить Інтернет-видання інформаційного бюлетеня «Sukhomlinsky News», призначеного для англомовного вчительства.
Фільми про В. О. Сухомлинського
Основні праці
Свої ідеї щодо освіти і виховання дітей оприлюднював у багатьох педагогічних і публіцистичних працях, що публікувалися масовими тиражами в багатьох країнах світу.
Різноплановий і багатоаспектний творчий доробок В. О. Сухомлинського складає 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.
Найбільш відомі праці В. О. Сухомлинського: «Виховання в учнів любові і готовності до праці» (1959); «Система роботи директора школи» (1959); «Людина неповторна» (1962); «Шлях до серця дитини» (1963); «Щоб у серці жила Батьківщина» (1965); «Слово рідної мови» (1965); «Моральні заповіді дитинства і юності» (1966); «Сто порад вчителеві» (1967); «Серце віддаю дітям» (видана на 32 мовах світу, має 55 видань) (1969) за цю працю 1974 року був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки; «Павлиська середня школа» (1969); «Народження громадянина» (1970); «Методика виховання колективу» (1971); «Розмова з молодим директором школи» (1973); «Як виховати справжню людину» (1989). У 1976 р. видано вибрані твори В. Сухомлинського у 5-ти томах та ін.
Нагороди
Дослідника нагороджено численними відзнаками, зокрема:
| 1982 | медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва» |
| 2002 | почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» |
| 2005 | почесна грамота Верховної ради України |
| 2005 | відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» |
| 2005 | нагрудний знак НАПН України «Ушинський К. Д.» |
| 2008 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
Родинні зв’язки
Чоловік (дружина) - Петренко А.В. (з 1965 року). Подружжя має двох дітей: Івана (1966 р.н.) та Наталію (1970 р.н.).
Довідка
Петренко Петро Петрович (англ. - Petrenko Petro) - український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, професор, дійсний член НАПН України, доктор технічних наук.
Місце народження - Київ, Україна (25.11.1955 - 03.06.2022).
Місце навчання - Київський державний університет.
Місце роботи Інститут програмних систем, Україна.
Напрями діяльності - педагогіка.
Найвизначніші праці - "Основи досліджень методів аналізу".
Основні нагороди - відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення», медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва», звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки».
Науковий напрям - Системний аналіз.
Джерела
- Петров А.В. Дослідники та науковці України. Серія «Академіки НАПН України», Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. 116 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/724031
- Сідоренко А.М. Викладання біології на основі системного аналізу: сучасні наукові школи, Львів: ААА «АДЕФ», 2018. 203 с. URL: https://ааа.ввв.ссс1
Автор
Оприлюднено: 10.05.2023
Останні зміни: 01.03.2023
Модератор: Redactor
