Українська електронна енциклопедія освіти

Вебометрія

Вебометрія

Вебометрія – (англ. Webometrics (Ranking Web of World Research Centers) – 1) дослідження кількісних аспектів побудови та використання інформаційних ресурсів, структур та технологій за допомогою веб-орієнтованих бібліометричних та інфометричних підходів; 2) дослідження мережного контенту, насамперед кількісними методами, з метою соціологічних досліджень, за допомогою методів, які не є визначеними для однієї галузі дослідження; 3) підгалузь кіберметрії – науковий напрям, рамки якого позначені аналізом рейтингів сайтів і зв’язків між ними, моніторингом інформаційних ресурсів і сервісів Інтернету. Також, це кількісні аспекти конструювання і використання інформаційних ресурсів, структур і технологій стосовно до Всесвітньої мережі Інтернет, що ґрунтуються на відомих у наукознавстві наукометричних і бібліометричних методах.

Історична довідка

Передумови виникнення / Заснування / Походження

Передумови виникнення Істотний внесок у дослідження з проблеми вебометрії внесли представники бібліотекознавства, наукознавства та соціології, такі як Г. Добров, Т. Алміндн, П. Інгверсен Д. Прайс, А. Прічард та ін. Означений термін у 1997 р. був описаний Томасом Алміндном (Tomas C. Almind) і Петером Інгверсеном у роботі «Informetric analyses on the World Wide Web: Methodological approaches to «webometrics». Фахівці виокремлюють чотири головні галузі вебометричних досліджень: контент-аналіз вебсторінок; аналіз структури посилання на сайт; вебаналіз використання (наприклад, файли системного журналу для пошуку та перегляду інформаційної поведінки користувачів та ін.); вебтехнологічний аналіз (включаючи роботу пошукової системи). / Заснування / Походження Термін "вебометрія" походить від двох складових: "Веб" – це скорочення від англійського "World Wide Web" (всесвітня павутина), тобто інтернет. "Метрія" – грецьке слово (μέτρον, "metron"), яке означає вимірювання. Таким чином, вебометрія буквально означає "вимірювання вебу". Вперше цей термін з'явився наприкінці 1990-х років і був введений для опису наукової дисципліни, яка аналізує структуру, використання та розвиток веб-простору за допомогою кількісних методів. Вебометрія тісно пов’язана з бібліометрією та інфометрією, але зосереджується виключно на веб-середовищі, включаючи такі аспекти, як кількість посилань, взаємозв’язки веб-сайтів, а також індексацію контенту пошуковими системами. Історія винайдення / Еволюція формування, становлення / Етапи розвитку Етапи еволюції вебометрії 1. Поява Інтернету (1980-1990-ті роки): Відкриття Інтернету для широкої аудиторії спонукало до виникнення потреби в його аналізі. Перші дослідження зосереджувалися на кількісних аспектах, таких як кількість вебсторінок та їх доступність. 2. Розвиток пошукових систем (1990-ті роки): З появою пошукових систем, таких як Yahoo! та Google, з'явилася можливість аналізувати дані про популярність та видимість вебсайтів. Введення алгоритмів ранжування, які оцінювали якість та релевантність контенту. 3. Становлення вебометрії як наукової дисципліни (2000-ті роки): Вебометрія почала формуватися як окрема галузь досліджень, з акцентом на методах кількісного аналізу вебресурсів. Виникнення перших наукових журналів та конференцій, присвячених вебометрії та вебаналітиці. 4. Сучасні тенденції (2010-ті роки і далі): Використання великих даних (big data) та штучного інтелекту для аналізу вебконтенту. Розширення об'єкта дослідження, включаючи соціальні медіа та їх вплив на інформаційні потоки. Інтеграція вебометрії з інформаційними системами управління, бібліотечними та освітніми платформами.

Еволюція формування, становлення

Еволюція засобів навчання останнього століття відображає зміну підходів до освіти, науково-технологічний прогрес і нові педагогічні концепції. Основні етапи й характерні ознаки:

1920–1940 рр.

Традиційні підручники, з текстовими описами явищ і статичними ілюстраціями.
Лабораторії з рекомендованим стандартним обладнанням.

1950–1970 рр.

Навчальні фільми, діафільми для візуалізації складних явищ/концепцій.
Моделі (статичні і динамічні) для пояснення природних явищ.

1980–1990 рр.

Перші комп’ютери і комп'ютерні програми для моделювання природних процесів (напр., симуляції фізичних процесів, хімічних реакцій та інш.).
Мультимедіа. Використання мультимедійних презентацій та інтерактивних матеріалів на уроках.

2000–2010 рр.

Вебресурси. Розвиток онлайн-курсів та Інтернет-платформ, за допомогою яких забезпечується доступ до відео-лекцій, інтерактивних завдань, засобів контролю рівня навчальних досягнень, напр. KhanAcademy.
Віртуальні лабораторії для проведення навчальних експериментів в онлайн режимі.

2010–2020 рр.

Мобільні технології. Використання мобільних ЗН, програмних додатків та хмаро орієнтованих інформаційно-комунікаційних мереж для побудови екстериторіальних (е-дистанційних) освітніх систем та забезпечення електронних комунікацій рухомих об'єктів їх складу.
Гейміфікація. Впровадження в освітній процес комп’ютерних ігрових елементів для покращення навчальних результатів і підвищення мотивації учнів до навчання.

2020 р. – сьогодення:

Віртуальна (VR) та доповнена (AR) реальність, імерсивні системи. Використання VR і AR, імерсивних засобів і технологій для створення інтерактивних освітніх середовищ з ефектом занурення.
Персоналізоване навчання. Використання штучного інтелекту для автоматизованої адаптації навчальних матеріалів до індивідуальних потреб учнів.

Основні відомості

Таксономія / Класифікація

Особливості

Складники системи

До е-ЗН відносять:

Будь-які фізичні ЗН (конструктивно вбудовані в інші ЗН, або конструктивно окремі), що мають електронний і/або програмний інтерфейс, завдяки яким та за допомогою ІКТ можуть бути цілеспрямовано (з освітньою метою) під’єднані до інших е-ЗН, утворюючи ті, чи інші системи е-ЗН; як матеріально-технічні об’єкти використовуються у складі апаратної, жорсткої (hard) частини систем е-ЗН;
Електронні освітні ресурси (ЕОР) або цифрові освітні ресурси (ЦОР, використовується як синонім ЕОР) – предметно-інформаційні ресурси освітнього призначення (навчального, наукового, управлінського), змістово-технологічна сутність яких визначається та існує у формі електронних моделей освітнього процесу або його фрагментів (наприклад, деякого складника будови ІКТ-орієнтованої методики навчання певного предмета, частини її складу і структури), а не фізичних е-ЗН (перший з наведених вид е-ЗН); входять до складу гнучкої (soft) частини систем е-ЗН. У не мережних освітніх системах ЕОР/ЦОР існують і подаються на різних типах фізичних носіїв електронних даних, тобто, фізичних е-ЗН. У мережних освітніх системах ЕОР/ЦОР розташовуються на виділених серверах та віртуальних пристроях хмарної ІКТ-інфраструктури відкритих інформаційно-комунікаційних мереж [1].

Будова (конструкція) систем е-ЗН відображає функціональний аспект та аспект реалізації певних (конкретних) педагогічних систем.

Функціональний аспект систем е-ЗН зумовлений специфікою навчальних предметів, методикою їх викладання і навчання та очікуваними навчальними результатами учнів. Своєю чергою, аспект реалізації систем е-ЗН спричинений можливим різноманіттям форм і способів втілення тих, чи інших е-ЗН у педагогічну практику, характеристиками ІКТ, що застосовуються, а також наявними обмеженнями фінансово-ресурсного характеру.

До систем е-ЗН належать:

демонстраційні та мультимедійні засоби;
засоби контролю навчальних результатів;
електронні підручники, довідники, енциклопедії, текстовий, графічний і мультимедійний матеріал, що індексується гіперпосиланнями;
ігрові навчальні засоби;
лабораторні практикуми та віртуальні лабораторії; комп’ютерні тренажери; предметно орієнтовані е-середовища (мікросвіти, імітаційно-моделюючі засоби);
інформаційно-пошукові системи та науково-навчальні бази даних (знань); імерсивні системи; інтелектуальні навчальні системи та ін.

Для підвищення дидактичної ефективності використання систем е-ЗН в освітньому процесі їх засоби і технології застосовують спільно з іншими навчально-методичними матеріалами, що не належать до класу е-ЗН (наприклад, паперовими підручниками, посібниками та методичними рекомендаціями для вчителів, учнів), утворюючи комп’ютерно орієнтовані програмно-методичні комплекси (КОПМК). У такому разі, у складі комплексу виділяють ресурси, технології й платформи, що використовуються для забезпечення ефективної організації та автоматизованої підтримки освітнього процесу в електронному форматі.

До КОПМК відносять доступні в Інтернет: онлайн-курси, відеолекції, інтерактивні уроки та тренінги (напр., KhanAcademy); інтерактивні матеріали (тести, ігри, вікторини, симуляції (напр., PhETInteractiveSimulations); системи відеоконференцій (напр., Zoom, Microsoft Teams, GoogleMeet), що дозволяють учасникам підтримувати інтерактивну взаємодію під час онлайн-вебінарів та онлайн-зустрічей; платформи для підтримки освітнього процесу (напр., Moodle, Blackboard, Canvas) та системи управління навчанням (LMS), що забезпечують адміністраторам, викладачам і студентам автоматизовану електронну взаємодію та налаштування ЕОР/ЦОР, а також, здійснення контролю за успішністю; електронні спільноти, форуми для підтримки навчання, де учні можуть обмінюватися знаннями та досвідом, а також отримувати консультації спеціалістів тощо.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Наукова демонстрація (XVII ст.)
Досліди Гюйгенса (1650 р.)
Лекція Ніколя Лемері (XVII ст.)
Астрономічні інструменти. Meteorologia (1709 р.)

Відеоматеріали

Відео завантажене на канал Ripple tank experiment | Physics teaching equipment (експеримент Ripple tank | Обладнання для навчання фізики) 19 лют. 2021 р. від SF Scientific. На відео «Хвильова ванна», що використовується для демонстрації властивостей механічних хвиль, які виникають на поверхні рідини.
Human Eye Augmented Reality | Будова людського ока (AR). Відео завантажено на канал Magic EdTech 10 жовтня 2017 р.

Цікаві факти і висловлювання

Зображення для цієї статті генеровано за допомогою штучного інтелекту ChatGPT та DALL-E від OpenAI. Використовувався запит щодо зображення футуристичного класу, де діти та вчитель працюють із високотехнологічним цифровим обладнанням.

Довідка

Система е-засобів навчання (англ. - E-learning Resources System) - програмно-апаратний складник навчального середовища різних педагогічних систем, що потенційно має і практично здатний реалізувати (підтримати реалізацію) певну системоутворювальну функцію (функції).

Джерела

Биков, В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти:монографія. Київ: Атіка, 2009. 684 с.
Биков В.Ю. Інноваційні інструменти та перспективні напрями інформатизації освіти. Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід,проблеми, перспективи: третя між нар. Наук.-практ. конф.: [в 2ч]. Ч 1. / Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. – 2012. 1 (2Ч). стор. 14-26.
Спірін О. М. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в освіті. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед.наук України: 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 426-427.
Жук, Ю.О. Засоби навчання. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед. наук України: 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 359-360.
Комп’ютерно орієнтовані засоби навчання з фізики в школі: посібник/Жук, Ю.О., Соколюк, О.М. та ін. Київ: Педагогічна думка, 2011. 152 с. .
Шкільний фізичний експеримент з використанням цифрових вимірювальних комплексів: старша школа: навчально-методичний посібник/Різак В. М., Литвинова С. Г., Соколюк О. М., Чобаль О. І. Ужгород: УжНУ «Говерла», 2019. 256 с. .
Дементієвська Н. П., Соколюк О.М. Віртуальні лабораторні роботи з фізики з використанням інтерактивних комп’ютерних моделювань: збірник навчальних матеріалів. Київ: ІЦО НАПН України, 2022. 157 с.
Santosh Kumar. The Evolution of Education: A Century of Change and Progress Globally.
Janel Ann Reyneke. The Evolution of EdTech: A NOT So Brief History.

Автор

Биков В. Ю., Соколюк О. М.

Оприлюднено: 16.10.2024

Останні зміни: 22.10.2024

Модератор: Пінчук О. П.