Українська електронна енциклопедія освіти

Цифрова освіта (ЦО) - (англ. Digital education) - процес організації взаємодії здобувачів освіти з суб’єктами педагогічної діяльності та освітньої діяльності для досягнення очікуваних результатів навчання лише засобами цифрового освітнього середовища, ключовими складниками якого є цифрові технології навчання, цифрові технології управління, цифрові технології підтримки наукових досліджень, цифрові освітні ресурси і сервіси, а також цифрові сліди як результати навчальної і професійної діяльності цифрового формату

Цифрова освіта

Історична довідка

Передумови виникнення / Заснування / Походження

Цифрова освіта почала формуватися наприкінці XX століття з поширенням інформаційно-комунікаційних технологій та доступу до Інтернету. Передумови її виникнення пов’язані з переходом до інформаційного суспільства у 1990-х роках, коли цифрові технології стали ключовими для навчання та професійної діяльності. У 2000-х роках в Україні почали з’являтися перші спроби впровадження електронного навчання, що стало основою для розвитку цифрової освіти. Важливим кроком стало прийняття Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки, розробленої за участі В. Биков та інших науковців.

Еволюція формування, становлення

Еволюція цифрової освіти в Україні пов’язана з розробленням нормативних документів і стандартів. У 2012 році було затверджено Положення про електронні освітні ресурси, у 2018 році – Положення про електронний підручник та Положення про Національну освітню електронну платформу. Ці документи заклали основу для системного розвитку цифрового освітнього середовища, інтеграції дистанційного навчання та стандартизації цифрових компетентностей.

Основні відомості

Цифрова освіта – це процес організації взаємодії здобувачів освіти з суб’єктами педагогічної діяльності (педагогічними, науково-педагогічними працівниками або самозайнятими особами у формальній чи неформальній освіті) та освітньої діяльності (закладами, підприємствами, установами, організаціями або фізичними особами, які організовують, забезпечують і реалізують освітній процес) для досягнення очікуваних результатів навчання лише засобами цифрового освітнього середовища. Ключові складники цього середовища:

цифрові технології навчання;
цифрові технології управління;
цифрові технології підтримки наукових досліджень;
цифрові освітні ресурси і сервіси;
цифрові сліди як результати навчальної і професійної діяльності цифрового формату.

Цифрова освіта часто ототожнюється з електронною освітою, яка трактується як форма здобуття освіти з використанням виключно інформаційно-комунікаційних технологій.

Таксономія / Класифікація

Цифрова освіта охоплює різні форми навчання:

формальна освіта – у закладах освіти;
неформальна освіта – через курси, тренінги;
інформальна освіта – самостійне навчання з цифровими ресурсами.

Завдання розвитку

Розвиток цифрової освіти в Україні потребує:

обґрунтування засад цифрової гуманістичної педагогіки;
побудови відкритих, віртуальних когнітивних педагогічних систем;
реалізації електронного навчання у всіх формах освіти;
аналізу стану, тенденцій та моніторингу розвитку електронної освіти за міжнародними критеріями;
стандартизації вимог до електронних освітніх ресурсів;
стандартизації інформаційно-цифрових компетентностей;
проектування навчальних середовищ для дистанційного навчання;
використання навчальної робототехніки та мобільних Інтернет-пристроїв;
формування компетентностей у використанні електронних соціальних мереж;
створення мережевих цифрових освітніх ресурсів (Веб 2.0, блоги тощо);
психологічної підтримки та курсів для дорослих і людей похилого віку;
забезпечення інформаційної безпеки та захисту даних.

Додаткові відомості

Нормативна база

Стандартизацію цифрових освітніх ресурсів забезпечують:

Положення про електронні освітні ресурси (2012);
Положення про електронний підручник (2018);
Положення про Національну освітню електронну платформу (2018).

Цифрове освітнє середовище

Цифрове освітнє середовище підтримує дистанційне навчання, самостійну діяльність та захист від інформаційних загроз, інтегруючи цифрові технології та ресурси.

Цікаві факти і висловлювання

У 2018 році Україна приєдналася до європейських орієнтирів цифрової освіти. «Цифрова освіта – це міст між знаннями та майбутнім» – сучасний принцип.

Джерела

Биков В., Спірін О., Пінчук О. Проблеми та завдання сучасного етапу інформатизації освіти // Наукове забезпечення розвитку освіти в Україні: актуальні проблеми теорії і практики (до 25-річчя НАПН України). Київ, 2017.
Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80.
Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80/ed20130515#n18.

Автори

Спірін О. М.

Оприлюднено: 10.04.2025

Останні зміни: 10.04.2025

Модератор: Радкевич О. П.