Інтелектуальна обдарованість

Інтелектуальна обдарованість

Інтелектуальна обдарованість - (англ. Intellectual giftedness) - один із типів обдарованості, яка серед іншого пов’язана з високого рівня інтелектуальними здібностями.

Під інтелектуальними здібностями розуміють сукупність здібностей індивіда, структурних складових його інтелекту, що лежать в основі його інтелектуальної діяльності. Тривалий час інтелектуальну діяльність пов’язували виключно з пізнавальною діяльністю. Як наслідок, до інтелектуальних здібностей віднесли сукупність психічних властивостей, що лежать в основі та позначаються на ефективності зазначеної діяльності. Зокрема, як свідчить аналіз теоретичних засад, покладених в основу різних методик (у різних авторів, правда, вони дещо різні) обстеження інтелекту, з інтелектуальними здібностями пов’язують переважно якісну протяжність психічних властивостей, пов’язаних з відчуттям, сприйманням, пам’яттю, уявою, мисленням та увагою, задіяних виключно у пізнавальній діяльності. За таких обставин творча складова інтелектуальної діяльності розглядалася окремо, інколи, навіть, невиправдано ізольовано. Згодом межі інтелекту як інтегрованого психічного феномена розширили, але традиції його обстеження і діагностики на цій основі обдарованості у не поодиноких випадках зберігаються.

Тому з часів А. Біне, коли ведуть мову про інтелектуальну обдарованість, мають на увазі високі (умовно встановлені) показники, одержані індивідом за результатами обстеження (з певними змінами) його: об’єму знань; оперативної пам’яті; довготривалої пам’яті; розуміння змісту слів; розуміння смислу висловів; логічного відбору; здатності синтезувати ціле з його частин; організації фрагментів у логічне ціле; розуміння ситуації і прогнозування подій; розуміння суспільних норм; концентрації уваги; маніпуляції з рядами чисел; арифметичних операцій; здатності до формулювання понять; здатності до впорядкування і класифікації; здатності до порівняння; здатності до абстрагування; уваги; зорового сприймання; спостережливості, здатності розрізняти суттєві елементи; здатності визначати спільні ознаки; ідентифікації положень; зорово-рухових навичок; сенсомоторної координації тощо.

Враховуючи широкий спектр структурних складових інтелекту та унікальність різних індивідів щодо притаманної їм домінуючої групи інтелектуальних здібностей, Х. Гарднер вводить у науковий обіг поняття типу інтелекту. Зокрема зазначений автор виокремлює лінгвістичний, логічно-математичний, просторовий, музичний, тілесно-руховий, внутріперсональний, між персональний та натуралістичний інтелекти. Появу теорії множинних інтелектів можна пояснити зручністю унітарного підходу трактування інтелекту у процесі ранжування індивідів за рівнем його розвитку і його непридатністю у виявленні сильних і слабких сторін інтелектуального розвитку індивіда. То ж, і досі на практиці, коли ведуть мову про якісну інтелектуальну своєрідність індивіда, послуговуються теорією множинних інтелектів, коли ж постає задача кількісного обстеження інтелекту, виходять з концепції притаманності індивідам у приблизно однаковій мірі усієї палітри інтелектуальних здібностей, що певною мірою суперечить концепції поділу інтелекту на загальний і спеціальний.

Найбільшого поширення отримала практика кількісного обстеження інтелекту за допомогою спеціально розроблених тестів. Тест інтелекту є сукупністю завдань, націлених на оцінювання у порядковій шкалі кожної інтелектуальної здібності, яка, за задумом розробника тесту, є структурною складовою інтелекту. Для збільшення точності результату обстеження для кожної структурної складової інтелекту автори пропонують по декілька завдань (інколи, навіть, беручи до уваги інтуїтивне уявлення про вагу конкретної здібності в ефективності інтелектуальної діяльності в цілому).

Отриманий у такий спосіб тест випробовують на репрезентативній вибірці, а отримані членами цієї групи бали переводять у так звану шкалу інтелекту з початковою точкою відліку (середнім значенням для репрезентативної вибірки)100. Тоді за результатами обстеження інтелектуальних здібностей усім індивідам, які набрали від 90 до 109 пунктів на шкалі інтелекту, приписують нормальне значення рівня інтелекту. Усіх, хто набирає 110 і більше пунктів, вважають інтелектуально обдарованими. При цьому якісних відмінностей між індивідами з 109-ма і 110-ма пунктами не фіксують. Інші критерії (див. ст. Обдарованість) здебільшого до уваги не беруть. А в цілому, як бачимо, психічний феномен інтелектуальної обдарованості за такого підходу втрачає свій абсолют і набуває відносного статусу.

Джерела

1. Gardner H. Frames of mind: The theory of multiple inteligences. – New York: Basic Books, 1983.

Довідка

Інтелектуальна обдарованість (англ. - Intellectual giftedness) - один із типів обдарованості, яка серед іншого пов’язана з високого рівня інтелектуальними здібностями.

Автор

Волощук І. С.

Оприлюднено: 31.12.2024

Останні зміни: 05.07.2025

Модератор: Рогушина Ю. В.