Електронне видання

Електронне видання (Epub) - (англ. Електронне видання) - електронний документ або група електронних документів, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, має вихідні відомості та призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, для використання якого потрібні цифрові пристрої.

Електронне видання

Історична довідка

Передумови виникнення / Заснування / Походження

Електронне видання як форма публікації з’явилося у другій половині XX століття з розвитком комп’ютерних технологій. До 1980-х років комп’ютери використовувалися переважно для підготовки та редагування паперових публікацій. Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років почали з’являтися видання на оптичних компакт-дисках, що стало першим кроком до цифрового розповсюдження інформації. Передумови виникнення пов’язані з поширенням персональних комп’ютерів та цифрових носіїв інформації.

Еволюція формування, становлення

Еволюція електронних видань набула нового поштовху від середини 1990-х років, коли з’явився доступ до мережі Інтернет, що дозволило публікувати копії друкованих видань онлайн. Починаючи з 2000-х років, активно розвиваються самостійні електронні видання без друкованих аналогів, зокрема в освітній і науковій сферах. У 2010 році в Україні було затверджено ДСТУ 7157:2010, який систематизував класифікацію та вимоги до електронних видань.

Основні відомості

Електронне видання – це електронний документ або група електронних документів, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, має вихідні відомості та призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, для використання якого потрібні цифрові пристрої.

Згідно з ДСТУ 7157:2010, електронні видання класифікуються:

• за природою основної інформації:
• текстові (символьні);
• образотворчі (графіка та відео);
• звукові;
• програмні;
• мультимедійні продукти або їх комбінування;
• за цільовим призначенням:
• офіційні;
• суспільно-політичні;
• наукові;
• науково-популярні;
• популярні;
• виробничо-практичні;
• навчальні;
• літературно-художні;
• релігійні;
• довідкові;
• видання для дозвілля;
• рекламні;
• за структурою:
• одночастинні;
• багаточастинні;
• серійні;
• за технологією використання:
• локальні (на носіях – оптичні компакт-диски CD/DVD-ROM, USB-флеш-накопичувачі тощо);
• мережеві (доступні в мережах Інтернет/Інтранет);
• комбінованого способу подання;
• за наявністю друкованого еквівалента:
• електронний аналог друкованого видання;
• самостійне електронне видання.

ГОСТ 7.83-2001 додатково виокремлює комбіноване (інтегроване) видання, яке доповнює друкований аналог через додатки.

Таксономія / Класифікація

Електронні видання поділяються за: природою інформації – текст, графіка, звук тощо; призначенням – навчальні, наукові, довідкові тощо; технологією – локальні чи мережеві; наявністю аналога – з друкованим еквівалентом чи без.

Застосування в освіті

Електронні видання навчального призначення використовуються для:

• надання навчальних відомостей із мультимедійними засобами;
• забезпечення зворотного зв’язку через інтерактивну взаємодію;
• контролю результатів навчання;
• автоматизації інформаційно-методичного забезпечення та управління закладом освіти.
  Прикладом є електронні (мультимедійні) підручники.

Додаткові відомості

Застосування в науковій сфері

У науковій діяльності електронні видання представлені:

• електронними монографіями;
• збірниками наукових праць;
• матеріалами і тезами конференцій;
• дисертаціями та авторефератами;
• електронними словниками, енциклопедіями, довідниками.
  Публікація здійснюється через депонування в електронних бібліотеках, наприклад, Електронна бібліотека НАПН України (URL: http://lib.iitta.gov.ua), інституційних веб-сайтах або архівах.

Сучасні тенденції

Сучасною тенденцією є створення суто електронних наукових журналів, наприклад, Інформаційні технології і засоби навчання (URL: https://journal.iitta.gov.ua), які підтримуються платформами, такими як Open Journal Systems (URL: https://pkp.sfu.ca/ojs/).

Цікаві факти і висловлювання

Перші електронні видання на компакт-дисках з’явилися у 1980-х роках. «Цифрові видання – це знання без меж» – сучасний принцип їх поширення.

Джерела

1. ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», 2010.
2. Антоненко І., Баркова О. Електронні ресурси як об’єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення // БВ. 2004.
3. Лупаренко Л. А. Електронні відкриті журнальні системи в науково-педагогічних дослідженнях: навчально-методичний посібник / за науковою редакцією професора О. М. Спіріна. Київ, 2019.

Автори

Спірін О. М., Лупаренко Л. А.

Оприлюднено: 10.04.2025

Останні зміни: 11.04.2025

Модератор: Радкевич О. П.