Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
===Життєпис=== | ===Життєпис=== | ||
<p>Народився 01 лютого 1945 року в місті Познані (Польща) в родині офіцерів Радянської Армії. Наприкінці 1945 року родина переїхала до м. Миколаєва, де батьки мешкали раніше. У цьому ж році пішов з життя батько. Надалі вихованням Валерія та двох його братів Юрія та Ігора займалась мати. </p><p> 1952 року пішов до середньої школи № 7 м. Миколаєва. Після закінчення 7 класу у 1959 році продовжив навчання на електромеханічному відділенні Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив у 1963 році з відзнакою. Одночасно з навчанням у технікумі у 1962 році розпочав свій трудовий шлях електрослюсарем оборонного підприємства. Надалі працював слюсарем-складальником та техніком на виробничому підприємстві оборонного комплексу СРСР. Навчання у технікумі заочно поєднував з навчанням у середній школі № 62 м. Миколаєва, де отримав атестат з відзнакою.</p> | |||
Народився | |||
===Освіта=== | ===Освіта=== | ||
<p>У 1964 році вступив на факультет електрообладнання суден [https://nuos.edu.ua/ Миколаївського кораблебудівного інституту імені адмірала С. О. Макарова]. У 1965 році перевівся на факультет автоматики та електроприладобудування [https://www.kpi.ua/ Київського політехнічного інституту] та переїхав на навчання до м. Києва. У столиці захопився науковою діяльністю та брав активну участь у роботі студентських наукових товариств і дослідженнях випускної кафедри. У 1968 році його наукові роботи "Вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання низьких енергій" та "Лінійний перетворювач ефективних значень" здобули відповідно першу і другу премії Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. За перші наукові досягнення його нагороджено Почесною грамотою ЦК ЛКСМУ. В 1969 році закінчив Київський політехнічний інститут з відзнакою.</p> | |||
<p>1974 року в Київському політехнічному інституті захистив дисертацію на тему «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.</p> | |||
<p>У 1985 році закінчив навчання в Інституті управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва).</p> | |||
1989 року йому присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук після захисту в [https://incyb.kiev.ua/ Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова АН України] дисертації на тему «Наукові основи, методи і системи автоматизованого управління освітою на рівні союзної республіки (на прикладі системи народної освіти Української РСР)».</p> | |||
У | |||
===Діяльність=== | ===Діяльність=== | ||
| Рядок 45: | Рядок 40: | ||
==== Наукова діяльність ==== | ==== Наукова діяльність ==== | ||
[[Файл: | <p>Наукова діяльність Бикова В. Ю. розпочалася у спеціальному конструкторському бюро заводу «Радіоприлад» м. Києва, а згодом – у Науково-дослідному інституті радіовимірювальної апаратури Виробничого об’єднання ім. С. П. Корольова, де він працював інженером, а згодом старшим і провідним інженером, керівником групи.</p> | ||
<p>У 1971 році призначений головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. Одночасно, без відриву від виробництва, він навчається в аспірантурі Київського політехнічного інституту й досліджує проблеми створення цифрових та аналогових засобів вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання.</p> | |||
[[Файл:123.jpg|350px|праворуч|Биков і президент]] | |||
[[Файл:bykov9.jpg|350px|праворуч]] | |||
[[Файл:Bykov5.jpg|350px|праворуч]] | |||
У | [[Файл:Bykov2.jpg|350px|праворуч]] | ||
[[Файл:7890.jpg|350px|праворуч]] | |||
У | [[Файл:bykov6.jpg|350px|праворуч]] | ||
<p>1975 року перейшов на роботу до Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, де працював старшим викладачем, а згодом – доцентом кафедри вищої математики. Викладав курси з обчислювальної математики, системного програмування, програмування алгоритмічними мовами, основ автоматизації виробничих процесів, а також очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1979 році йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі вищої математики.</p> | |||
<p>У 1976 році призначений директором Головного обчислювального центру Міністерства народної освіти України, де керував створенням республіканського рівня автоматизованої системи управління освітою СРСР, як головний конструктор. У цей же період Биков В. Ю. взяв активну участь у заходах ЮНЕСКО з питань створення міжнародної інформаційної системи освіти.</p> | |||
<p>Взяв безпосередню участь у підготовці постанови Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих педагогічних навчальних закладів (1985), що на державному рівні започаткувала цілеспрямовану діяльність освітньої галузі в напрямі формування інформаційної культури учнів. У межах цієї роботи професор В. Ю. Биков очолив в Україні проєкт «Пілотні школи», який виконувався спільно з американською фірмою ІВМ.</p> | |||
<p>1989 року Биков В. Ю. став генеральним директором науково-виробничої корпорації «КОМКОРД» на базі Головного обчислювального центру Міносвіти України, де протягом двох наступних років започакована низка інноваційних проектів з інформатизації освіти.</p> | |||
На початку 90-х років XX століття призначений директором Інституту системних досліджень освіти України, де під його керівництвом розроблялись науково-методичні засади системного реформування освіти на етапі становлення незалежності України. У цей час він взяв активну участь у підготовці Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») та низки інших важливих державних документів. У 1993 році Биков В. Ю. обирається почесним професором Києво-Могилянської академії, а у 2014 році – Почесним професором Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського.</p> | |||
<p>Протягом 1995-1996 років очолив (генеральний директор) Український освітній центр менеджменту та підприємництва – заклад освіти, створений Урядом як навчальний заклад перепідготовки військовослужбовців, які звільнялися в запас у зв’язку із скороченням збройних сил України.</p> | |||
<p>1996 року долучається до проекту ТACIS зі створення Національної обсерваторії України як національного вузла міжнародної мережі подібних структур, започаткованих Європейським урядом у країнах Центральної та Східної Європи, нових незалежних країнах колишнього СРСР і Монголії. </p> | |||
<p>Упродовж 1997–1999 років продовжує працювати на посаді директора Інформаційно-обчислювального центру Української академії державного управління при Президентові України. За його участю та за підтримки Світового банку в академії створено Центр дистанційної освіти, започатковано напрям наукових досліджень з проблем е-дистанційного навчання в професійній освіті, розроблено курс з основ побудови і проектування методичних систем е-дистанційного навчання для науково-педагогічних працівників і керівних кадрів вищої школи України</p> | |||
<p>У 1999 році Бикова В. Ю. обрано членом-кореспондентом АПН України та доручено створити новий науково-дослідний Інститут засобів навчання (сьогодні – [[Інститут цифровізації освіти НАПН України]]), в якому працює понині. 2002 року його обрано членом Президії НАПН України, а 2010 - дійсним членом (академіком) НАПН України.</p> | |||
====Науково-експертна діяльність==== | ====Науково-експертна діяльність==== | ||
<p>Учений здійснює наукове керівництво магістрами, аспірантами, здобувачами, виступає офіційним опонентом з докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу декількох спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій.</p> | |||
<p>У 2008 року за ініціативи Валерія Бикова створено нову наукову спеціальність 13.00.10 – інформаційно-комунікаційні технології в освіті. 2009 року паспорт цієї наукової спеціальності затверджено ВАК України та внесено до переліку наукових спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань. У 2010 році в Інституті ІТЗН НАПН України вперше відкрито аспірантуру та розпочато роботу спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій, а з 2011 року зроблено набір до докторантури за новою спеціальністю. 2020 року в Інституті вперше відбулося присудження наукового ступеня «Доктор філософії» зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки».</p> | |||
<p>Биков В. Ю. входить до складу редакційних колегій таких наукових видань, як «Вісник Академії дистанційної освіти» (заступник головного редактора), «Комп'ютер у школі та сім’ї», «Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія», «Післядипломна освіта в Україні», «Педагогіка і психологія», «Інформаційні технології в освіті», «Енциклопедія освіти», «Біла книга розвитку освіти України», численних збірників наукових праць.</p> <p>У 2007 році Биков В. Ю. започаткував електронне наукове фахове видання «[[Інформаційні технології і засоби навчання]]» і є його незмінним головним редактором.</p> | |||
====Міжнародне співробітництво ==== | ====Міжнародне співробітництво ==== | ||
<p>Читав лекції про створення автоматизованої системи управління освітою в Гаванському університеті (Гавана, Куба, 1983), з управління проектами – у Вищій педагогічній школі (Бітомі, Катовіце, Польща, 2000-2001).</p> | |||
<p>Проходив навчання і стажування з питань освіти, сучасної ринкової економіки та управління за програмами міжнародних організацій та закладів освіти різних країн: «Ринкова економіка» «САБІТ» (Чикаго, США, 1993), «Ринкова економіка» Міжнародної Академії бізнесу (Кіпр, 1994), «Політика у галузі науки і техніки» Корейської агенції міжнародного співробітництва (Сеул, Республіка Корея, 1994), «Управління проектами» Інституту Економічного розвитку Світового банку (Київ–Вашингтон, США, 1994-1995), «Підприємницька освіта» Бізнес-школи Даремського університету (Дарем, Великобританія, 1996), «Професійна освіта і ринок праці» TASIS (Нідерланди, Бельгія, Німеччина, 1997), «Управління проектами» Міжнародної асоціації проектного менеджменту (Київ – Мюнхен, ФРН, 1998), «Реформування освіти: роль політики і досліджень» Центральноєвропейського університету (Будапешт, Угорщина, 1999), «Створення систем дистанційного навчання» Меморіал-університету (Сент-Джонс, Ньюфаундленд, Канада, 2001), Геттінгенський університет, «Створення і застосування в навчальному процесі засобів навчання з фізики, хімії і біології» фірми «Phywe» (Геттінген, ФРН, 2004). </p> | |||
<p>Навчання і стажування з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій: на базі Токійського і Цукубського університетів (Токіо, Цукуба, Японія, 1984), Сорбонського університету (Франція, 1984), Кембриджського університету за програмою Британської ради (Великобританія, 1985), Європейського фонду освіти (Турин, Італія, 1997), Національної ради освіти Фінляндії (Гельсінкі, Фінляндія, 1998), Інституту ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті за програмою «Політика інтеграції інформаційних і комунікаційних технологій в освіту» (Москва, Росія, 2001).</p> | |||
Читав | |||
Проходив (- | |||
====Політична, громадська та волонтерська діяльність==== | ====Політична, громадська та волонтерська діяльність==== | ||
<p>Неодноразово обирався депутатом Радянської районної ради народних депутатів м. Києва ХІХ, ХХ і ХХІ скликань. Очолював постійні комісії ради, спочатку – з питань житлово-комунального господарства, а згодом – з економічної реформи, приватизації і роздержавлення. Також є членом президії Громадської організації освітян і науковців України.</p> | |||
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю==== | ====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю==== | ||
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)==== | ====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)==== | ||
===Основні праці=== | ===Основні праці=== | ||
Науковий доробок ученого ( | <p>Науковий доробок ученого за 50 років його діяльності (1970–2024 роки) перевищує 500 наукових і науково-методичних праць та понад 20 авторських свідоцтв на винаходи і патенти. [https://lib.iitta.gov.ua/724031]</p> | ||
{{#widget:Iframe | |||
|url=https://lib.iitta.gov.ua/845/1/Bykov_Models.pdf | |||
|width=390 | |||
|height=400 | |||
|border=0 | |||
}} | |||
{{#widget:Iframe | {{#widget:Iframe | ||
|url=https:// | |url=https://lib.iitta.gov.ua/722871/1/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F%20%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0.pdf | ||
|width= | |width=390 | ||
|height= | |height=400 | ||
|border=0 | |border=0 | ||
}} | }} | ||
{{#widget:Iframe | {{#widget:Iframe | ||
|url=https:// | |url=https://lib.iitta.gov.ua/718652/1/%21%21%21%21%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F-2019.pdf | ||
|width= | |width=390 | ||
|height= | |height=400 | ||
|border=0 | |border=0 | ||
}} | }} | ||
| Рядок 99: | Рядок 94: | ||
===Досягнення=== | ===Досягнення=== | ||
====Визнання==== | ====Визнання==== | ||
====Нагороди==== | ====Нагороди==== | ||
<p> | <p>Бикова В. Ю. відзначено численними державними та академічними нагородами, зокрема:</p> | ||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=1973 | |||
|Нагорода=медаль ВДНГ СРСР та премія Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О. С. Попова за розробку «Фазочутливий вольтметр» як перший в СРСР прилад на інтегральних мікросхемах | |||
|Тип=медаль | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=1982 | |||
|Нагорода=медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва» | |||
|Тип=медаль | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=1985 | |||
|Нагорода=нагрудний знак «Відмінник народної освіти України» | |||
|Тип=нагрудний знак | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=1993 | |||
|Нагорода=відзнака "Почесний професор Києво-Могилянської академії" | |||
|Тип=відзнака | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2002 | |||
|Нагорода=звання «Заслужений діяч науки і техніки України» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2005 | |||
|Нагорода=Почесна грамота Верховної ради України | |||
|Тип=грамота | |||
}} | |||
{{Нагорода | {{Нагорода | ||
|Рік нагородження=2005 | |Рік нагородження=2005 | ||
| Рядок 111: | Рядок 132: | ||
}} | }} | ||
{{Нагорода | {{Нагорода | ||
|Рік нагородження= | |Рік нагородження=2005 | ||
|Нагорода=срібна медаль Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова | |||
|Тип=медаль | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2005 | |||
|Нагорода=нагрудний знак НАПН України «Ушинський К. Д.» | |||
|Тип=нагрудний знак | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2009 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | ||
|Тип=звання | |Тип=звання | ||
}} | }} | ||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2010 | |||
|Нагорода=медаль «За наукові досягнення» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова | |||
|Тип=медаль | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2014 | |||
|Нагорода=звання «Почесний професор Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2014 | |||
|Нагорода=звання «Почесний працівник Вінницького міжрегіонального Вищого професійного училища» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2014 | |||
|Нагорода=золота медаль імені Григорія Сковороди | |||
|Тип=медаль | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2014 | |||
|Нагорода=медаль Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Драгоманівська родина» | |||
|Тип=медаль | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2015 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2017 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2018 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2020 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2020 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
{{Нагорода | |||
|Рік нагородження=2020 | |||
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» | |||
|Тип=звання | |||
}} | |||
| 2015 || Указом Президента України нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня | |||
|- | |||
| 2017 || нагороджено відзнакою НАН України «За підготовку наукових кадрів» | |||
|- | |||
| 2018 || удостоєно звання «Почесний професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова» | |||
|- | |||
| 2020 || Указом Президента України нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня | |||
|- | |||
| 2020 || нагороджено медаллю НАПН України «Володимир Мономах» | |||
|- | |||
| 2020 || нагороджено відзнакою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету «Орден Григорія Сковороди» | |||
|} | |||
===Родинні зв’язки=== | ===Родинні зв’язки=== | ||
<p>1969 року одружився з Протасовою Жанною Олександрівною, з якою навчався в одній групі в Миколаївському суднобудівному технікумі. Подружжя виховало двох синів: В’ячеслава (1970 р.н.) та Віталія (1977 р.н.). Мають два онуки – Антона (1993 р.н.), Даніїла (2003 р.н.), та онучку Арину (2012 р.н.).</p>. | |||
===Додаткові відомості=== | ===Додаткові відомості=== | ||
| Рядок 129: | Рядок 235: | ||
====Відеоматеріали==== | ====Відеоматеріали==== | ||
Виступи та інтерв'ю:<br> | |||
<youtube> | <youtube>6lQgJaHK4BE</youtube> <youtube>UD0WABWSEIw</youtube><br \><youtube>w2iE3VJvfQA&t=331s</youtube> <youtube>JCqKUOskniA</youtube> | ||
<youtube> | |||
===Цікаві факти і висловлювання=== | ===Цікаві факти і висловлювання=== | ||
| Рядок 154: | Рядок 259: | ||
===Джерела=== | ===Джерела=== | ||
# | # Валерій Юхимович Биков: до 75-річчя від дня народження: бібліогр. покажч. Серія «Академіки НАПН України», вип. 31 / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, Ін-т інформ. технологій і засобів навчання. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. 116 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/724031 | ||
===Автор=== | ===Автор=== | ||
{{Статус гасла | {{Статус гасла | ||
|Статус=Оприлюднено | |Статус=Оприлюднено | ||
|День оприлюднення= | |День оприлюднення=16 | ||
|Місяць оприлюднення= | |Місяць оприлюднення=06 | ||
|Рік оприлюднення= | |Рік оприлюднення=2024 | ||
|День змін= | |День змін=16 | ||
|Місяць змін= | |Місяць змін=06 | ||
|Рік змін= | |Рік змін=2024 | ||
|Автор= | |Автор=Олійник В. В. | ||
|Модератор= | |Модератор=Redaktor | ||
}} | }} | ||
[[Категорія:УЕЕО]] | [[Категорія:УЕЕО]] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Персоналії]] | ||
[[Категорія:Blog]] | |||
| Рядок 230: | Рядок 334: | ||
'''{{PAGENAME}}''' – український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. | '''{{PAGENAME}}''' – український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. | ||
__TOC__ | __TOC__ | ||
Версія за 14:56, 16 червня 2024
Биков Валерій Юхимович
Сидорчук Катерина Вікторівна - (іноз. Sydorchuk Kateryna) - український педагог та учений, що займається проблемами у галузі економіки.
| Сидорчук Катерина Вікторівна | |
|---|---|
 | |
| Ім’я особи | Сидорчук Катерина Вікторівна
(іноз. Sydorchuk Kateryna) |
| Інші прізвища | Загорецька |
| Дата і місце народження | 01.01.1980, Маріуполь, Україна |
| Науковий ступінь | доктор філософії (економічні науки) |
| Вчене звання | професор |
| Напрями діяльності | економіка |
| Наукова школа | ресурсний аналіз |
| Alma mater | Львівський університет |
| Magnum opus | Економічний підхід до освітніх ресурсів |
| Відзнаки | Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки |
| Вебсайт | https://www.abcd11.kyiv.ua |
Життєпис
Народився 01 лютого 1945 року в місті Познані (Польща) в родині офіцерів Радянської Армії. Наприкінці 1945 року родина переїхала до м. Миколаєва, де батьки мешкали раніше. У цьому ж році пішов з життя батько. Надалі вихованням Валерія та двох його братів Юрія та Ігора займалась мати.
1952 року пішов до середньої школи № 7 м. Миколаєва. Після закінчення 7 класу у 1959 році продовжив навчання на електромеханічному відділенні Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив у 1963 році з відзнакою. Одночасно з навчанням у технікумі у 1962 році розпочав свій трудовий шлях електрослюсарем оборонного підприємства. Надалі працював слюсарем-складальником та техніком на виробничому підприємстві оборонного комплексу СРСР. Навчання у технікумі заочно поєднував з навчанням у середній школі № 62 м. Миколаєва, де отримав атестат з відзнакою.
Освіта
У 1964 році вступив на факультет електрообладнання суден Миколаївського кораблебудівного інституту імені адмірала С. О. Макарова. У 1965 році перевівся на факультет автоматики та електроприладобудування Київського політехнічного інституту та переїхав на навчання до м. Києва. У столиці захопився науковою діяльністю та брав активну участь у роботі студентських наукових товариств і дослідженнях випускної кафедри. У 1968 році його наукові роботи "Вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання низьких енергій" та "Лінійний перетворювач ефективних значень" здобули відповідно першу і другу премії Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. За перші наукові досягнення його нагороджено Почесною грамотою ЦК ЛКСМУ. В 1969 році закінчив Київський політехнічний інститут з відзнакою.
1974 року в Київському політехнічному інституті захистив дисертацію на тему «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.
У 1985 році закінчив навчання в Інституті управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва).
1989 року йому присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук після захисту в Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова АН України дисертації на тему «Наукові основи, методи і системи автоматизованого управління освітою на рівні союзної республіки (на прикладі системи народної освіти Української РСР)».
Діяльність
Педагогічна діяльність
З 2009 р. викладала у Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.
Наукова діяльність
Наукова діяльність Бикова В. Ю. розпочалася у спеціальному конструкторському бюро заводу «Радіоприлад» м. Києва, а згодом – у Науково-дослідному інституті радіовимірювальної апаратури Виробничого об’єднання ім. С. П. Корольова, де він працював інженером, а згодом старшим і провідним інженером, керівником групи.
У 1971 році призначений головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. Одночасно, без відриву від виробництва, він навчається в аспірантурі Київського політехнічного інституту й досліджує проблеми створення цифрових та аналогових засобів вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання.
1975 року перейшов на роботу до Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, де працював старшим викладачем, а згодом – доцентом кафедри вищої математики. Викладав курси з обчислювальної математики, системного програмування, програмування алгоритмічними мовами, основ автоматизації виробничих процесів, а також очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1979 році йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі вищої математики.
У 1976 році призначений директором Головного обчислювального центру Міністерства народної освіти України, де керував створенням республіканського рівня автоматизованої системи управління освітою СРСР, як головний конструктор. У цей же період Биков В. Ю. взяв активну участь у заходах ЮНЕСКО з питань створення міжнародної інформаційної системи освіти.
Взяв безпосередню участь у підготовці постанови Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих педагогічних навчальних закладів (1985), що на державному рівні започаткувала цілеспрямовану діяльність освітньої галузі в напрямі формування інформаційної культури учнів. У межах цієї роботи професор В. Ю. Биков очолив в Україні проєкт «Пілотні школи», який виконувався спільно з американською фірмою ІВМ.
1989 року Биков В. Ю. став генеральним директором науково-виробничої корпорації «КОМКОРД» на базі Головного обчислювального центру Міносвіти України, де протягом двох наступних років започакована низка інноваційних проектів з інформатизації освіти.
На початку 90-х років XX століття призначений директором Інституту системних досліджень освіти України, де під його керівництвом розроблялись науково-методичні засади системного реформування освіти на етапі становлення незалежності України. У цей час він взяв активну участь у підготовці Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») та низки інших важливих державних документів. У 1993 році Биков В. Ю. обирається почесним професором Києво-Могилянської академії, а у 2014 році – Почесним професором Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського.
Протягом 1995-1996 років очолив (генеральний директор) Український освітній центр менеджменту та підприємництва – заклад освіти, створений Урядом як навчальний заклад перепідготовки військовослужбовців, які звільнялися в запас у зв’язку із скороченням збройних сил України.
1996 року долучається до проекту ТACIS зі створення Національної обсерваторії України як національного вузла міжнародної мережі подібних структур, започаткованих Європейським урядом у країнах Центральної та Східної Європи, нових незалежних країнах колишнього СРСР і Монголії.
Упродовж 1997–1999 років продовжує працювати на посаді директора Інформаційно-обчислювального центру Української академії державного управління при Президентові України. За його участю та за підтримки Світового банку в академії створено Центр дистанційної освіти, започатковано напрям наукових досліджень з проблем е-дистанційного навчання в професійній освіті, розроблено курс з основ побудови і проектування методичних систем е-дистанційного навчання для науково-педагогічних працівників і керівних кадрів вищої школи України
У 1999 році Бикова В. Ю. обрано членом-кореспондентом АПН України та доручено створити новий науково-дослідний Інститут засобів навчання (сьогодні – Інститут цифровізації освіти НАПН України), в якому працює понині. 2002 року його обрано членом Президії НАПН України, а 2010 - дійсним членом (академіком) НАПН України.
Науково-експертна діяльність
Учений здійснює наукове керівництво магістрами, аспірантами, здобувачами, виступає офіційним опонентом з докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу декількох спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій.
У 2008 року за ініціативи Валерія Бикова створено нову наукову спеціальність 13.00.10 – інформаційно-комунікаційні технології в освіті. 2009 року паспорт цієї наукової спеціальності затверджено ВАК України та внесено до переліку наукових спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань. У 2010 році в Інституті ІТЗН НАПН України вперше відкрито аспірантуру та розпочато роботу спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій, а з 2011 року зроблено набір до докторантури за новою спеціальністю. 2020 року в Інституті вперше відбулося присудження наукового ступеня «Доктор філософії» зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки».
Биков В. Ю. входить до складу редакційних колегій таких наукових видань, як «Вісник Академії дистанційної освіти» (заступник головного редактора), «Комп'ютер у школі та сім’ї», «Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія», «Післядипломна освіта в Україні», «Педагогіка і психологія», «Інформаційні технології в освіті», «Енциклопедія освіти», «Біла книга розвитку освіти України», численних збірників наукових праць.
У 2007 році Биков В. Ю. започаткував електронне наукове фахове видання «Інформаційні технології і засоби навчання» і є його незмінним головним редактором.
Міжнародне співробітництво
Читав лекції про створення автоматизованої системи управління освітою в Гаванському університеті (Гавана, Куба, 1983), з управління проектами – у Вищій педагогічній школі (Бітомі, Катовіце, Польща, 2000-2001).
Проходив навчання і стажування з питань освіти, сучасної ринкової економіки та управління за програмами міжнародних організацій та закладів освіти різних країн: «Ринкова економіка» «САБІТ» (Чикаго, США, 1993), «Ринкова економіка» Міжнародної Академії бізнесу (Кіпр, 1994), «Політика у галузі науки і техніки» Корейської агенції міжнародного співробітництва (Сеул, Республіка Корея, 1994), «Управління проектами» Інституту Економічного розвитку Світового банку (Київ–Вашингтон, США, 1994-1995), «Підприємницька освіта» Бізнес-школи Даремського університету (Дарем, Великобританія, 1996), «Професійна освіта і ринок праці» TASIS (Нідерланди, Бельгія, Німеччина, 1997), «Управління проектами» Міжнародної асоціації проектного менеджменту (Київ – Мюнхен, ФРН, 1998), «Реформування освіти: роль політики і досліджень» Центральноєвропейського університету (Будапешт, Угорщина, 1999), «Створення систем дистанційного навчання» Меморіал-університету (Сент-Джонс, Ньюфаундленд, Канада, 2001), Геттінгенський університет, «Створення і застосування в навчальному процесі засобів навчання з фізики, хімії і біології» фірми «Phywe» (Геттінген, ФРН, 2004).
Навчання і стажування з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій: на базі Токійського і Цукубського університетів (Токіо, Цукуба, Японія, 1984), Сорбонського університету (Франція, 1984), Кембриджського університету за програмою Британської ради (Великобританія, 1985), Європейського фонду освіти (Турин, Італія, 1997), Національної ради освіти Фінляндії (Гельсінкі, Фінляндія, 1998), Інституту ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті за програмою «Політика інтеграції інформаційних і комунікаційних технологій в освіту» (Москва, Росія, 2001).
Політична, громадська та волонтерська діяльність
Неодноразово обирався депутатом Радянської районної ради народних депутатів м. Києва ХІХ, ХХ і ХХІ скликань. Очолював постійні комісії ради, спочатку – з питань житлово-комунального господарства, а згодом – з економічної реформи, приватизації і роздержавлення. Також є членом президії Громадської організації освітян і науковців України.
Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю
Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)
Основні праці
Науковий доробок ученого за 50 років його діяльності (1970–2024 роки) перевищує 500 наукових і науково-методичних праць та понад 20 авторських свідоцтв на винаходи і патенти. [1]
Досягнення
Визнання
Нагороди
Бикова В. Ю. відзначено численними державними та академічними нагородами, зокрема:
| 1973 | медаль ВДНГ СРСР та премія Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О. С. Попова за розробку «Фазочутливий вольтметр» як перший в СРСР прилад на інтегральних мікросхемах |
| 1982 | медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва» |
| 1985 | нагрудний знак «Відмінник народної освіти України» |
| 1993 | відзнака "Почесний професор Києво-Могилянської академії" |
| 2002 | звання «Заслужений діяч науки і техніки України» |
| 2005 | Почесна грамота Верховної ради України |
| 2005 | відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» |
| 2005 | срібна медаль Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова |
| 2005 | нагрудний знак НАПН України «Ушинський К. Д.» |
| 2009 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2010 | медаль «За наукові досягнення» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова |
| 2014 | звання «Почесний професор Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського» |
| 2014 | звання «Почесний працівник Вінницького міжрегіонального Вищого професійного училища» |
| 2014 | золота медаль імені Григорія Сковороди |
| 2014 | медаль Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Драгоманівська родина» |
| 2015 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2017 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2018 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2020 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2020 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2020 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
| 2015 || Указом Президента України нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня |- | 2017 || нагороджено відзнакою НАН України «За підготовку наукових кадрів» |- | 2018 || удостоєно звання «Почесний професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова» |- | 2020 || Указом Президента України нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня |- | 2020 || нагороджено медаллю НАПН України «Володимир Мономах» |- | 2020 || нагороджено відзнакою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету «Орден Григорія Сковороди» |}
Родинні зв’язки
1969 року одружився з Протасовою Жанною Олександрівною, з якою навчався в одній групі в Миколаївському суднобудівному технікумі. Подружжя виховало двох синів: В’ячеслава (1970 р.н.) та Віталія (1977 р.н.). Мають два онуки – Антона (1993 р.н.), Даніїла (2003 р.н.), та онучку Арину (2012 р.н.).
.
Додаткові відомості
Фотогалерея
-
Нагородження Сидорчук К. В. медаллю
-
Виступ Сидорчук К. В. на конференції
-
Колеги Сидорчук К. В.
-
Установа, де працює Сидорчук К. В.
Відеоматеріали
Виступи та інтерв'ю:
Provided ID could not be validated.
Цікаві факти і висловлювання
У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися. (Сухомлинський В.О.)
Довідка
Сидорчук Катерина Вікторівна (англ. Sydorchuk Kateryna) - український педагог та учена, що займається проблемами у галузі економіки, доцент, доктор філософії (економічні науки).
Місце народження - Київ, Україна (01.01.1980).
Місце навчання - Львівський університет.
Місце роботи Київ, Україна.
Напрями діяльності - економіка.
Найвизначніші праці - "Економічний підхід до освітніх ресурсів".
Основні нагороди - Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Науковий напрям - ресурсний аналіз.
Джерела
- Валерій Юхимович Биков: до 75-річчя від дня народження: бібліогр. покажч. Серія «Академіки НАПН України», вип. 31 / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, Ін-т інформ. технологій і засобів навчання. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. 116 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/724031
Автор
Оприлюднено: 16.06.2024
Останні зміни: 16.06.2024
Модератор: Redaktor
Биков Валерій Юхимович
| Биков Валерій Юхимович | |
|---|---|
 | |
| Прізвище | Биков |
| Ім'я | Валерій |
| По батькові | Юхимович |
| Сфера діяльності | науковець |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Вчене звання | професор, дійсний член НАПН України |
| Відзнаки | Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки |
| Дата народження | 01 лютого 1945 |
| Місце народження | Познань (Польща) |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Magnum opus | "Моделі організаційних систем відкритої освіти" |
| Вебсайт | website |
Биков Валерій Юхимович – український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
