Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в освіті

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в освіті (ІКТ) - (англ. Information and communication technologies in education) - сукупність методів, прийомів, виробничих процесів і програмно-апаратних засобів, інтегрованих з метою розроблення інформаційно-цифрових освітніх систем, електронних освітніх ресурсів та побудови комунікаційних мереж, а також технології розв’язування задач в галузі освіти з використанням таких систем, ресурсів і мереж

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в освіті
{{{Назва}}}

Інформаційно-комунікаційні технології в освіті

Історична довідка

Передумови виникнення / Заснування / Походження

Поява інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті пов’язана з розвитком комп’ютерної техніки та телекомунікаційних мереж у другій половині XX століття. Перші спроби інтеграції комп’ютерів в освіту датуються 1960-ми роками, коли американський учений Patrick Suppes розробив перші програми комп’ютерного навчання для школярів. У 1980-х роках із поширенням персональних комп’ютерів почалося активне використання ІКТ для автоматизації навчальних процесів. В Україні передумови для розвитку ІКТ в освіті сформувалися у 1990-х роках із розбудовою інформаційного суспільства та впровадженням Інтернету в навчальних закладах.

Еволюція формування, становлення

Еволюція ІКТ в освіті в Україні набула нового поштовху у 2000-х роках завдяки роботам учених Биков В. Ю., Жалдак М. І. та Спірін О. М., які обґрунтували необхідність системного впровадження ІКТ в освіту. У 2009 році за їхньої ініціативи в Україні було створено нову наукову спеціальність "Інформаційно-комунікаційні технології в освіті". У 2011 році в Інституті інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України відкрилася спеціалізована вчена рада, яка до 2019 року провела захисти 9 докторських і 47 кандидатських дисертацій. З 2016 року спеціальність трансформувалася у спеціалізацію в галузі педагогіки.

Основні відомості

Інформаційно-комунікаційні технології в освіті – це сукупність методів, прийомів, виробничих процесів і програмно-апаратних засобів, інтегрованих з метою розроблення інформаційно-цифрових освітніх систем, електронних освітніх ресурсів та побудови комунікаційних мереж, а також технології розв’язування задач в галузі освіти з використанням таких систем, ресурсів і мереж. До засобів інформаційно-комунікаційних технологій належать:

• комп’ютери;
• мобільні телефони та інші Інтернет-пристрої;
• супутникові навігаційні системи;
• накопичувальні й аудіовізуальні системи;
• комп’ютерні та інші телекомунікаційні мережі;
• супутниковий зв’язок.

Ці засоби охоплюють як технічне обладнання, так і програмне забезпечення, що допомагає збирати, опрацьовувати, зберігати й передавати відомості та дані в електронному вигляді.

Таксономія / Класифікація

З огляду на предметну галузь, інформаційно-комунікаційні технології в освіті поділяються на:

інформаційно-комунікаційні технології підтримування навчання – сприяють оптимізації навчального процесу; інформаційно-комунікаційні технології підтримування управління – застосовуються для адміністрування освітніх систем; інформаційно-комунікаційні технології підтримування освітніх досліджень – використовуються у наукових дослідженнях. Якщо цілі діяльності досягаються лише за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, застосовуються терміни:

інформаційно-комунікаційні технології навчання – дидактична технологія з обов’язковим використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; інформаційно-комунікаційні технології управління – технологія управління з обов’язковим застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформаційно-комунікаційні технології навчання

Інформаційно-комунікаційні технології навчання – це дидактична технологія, що забезпечує досягнення цілей навчання лише за умови обов’язкового використання ІКТ. Вона є компонентом педагогічної технології, яка може входити до професійної освітньої технології. Якщо цілі навчання досягаються без використання інформаційно-комунікаційних технологій або їхнє використання лише сприяє підвищенню ефективності чи результативності процесу, то йдеться про технологію навчання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (наприклад, комп’ютерно орієнтовану, веб-орієнтовану чи мобільно орієнтовану технологію), а не цілісну інформаційно-комунікаційну технологію навчання. Таким чином, інформаційно-комунікаційні технології навчання є складовою педагогічної технології, що відображає формалізовану модель змісту навчання та методики його подання через електронні освітні ресурси з обов’язковим використанням інформаційно-комунікаційних технологій для виконання дидактичних завдань.

Додаткові відомості

Інноваційні аспекти

Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті має бути інноваційним і враховувати:

• стрімкий розвиток відкритих інформаційно-цифрових систем;
• затребуваність цифрових освітніх ресурсів;
• популярність електронних соціальних мереж, мобільних технологій, Інтернету речей;
• технології штучного інтелекту, віртуальної та доповненої реальності;
• обробку великих даних і системи програмування;
• проблеми мережевої етики та захисту конфіденційності;
• формування інформаційно-комунікаційної компетентності суб’єктів освіти;
• подолання цифрової нерівності населення.

Наукова спеціальність

Як наукова спеціальність в Україні інформаційно-комунікаційні технології в освіті передбачають дослідження за двадцятьма науковими напрямами, що охоплюють теоретичні та методичні проблеми використання ІКТ, а також психолого-педагогічне обґрунтування їх розроблення для забезпечення функціонування та розвитку освітніх систем.

Цікаві факти і висловлювання

У 2011–2019 роках в Україні захищено 56 дисертацій з ІКТ в освіті. «Технології не замінюють учителя, але підсилюють його можливості» – сучасний принцип ІКТ в освіті.

Джерела

1. ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», 2010.
2. Антоненко І., Баркова О. Електронні ресурси як об’єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення // БВ. 2004.
3. Лупаренко Л. А. Електронні відкриті журнальні системи в науково-педагогічних дослідженнях: навчально-методичний посібник / за науковою редакцією професора О. М. Спіріна. Київ, 2019.

Автори

Спірін О. М.

Оприлюднено: 10.04.2025

Останні зміни: 10.04.2025

Модератор: Радкевич О. П.