Лубенець Тимофій Григорович

Лубенець Тимофій Григорович

Лубенець Тимофій Григорович - (іноз. Lubenets Tymofii) - український педагог і діяч народної освіти, фахівець із теорії й методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих.

Лубенець Тимофій Григорович
Ім’я особи	Лубенець Тимофій Григорович (іноз. Lubenets Tymofii)
Інші прізвища
Роки життя	21.02.1855 - 14.04.1936
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності	педагогіка
Наукова школа	початкове навчання, дошкільне виховання й освіта дорослих
Місце народження	Кролевці Чернігівської губернії
Місце смерті	Київ
Поховання	Київ
Alma mater	Чернігівська земська учительська семінарія
Magnum opus	Педагогічні бесіди
Відзнаки	Герой праці
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/lubenets-t-h/

Життєпис

Лубенець Тимофій Григорович народився 21 лютого 1855 р. в м. Кролевці Чернігівської губернії (тепер райцентр Сумської області) в небагатій міщанській родині.

Освіта

Навчався в Кроленецькому повітовому училищі, після його закінчення — в Чернігівській земській учительській семінарії, що відіграла головну роль у становленні його поглядів як прогресивного педагога.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1873 р. після закінчення семінарії молодий учитель розпочинає педагогічну діяльність у сільській Вороньківській початковій школі Чернігівської губернії.

У 1881 р. Лубенець Т. склав іспити за курс Білгородського учительського інституту Харківського учбового округу.

У 1883-1889 рр. — викладав російську мову та арифметику у 1-й Київській гімназії.

З 1889 р. — інспектор народних училищ при управлінні Київського навчального округу.

З 1901-1913рр. — директор народних училищ Київського навчального округу.

З посади директора був звільнений у 1913 р. за демократичну діяльність у галузі освіти та позбавлений права викладання.

У 1914 р. відновив викладацьку діяльність за підтримки інтелігенції м. Києва. Викладав педагогіку та методику на Київських вищих жіночих курсах.

Протягом трьох років (до 1918 р.) був деканом педагогічного факультету цих курсів. У пожовтневий період Лубенець займався справою організації українського шкільництва.

З 1917-1920 рр. працював у різних комісіях при Генеральному Секретаріаті освіти, Київській міській управі з метою докорінного реформування системи освіти, запровадження навчання рідною мовою.

Працював інструктором київських трудових шкіл, з 1919-1924 рр. керував Дослідною тру­довою школою № 4 у Пущі Водиці, що на околиці Києва.

Наукова діяльність

Лубенець Т. Г. послідовник педагогічних ідей Ушинського К. Д. й Пирогова М. І.

Педагог цікавився ідеями Костянтина Ушинського, який вважав одним з основних принципів демократичної педагогіки народність. Він розвинув цю тезу попередника до переконання, що розвиток у дітей інтересу, уваги й пам’яті перебуває у повній природній залежності від їхньої рідної мови.

Лубенець Т. був переконаний, що саме освіта є невичерпним джерелом прогресу суспільства. Він писав: “Доведено, що загальний стан промисловості країни і успіхи її порівняно з іншими країнами перебувають в безсумнівній залежності від духовного рівня маси робітників, їх розвитку та технічних умінь. Піднесення цього рівня – справа народної школи і позашкільної освіти”.

Працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Педагог вивчав проблеми дошкільного виховання, початкового навчання, педагогічної освіти, освіти дорослих, ліквідації неписемності.

У період українського державотворення (роки УНР) діяльність Лубенця Т. спрямовується у напряму організації шкільної освіти та проведенні науково-дослідної роботи. Педагог долучався до розроблення змісту, методів, навчально-методичного забезпечення шкільного навчання.

Педагог був подвижником справи освіти народу, автором численних підручників та посібників для недільних шкіл, вечірніх класів для працюючої молоді. Тимофія Григоровича хвилювали питання відсталості народної освіти, низький рівень грамотності серед населення, переслідування кращих учителів, заборон владою видання книг для народу.

Виступав за проведення загального обов'язкового початкового навчання, а також за навчання рідною мовою, за зв'язок школи з життям. Велику увагу приділяв проблемі народного вчителя.

Багато зусиль доклав Лубенець Т. запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвердження принципу народності в українській педагогіці.

Оновні просвітницькі ідеї, що знайшли відображення в діяльності педагога:

- впровадження загальнообов’язкового навчання, що ґрунтується на принципах демократизації, гуманізації, дитиноцентризму, зв’язку навчання з життям;

-розроблення змістово-методичного забезпечення для різних типів шкіл (трудові, народні школи, класи для навчання дорослих) з урахуванням ідей діяльнісного, практико-орієнтованого підходів;

-популяризація ідей суспільного дошкільного виховання (актуалізація важливості дошкільного періоду в формуванні особистості);

-реалізація завдань щодо ліквідації малограмотності та неписемності;

-врахування ціннісного концепту в вихованні особистості дитини.

Ідеї дитиноцентризму в педагогічних поглядах Лубенця Т. Г.:

- в основу поглядів Лубенця Тимофія покладена ідея гуманістичного виховання: визнання самоцінності життя дитини.

- Лубенець Т. вважає, що дитина є центром освіти, а дошкільний вік – «найніжніший і потребує найбільшої уваги».

- звертає увагу на те, що дитина, не зважаючи на соціальну належність, має отримувати якісну освіту; в невеликих за чисельністю групах дитина може навчатися краще; необхідно забезпечити наступність між ланками освіти.

Ключові ідеї педагогічної системи просвітителя були такими, що не втратили своєї значущості й в умовах реалізації завдань особистісно орієнтованої освіти, а саме:

- розвиток пізнавального інтересу дітей до навчання;

- побудова освітнього процесу з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей учнів;

- використання наочності та практичних методів у навчанні;

- суб’єкт-суб’єкт навзаємодія учасників освітнього процесу.

Особливого значення Лубенець Т. Г. надавав ігровій діяльності, до якої просив ставитися з повагою, тому що діти, граючись, пізнають навколишній світ. У грі, відмічав він, розвиваються і вдосконалюються здібності дитини, закладені природою.

Лубенець Т. вивчав питання наочності і опублікував брошуру «Про наочне викладання» (1911 р.), в якій детально проаналізував зарубіжний досвід. І – дав конкретні методичні поради вчителям щодо застосування наочності на уроках та оформлення класних кімнат. Окремо наголосив, що найкраща наочність – це природа. Водночас Тимофій Григорович зауважував, що, крім зовнішньої наочності, вчитель має застосовувати і внутрішню, а саме: тон мовлення, вираз обличчя, жести, порівняння, образні висловлювання, прислів’я, притчі.

Одним із засобів реалізації ідей педагогічного просвітництва Лубенця Т. були фахові видання. У статтях, що виходили друком, на сторінках педагогічних газет і журналів педагог неодноразово порушував проблеми, що дискутувалися педагогічною громадськістю, серед основних були такі: розробка змісту та методів загальнообов’язкового навчання, змістово-методичного забезпечення діяльності трудових і народних шкіл, дитячихсадків, ліквідація неписемності, поширення знань серед трудівників.

Складені педагогом численні україномовні підручники і посібники для початкової школи відіграли значну роль у становленні національної освіти. Популярністю користувалися його підручники для дорослих. Педагогічні праці Лубенця насичені великою кількістю дидактичних і методичних рекомендацій, що й нині не втратили своєї актуальності.

Погляди Лубенця Т. Г. прогресивні, гуманістичні і демократичні. Ідеї дитиноцентризму в його працях є актуальними і в наш час. Він закликав педагогів до розуміння дитини, до аналізу її поведінки на основі любові та поваги, педагогічної спостережливості та знань про неї.

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Педагог здійснював просвітницьку діяльність у різних організаціях і товариствах, був:

- головою комітету Київського товариства тверезості;

- головою правління Київського товариства допомоги нужденним учням початкових шкіл;

- ініціатором і засновником одного з перших в Україні Товариства народних дитячих садків (1906 р.), що опікувалося відкриттям перших дошкільних закладів для дітей робітників м. Києва;

- членом Київської секції наукових працівників (1923 р.).

Одним із напрямів діяльності названих товариств було відкриття навчальних закладів та просвітницьких осередків для робітників, зокрема вечірніх класів, шкіл для навчання дорослих, бібліотек.

Основні праці

Протягом своєї педагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання.

Численні його підручники і посібники призначалися в основному для початкової школи. Це, зокрема, «Обшеполезный задачник» (1876), «Сборник арифметических задач для начального преподавания арифметики в народних училищах» (1880), «Читанка» (1883), «Зернышко» (1910), «Русский букварь» (1916), «Граматка. Український буквар з малюнками» (Вид. 4, поправлене, 1917), «Граматка» (1922).

Праці Лубенця присвячено питанням теорії та методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих: «О наказаниях в детском возрасте» (1908), «Об игрушках» (1909), «О наглядном преподавании» (1911), «Дети и их воспитатели» (1912), «До питання про школу для дорослих» (1919) та ін.

В основній своїй педагогічній праці «Педагогические беседы» (1903) Лубенець Тимофій виклав погляди щодо мети, завдань і змісту освіти, розкрив своє бачення принципів і методів навчання й виховання.

• 
• 
• 
• 
• 

Досягнення

Визнання

Заклад, якому присвоєно імя Лубенця Т. Г.:

Школа – дитячий садок I-го ступеня “Веселка” ім. Т. Г. Лубенця, який розташований в м. Києві, Дарницькому районі.

Нагороди

У 1924 р. Київський губернський відділ профспілки працівників освіти прийняв рішення вважати Лубенця Т. Г. Героєм праці з нагородженням відповідною нагородою.

Родинні зв’язки

Дружина Наталія Дмитрівна Лубенець (1877—1943) — український педагог і культурний діяч, голова Товариства народних дитячих садків міста Києва, засновник і редактор журналу «Дошкольное воспитание», який виходив у Києві у 1911—1917 pp., лектор Фребелівського педагогічного інституту, член Колегії дошкільного виховання при Департаменті народної освіти у 1918—1919 pp. Основна праця: «Фребель і Монтессорі» (1915).

Основною метою педагогічної та громадської діяльності були популяризація ідеї суспільного дошкільного виховання, боротьба за організацію народних дитячих садків, введення їх до загальної системи народної освіти.

Додаткові відомості

Фотогалерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Відеоматеріали

Цікаві факти і висловлювання

Народ, який має кращі школи, це перший народ; коли він не перший сьогодні, буде першим завтра. (Лубенець Т. Г.)

Виховання дітей перш за все і більш за все має здійснюватися з любов’ю, любов’ю і для любові. (Лубенець Т. Г.)

Усі прийоми навчання повинні зводитись до збудження в учнів такого інтересу до того, що вивчається, щоб увага їхня була виключно зосереджена на предметі вивчення. Сам викладач повинен відзначатися такою яскравістю, щоб засвоєні дітьми знання залишились у них назавжди. (Лубенець Т. Г.)

Довідка

Лубенець Тимофій Григорович (іноз. Lubenets Tymofii) - український педагог і діяч народної освіти, фахівець із теорії й методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих.

Місце народження - Кролевці Чернігівської губернії, Україна (21.02.1855 - 14.04.1936).

Місце навчання - Чернігівська земська учительська семінарія.

Місце роботи - Київ, Україна.

Напрями діяльності - педагогіка.

Найвизначніші праці - Педагогічні бесіди.

Основні нагороди - Герой праці.

Науковий напрям - початкове навчання, дошкільне виховання, освіта дорослих.

Джерела

1. Венгловська О. А. Педагогічне просвітництво Тимофія Лубенця: (кінець XIX – перша третина XX століття). Освітологічний дискурс: електрон. наук. фах. вид. / Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Київ: [б. в.], 2015. № 2. С. 12–22. URL: https://od.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/252/205.
2. Волошина В. Я. Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця. Київ: Видавн. центр «Академія», 1999. 128 с.
3. Волошина В. Я. Народний педагог Т Г. Лубенець. Шлях освіти. 2003. No 3. С. 52-54.
4. Лисенко І. В. Внесок Т. Г. Лубенця у розвиток початкової освіти на Чернігівщині кінця XIX–початку XX століття. Вісник Чернігів. держ. пед. ун-ту. Серія: Пед. науки. Чернігів, 2008. Вип. 56. С. 84-88.
5. Лубенець Тимофій Григоровия. Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. Київ: Пед. думка, 2001. С. 293.
6. Лубенець Тимофій Григорович. Українська педагогіка в персоналіях / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. С. 69–73.
7. Міхно О. П. Тимофій Лубенець: «Вірую в силу і твердість освіти». Освіта України. 2020. 23 берез. (№ 12). С. 14–15. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/720077/1/Міхно%202020 Тимофій%20Лубенець%20Вірую%20в%20силу%20і%20твердість%20освіти Освіта%20України.pdf.
8. Самоплавська Т. О. Лубенець Тимофій Григорович. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 459-460.
9. Самоплавська Т. О. Лубенець Тимофій Григорович. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 69-74.
10. Сафонова Н. В. Інноваційна науково-педагогічна думка Т. Г. Лубенця. Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту: зб. наук. пр. Одеса, 2006. С. 82-88.

Автор

Куліш Т. І., Чала Н. В.

Оприлюднено: 29.07.2024

Останні зміни: 26.07.2024

Модератор: Литовченко О. В.