uk
Українська електронна енциклопедія освіти

Українська електронна енциклопедія освіти

Ukrainian Electronic Encyclopedia of Education

Головна_сторінка › Биков Валерій Юхимович

Нові статті


2025-11-28
Затримка психічного розвитку
Переглянути
2025-11-28
Зона найближчого розвитку
2025-11-27
Максимович Михайло Олександрович
2025-11-27
Психічна депривація
2025-11-27
Педагогічна занедбаність

Новини

2025-07-21
Оновлення сайту
Переглянути
2025-07-03
Семінар для редакторів: Червень 2025
Переглянути
2025-07-01
Завершення курсу "Українська електронна енциклопедія освіти: технології наповнення цифровим контентом"
Переглянути
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
ВізуальнийВікірозмітка
 
(Не показано 363 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Потребує редагування}}
=={{PAGENAME}}==
=={{PAGENAME}}==
{| style="width: 30em; font-size: 80%; line-height: 20px; border: 1px solid #e5ecf7; background-color: #fbfcfe; color: black; margin-bottom: 1em; margin-left: 2em; padding: 0.75em; float: right; text-align: left;"
{{Персоналія_жив
! style="text-align: center; background-color:#e5ecf7; padding: 0.5em;" colspan="2" |<big>{{PAGENAME}}</big>
|Дефініція=український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
|-
|Прізвище=Биков
| style="text-align: center;" colspan=2 | [[Файл:778efc887e91a6f8f56da3314617309d.jpg|400px|{{PAGE NAME}}]] <br \>
|Ім’я=Валерій
|-
|По батькові=Юхимович
! style="width: 40%;" |Прізвище
|Name=Bykov Valery
| Биков
|Інші прізвища=
|-
|Портрет=778efc887e91a6f8f56da3314617309d.jpg
! Ім'я
|Вчене звання=професор, дійсний член НАПН України
| Валерій
|Науковий ступінь=доктор технічних наук
|-
|День народження=01
! По батькові
|Місяць народження=02
| Юхимович
|Рік народження=1945
|-
|Місце народження=Познань, Польща
! Сфера діяльності
|Стать=ч
| науковець
|Alma mater=Київський політехнічний інститут
|-
|Magnum opus="Моделі організаційних систем відкритої освіти"
! Науковий ступінь
|Місце діяльності=Київ
| Доктор технічних наук|доктор технічних наук
|Напрями діяльності=освіта, наука
|-
|Наукова школа=«Системи навчання і освіти в комп’ютерно орієнтованому середовищі»
! Вчене звання
|Відзнаки=Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
| професор, дійсний член НАПН України
|Вебсайт=https://iitlt.gov.ua/structure/detail.php?ID=22
|-
! Відзнаки
| Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
|-
! Дата народження
| 01 лютого 1945
|-
! Місце народження
| Познань (Польща)
|-
! Alma mater
| Київський політехнічний інститут
|-
! Magnum opus
| "Моделі організаційних систем відкритої освіти"
|-
! Вебсайт
| [https://iitlt.gov.ua/structure/detail.php?ID=22 website]
|-
| style="text-align: center;" colspan=2 | <br \> {{#widget:Audio
|url=https://www.soundhelix.com/examples/mp3/SoundHelix-Song-8.mp3
}}
}}
|}
__TOC__
'''{{PAGENAME}}''' – доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
===Життєпис===
===Життєпис===
Народився 01.02.1945 року в місті Познані (Польща) в родині офіцерів Радянської Армії. Наприкінці 1945 року родина переїжджає до м. Миколаєва, де батьки мешкали раніше. У цьому ж році пішов з життя батько. В подальшому вихаванням Валерія та двох його братів Юрія та Ігора займалась мати.  
<p>Народився 01 лютого 1945 р. в місті Познані (Польща) в родині офіцерів радянської армії. Наприкінці 1945 р. родина переїхала до м. Миколаєва, де батьки мешкали раніше. У цьому ж році пішов з життя батько. Надалі вихованням Валерія та двох його братів Юрія та Ігора займалась мати. </p><p> 1952 р. пішов до середньої школи № 7 м. Миколаєва. Після закінчення 7 класу у 1959 р. продовжив навчання на електромеханічному відділенні Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив у 1963 р. з відзнакою. Одночасно з навчанням у технікумі у 1962 р. розпочав свій трудовий шлях електрослюсарем оборонного підприємства. Надалі працював слюсарем-складальником та техніком на виробничому підприємстві оборонного комплексу СРСР. Навчання у технікумі заочно поєднував з навчанням у середній школі № 62 м. Миколаєва, де отримав атестат з відзнакою.</p>
У 1952 р. пішов до середньої школи № 7 м. Миколаєва. Після закінчення 7 класу у 1959 році вирішив продовжити навчання на електромеханічному відділенні Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив у 1963 році з відзнакою. Одночасно з навчанням у технікумі у 1962 році розпочав свій трудовий шлях електрослюсарем оборонного підприємства. Надалі працював слюсарем-складальником, техніком на виробничому підприємстві оборонного комплексу СРСР. Навчання у технікумі заочно поєднував з навчанням у середній школі № 62 м. Миколаєва, де отримав атестат з відзнакою.


===Освіта===
===Освіта===
у 1964 році вступає на факультет електрообладнання суден Миколаївського кораблебудівного інституту імені адмірала С.О. Макарова, однак у 1965 році переводиться на факультет автоматики та електроприладобудування Київського політехнічного інституту та переїжджає на навчання до м. Києва. Саме в столиці захоплюється науковою діяльністю та бере участь у роботі студентських наукових товариств і дослідженнях випускної кафедри. Його наукові роботи „Вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання низьких енергій” та „Лінійний перетворювач ефективних значень” здобувають у 1968 році відповідно першу і другу премії Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. За перші наукові досягнення студент нагороджується Почесною грамотою ЦК ЛКСМУ. В 1969 році закінчує з відзнакою Київський політехнічний інститут.<br />
<p>У 1964 році вступив на факультет електрообладнання суден [https://nuos.edu.ua/ Миколаївського кораблебудівного інституту імені адмірала С. О. Макарова]. У 1965 р. перевівся на факультет автоматики та електроприладобудування [https://www.kpi.ua/ Київського політехнічного інституту] та переїхав на навчання до м. Києва. У столиці захопився науковою діяльністю та брав активну участь у роботі студентських наукових товариств і дослідженнях випускної кафедри. У 1968 році його наукові роботи "Вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання низьких енергій" та "Лінійний перетворювач ефективних значень" здобули відповідно першу і другу премії Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. За перші наукові досягнення його нагороджено Почесною грамотою ЦК ЛКСМУ. В 1969 р. закінчив Київський політехнічний інститут з відзнакою.</p>
Dідчуваючи потребу у постійному підвищенні своїх теоретико-практичних знань і умінь, у 1985 році закінчує Інститут управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва).
<p>1974 р. в Київському політехнічному інституті захистив дисертацію на тему «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.</p>
 
<p>У 1985 р. закінчив навчання в Інституті управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва).</p>
1989 р. йому присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук після захисту в [https://incyb.kiev.ua/ Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова АН України] дисертації на тему «Наукові основи, методи і системи автоматизованого управління освітою на рівні союзної республіки (на прикладі системи народної освіти Української РСР)».</p>
===Діяльність===
===Діяльність===
====Наукова та освітня діяльність====
====Педагогічна діяльність====
Наукова діяльність випускника “Київського політеху” розпочалася у спеціальному конструкторському бюро заводу «Радіоприлад» м. Києва, а згодом – у Науково-дослідному інституті радіовимірювальної апаратури Виробничого об’єднання ім. С.П. Корольова, де він працював інженером, а згодом старшим і провідним інженером, керівником групи. У 1971 році молодого перспективного працівника призначають головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. Одночасно, без відриву від виробництва, він навчається в аспірантурі своєї “alma mater” –  Київського політехнічного інституту й досліджує проблеми створення цифрових та аналогових засобів вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання. Наполеглива творча праця увінчалася визнаними успіхами: створений під його керівництвом фазочутливий вольтметр був удостоєний премії Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О.С. Попова як перший у СРСР прилад на інтегральних мікросхемах, медалі ВДНГ СРСР. Цю роботу було висунуто на здобуття премії Ленінського комсомолу. Основні проєктні рішення цього та інших створених ним засобів були виконані на рівні винаходів і захищені численними авторськими свідоцтвами, а в 1974 році в Київському політехнічному інституті Валерій Биков захищає дисертацію на тему «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» і здобуває науковий ступінь кандидата технічних наук. Наукові результати опубліковано в монографії «Вимірювання напруг інфразвукових частот».<br />
<p>З 1975 р. працював старшим викладачем у Київському державному педагогічному інституті імені  О. М. Горького, а згодом – доцентом кафедри вищої математики. Викладав курси з обчислювальної математики, системного програмування, програмування алгоритмічними мовами, основ автоматизації виробничих процесів, а також очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1979 р. йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі вищої математики.</p>
у 1975 році він переходить на роботу до Київського державного педагогічного інституту імені  О.М. Горького, де працював старшим викладачем, а згодом – доцентом кафедри вищої математики, викладав курси з обчислювальної математики, системного програмування, програмування алгоритмічними мовами, основ автоматизації виробничих процесів, а також очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1979 році йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі вищої математики.<br />
==== Наукова діяльність ====
У 1976 році урядом створюється Головний обчислювальний центр Міністерства народної освіти України і Валерія Бикова призначають його директором, де протягом шістнадцяти наступних років на цій посаді він активно займається розвитком матеріально-технічної бази цієї науково-проектної установи. Разом з тим, відчуваючи потребу у постійному підвищенні своїх теоретико-практичних знань і умінь, у 1985 році Валерій Юхимович закінчує Інститут управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва). У цей час Головний обчислювальний центр Міносвіти України визначається Головною організацією із створення республіканського рівня автоматизованої системи управління освітою СРСР.  В. Ю. Биков, як головний конструктор автоматизованої системи управління народною освітою України й заступник головного конструктора автоматизованої системи управління народною освітою СРСР, очолює роботи з інформатизації та комплексної автоматизації управління народною освітою. В результаті він і його наукова школа розробили і впровадили в промислову експлуатацію першу і другу черги автоматизованої системи управління Міносвіти України. Основні наукові результати цієї роботи і проектні рішення використано в багатьох республіках СРСР і країнах РЕВ. З’явилися численні наукові праці, науково-методичні матеріали, галузеві стандарти, що стосувалися питань удосконалення інформатизації та автоматизації управління освітою на всіх її організаційних рівнях. Створені комп’ютерно орієнтовані навчальні комплекси були широко впроваджені в заклади загальної середньої, професійно-технічної, вищої педагогічної та післядипломної освіти. У цей період Валерій Биков бере активну участь у заходах ЮНЕСКО з питань створення міжнародної інформаційної системи освіти. <br />
[[Файл:Bykov1.JPG|праворуч|350px]]
Особливо пам’ятним для Валерія Юхимовича є 1989 рік, коли йому було присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук після захисту в Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова АН України дисертації на тему «Наукові основи, методи і системи автоматизованого управління освітою на рівні союзної республіки (на прикладі системи народної освіти Української РСР)». Монографії вченого «Автоматизація управління в системі освіти», «Економіко-математичні моделі управління в освіті», видані в той час, і нині не втратили своєї актуальності.<br />
[[Файл:Bykov2.jpg|праворуч|350px]]
У цей же період вчений продовжує роботу з розвитку комп’ютеризації та інформатизації освітнього процесу. Бере безпосередню активну участь у підготовці постанови Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх, професійно-технічних і  вищих педагогічних навчальних закладів, яка вийшла у 1985 році і на державному рівні започаткувала цілеспрямовану діяльність освітньої галузі в напрямі формування інформаційної культури учнів. У межах цієї роботи професор В.Ю. Биков очолив в Україні проект «Пілотні школи», який виконувався спільно з американською фірмою ІВМ. За цим проектом у країні з метою підготовки за інноваційними навчальними програмами вчителів інформатики загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних училищ було створено і обладнано найсучаснішими засобами комп’ютерної техніки, комп’ютерними навчальними програмними засобами, навчально-методичними матеріалами більш як 150 загальноосвітніх, професійно-технічних і педагогічних закладів освіти, а також закладів системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Тисячі вчителів України пройшли відповідну підготовку з освоєння цих програм. Сотні тисяч учнів навчались за цим проектом. Позитивні результати реалізації проекту відчуваються і сьогодні. Розроблена під науковим керівництвом вченого «Концепція інформатизації освіти», видані ним навчальні посібники «Операційні системи та мережі шкільних комп’ютерних комплексів», «Основи проектування та реалізації інтерфейсу користувача для діалогових систем», «Системи управління інформаційними базами даних в освіті» істотно вплинули на формування організаційного й науково-методичного фундаменту інформатизації освіти в Україні. <br />
[[Файл:BykovVY.jpg|праворуч|350px]]
Водночас Валерій Юхимович Биков продовжує активно займатися розвитком матеріально-технічної бази Головного обчислювального центру Міносвіти України, модернізацією його програмно-технічного оснащення, професійною підготовкою і перепідготовкою працівників, докладає багато зусиль у будівництво нового приміщення установи. І вже у 1989 році Головний обчислювальний центр Міносвіти України переїжджає до нового будинку в м. Києві по вул. Артема, 52-А, спорудженого силами власної ремонтно-будівельної групи (нині в цьому будинку розташований Інститут педагогіки НАПН України). На той час Центр перетворився на потужну науково-проектну установу, оснащену новітніми комп’ютерними системами, у тому числі надсучасними програмно-технічними засобами іноземного виробництва. Його колектив розробляв і координував роботи з комплексної інформатизації народної освіти в Україні і СРСР. <br />
[[Файл:Bykov3.JPG|праворуч|350px]]
Для інтенсифікації робіт з інформатизації освіти в 1989 році на базі Головного обчислювального центру Міносвіти України створюється науково-виробнича корпорація «КОМКОРД», генеральним директором якої стає В. Ю. Биков, і де протягом двох наступних років розробляється низка інноваційних проектів з інформатизації освіти.<br />
<p>Наукова діяльність Бикова В. Ю. розпочалася у спеціальному конструкторському бюро заводу «Радіоприлад» м. Києва, а згодом – у Науково-дослідному інституті радіовимірювальної апаратури Виробничого об’єднання ім. С. П. Корольова, де він працював інженером, а згодом старшим і провідним інженером, керівником групи.</p>
На початку 90-х років минулого століття відбуваються структурно організаційні зміни в системі освіти. Рішенням Уряду створюється Інститут системних досліджень освіти України і Валерія Юхимовича Бикова призначають директором цієї установи, де під його керівництвом розробляються науково-методичні засади системного реформування освіти на етапі становлення незалежності України. У цей час він бере активну участь у підготовці Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), низки інших важливих державних документів. У 1993 році В.Ю. Биков обирається почесним професором Києво-Могилянської академії.<br />
<p>У 1971 р. призначений головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. Одночасно, без відриву від виробництва, він навчається в аспірантурі Київського політехнічного інституту й досліджує проблеми створення цифрових та аналогових засобів вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання.</p>
Проголошення незалежності України В. Ю. Биков зустрів з великим ентузіазмом і надією. У своїх численних виступах на різних форумах, у тому числі міжнародних (а він блискучий лектор і співбесідник), лекціях перед студентами і слухачами курсів Інституту керівних кадрів освіти Міносвіти України з піднесенням говорив про перспективи відродження національної системи освіти і науки, необхідності проведення істотних інноваційних змін в управлінні, змісті, формах і методах розбудови України в нових концептуальних і організаційно-економічних умовах, цільової підготовки кадрів нової формації. І тут трапилась добра нагода підвищити свій професійний рівень – Світовим банком був оголошений проект з підготовки спеціалістів з управління проектами.Тож незабаром групу українських фахівців, до якої входив Валері Юхимович, було відправлено на навчання до Вашингтону безпосередньо в Інститут економічного розвитку Світового банку.   Слухачі курсу з підготовки спеціалістів здобули відповідні теоретичні й практичні знання (до викладання було залучено кращих тренерів Банку з Європи і Америки),  отримали “золоті” сертифікати і повернулися до Києва. Це навчання для Валерія Юхимовича, як і для мене, закінчилось подвійною радістю – під “залпи” шампанського ми відсвяткували 50 - річний ювілей майбутнього академіка, а ще добре здружились, краще пізнали один одного і схрестити свої погляди в подальшій творчій діяльності. <br />
<p>У 1976 р. призначений директором Головного обчислювального центру Міністерства народної освіти України, де керував створенням республіканського рівня автоматизованої системи управління освітою СРСР, як головний конструктор. У цей же період Биков В. Ю. взяв активну участь у заходах ЮНЕСКО з питань створення міжнародної інформаційної системи освіти.</p>
Протягом 1995-1996 рр. Валерій Юхимович Биков очолює (генеральний директор) Український освітній центр менеджменту та підприємництва  – заклад освіти, створений Урядом як навчальний заклад перепідготовки військовослужбовців, які звільнялися в запас у зв’язку із скороченням збройних сил України. За цей час тисячі військовослужбовців здобули додаткову освіту із спеціальностей ринкової економіки, що допомогло багатьом з них отримати конкурентну роботу, адаптуватись до нових цивільних умов життя, знайти в ньому своє місце. <br />
<p>Взяв безпосередню участь у підготовці постанови Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх, професійно-технічних і  вищих педагогічних навчальних закладів (1985), що на державному рівні започаткувала цілеспрямовану діяльність освітньої галузі в напрямі формування інформаційної культури учнів. У межах цієї роботи професор В. Ю. Биков очолив в Україні проєкт «Пілотні школи», який виконувався спільно з американською фірмою ІВМ.</p>
У 1996 році Валерій Юхимович долучається до проекту ТACIS зі створення Національної обсерваторії України як національного вузла міжнародної мережі подібних структур, започаткованих Європейським урядом у країнах Центральної та Східної Європи, нових незалежних країнах колишнього СРСР і Монголії. Під його керівництвом було розроблено структуру ключових індикаторів, що відображають стан і процеси розвитку національної та зарубіжних систем професійної освіти й ринку праці, підготовлено для Уряду України низку проблемних доповідей і аналітичних матеріалів, проведено поглиблені дослідження й опубліковано матеріали з питань сучасного стану розвитку професійної освіти, ринку праці й соціального партнерства в Україні. Зокрема, за безпосередньою участю вченого підготовлено монографію «Розвиток системи професійно-технічної освіти в період соціально-економічних реформ», доповіді «Ринок праці в Україні» і «Соціальне партнерство», що в подальшому були використані у підготовці першої в незалежній Україні «Концепції розвитку професійно-технічної освіти». <br />
<p>1989 р. Биков В. Ю. став генеральним директором науково-виробничої корпорації «КОМКОРД» на базі Головного обчислювального центру Міносвіти України, де протягом двох наступних років започакована низка інноваційних проектів з інформатизації освіти.</p>
Упродовж 1997 – 1999 років Валерій Юхимович продовжує працювати в системі державної служби України на посаді директора Інформаційно-обчислювального центру Української академії державного управління при Президентові України. Він проводить плідну наукову діяльність, розробляє новітні підходи з комплексної інформатизації навчальної, наукової та управлінської діяльності академії. За його участю за підтримки Світового банку в академії створено Центр дистанційної освіти, започатковано напрям наукових досліджень з проблем е-дистанційного навчання в професійній освіті, розроблено курс з основ побудови і проектування методичних систем е-дистанційного навчання для науково-педагогічних працівників і керівних кадрів вищої школи України, розроблено низку науково-методичних матеріалів, а також забезпечено наукове керівництво діяльністю проектних команд із створення сучасних е-дистанційних навчально-методичних комплексів з навчальних курсів магістерської програми підготовки державних службовців. Під  керівництвом  ученого і за безпосередньою за його участю розроблено дистанційний навчальний курс і видано «Методичні рекомендації для слухачів дистанційного курсу (навчальної дисципліни) «Управління проектами».<br />
На початку 90-х років XX століття призначений директором Інституту системних досліджень освіти України, де під його керівництвом розроблялись науково-методичні засади системного реформування освіти на етапі становлення незалежності України. У цей час він взяв активну участь у підготовці Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») та низки інших важливих державних документів. У 1993 році Биков В. Ю. обирається почесним професором Києво-Могилянської академії, а у 2014 р. – Почесним професором Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського.</p>
У 1999 році Валерія Юхимовича Бикова обирають членом-кореспондентом АПН України і в цьому ж році йому доручають створити новий науково-дослідний Інститут засобів навчання (сьогодні – Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України), який став головною справою його життя. Одночасно в цей же період у структурі НАПН України розпочав свою діяльність Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, очолити який доручили мені. Завдання, які стояли перед ЦІППО, вимагали значного підсилення знаннєвого компоненту щодо оволодіння слухачами курсів – керівниками навчальних закладів і управлінців відділів освіти практичними навичками застосування інформаційних технологій. І саме з цього моменту розпочалася співпраця двох наукових колективів. Валерій Юхимович за сумісництвом очолив кафедру інформаційних та комунікаційних технологій ЦІППО, працівники Інституту засобів навчання були залучені до навчальної роботи на кафедрі, а члени кафедри до науково-дослідної роботи колег, у співробітників обох сторін панувало творче піднесення. У цей період за безпосередньою участю та під керівництвом В. Ю. Бикова було проведено низку наукових досліджень і проектів з проблем створення і впровадження в практику освіти й наукову діяльність засобів навчання нового покоління та інформаційно-комунікаційних технологій. Насамперед заслуговують на увагу такі акції, як участь у розробці Концепції і державної «Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільської школи», проведення педагогічного експерименту із створення і впровадження в освітню практику інноваційних комп’ютерно орієнтованих педагогічних технологій у межах проекту «Пілотні школи», де для нормативно-організаційного й експериментального забезпечення виконання зазначеного проекту дістали путівку в життя розроблені положення: «Про Пілотний загальноосвітній навчальний заклад експериментальної комп’ютерної мережі загальноосвітніх навчальних закладів України», «Про Регіональний центр інформаційних і комунікаційних технологій», «Про організацію науково-методичного експерименту “Пілотні школи”», «Методика науково-методичного експерименту “Пілотні школи”». Ці загальногалузеві нормативні документи було апробовано в навчальному процесі ЦІППО, схвалено вченими радами інститутів, затверджено відповідними наказами Міністерства освіти і науки України та впроваджено в широку освітню практику. <br />
<p>Протягом 1995-1996 рр. очолив (генеральний директор) Український освітній центр менеджменту та підприємництва  – заклад освіти, створений Урядом як навчальний заклад перепідготовки військовослужбовців, які звільнялися в запас у зв’язку із скороченням збройних сил України.</p>
І в подальшому ентузіазм і творчість В. Ю. Бикова мала неабиякий вплив на розв’язання завдань щодо можливості кожному керівнику та педагогу постійно оновлювати та поглиблювати свої знання і вміння з інформаційно-комунікаційних технологій. Він брав участь у розробленні структури курсу «Інформатика» загальноосвітньої програми, державного стандарту освіти з цього навчального предмета, у створенні навчальних посібників «Курс інформатики (частина 1) – Комп’ютер та його програмне забезпечення», «Курс інформатики (частина 2) – Основи алгоритмізації та програмування», «Відкриття геометрії через комп’ютерні експерименти в пакеті DG», які вийшли у 2002 році. За його участю розроблено і затверджено Міністерством освіти і науки України «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів універсального та фізико-математичного профілів (2004 рік). Інформатика, 8-11 класи». За цими програмами підготовлено до друку навчальний посібник «Базовий курс інформатики» для загальноосвітньої і професійно-технічної школи.
<p>1996 року долучається до проекту ТACIS зі створення Національної обсерваторії України як національного вузла міжнародної мережі подібних структур, започаткованих Європейським урядом у країнах Центральної та Східної Європи, нових незалежних країнах колишнього СРСР і Монголії. </p>
<p>Упродовж 1997–1999 рр. продовжує працювати на посаді директора Інформаційно-обчислювального центру Української академії державного управління при Президентові України. За його участю та за підтримки Світового банку в академії створено Центр дистанційної освіти, започатковано напрям наукових досліджень з проблем е-дистанційного навчання в професійній освіті, розроблено курс з основ побудови і проектування методичних систем е-дистанційного навчання для науково-педагогічних працівників і керівних кадрів вищої школи України</p>
<p>У 1999 р. Бикова В. Ю. обрано членом-кореспондентом АПН України та доручено створити новий науково-дослідний Інститут засобів навчання (сьогодні – [[Інститут цифровізації освіти НАПН України|Інститутом цифровізації освіти НАПН України]]), в якому працює понині. 2002 р. його обрано членом Президії НАПН України, а 2010 р. - дійсним членом (академіком) НАПН України.</p>


====Науково-експертна діяльність та членство у наукових редколегіях====
====Науково-експертна діяльність====
Учений входить до складу редакційних колегій таких журналів, як «Вісник Академії дистанційної освіти» (заступник головного редактора), «Комп'ютер у школі та сім’ї», «Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія», «Післядипломна освіта в Україні», «Педагогіка і психологія», «Інформаційні технології в освіті», «Енциклопедія освіти України», «Біла книга розвитку освіти України», численних збірників наукових праць. У 2007 році В.Ю. Биков започаткував електронне наукове фахове видання «Інформаційні технології і засоби навчання» і є незмінним його головним редактором.
<p>Учений здійснює наукове керівництво магістрами, аспірантами, здобувачами, виступає офіційним опонентом з докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу декількох спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій.</p>
<p>У 2008 р. за ініціативи Валерія Бикова  створено нову наукову спеціальність 13.00.10 – інформаційно-комунікаційні технології в освіті. 2009 р. паспорт цієї наукової спеціальності  затверджено ВАК України та внесено до переліку наукових спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань. У 2010 р. в Інституті ІТЗН НАПН України вперше відкрито аспірантуру та розпочато роботу спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій, а з 2011 р. зроблено набір до докторантури за новою спеціальністю. 2020 р. в Інституті вперше відбулося присудження наукового ступеня «Доктор філософії» зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки».</p>
<p>Биков В. Ю. входить до складу редакційних колегій таких наукових видань, як «Вісник Академії дистанційної освіти» (заступник головного редактора), «Комп'ютер у школі та сім’ї», «Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія», «Післядипломна освіта в Україні», «Педагогіка і психологія», «Інформаційні технології в освіті», «Енциклопедія освіти», «Біла книга розвитку освіти України», численних збірників наукових праць.</p> <p>У 2007 р. Биков В. Ю. започаткував електронне наукове фахове видання «[[Інформаційні технології і засоби навчання]]» і є його незмінним головним редактором.</p>


====Міжнародне співробітництво / участь у міжнародних організаціях, наукових радах, товариствах, асоціаціях і фондах====
====Міжнародне співробітництво ====
<p>Читав лекції про створення автоматизованої системи управління освітою в Гаванському університеті (Гавана, Куба, 1983), з управління проектами – у Вищій педагогічній школі (Бітомі, Катовіце, Польща, 2000-2001).</p>
<p>Проходив навчання і стажування з питань освіти, сучасної ринкової економіки та управління за програмами міжнародних організацій та закладів освіти різних країн: «Ринкова економіка» «САБІТ» (Чикаго, США, 1993), «Ринкова економіка» Міжнародної Академії бізнесу (Кіпр, 1994), «Політика у галузі науки і техніки» Корейської агенції міжнародного співробітництва (Сеул, Республіка Корея, 1994), «Управління проектами» Інституту Економічного розвитку Світового банку (Київ–Вашингтон, США, 1994-1995), «Підприємницька освіта» Бізнес-школи Даремського університету (Дарем, Великобританія, 1996), «Професійна освіта і ринок праці» TASIS (Нідерланди, Бельгія, Німеччина, 1997), «Управління проектами» Міжнародної асоціації проектного менеджменту (Київ – Мюнхен, ФРН, 1998), «Реформування освіти: роль політики і досліджень» Центральноєвропейського університету (Будапешт, Угорщина, 1999), «Створення систем дистанційного навчання» Меморіал-університету (Сент-Джонс, Ньюфаундленд, Канада, 2001), Геттінгенський університет, «Створення і застосування в навчальному процесі засобів навчання з фізики, хімії і біології» фірми «Phywe» (Геттінген, ФРН, 2004). </p>
<p>Навчання і стажування з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій: на базі Токійського і Цукубського університетів (Токіо, Цукуба, Японія, 1984), Сорбонського університету (Франція, 1984), Кембриджського університету за програмою Британської ради (Великобританія, 1985), Європейського фонду освіти (Турин, Італія, 1997), Національної ради освіти Фінляндії (Гельсінкі, Фінляндія, 1998), Інституту ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті за програмою «Політика інтеграції інформаційних і комунікаційних технологій в освіту» (Москва, Росія, 2001).</p>
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
<p>Неодноразово обирався депутатом Радянської районної ради народних депутатів м. Києва ХІХ, ХХ і ХХІ скликань. Очолював постійні комісії ради, спочатку – з питань житлово-комунального господарства, а згодом – з економічної реформи, приватизації і роздержавлення. Також є членом президії Громадської організації освітян і науковців України.</p>
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
===Основні праці / Здобутки===
===Визнання / Відзначення державними та академічними нагородами===
Ученого нагороджено почесним знаком «Відмінник народної освіти України» (1985), йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2002), удостоєно відзнакою Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2005), Срібною медаллю (2005) та медаллю «За наукові досягнення» (2010) Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Почесними грамотами Верховної Ради України (2005), ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС, Міністерства освіти СРСР, Міністерства народної освіти України, Президії АПН України, присвоєно звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» (2009), звання «Почесний доктор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського» (2014), нагороджено золотою медаллю імені Григорія Сковороди (2014), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2014) й «За заслуги» II ступеня (2020), удостоєно численними відзнаками міжнародних організацій та зарубіжних компаній.


===Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)===
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
 
===Основні праці===
<p>Науковий доробок ученого за 50 років його діяльності (1970–2024 рр.) перевищує 500 наукових і науково-методичних праць та понад 20 авторських свідоцтв на винаходи і патенти. [https://lib.iitta.gov.ua/724031]</p>
{{#widget:Iframe
|url=https://lib.iitta.gov.ua/845/1/Bykov_Models.pdf
|width=280
|height=280
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://lib.iitta.gov.ua/722871/1/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F%20%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0.pdf
|width=280
|height=280
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://lib.iitta.gov.ua/718652/1/%21%21%21%21%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F-2019.pdf
|width=280
|height=280
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://lib.iitta.gov.ua/739746/1/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%20%C2%AB%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%C2%BB.pdf
|width=280
|height=280
|border=0
}}
 
===Досягнення===
====Нагороди====
<p>Бикова В. Ю. відзначено численними державними та академічними нагородами, зокрема:</p>
{{Нагорода
|Рік нагородження=1973
|Нагорода=медаль ВДНГ СРСР та премія Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О. С. Попова за розробку «Фазочутливий вольтметр» як перший в СРСР прилад на інтегральних мікросхемах
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1982
|Нагорода=медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва»
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1985
|Нагорода=нагрудний знак «Відмінник народної освіти України»
|Тип=нагрудний знак
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1993
|Нагорода=відзнака "Почесний професор Києво-Могилянської академії"
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2002
|Нагорода=звання «Заслужений діяч науки і техніки України»
|Тип=звання
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2005
|Нагорода=Почесна грамота Верховної ради України
|Тип=грамота
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2005
|Нагорода=відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2005
|Нагорода=срібна медаль Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2005
|Нагорода=нагрудний знак НАПН України «Ушинський К. Д.»
|Тип=нагрудний знак
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2009
|Нагорода=звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки»
|Тип=звання
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2010
|Нагорода=медаль «За наукові досягнення» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2014
|Нагорода=звання «Почесний професор Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського»
|Тип=звання
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2014
|Нагорода=звання «Почесний працівник Вінницького міжрегіонального Вищого професійного училища»
|Тип=звання
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2014
|Нагорода=золота медаль імені Григорія Сковороди
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2014
|Нагорода=медаль Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Драгоманівська родина»
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2015
|Нагорода=орден «За заслуги» ІІІ ступеня
|Тип=орден
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2017
|Нагорода=відзнака НАН України «За підготовку наукових кадрів»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2018
|Нагорода=звання «Почесний професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова»
|Тип=звання
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2020
|Нагорода=орден «За заслуги» II ступеня
|Тип=орден
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2020
|Нагорода=медаль НАПН України «Володимир Мономах»
|Тип=медаль
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2020
|Нагорода=відзнака Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету «Орден Григорія Сковороди»
|Тип=відзнака
}}
 
===Родинні зв’язки===
===Родинні зв’язки===
В 1969 році одружився з Протасовою Жанною Олександрівною, з якою навчався в одній групі в Миколаївському суднобудівному технікумі. Подружжя виховало двох синів: В’ячеслава (1970 р.н.) та Віталія  (1977 р.н.). Мають два онуки – Антона (1993 р.н.), Даніїла (2003 р.н.) та онучку Арину (2012 р. н.).
Дружина (з 1969) - Протасова Жанна Олександрівна.  
Діти: В’ячеслав (1970 р.н.), Віталій (1977 р.н.).  
Онуки: Антон (1993 р.н.), Даніїл (2003 р.н.), Арина (2012 р.н.).


===Цікаві факти і висловлювання===
===Додаткові відомості===
===Додаткові відомості===
====Фотогалерея====
<gallery mode="packed" widths="280" heights="150">
Файл:AspirIDE.jpg|
Файл:7890.jpg|
Файл:Bykov8.JPG|
Файл:Bykov5.jpg|
Файл:KolektyvIDE7.jpg|
Файл:Bykov6.jpg|
Файл:Kjgpi.JPG|
Файл:Poadu.JPG|
Файл:Bykov9.jpg|
</gallery>
====Відеоматеріали====
<youtube>6lQgJaHK4BE</youtube> <youtube>UD0WABWSEIw</youtube><br \><youtube>w2iE3VJvfQA&t=331s</youtube> <youtube>JCqKUOskniA</youtube>
====Цікаві факти і висловлювання====
<blockquote> </blockquote>
====Довідка====
<blockquote>'''[[Прізвище::Биков]] [[Ім’я::Валерій]] [[По батькові::Юхимович]]''' (''англ. [[Name::Bykov Valery]]'') - [[Дефініція::український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки]], [[Вчене звання::професор]],  [[Вчене звання::дійсний член НАПН України]],  [[Науковий ступінь::доктор технічних наук]]
Місце народження - [[Місце народження::Познань]], [[Місце народження::Польща]] ([[День народження::01]].[[Місяць народження::02]].[[Рік народження::1945]])
[[Портрет::778efc887e91a6f8f56da3314617309d.jpg| ]]
Місце навчання - [[Alma mater::Київський політехнічний інститут]]
Місце роботи [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Україна]]
Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::освіта]], [[Напрями діяльності::наука]]
Найвизначніші праці - [[Magnum opus::"Моделі організаційних систем відкритої освіти"]]
Основні нагороди - [[Відзнаки::Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки]], [[Відзнаки::Заслужений діяч науки і техніки України]]
Наукова школа - [[Наукова школа::"Системи навчання і освіти в комп’ютерно орієнтованому середовищі"]]</blockquote>
===Джерела===
===Джерела===
# 1.
# Валерій Юхимович Биков: до 75-річчя від дня народження: бібліогр. покажч. Серія «Академіки НАПН України», вип. 31 / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, Ін-т інформ. технологій і засобів навчання. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. 116 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/724031
# 2.
 
# 3.
===Автор===
===Автори:===
 
<div class="list-authors">[[Прізвище І. Б.|Прізвище І. Б.]], [[Прізвище І. Б.|Прізвище І. Б.]], [[Прізвище І. Б.|Прізвище І. Б.]] </div><br \><br \>
[[Автор::Олійник В. В.| ]] [[Модератор::УЕЕО| ]] [[Редактор::УЕЕО| ]]
'''Статус гасла: ''' Потребує редагування<br \>
[[День оприлюднення::30| ]] [[Місяць оприлюднення::03| ]] [[Рік оприлюднення::2025| ]]
'''Остання зміна: ''' {{REVISIONDAY2}}.{{REVISIONMONTH}}.{{REVISIONYEAR}}<br \>
[[День змін::04| ]] [[Місяць змін::07| ]] [[Рік змін::2025| ]] [[Статус::Оприлюднено| ]]
'''Оприлюднено: ''' {{CURRENTDAY2}}.{{CURRENTMONTH}}.{{CURRENTYEAR}}<br \>
 
'''Модератор: ''' {{REVISIONUSER}}<br \>
{{Статус гасла
|Статус=Оприлюднено
|День оприлюднення=30
|Місяць оприлюднення=03
|Рік оприлюднення=2025
|День змін=04
|Місяць змін=07
|Рік змін=2025
|Автор=Олійник В. В.
|Модератор=Redaktor
|Редактор=УЕЕО
}}
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Blog]]

Поточна версія на 14:53, 5 липня 2025

Биков Валерій Юхимович

Биков Валерій Юхимович - (іноз. Bykov Valery) - український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Биков Валерій Юхимович

Ім’я особи Биков Валерій Юхимович

(іноз. Bykov Valery)

Інші прізвища
Дата і місце народження 01.02.1945, Познань, Польща
Науковий ступінь доктор технічних наук
Вчене звання професор, дійсний член НАПН України
Напрями діяльності освіта, наука
Наукова школа «Системи навчання і освіти в комп’ютерно орієнтованому середовищі»
Alma mater Київський політехнічний інститут
Magnum opus "Моделі організаційних систем відкритої освіти"
Відзнаки Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Вебсайт https://iitlt.gov.ua/structure/detail.php?ID=22

Життєпис

Народився 01 лютого 1945 р. в місті Познані (Польща) в родині офіцерів радянської армії. Наприкінці 1945 р. родина переїхала до м. Миколаєва, де батьки мешкали раніше. У цьому ж році пішов з життя батько. Надалі вихованням Валерія та двох його братів Юрія та Ігора займалась мати.

1952 р. пішов до середньої школи № 7 м. Миколаєва. Після закінчення 7 класу у 1959 р. продовжив навчання на електромеханічному відділенні Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив у 1963 р. з відзнакою. Одночасно з навчанням у технікумі у 1962 р. розпочав свій трудовий шлях електрослюсарем оборонного підприємства. Надалі працював слюсарем-складальником та техніком на виробничому підприємстві оборонного комплексу СРСР. Навчання у технікумі заочно поєднував з навчанням у середній школі № 62 м. Миколаєва, де отримав атестат з відзнакою.

Освіта

У 1964 році вступив на факультет електрообладнання суден Миколаївського кораблебудівного інституту імені адмірала С. О. Макарова. У 1965 р. перевівся на факультет автоматики та електроприладобудування Київського політехнічного інституту та переїхав на навчання до м. Києва. У столиці захопився науковою діяльністю та брав активну участь у роботі студентських наукових товариств і дослідженнях випускної кафедри. У 1968 році його наукові роботи "Вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання низьких енергій" та "Лінійний перетворювач ефективних значень" здобули відповідно першу і другу премії Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. За перші наукові досягнення його нагороджено Почесною грамотою ЦК ЛКСМУ. В 1969 р. закінчив Київський політехнічний інститут з відзнакою.

1974 р. в Київському політехнічному інституті захистив дисертацію на тему «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук.

У 1985 р. закінчив навчання в Інституті управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва).

1989 р. йому присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук після захисту в Інституті кібернетики ім. В. М. Глушкова АН України дисертації на тему «Наукові основи, методи і системи автоматизованого управління освітою на рівні союзної республіки (на прикладі системи народної освіти Української РСР)».

Діяльність

Педагогічна діяльність

З 1975 р. працював старшим викладачем у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького, а згодом – доцентом кафедри вищої математики. Викладав курси з обчислювальної математики, системного програмування, програмування алгоритмічними мовами, основ автоматизації виробничих процесів, а також очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1979 р. йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі вищої математики.

Наукова діяльність

Наукова діяльність Бикова В. Ю. розпочалася у спеціальному конструкторському бюро заводу «Радіоприлад» м. Києва, а згодом – у Науково-дослідному інституті радіовимірювальної апаратури Виробничого об’єднання ім. С. П. Корольова, де він працював інженером, а згодом старшим і провідним інженером, керівником групи.

У 1971 р. призначений головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. Одночасно, без відриву від виробництва, він навчається в аспірантурі Київського політехнічного інституту й досліджує проблеми створення цифрових та аналогових засобів вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання.

У 1976 р. призначений директором Головного обчислювального центру Міністерства народної освіти України, де керував створенням республіканського рівня автоматизованої системи управління освітою СРСР, як головний конструктор. У цей же період Биков В. Ю. взяв активну участь у заходах ЮНЕСКО з питань створення міжнародної інформаційної системи освіти.

Взяв безпосередню участь у підготовці постанови Уряду України щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих педагогічних навчальних закладів (1985), що на державному рівні започаткувала цілеспрямовану діяльність освітньої галузі в напрямі формування інформаційної культури учнів. У межах цієї роботи професор В. Ю. Биков очолив в Україні проєкт «Пілотні школи», який виконувався спільно з американською фірмою ІВМ.

1989 р. Биков В. Ю. став генеральним директором науково-виробничої корпорації «КОМКОРД» на базі Головного обчислювального центру Міносвіти України, де протягом двох наступних років започакована низка інноваційних проектів з інформатизації освіти.

На початку 90-х років XX століття призначений директором Інституту системних досліджень освіти України, де під його керівництвом розроблялись науково-методичні засади системного реформування освіти на етапі становлення незалежності України. У цей час він взяв активну участь у підготовці Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») та низки інших важливих державних документів. У 1993 році Биков В. Ю. обирається почесним професором Києво-Могилянської академії, а у 2014 р. – Почесним професором Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського.

Протягом 1995-1996 рр. очолив (генеральний директор) Український освітній центр менеджменту та підприємництва – заклад освіти, створений Урядом як навчальний заклад перепідготовки військовослужбовців, які звільнялися в запас у зв’язку із скороченням збройних сил України.

1996 року долучається до проекту ТACIS зі створення Національної обсерваторії України як національного вузла міжнародної мережі подібних структур, започаткованих Європейським урядом у країнах Центральної та Східної Європи, нових незалежних країнах колишнього СРСР і Монголії.

Упродовж 1997–1999 рр. продовжує працювати на посаді директора Інформаційно-обчислювального центру Української академії державного управління при Президентові України. За його участю та за підтримки Світового банку в академії створено Центр дистанційної освіти, започатковано напрям наукових досліджень з проблем е-дистанційного навчання в професійній освіті, розроблено курс з основ побудови і проектування методичних систем е-дистанційного навчання для науково-педагогічних працівників і керівних кадрів вищої школи України

У 1999 р. Бикова В. Ю. обрано членом-кореспондентом АПН України та доручено створити новий науково-дослідний Інститут засобів навчання (сьогодні – Інститутом цифровізації освіти НАПН України), в якому працює понині. 2002 р. його обрано членом Президії НАПН України, а 2010 р. - дійсним членом (академіком) НАПН України.

Науково-експертна діяльність

Учений здійснює наукове керівництво магістрами, аспірантами, здобувачами, виступає офіційним опонентом з докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу декількох спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій.

У 2008 р. за ініціативи Валерія Бикова створено нову наукову спеціальність 13.00.10 – інформаційно-комунікаційні технології в освіті. 2009 р. паспорт цієї наукової спеціальності затверджено ВАК України та внесено до переліку наукових спеціальностей, за якими проводяться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук та присвоєння вчених звань. У 2010 р. в Інституті ІТЗН НАПН України вперше відкрито аспірантуру та розпочато роботу спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій, а з 2011 р. зроблено набір до докторантури за новою спеціальністю. 2020 р. в Інституті вперше відбулося присудження наукового ступеня «Доктор філософії» зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки».

Биков В. Ю. входить до складу редакційних колегій таких наукових видань, як «Вісник Академії дистанційної освіти» (заступник головного редактора), «Комп'ютер у школі та сім’ї», «Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія», «Післядипломна освіта в Україні», «Педагогіка і психологія», «Інформаційні технології в освіті», «Енциклопедія освіти», «Біла книга розвитку освіти України», численних збірників наукових праць.

У 2007 р. Биков В. Ю. започаткував електронне наукове фахове видання «Інформаційні технології і засоби навчання» і є його незмінним головним редактором.

Міжнародне співробітництво

Читав лекції про створення автоматизованої системи управління освітою в Гаванському університеті (Гавана, Куба, 1983), з управління проектами – у Вищій педагогічній школі (Бітомі, Катовіце, Польща, 2000-2001).

Проходив навчання і стажування з питань освіти, сучасної ринкової економіки та управління за програмами міжнародних організацій та закладів освіти різних країн: «Ринкова економіка» «САБІТ» (Чикаго, США, 1993), «Ринкова економіка» Міжнародної Академії бізнесу (Кіпр, 1994), «Політика у галузі науки і техніки» Корейської агенції міжнародного співробітництва (Сеул, Республіка Корея, 1994), «Управління проектами» Інституту Економічного розвитку Світового банку (Київ–Вашингтон, США, 1994-1995), «Підприємницька освіта» Бізнес-школи Даремського університету (Дарем, Великобританія, 1996), «Професійна освіта і ринок праці» TASIS (Нідерланди, Бельгія, Німеччина, 1997), «Управління проектами» Міжнародної асоціації проектного менеджменту (Київ – Мюнхен, ФРН, 1998), «Реформування освіти: роль політики і досліджень» Центральноєвропейського університету (Будапешт, Угорщина, 1999), «Створення систем дистанційного навчання» Меморіал-університету (Сент-Джонс, Ньюфаундленд, Канада, 2001), Геттінгенський університет, «Створення і застосування в навчальному процесі засобів навчання з фізики, хімії і біології» фірми «Phywe» (Геттінген, ФРН, 2004).

Навчання і стажування з питань впровадження інформаційно-комунікаційних технологій: на базі Токійського і Цукубського університетів (Токіо, Цукуба, Японія, 1984), Сорбонського університету (Франція, 1984), Кембриджського університету за програмою Британської ради (Великобританія, 1985), Європейського фонду освіти (Турин, Італія, 1997), Національної ради освіти Фінляндії (Гельсінкі, Фінляндія, 1998), Інституту ЮНЕСКО з інформаційних технологій в освіті за програмою «Політика інтеграції інформаційних і комунікаційних технологій в освіту» (Москва, Росія, 2001).

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Неодноразово обирався депутатом Радянської районної ради народних депутатів м. Києва ХІХ, ХХ і ХХІ скликань. Очолював постійні комісії ради, спочатку – з питань житлово-комунального господарства, а згодом – з економічної реформи, приватизації і роздержавлення. Також є членом президії Громадської організації освітян і науковців України.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Науковий доробок ученого за 50 років його діяльності (1970–2024 рр.) перевищує 500 наукових і науково-методичних праць та понад 20 авторських свідоцтв на винаходи і патенти. [1]

Досягнення

Нагороди

Бикова В. Ю. відзначено численними державними та академічними нагородами, зокрема:


1973 медаль ВДНГ СРСР та премія Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О. С. Попова за розробку «Фазочутливий вольтметр» як перший в СРСР прилад на інтегральних мікросхемах


1982 медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва»


1985 нагрудний знак «Відмінник народної освіти України»


1993 відзнака "Почесний професор Києво-Могилянської академії"


2002 звання «Заслужений діяч науки і техніки України»


2005 Почесна грамота Верховної ради України


2005 відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення»


2005 срібна медаль Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова


2005 нагрудний знак НАПН України «Ушинський К. Д.»


2009 звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки»


2010 медаль «За наукові досягнення» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова


2014 звання «Почесний професор Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського»


2014 звання «Почесний працівник Вінницького міжрегіонального Вищого професійного училища»


2014 золота медаль імені Григорія Сковороди


2014 медаль Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова «Драгоманівська родина»


2015 орден «За заслуги» ІІІ ступеня


2017 відзнака НАН України «За підготовку наукових кадрів»


2018 звання «Почесний професор Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова»


2020 орден «За заслуги» II ступеня


2020 медаль НАПН України «Володимир Мономах»


2020 відзнака Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету «Орден Григорія Сковороди»


Родинні зв’язки

Дружина (з 1969) - Протасова Жанна Олександрівна. Діти: В’ячеслав (1970 р.н.), Віталій (1977 р.н.). Онуки: Антон (1993 р.н.), Даніїл (2003 р.н.), Арина (2012 р.н.).

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Load video
Load video


Provided ID could not be validated.

Load video

Цікаві факти і висловлювання

Довідка

Биков Валерій Юхимович (англ. Bykov Valery) - український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор, дійсний член НАПН України, доктор технічних наук


Місце народження - Познань, Польща (01.02.1945)


Місце навчання - Київський політехнічний інститут

Місце роботи Київ, Україна

Напрями діяльності - освіта, наука

Найвизначніші праці - "Моделі організаційних систем відкритої освіти"

Основні нагороди - Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України

Наукова школа - "Системи навчання і освіти в комп’ютерно орієнтованому середовищі"

Джерела

  1. Валерій Юхимович Биков: до 75-річчя від дня народження: бібліогр. покажч. Серія «Академіки НАПН України», вип. 31 / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського, Ін-т інформ. технологій і засобів навчання. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. 116 с. URL: https://lib.iitta.gov.ua/724031

Автор

Олійник В. В.


Оприлюднено: 30.03.2025

Останні зміни: 04.07.2025

Модератор: Redaktor

⟵ ⟶
Обговоріть цю сторінку
Кількість переглядів
1200 1000 800 600 400 200 0 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 43 99 69 8504 8202 11046 2621 3637 4098 2765 8111
Цитувати статтю
Прізвище Ім'я, та Прізвище Ім'я. Биков Валерій Юхимович. Українська електронна енциклопедія освіти. 2025. URL: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Биков Валерій Юхимович (дата звернення: 30.листопад.2025).
Прізвище, І., Прізвище, І. (2025, листопад 30). Биков Валерій Юхимович. Українська електронна енциклопедія освіти. Взято з https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Биков Валерій Юхимович.
І. Прізвище, І. Прізвище "Биков Валерій Юхимович," Українська електронна енциклопедія освіти, 2025. [Електронний ресурс]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Биков Валерій Юхимович. Дата звернення: листопад 30, 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. "Биков Валерій Юхимович." Українська електронна енциклопедія освіти 30 листопад 2025. Веб. 30 листопад 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 'Биков Валерій Юхимович' Українська електронна енциклопедія освіти (Київ, 30 листопад 2025) дата звернення 30 листопад 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2025. "Биков Валерій Юхимович." Українська електронна енциклопедія освіти. Дата звернення листопад 30, 2025. https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Биков Валерій Юхимович.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2025. Биков Валерій Юхимович. Українська електронна енциклопедія освіти. Доступно: <https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Биков Валерій Юхимович> [Дата звернення 30 листопад 2025].
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. Биков Валерій Юхимович. Українська електронна енциклопедія освіти. [Інтернет]. Київ: ІЦО НАПН України; 2025 [оновлено 2025 листопад 30; цитовано 2025 листопад 30]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Биков Валерій Юхимович.
Або скористайтесь сервісом офомлення бібліографічних описів для енциклопедичних статей