uk
Українська електронна енциклопедія освіти

Українська електронна енциклопедія освіти

Ukrainian Electronic Encyclopedia of Education

Головна_сторінка › Ярмаченко Микола Дмитрович

Нові статті


2025-12-18
Березівська Лариса Дмитрівна
Переглянути
2025-12-02
Максимович Михайло Олександрович
2025-11-30
Психолого-медико-педагогічні консультації
2025-11-30
Медико-педагогічні комісії
2025-11-28
Затримка психічного розвитку

Новини

2025-07-21
Оновлення сайту
Переглянути
2025-07-03
Семінар для редакторів: Червень 2025
Переглянути
2025-07-01
Завершення курсу "Українська електронна енциклопедія освіти: технології наповнення цифровим контентом"
Переглянути
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
ВізуальнийВікірозмітка
 
(Не показані 107 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
=={{PAGENAME}}==
=={{PAGENAME}}==
{{Персоналія
{{Персоналія
|Дефініція=український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, заслужений діяч науки і техніки України, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України
|Дефініція=український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України
|Прізвище=Ярмаченко
|Прізвище=Ярмаченко
|Ім’я=Микола
|Ім’я=Микола
Рядок 8: Рядок 8:
|Інші прізвища=
|Інші прізвища=
|Портрет=Ar_2.jpg
|Портрет=Ar_2.jpg
|Вчене звання=
|Вчене звання=професор
|Науковий ступінь=доктор наук
|Науковий ступінь=доктор педагогічних наук
|День народження=18
|День народження=06
|Місяць народження=02
|Місяць народження=09
|Рік народження=1856
|Рік народження=1928
|Місце народження=Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія
|Місце народження=с. Черемошна, Київщина
|День смерті=05
|День смерті=24
|Місяць смерті=02
|Місяць смерті=05
|Рік смерті=1940
|Рік смерті=2010
|Місце смерті=Прага, Протекторат Богемії та Моравії
|Місце смерті=Київ
|Поховання=Ольшанський цвинтар
|Поховання=Берковецьке кладовище
|Стать=ж
|Стать=ч
|Alma mater=Фундуклеївська гімназія
|Alma mater=Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького
|Magnum opus=Український буквар
|Magnum opus=Історія сурдопедагогіки
|Місце діяльності=Київ
|Місце діяльності=Київ
|Напрями діяльності=літературний критик, вихователька, політична діячка, правозахисниця
|Напрями діяльності=спеціальна педагогіка
|Наукова школа=дошкільна освіта
|Наукова школа=сурдопедагогіка
|Відзнаки=нагрудний знак «Софія Русова»
|Відзнаки=Заслужений працівник науки і техніки Української РСР
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/rusova-s-f/
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/yarmachenko-m-d/
}}
}}
__TOC__
__TOC__


===Життєпис===
===Життєпис===
Народилася 18 лютого 1856 р. у родинному маєтку в Олешні Чернігівської губернії в родині генерала Ліндфорса Федора Федоровича та Жерве Анни Олександрівни. Мати походила з аристократичного французького роду, батько мав шведських предків, однак був палким російським патріотом.  
Народився Ярмаченко М. Д. 6 вересня 1928 р., в сім’ї селян, в с. Черемошна, що на Київщині. Згідно розповідям доньок вченого: Глобіної Л. М. та Слісаренко Н. М., окрім Миколи Дмитровича у сім’ї зростало ще дві його старші сестри: Ольга та Надія.


===Освіта===
===Освіта===
Початкову освіту здобула вдома. У десятирічному віці вступила до третього класу [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F#:~:text=%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F%2C%20%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE%2D%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0,%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F. Фундуклеївської гімназії] (м. Київ), яку у 1870 р. закінчила із золотою медаллю.   
Дитячі роки Миколи Дмитровича минали на Поліщині. Початкову освіту він здобував з семирічного віку у Черемошанській школі, закінчивши 4 клас в 1939 році.   


У 1908 р. захистила докторську дисертацію і отримала докторський ступінь.
З 1939 до 1941 р. Ярмаченко М. Д. продовжив навчання у школі села Радинці, в якій вчився у 5-х та 6-х класах. Подальше його навчання було перерване Другою світовою війною. Під час окупації майбутній вчений, за його словами в автобіографії, «перебував на окупованій території, ніде не навчався і не працював. Був зв’язаний з партизанським загоном «За Родину», що тривалий час перебував біля села».
 
У 1944 р. одразу ж після звільнення території району від окупації, Ярмаченко М. Д. вступив до школи в селі Максимовичі, повний курс якої закінчив у 1947 р.
[[Файл:Ar 6.jpg|ліворуч]]
У 1951 р. закінчив дефектологічний факультет [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_державний_університет_імені_Михайла_Драгоманова|Київського держаржавного педагогічного інституту ім. О. М. Горького]].
 
У 1951 р. Ярмаченко М. Д. був зарахований аспірантом на кафедру спецпедагогіки [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_державний_університет_імені_Михайла_Драгоманова|Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького]].
 
У 1954 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему: «Розвиток зв’язної мови у глухих учнів ІІІ класу», а 1969 р. — докторську дисертацію на тему: «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР».
 
Дане дослідження було цінне тим, що в ньому вперше в історії сурдопедагогіки було розкрито питання виникнення і розвитку спеціально організованого навчання та виховання глухих дітей в Україні.


===Діяльність===
===Діяльність===
====Педагогічна діяльність====
====Педагогічна діяльність====
[[Файл:Rus 2.jpg|ліворуч|250пкс|Софія Русова, 1874 р.]]
У 1954—1973 рр. викладав у [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_державний_університет_імені_Михайла_Драгоманова|Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького (нині Український державний університет імені Михайла Драгоманова)]].
Раптова смерть батька у 1871 р. змінила життя Софії. Вона осмислила своє духовне і громадське призначення і вирішила присвятити своє життя педагогічній справі.  
 
З  1954-1956 рр. - асистент.


Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. Разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. Протягом 1874–1876 рр. була учасницею українського земляцтва у Санкт-Петербурзі. Допомагала чоловікові в підготовці повного видання «[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80_(%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0) Кобзаря]» Тараса Шевченка до видання у Празі (1876 р.).
З 1956-1959 рр. - старший викладач.


Пізніше працювала повитухою на хуторі поблизу Борзни й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 р. вчителювала в Олешні.  
З 1959-1965 рр. -  завідувач кафедрою дефектології.


У 1879–1883 рр. разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури. З 1909 р. викладала в Комерційному інституті, комерційній школі 1 Учительського товариства та у [https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/frebel-fridrikh-vilhelm/ushanuvannya-pamyati/ Фребелівському педагогічному інституті] в Києві.
З 1965-1970  рр. - завідувач кафедрою сурдопедагогіки.


У 1917 р. – член Української Центральної Ради, голова Всеукраїнської учительської спілки. У міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти. Брала активну участь у дерусифікації шкіл, влаштуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників та укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, що передбачала національний характер і базувалась на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).
З 1968-1973 рр. - проректор з навчальної роботи [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_державний_університет_імені_Михайла_Драгоманова|Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького]].


Викладачка французької мови у Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.
З 1973—1994 рр. - директор Науково-дослідного інституту педагогіки АН УРСР (нині [[Сем_посилання::https://undip.org.ua/|Інститут педагогіки НАПН України]]),


Очолила культурний сектор громадсько-політичної організації «Союз українок», заснованої у Кам'янці-Подільському в жовтні 1919 р.
У 1974 р. був обраний членом‑кореспондентом АПН СРСР, дійсним членом цієї ж академії (1982), членом Президії АПН СРСР (1976–1986).  


1920 р. – лекторка педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету та голова Української національної жіночої ради (до 1938 р.).
У 1992–1997 рр. – президент-організатор і перший президент [[Сем_посилання::https://naps.gov.ua/|АПН України]].


З 1922 р. перебувала в еміграції, зокрема з 1923 р. - професорка педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова у Празі.
Із грудня 1997 р. – радник президії [[Сем_посилання::https://naps.gov.ua/|АПН України]] та головний науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України (нині [[Сем_посилання::https://naps.gov.ua/|НАПН України]]).


==== Наукова діяльність ====
==== Наукова діяльність ====
Усе життя Русова С. Ф. присвятила практичній педагогіці, розробці нових методик дошкільного виховання та розбудові української національної школи та освіти.
Фахівець у галузі дефектології (сурдопедагогіка) та теорії й історії педагогіки. Ініціатор створення в Україні наукової школи сурдопедагогів та істориків-педагогів.
 
Значну увагу він приділяв питанням теорії методики виховання, змісту освіти, форм і методів навчання, забезпечення навчальних закладів професорсько-викладацьким складом, необхідною навчально-методичною літературою тощо.
[[Файл:Ar 4.jpg|ліворуч|230x230пкс]]
Очоливши [[Сем_посилання::https://undip.org.ua/|Інститут педагогіки]], вчений зосередив зусилля наукової установи на розв’язання найбільш актуальних проблем педагогічної теорії і практики, що постійно змінювались, переосмислювались відповідно до нових реалій життя з урахуванням перспектив розвитку шкільної освіти в Україні. У зв’язку з цим, перед співробітниками інституту постійно ставилися нові наукові проблеми, що потребували ґрунтовного і невідкладного аналізу та розв’язання.  
 
Ярмаченко М. Д. не лише сам порушував найактуальніші для розвитку народної освіти питання, а й з успіхом згуртовував та направляв колектив інституту на результативні дослідження та розробку назрілих проблем.


Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.
Під керівництвом Ярмаченка М. Д. АПН України розширилась та здійснила зрушення у розвитку педагогічної та психологічної думки, оновленні теорії та практики навчально-виховного процесу в закладах освіти.
[[Файл:Rus 14.jpg|250пкс|праворуч]]
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, у межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші фундаментальні теоретико-методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.


Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції Русової С. Ф., де у центрі перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.
За п’ять років розвитку АПН України під керівництвом Ярмаченка М. Д. було сформовано структуру Академії, яка у 1997 р. складалася з трьох підрозділів: академічного, організаційного, наукового, що в свою чергу підпорядковувались Президенту АПН України.


Виховний ідеал за Русовою С. Ф. – це виховання гармонійної людини на засадах любові й пошани до найкращих національних традицій.
Членами АПН України виступали: дійсні члени, члени-кореспонденти, іноземні члени, почесні члени АПН України.


Головне завдання виховання – забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.
З ініціативи Миколи Дмитровича було розширено кількість науково-дослідних інститутів. Було створено бібліотеку АПН України (на сьогодні – [[Бібліотека::Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського|Державна науково-педагогічна бібліотека імені В. О. Сухомлинського]]), основними фондами якої виступили бібліотечний фонд НДІ педагогіки УРСР (яким більше 20 років керував Ярмаченко М. Д.) і [[Сем_посилання::http://pmu.in.ua/|Педагогічний музей]].


Заслуговують на увагу погляди Русової С. Ф. на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи.
На базі Інститутів педагогіки та психології було створено нові підрозділи:


Педагогиня справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.
Інститут дефектології – директор Віталій Бондар;


'''Концепція рідної української школи'''
Інститут педагогіки і психології професійного навчання – директор Іван Зязюн;


Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій уся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.
Інститут методів навчання іноземних мов – директор Раїса Мартинова;


Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.
Інститут проблем виховання – директор Іван Бех;


====Науково-експертна діяльність====
Інститут соціальної та політичної психології – директор Микола Слюсаревський.
У 1910 р. разом з Григорієм Шестюком заснувала й редагувала педагогічний журнал «Світло». Протягом 1910-1914 рр. у цьому виданні  надрукувано понад 100 статей, розвідок та рецензій Русової С. Ф. Статтями «Дитячий сад на національнім ґрунті» та «Націоналізація дошкільного виховання» започатковується відомий цикл її фундаментальних праць із дошкільної педагогіки. У статтях «Ідейні підвалини школи» та «Нова школа», педагогиня почала розробляти свою концепцію шкільного навчання.  


Аналіз публікацій Софії Федорівни у «Світлі» демонструє широке коло її інтересів: від історії педагогіки (статті про Драгоманова М. П., Лесгафта П. Ф., Руссо Ж.–Ж., розвідки з історії просвітнього руху в Україні) до опису педагогічного життя за кордоном (оповіді про початкові школи в Бельгії, дитячі літні колонії у Франції, республіку молоді в Америці).
Значні зміни за цей період відбулися і в наукових підрозділах Академії. Так, якщо на період заснування у складі Академії діяло лише три відділення (відділення теорії і історії педагогіки (1992 р.); відділення дидактики, методики і інформаційних технологій в освітній галузі (1992 р.); відділення психології, вікової фізіології та дефектології (1992 р.), то у 1997 році їх нараховувалося вже п’ять (відділення теорії і історії педагогіки; відділення дидактики, методики і інформаційних технологій в освітній галузі; відділення психології, вікової фізіології та дефектології; відділення педагогіки і психології вищої школи (1997 р.) і відділення педагогіки і психології професійно-технічного навчання (1997 р.).


Русова С. Ф. виступила одним із фундаторів та членів редакційної колегії часопису «Вільна українська школа» (1917–1920 рр.), що став  віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід, здійснювався аналіз класичної педагогічної спадщини та новітніх течій у сучасній зарубіжній педагогіці (педагогічні погляди Коменського А. Я., Руссо Ж. Ж., Кершенштейнера Г. , Дьюї Дж. та ін.).  
За час перебування М. Д. Ярмаченка на посаді Президента АПН України (1992–1997 р.р.) було проведено 11 Загальних зборів, на яких науковці розглядали найактуальніші проблеми становлення і розвитку Академії, намічались шляхи поліпшення науково-дослідної роботи Академії, обговорювались питання, пов’язані з проблемами виховання дітей та молодого покоління української нації.


====Міжнародне співробітництво ====
З 19 грудня 1997 р. наказом № 109-к АПН України дійсного члена Академії, доктора педагогічних наук, професора Миколу Дмитровича Ярмаченка було призначено спочатку радником Президента, а згодом – Президії АПН України.
Опинившись в еміграції, Русова бере найактивнішу участь у житті українського народу, зокрема у відкритті Українського Високого Педагогічного Інституту імені Драгоманова у Празі, що відбулося 1923 р. за стрияння Українського Громадського Комітету.


====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
Вагомим показником плідної праці Ярмаченка М. Д. є розвиток і процвітання – Академії педагогічних наук України, як вищого державного науково-педагогічного закладу, діяльності якого вчений присвятив багато років свого життєвого та творчого шляху.
[[Файл:Rus_27.jpg|альт=Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі у Римі 1923 р.|праворуч|300x300пкс]]
У 1902 р. Русови оселяються у Санкт-Петербурзі. Тут Софія Федорівна безпосереднім учасником активізації громадського руху; спричиненого подіями 1905–1906 рр. Зокрема, разом із Чарнолуським В. І., Чеховим М. В., Фальборком Г. А. та іншими російськими прогресивними освітніми діячами бере участь у створенні Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, входить до складу його Центрального бюро, а також очолює національну комісію цієї громадської організації.


Намагаючись якнайширше залучити до Всеросійської спілки педагогів з України, Русова висвітлює її діяльність у національний пресі, зокрема у часописах «Громадська думка» та «Украинский вестник». Наприклад, у травні 1906 р. на шпальтах першої української щоденної політичної, економічної і літературної газети «Громадська думка», що виходила в Києві, з’явилася стаття Софії Федорівни «До вчительської української спілки у Петербурзі» про наміри національної комісії Всеросійської спілки скликати у червні того ж року конференцію національних учительських організацій. Авторка закликала українських учителів створити свою спілку, сформулювати власні вимоги щодо націоналізації школи та надіслати на конференцію до Санкт-Петербурга делегатів для їх оприлюднення.
За період президентства Ярмаченка М. Д. АПН України успішно пройшла найважливіші етапи свого становлення і розвитку. Була повністю сформована її структура, визначено пріоритетні завдання та напрямки роботи. Науковці Академії та інститутів, що ввійшли до структури АПН України, здійснили значний внесок у модернізацію змісту, форм, методів навчально-виховного процесу, розробку, апробацію і впровадження величезної кількості програм і посібників. Значних успіхів досягла Академія і в підготовці наукових кадрів для інститутів і університетів України.


Завдяки ініціативі Русової С. Ф. під керівництвом Грінченка Б. Д. в умовах відсутності рівномовної школи було вперше здійснено спробу об’єднати в загальну спілку тих освітян Наддніпрянщини, котрі вболівали за розвиток національної культури та освіти українського народу. Її делегати Черкасенко С. Ф. та Крупський М. І. з успіхом виступили на конференції представників національних учительських організацій (4-5 червня 1906 р., Санкт-Петербург), а потім взяли участь у роботі Третього з’їзду Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, що відбувся 7–10 червня 1906 р. у фінському містечку Юстілля.
Ярмаченко М. Д. був не лише організатором і Першим Президентом АПН України, але, він був вченим, який присвятив свою діяльність і науковий пошук теорії та історії педагогіки, вивченню педагогічної спадщини [[Педагог::Макаренко Антон Семенович|Макаренка А. С.]], розвитку сурдопедагогічної та сурдопсихологічної галузей, удосконаленню процесу навчання в школі.  


8 квітня 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі Русову С. Ф. обирають від просвітницьких організацій Києва членом загальноукраїнського представницького громадсько-політичного органу Української Центральної Ради. Водночас на запрошення Стешенка І. М. - генерального секретаря освіти першого українського уряду - Софія Федорівна очолює департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. Крім того, виступає як організатор та керівник Всеукраїнської учительської спілки, входить до редакційної колегії журналу «Вільна українська школа», разом із Сірим Ю. П., Чепігою Я. Ф. та Черкасенком С. Ф. започатковує видавництво «Українська школа», викладає в кількох навчальних закладах та ін.
Ярмаченко Микола Дмитрович втілював у повсякденне життя працелюбність і вихованість. Вчений, який є взірцем для всіх прийдешніх поколінь.


Русову С. Ф. завжди хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни та підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила активну роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. У період існування Української Народної Республіки, Русова С. активно включається в роботу Української жіночої національної ради, а згодом - обирається її головою. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність, а Русова С. Ф. керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.
====Науково-експертна діяльність====
Ярмаченко М. Д. брав участь у роботі різноманітних комісій, таких як: приймальної комісії; комісії, створеної для підготовки і видання «Наукових записок» – збірки робіт аспірантів, дисертантів; державної екзаменаційної комісії; редакційної колегії, що була створена для підготовки і видання збірки наукових праць студентів.  


Як громадсько-політичний діяч, Русова брала активну участь в житті українських демократичних організацій, що протистояли російському царизму.
Безпосередньо під керівництвом Ярмаченка М. Д.  було захищено значну кількість кандидатських та докторських дисертацій. Багато його аспірантів і докторантів стали відомими вченими, серед них: Абібулаєва Е. Е., Бондар Л. С., Дічек Н. П., Коберник Г. М., Лемківський М. В.,  Луцько К. В., Окса М. М., Самоплавська Т. О., Філоненко С. Н., Фомічова Л. І., Шеремет М. К. та ін.  


====Міжнародне співробітництво ====
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
У долі багатьох вигнанців з України велику роль відіграв притулок для дітей українців-емігрантів, у створенні якого в 1924–1925 рр. найактивнішу участь взяла Русова С. Ф. і який вона очолювала впродовж п’яти років. Як свідчить опублікований у пресі звіт Софії Федорівни про діяльність цієї установи, метою її створення було не лише врятувати дітей від фізичного вимирання, а й допомогти їм у чужому оточенні не забути рідну мову, зберегти національну ідентичність, дати поняття про далеку Батьківіщину, якої більшість із них уже не знала.  
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
===Основні праці===
Творчий доробок ученого становить понад 300 праць у галузі педагогіки. Це і підручники, і навчальні посібники із сурдопедагогіки та педагогіки для вищих навчальних закладів і середніх шкіл, монографічні праці і численні статті, присвячені принципу поєднання навчання з вихованням, продуктивною працею в освітніх закладах України. У нього була добре продумана система, що передбачала шляхи і засоби впровадження досягнень науки через експериментальні, базові, опорні школи та інші навчально-виховні заклади в масову практику.


Пізніше Софія Федорівна консультувала педагогів Української народної школи, яку було відкрито в 1936 р. при цьому дитячому притулку, а також як опікунка всіляко допомагала роботі Української реальної гімназії.  
Найвагомішу частину спадщини Ярмаченка М. Д. становить низка праць з методики сурдопедагогіки, методології, історії педагогіки.
[[Файл:Ar 17.jpg|праворуч|161x161пкс]]
Учений порушував актуальні для певного періоду розвитку народної освіти питання, розробляв теми, що були на вістрі тогочасної освітньої політики, а саме: «Свідомість у навчанні глухих учнів» (1963); «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР» (1968); «Російсько-українські сурдопедагогічні зв’язки (дожовтневий період)» (1974); «Проблема компенсації глухоти» (1976); «Історія сурдопедагогіки» (1975); «Актуальні питання педагогічної науки» (1978); «Народна освіта в Українській РСР» (1978); «Педагогіка. Підручник для студентів педінститутів та університетів» (1986); «Сучасність педагогічної спадщини А. С. Макаренка» (1988); «Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка» (1989); «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (XIX — поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки України. 70. Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України (п’ятиріччя становлення і розвитку)» (1997); «Педагогічний словник» (2001) та ін.


Здобутки та нагальні проблеми української педагогіки неодноразово були темами виступів Русової на різних міжнародних форумах, серед яких були, зокрема, педагогічні конгреси у Римі (1923) та Женеві (1929), з’їзд „Через школу – до миру” в Празі (1927) та ін.
Значну частину доробка Ярмаченка М. Д. становить низка його праць з методології та теорії педагогіки. Учений завжди порушує найактуальніші для розвитку народної освіти питання, розробляє теми, що є на часі.
[[Файл:Ar 16.jpg|ліворуч|149x149пкс]]
Зокрема, завдяки зусиллям та наполегливій праці Миколи Дмитровича побачили світ видання «Актуальні питання педагогічної науки» (1978), «Народна освіта в Українській РСР» (1978), «Педагогіка. Підручник для студентів педінститутів та університетів» (1986), «Педагогічний словник» (2001) та ін.  


====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
До вагомих результатів наукової діяльності вченого слід віднести створення праць з історії педагогіки, зокрема, тих, що висвітлюють педагогічну спадщину [[Педагог::Сухомлинський Василь Олександрович|Сухомлинського В. О.]]  
===Основні праці===
Русова С. Ф. входила до штату численних українських та російських наукових й популярних журналів, була авторкою праць з питань дошкільного виховання, історії педагогіки, літератури і мистецтва, статей про творчість Шевченка Т. Г., [[Сковорода Григорій Савич|Сковороди Г. С.]], Тагора Р., хронік педагогічного життя в Україні та за кордоном. Відсто.вала право українського народу на навчання рідною мовою. 


Найважливіші праці Русової С. Ф.:


Український буквар (1906), Початкова географія (1911), Методика початкової географії (1918), Дошкільне виховання (1918), Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл (1918), Методика колективного читання (1918), Єдина діяльна (трудова) школа (1923), Теорія і практика дошкільного виховання (1924), Дидактика (1925, 1930), Сучасні течії в новій педагогіці (1932), Роль жінки в дошкільному вихованні (1934), Дещо про дефективних дітей (1935), Мої спомини (1937), Моральні завдання сучасної школи (1938), підручники з географії і французької мови та ін.


Ярмаченко М. Д. є найавторитетнішим фахівцем з питань макаренкознавства, автором досліджень «Сучасність педагогічної спадщини А. С. Макаренка» (1988), «Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка» (1989) та багатьох інших публікацій на цю тему.  <gallery mode="packed" heights="220">
Файл:Ar 13.jpg
Файл:Ar 14.jpg
Файл:Ar 15.jpg
Файл:Ar 18.jpg
Файл:Ar 19.jpg
</gallery>Також наслідком його наукових пошуків стали видання «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (XIX — поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки України: Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України: п’ятиріччя становлення і розвитку» (1997) та багато ін.     


{{#widget:Iframe
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2021/01/Rusova_S_V_oboronu_kazky.pdf
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2016/11/2.pdf
|width=300
|width=220
|height=310
|height=250
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2016/11/1.pdf
|width=220
|height=250
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2023/09/Yarmachenko_M.D_Desyatyrichchya_stanovlennya_APN_Ukrayiny.pdf
|width=220
|height=250
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2023/09/Yarmachenko_M.D_Permanentnist_shkilnykh-reform.pdf
|width=220
|height=250
|border=0
|border=0
}}
}}
{{#widget:Iframe
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2021/01/Rusova_S_Natsionalna_shkola.pdf
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2016/11/3.pdf
|width=300
|width=220
|height=310
|height=250
|border=0
|border=0
}}
}}
==== Праці Русової С. Ф. з фонду ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ====
<gallery widths="250" heights="250" mode="packed">
Файл:Rus 9.jpg|Русова С. Ф. Мемуари. Щоденник. – К., 2004 р.
Файл:Rus 8.jpg|Русова С. Ф. Наші визначні жінки. – Вінніпег, Канада, 1945 р.
Файл:Rus 7.jpg|Русова С. Ф. Нова школа. – К., 1917 р.
Файл:Rus 6.jpg|Русова С. Ф. В дитячому садку. – Полтава, 1919 р.
Файл:Rus 5.jpg|Русова С. Ф. Дошкільне виховання. – Катеринослав, 1918 р.
Файл:Rus 4.jpg|Русова С. Ф. Український букварь. – С.-Петербург, 1906 р.
</gallery>


===Досягнення===
===Досягнення===
====Визнання====
====Визнання====
[[Файл:Rus 24.jpg|праворуч|alt=|безрамки|350x350пкс]]
[[Файл:Ar 20.jpg|ліворуч|133x133пкс]]
[[Файл:Rus 20.jpg|ліворуч|альт=Нагрудний знак "Софія Русова"]]
 
 
 
Бронзове погруддя першого президента Національної академії педагогічних наук України Миколи Дмитровича Ярмаченка Встановлено 31 січня 2013 р. у Президії НАПН України. Автор пам’ятника О. Михайлицький


Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 р. Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «[https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/rusova-s-f/biohrafiya/ Софія Русова]». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.


18 лютого 2016 р. Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.
[[Файл:Ar 21.jpg|праворуч|150x150пкс]]


====Нагороди====


===Родинні зв’язки===
Будівля в м. Києві на вул. М. Берлинського, 9, у якій знаходиться Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи
[[Файл:Rus 25.jpg|праворуч|191x191px|Русов М. О.]]
 
[[Файл:Rus 26.jpg|праворуч|177x177пкс|Русов Ю. О.]]
Ярмаченка
Чоловік (з 1874 р.) ''Русов Олександр Олександрович'' (07.02.1847 – 08.10.1915) - громадський діяч, етнограф і фольклорист. 


Діти:
[[Файл:Ar 22.jpg|ліворуч|150x150пкс]]


''Русов Михайло Олександрович'' (1876-1909) – український політичний діяч, ініціатор та один із засновників Революційної Української Партії (РУП). Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.


''Ліндфорс Любов Олександрівна'' (1879-1960) – лікар, співачка. Закінчила Московську консерваторію, гастролювала. У Чехо-Словаччині працювала лікарем в Українському громадському комітеті, викладачем співу і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.
Ім’я Ярмаченка М. Д. носить кафедра сурдопедагогіки та сурдопсихології факультету спеціальної та інклюзивної освіти Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова


''Русов Юрій Олександрович'' (1895-1961) –  український біолог, іхтіолог. Представник української науки в еміграції. Випускник природничого факультету Київського університету. У 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі.


===Додаткові відомості===
====Фотогалерея====
<gallery mode="packed" widths="200" heights="200">
Файл:Rus 11.jpg|Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Rus 19.jpg|Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
Файл:Rus 12.jpg|Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
Файл:Rus 14.jpg|Сестри Марія та Софія Ліндфорс, 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Rus 13.jpg|Русов О. О. (чоловік Русової С. Ф.)
Файл:Rus 16.jpg|Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
Файл:Rus 17.jpg|Місце поховання Русової С. Ф. та її онука на Ольшанському цвинтарі у Празі (Чехія)
</gallery>


====Відеоматеріали====
'''Урочисте відкриття Аудиторії-музею Миколи Ярмаченка в Українському державному університеті ім. Михайла Драгоманова'''<gallery mode="packed" heights="170">
<youtube>fNEMqAP-oJY</youtube> <youtube>J_d5LgrXJmw</youtube><br \> <youtube>Tt0uCmDAY2c</youtube> <youtube>JAhRFHPo684</youtube><br \> <youtube>v0zB8FOAXw0</youtube> <youtube>VIPYTx7D7Sg</youtube>
Файл:Ar 23.jpg
Файл:Ar 24.jpg
</gallery>З ініціативи директора Інституту педагогіки НАПН України О. М. Топузова в 2014 р. започатковано найвищу нагороду Інституту – медаль «Академік М. Д. Ярмаченко». Порядок відзначення цією високою нагородою наукових і науково-педагогічних працівників визначено Положенням про нагородження та заохочення працівників Інституту педагогіки НАПН України. Положення затверджено рішенням вченої ради від 23.06.2014 р., протокол № 6.<gallery mode="packed" heights="170">
Файл:Ar 25.jpg
Файл:Ar 26.jpg
</gallery>'''Нагородження найвищою нагородою Інституту педагогіки НАПН України медаллю «Академік М. Д. Ярмаченко» директора ліцею «Прем’єр» Київської академії наук Тетяни Анатоліївни Дюкаревої'''<gallery mode="packed" heights="170">
Файл:Ar 27.jpg
Файл:Ar 28.jpg
</gallery>'''Вітання з нагородженням медаллю «Академік М. Д. Ярмаченко» приймає М. І. Садовий – д-р пед. наук, проф., керівник Лабораторії дидактики фізики Інституту педагогіки НАПН України в ЦДПУ ім. Володимира Винниченка'''


====Цікаві факти і висловлювання====
<blockquote>Рідна мова – це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо. (Русова С. Ф.)


Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті. (Русова С. Ф.)
'''Відзначення 90-річчя від дня народження М. Д. Ярмаченка (2018 р.)'''


Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. (Русова С. Ф.)
Всеукраїнський круглий стіл «Внесок Миколи Дмитровича Ярмаченка у розвиток української освіти та педагогічної науки (до 90-річчя від дня народження)» у залі засідань Президії Національної академії педагогічних наук України 6 вересня 2018 р.<gallery mode="packed" heights="170">
Файл:Ar 29.jpg
Файл:Ar 31.jpg
Файл:Ar 30.jpg
</gallery>'''Доповідь ''О. В. Сухомлинської''''' «М. Д. Ярмаченко і підготовка видання “Антологія педагогічної думки в Українській РСР”»


Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні. (Русова С. Ф.)


Національне виховання – не сумісне з шовінізмом, це виховання в дусі своєї рідної мови, на українських переказах, віруваннях, звичаях історії свого народу, своїй культурі, фольклорній творчості народу. (Русова С. Ф.)
'''Відкриття Науково-інформаційного центру НАПН України'''<gallery mode="packed" heights="170">
Файл:Ar 32.jpg
Файл:Ar 33.jpg
</gallery>Біля книжкової виставки, підготовленої фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського


Українська самосвідомість – відчуття задоволення, гордості за приналежність особистості до своєї нації, до своєї держави. (Русова С. Ф.)
====Нагороди====
<p>За активну плідну працю, значний внесок у розвиток педагогічної науки, активну участь у заснуванні і становленні АПН України М. Д. Ярмаченко відзначений нагородами, зокрема: :</p>
{{Нагорода
|Рік нагородження=1986
|Нагорода=орден «Дружби народів СРСР»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1986
|Нагорода=медаль А. С. Макаренка
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1988
|Нагорода=медаль Н. К. Крупської
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1988
|Нагорода=золота медаль «М. П. Драгоманов 1841–1895»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1991
|Нагорода=присвоєно звання Заслуженого працівника науки і техніки Української РСР
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1998
|Нагорода=значок «Відмінник народної освіти»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=1998
|Нагорода=орден «За заслуги ІІІ ступеня»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2003
|Нагорода=Почесна грамота Верховної Ради «За особливі заслуги перед Українським народом
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2004
|Нагорода=відзнака АПН України «Ушинський К. Д.»
|Тип=відзнака
}}
{{Нагорода
|Рік нагородження=2008
|Нагорода=орден «За заслуги ІІ ступеня»
|Тип=відзнака
}}
 
====Родинні зв’язки====
Доньки:
 
Глобіна Людмила Миколаївна та Слісаренко Наталія Миколаївна.


Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій. (Русова С. Ф.)
===Додаткові відомості===
====Фотогалерея====
<gallery mode="packed" heights="150">
Файл:Ar 3.jpg
Файл:Ar 7.jpg
Файл:Ar 8.jpg
Файл:Ar 9.jpg
Файл:Ar 10.jpg
Файл:Ar 12.jpg
</gallery>


Велике значення в національному вихованні має обряд відзначення народних свят. (Русова С. Ф.)
====Відеоматеріали====
<youtube>7900GJUVoqw</youtube>


В Україні повинна бути своя національна школа, на своїй державній рідній мові. (Русова С. Ф.)
====Цікаві факти і висловлювання====
</blockquote>
<blockquote>«Мова є як засобом вираження думок, так і найважливішою умовою їх формування. Зрештою питання зводиться до того, в яку залежність ми ставимо мову і знання. Ставлячи на перше місце мову, ми неминуче скочуватимемось до формалізму у навчанні, бо відриватимемо форму від змісту. А ставлячи на перше місце знання, ми знову-таки не зможемо правильно розв’язати проблему, бо впадаємо в емпіризм і прагматизм».
(Ярмаченко М. Д.)
 
«Школа майбутнього акцентуватиме увагу на розвитку творчих начал. Уроки все більше набуватимуть дослідницько-експериментального характеру. Адже, готуючи людину майбутнього, принципово важливо сформувати в неї вміння орієнтуватися в науках, самостійно знаходити в літературі, довідниках потрібну інформацію. Слід вчити самостійно здобувати знання і вивільнити час від механічного заучування на пошук, експеримент, дослідництво".
 
(Ярмаченко М. Д.)</blockquote>


====Довідка====
====Довідка====
<blockquote>'''[[Прізвище::Русова]] [[Ім’я::Софія]] [[По батькові::Федорівна]]''' (''іноз. [[Name::Rusova Sofiia]]'') - [[Дефініція::видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху]], [[Науковий ступінь::доктор наук]].
<blockquote>'''[[Прізвище::Ярмаченко]] [[Ім’я::Микола]] [[По батькові::Дмитрович]]''' (''іноз. [[Name::Yarmachenko Mykola]]'') - [[Дефініція::український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України]], [[Науковий ступінь::доктор педагогічних наук]].


Місце народження - [[Місце народження::Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::18]].[[Місяць народження::02]].[[Рік народження::1856]] - [[День смерті::05]].[[Місяць смерті::02]].[[Рік смерті::1940]]).  
Місце народження - [[Місце народження::с. Черемошна, Київщина]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::06]].[[Місяць народження::09]].[[Рік народження::1928]] - [[День смерті::24]].[[Місяць смерті::05]].[[Рік смерті::2010]]).  


Місце навчання - [[Alma mater::Фундуклеївська гімназія]].  
Місце навчання - [[Alma mater::Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького]].  


Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Одеса]], [[Місце діяльності::Кам'янець-Подільський]], [[Місце діяльності::Україна]], [[Місце діяльності::Прага]], [[Місце діяльності::Чехія]].  
Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Україна]].


Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::освіта]].
Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::спеціальна педагогіка]].


Найвизначніші праці - [[Magnum opus::"Український буквар"]].  
Найвизначніші праці - [[Magnum opus::Історія сурдопедагогіки]].  


Основні нагороди - [[Відзнаки::нагрудний знак Софія Русова]].  
Основні нагороди - [[Відзнаки::Заслужений працівник науки і техніки Української РСР]].  


Науковий напрям - [[Наукова школа::дошкільна освіта]].</blockquote>
Науковий напрям - [[Наукова школа::сурдопедагогіка]].
 
</blockquote>
===Пов’язані статті УЕЕО===
[[Названо на честь::нагрудний знак «Софія Русова»]], [[Співпраця::Грінченко Б. Д.]], [[Пов’язано::"Кобзар"]]


===Пов’язані статті===
===Джерела===
===Джерела===
#  Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
#  Дічек Н. П. Ярмаченко Микола Дмитрович. Енциклопедія освіти / НАПН України; голов. ред. В. Г. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ, 2021. С. 1122–1123.
#Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016.  216 с.
# Климко Н. О. Розвиток теорії та історії сурдопедагогіки у науковій спадщині Миколи Дмитровича Ярмаченка: автореф. дис. … канд. пед. наук: [спец.] 00.03 «Корекційна педагогіка» / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ: [б. в.], 2014.  16 с. URL: [[Сем_посилання::https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/31381/100171926.pdf?sequence=1]].
#Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
# М. Д. Ярмаченко – вчений-педагог, академік, перший президент АПН України: біобібліогр. покажч. / АПН України, ДНПБ України; [упоряд.: В. В. Вербова, Н. А. Горбенко; відп. за вип. Т. Ф. Букшина; ред. Є. К. Бабич]. Київ: [б. в.], 2002. 32 с.  (Серія «Академіки АПН України»; вип. 1).  До 10‑річчя АПН України. URL: [[Сем_посилання::https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2016/01/index_12_19.pdf]].
#Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
# Ничкало Н. Г. Ярмаченко Микола Дмитрович. ''Профтехосвіта України: ХХ століття'': енциклопед. вид. / МОН України, АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України.  Київ, 2004.  С. 817.
#Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р.  Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
#  Фомічова Л. І. Ярмаченко Микола Дмитрович. ''Українська спеціальна педагогіка в персоналіях'': навч. посіб.: до 100-річчя створення держ. системи спец. освіти в Україні та 30-річчя Незалежності України присвяч. / НАПН України; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди; за заг. ред. В. І. Бондаря, В. М. Синьова. Київ; Запоріжжя, 2021. С. 364–375. URL: [[Сем_посилання::https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/725008/]].
#Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.
# Шевченко В. До 90-річчя від дня народження Миколи Ярмаченка (1928—2010). Педагогічний музей: [офіц. портал]. URL: [[Сем_посилання::http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/до-90-річчя-від-дня-народження-миколи-яр/]].
#Ярмаченко Микола Дмитрович / Педагоги України та світу // Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського: [вебпортал]. Київ, 2025. URL: [[Сем_посилання::https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/yarmachenko-m-d/]].


===Автор===
===Автор===
[[Автор::Дічек Н. П., Павленко Т. С., Демида Є. Ф., Золотаренко Т. О.| ]] [[Модератор::Литовченко О. В.| ]] [[Редактор::Литовченко О. В.| ]]
[[День оприлюднення::02| ]] [[Місяць оприлюднення::09| ]] [[Рік оприлюднення::2024| ]]
[[День змін::30| ]] [[Місяць змін::08| ]] [[Рік змін::2024| ]] [[Статус::Оприлюднено| ]]
{{Статус гасла
{{Статус гасла
|Статус=Оприлюднено
|Статус=Оприлюднено
|День оприлюднення=20
|День оприлюднення=02
|Місяць оприлюднення=06
|Місяць оприлюднення=09
|Рік оприлюднення=2024
|Рік оприлюднення=2024
|День змін=04
|День змін=30
|Місяць змін=07
|Місяць змін=08
|Рік змін=2024
|Рік змін=2024
|Автор=Антонець Н. Б.
|Автор=Дічек Н. П., Павленко Т. С., Демида Є. Ф., Золотаренко Т. О.
|Модератор=Lytovchenko
|Модератор=Литовченко О. В.
|Редактор=Литовченко О. В.
}}
}}
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Blog]]
[[Категорія:Blog]]

Поточна версія на 20:28, 24 грудня 2025

Ярмаченко Микола Дмитрович

Ярмаченко Микола Дмитрович - (іноз. Yarmachenko Mykola) - український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України.

Ярмаченко Микола Дмитрович

Ім’я особи Ярмаченко Микола Дмитрович

(іноз. Yarmachenko Mykola)

Інші прізвища
Роки життя 06.09.1928 - 24.05.2010
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Вчене звання професор
Напрями діяльності спеціальна педагогіка
Наукова школа сурдопедагогіка
Місце народження с. Черемошна, Київщина
Місце смерті Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Alma mater Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького
Magnum opus Історія сурдопедагогіки
Відзнаки Заслужений працівник науки і техніки Української РСР
Вебсайт https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/yarmachenko-m-d/


Життєпис

Народився Ярмаченко М. Д. 6 вересня 1928 р., в сім’ї селян, в с. Черемошна, що на Київщині. Згідно розповідям доньок вченого: Глобіної Л. М. та Слісаренко Н. М., окрім Миколи Дмитровича у сім’ї зростало ще дві його старші сестри: Ольга та Надія.

Освіта

Дитячі роки Миколи Дмитровича минали на Поліщині. Початкову освіту він здобував з семирічного віку у Черемошанській школі, закінчивши 4 клас в 1939 році.

З 1939 до 1941 р. Ярмаченко М. Д. продовжив навчання у школі села Радинці, в якій вчився у 5-х та 6-х класах. Подальше його навчання було перерване Другою світовою війною. Під час окупації майбутній вчений, за його словами в автобіографії, «перебував на окупованій території, ніде не навчався і не працював. Був зв’язаний з партизанським загоном «За Родину», що тривалий час перебував біля села».

У 1944 р. одразу ж після звільнення території району від окупації, Ярмаченко М. Д. вступив до школи в селі Максимовичі, повний курс якої закінчив у 1947 р.

У 1951 р. закінчив дефектологічний факультет Київського держаржавного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У 1951 р. Ярмаченко М. Д. був зарахований аспірантом на кафедру спецпедагогіки Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У 1954 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему: «Розвиток зв’язної мови у глухих учнів ІІІ класу», а 1969 р. — докторську дисертацію на тему: «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР».

Дане дослідження було цінне тим, що в ньому вперше в історії сурдопедагогіки було розкрито питання виникнення і розвитку спеціально організованого навчання та виховання глухих дітей в Україні.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1954—1973 рр. викладав у Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького (нині Український державний університет імені Михайла Драгоманова).

З 1954-1956 рр. - асистент.

З 1956-1959 рр. - старший викладач.

З 1959-1965 рр. - завідувач кафедрою дефектології.

З 1965-1970 рр. - завідувач кафедрою сурдопедагогіки.

З 1968-1973 рр. - проректор з навчальної роботи Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

З 1973—1994 рр. - директор Науково-дослідного інституту педагогіки АН УРСР (нині Інститут педагогіки НАПН України),

У 1974 р. був обраний членом‑кореспондентом АПН СРСР, дійсним членом цієї ж академії (1982), членом Президії АПН СРСР (1976–1986).

У 1992–1997 рр. – президент-організатор і перший президент АПН України.

Із грудня 1997 р. – радник президії АПН України та головний науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України (нині НАПН України).

Наукова діяльність

Фахівець у галузі дефектології (сурдопедагогіка) та теорії й історії педагогіки. Ініціатор створення в Україні наукової школи сурдопедагогів та істориків-педагогів.

Значну увагу він приділяв питанням теорії методики виховання, змісту освіти, форм і методів навчання, забезпечення навчальних закладів професорсько-викладацьким складом, необхідною навчально-методичною літературою тощо.

Очоливши Інститут педагогіки, вчений зосередив зусилля наукової установи на розв’язання найбільш актуальних проблем педагогічної теорії і практики, що постійно змінювались, переосмислювались відповідно до нових реалій життя з урахуванням перспектив розвитку шкільної освіти в Україні. У зв’язку з цим, перед співробітниками інституту постійно ставилися нові наукові проблеми, що потребували ґрунтовного і невідкладного аналізу та розв’язання.

Ярмаченко М. Д. не лише сам порушував найактуальніші для розвитку народної освіти питання, а й з успіхом згуртовував та направляв колектив інституту на результативні дослідження та розробку назрілих проблем.

Під керівництвом Ярмаченка М. Д. АПН України розширилась та здійснила зрушення у розвитку педагогічної та психологічної думки, оновленні теорії та практики навчально-виховного процесу в закладах освіти.

За п’ять років розвитку АПН України під керівництвом Ярмаченка М. Д. було сформовано структуру Академії, яка у 1997 р. складалася з трьох підрозділів: академічного, організаційного, наукового, що в свою чергу підпорядковувались Президенту АПН України.

Членами АПН України виступали: дійсні члени, члени-кореспонденти, іноземні члени, почесні члени АПН України.

З ініціативи Миколи Дмитровича було розширено кількість науково-дослідних інститутів. Було створено бібліотеку АПН України (на сьогодні – Державна науково-педагогічна бібліотека імені В. О. Сухомлинського), основними фондами якої виступили бібліотечний фонд НДІ педагогіки УРСР (яким більше 20 років керував Ярмаченко М. Д.) і Педагогічний музей.

На базі Інститутів педагогіки та психології було створено нові підрозділи:

Інститут дефектології – директор Віталій Бондар;

Інститут педагогіки і психології професійного навчання – директор Іван Зязюн;

Інститут методів навчання іноземних мов – директор Раїса Мартинова;

Інститут проблем виховання – директор Іван Бех;

Інститут соціальної та політичної психології – директор Микола Слюсаревський.

Значні зміни за цей період відбулися і в наукових підрозділах Академії. Так, якщо на період заснування у складі Академії діяло лише три відділення (відділення теорії і історії педагогіки (1992 р.); відділення дидактики, методики і інформаційних технологій в освітній галузі (1992 р.); відділення психології, вікової фізіології та дефектології (1992 р.), то у 1997 році їх нараховувалося вже п’ять (відділення теорії і історії педагогіки; відділення дидактики, методики і інформаційних технологій в освітній галузі; відділення психології, вікової фізіології та дефектології; відділення педагогіки і психології вищої школи (1997 р.) і відділення педагогіки і психології професійно-технічного навчання (1997 р.).

За час перебування М. Д. Ярмаченка на посаді Президента АПН України (1992–1997 р.р.) було проведено 11 Загальних зборів, на яких науковці розглядали найактуальніші проблеми становлення і розвитку Академії, намічались шляхи поліпшення науково-дослідної роботи Академії, обговорювались питання, пов’язані з проблемами виховання дітей та молодого покоління української нації.

З 19 грудня 1997 р. наказом № 109-к АПН України дійсного члена Академії, доктора педагогічних наук, професора Миколу Дмитровича Ярмаченка було призначено спочатку радником Президента, а згодом – Президії АПН України.

Вагомим показником плідної праці Ярмаченка М. Д. є розвиток і процвітання – Академії педагогічних наук України, як вищого державного науково-педагогічного закладу, діяльності якого вчений присвятив багато років свого життєвого та творчого шляху.

За період президентства Ярмаченка М. Д. АПН України успішно пройшла найважливіші етапи свого становлення і розвитку. Була повністю сформована її структура, визначено пріоритетні завдання та напрямки роботи. Науковці Академії та інститутів, що ввійшли до структури АПН України, здійснили значний внесок у модернізацію змісту, форм, методів навчально-виховного процесу, розробку, апробацію і впровадження величезної кількості програм і посібників. Значних успіхів досягла Академія і в підготовці наукових кадрів для інститутів і університетів України.

Ярмаченко М. Д. був не лише організатором і Першим Президентом АПН України, але, він був вченим, який присвятив свою діяльність і науковий пошук теорії та історії педагогіки, вивченню педагогічної спадщини Макаренка А. С., розвитку сурдопедагогічної та сурдопсихологічної галузей, удосконаленню процесу навчання в школі.

Ярмаченко Микола Дмитрович втілював у повсякденне життя працелюбність і вихованість. Вчений, який є взірцем для всіх прийдешніх поколінь.

Науково-експертна діяльність

Ярмаченко М. Д. брав участь у роботі різноманітних комісій, таких як: приймальної комісії; комісії, створеної для підготовки і видання «Наукових записок» – збірки робіт аспірантів, дисертантів; державної екзаменаційної комісії; редакційної колегії, що була створена для підготовки і видання збірки наукових праць студентів.

Безпосередньо під керівництвом Ярмаченка М. Д. було захищено значну кількість кандидатських та докторських дисертацій. Багато його аспірантів і докторантів стали відомими вченими, серед них: Абібулаєва Е. Е., Бондар Л. С., Дічек Н. П., Коберник Г. М., Лемківський М. В., Луцько К. В., Окса М. М., Самоплавська Т. О., Філоненко С. Н., Фомічова Л. І., Шеремет М. К. та ін.

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Творчий доробок ученого становить понад 300 праць у галузі педагогіки. Це і підручники, і навчальні посібники із сурдопедагогіки та педагогіки для вищих навчальних закладів і середніх шкіл, монографічні праці і численні статті, присвячені принципу поєднання навчання з вихованням, продуктивною працею в освітніх закладах України. У нього була добре продумана система, що передбачала шляхи і засоби впровадження досягнень науки через експериментальні, базові, опорні школи та інші навчально-виховні заклади в масову практику.

Найвагомішу частину спадщини Ярмаченка М. Д. становить низка праць з методики сурдопедагогіки, методології, історії педагогіки.

Учений порушував актуальні для певного періоду розвитку народної освіти питання, розробляв теми, що були на вістрі тогочасної освітньої політики, а саме: «Свідомість у навчанні глухих учнів» (1963); «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР» (1968); «Російсько-українські сурдопедагогічні зв’язки (дожовтневий період)» (1974); «Проблема компенсації глухоти» (1976); «Історія сурдопедагогіки» (1975); «Актуальні питання педагогічної науки» (1978); «Народна освіта в Українській РСР» (1978); «Педагогіка. Підручник для студентів педінститутів та університетів» (1986); «Сучасність педагогічної спадщини А. С. Макаренка» (1988); «Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка» (1989); «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (XIX — поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки України. 70. Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України (п’ятиріччя становлення і розвитку)» (1997); «Педагогічний словник» (2001) та ін.

Значну частину доробка Ярмаченка М. Д. становить низка його праць з методології та теорії педагогіки. Учений завжди порушує найактуальніші для розвитку народної освіти питання, розробляє теми, що є на часі.

Зокрема, завдяки зусиллям та наполегливій праці Миколи Дмитровича побачили світ видання «Актуальні питання педагогічної науки» (1978), «Народна освіта в Українській РСР» (1978), «Педагогіка. Підручник для студентів педінститутів та університетів» (1986), «Педагогічний словник» (2001) та ін.

До вагомих результатів наукової діяльності вченого слід віднести створення праць з історії педагогіки, зокрема, тих, що висвітлюють педагогічну спадщину Сухомлинського В. О.


Ярмаченко М. Д. є найавторитетнішим фахівцем з питань макаренкознавства, автором досліджень «Сучасність педагогічної спадщини А. С. Макаренка» (1988), «Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка» (1989) та багатьох інших публікацій на цю тему.

Також наслідком його наукових пошуків стали видання «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (XIX — поч. XX ст.)» (1991); «Інститут педагогіки України: Нарис історії» (1996); «Академія педагогічних наук України: п’ятиріччя становлення і розвитку» (1997) та багато ін.

Досягнення

Визнання


Бронзове погруддя першого президента Національної академії педагогічних наук України Миколи Дмитровича Ярмаченка Встановлено 31 січня 2013 р. у Президії НАПН України. Автор пам’ятника О. Михайлицький



Будівля в м. Києві на вул. М. Берлинського, 9, у якій знаходиться Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи

Ярмаченка


Ім’я Ярмаченка М. Д. носить кафедра сурдопедагогіки та сурдопсихології факультету спеціальної та інклюзивної освіти Українського державного університету ім. Михайла Драгоманова


Урочисте відкриття Аудиторії-музею Миколи Ярмаченка в Українському державному університеті ім. Михайла Драгоманова

З ініціативи директора Інституту педагогіки НАПН України О. М. Топузова в 2014 р. започатковано найвищу нагороду Інституту – медаль «Академік М. Д. Ярмаченко». Порядок відзначення цією високою нагородою наукових і науково-педагогічних працівників визначено Положенням про нагородження та заохочення працівників Інституту педагогіки НАПН України. Положення затверджено рішенням вченої ради від 23.06.2014 р., протокол № 6.

Нагородження найвищою нагородою Інституту педагогіки НАПН України медаллю «Академік М. Д. Ярмаченко» директора ліцею «Прем’єр» Київської академії наук Тетяни Анатоліївни Дюкаревої

Вітання з нагородженням медаллю «Академік М. Д. Ярмаченко» приймає М. І. Садовий – д-р пед. наук, проф., керівник Лабораторії дидактики фізики Інституту педагогіки НАПН України в ЦДПУ ім. Володимира Винниченка


Відзначення 90-річчя від дня народження М. Д. Ярмаченка (2018 р.)

Всеукраїнський круглий стіл «Внесок Миколи Дмитровича Ярмаченка у розвиток української освіти та педагогічної науки (до 90-річчя від дня народження)» у залі засідань Президії Національної академії педагогічних наук України 6 вересня 2018 р.

Доповідь О. В. Сухомлинської «М. Д. Ярмаченко і підготовка видання “Антологія педагогічної думки в Українській РСР”»


Відкриття Науково-інформаційного центру НАПН України

Біля книжкової виставки, підготовленої фахівцями ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Нагороди

За активну плідну працю, значний внесок у розвиток педагогічної науки, активну участь у заснуванні і становленні АПН України М. Д. Ярмаченко відзначений нагородами, зокрема: :


1986 орден «Дружби народів СРСР»


1986 медаль А. С. Макаренка


1988 медаль Н. К. Крупської


1988 золота медаль «М. П. Драгоманов 1841–1895»


1991 присвоєно звання Заслуженого працівника науки і техніки Української РСР


1998 значок «Відмінник народної освіти»


1998 орден «За заслуги ІІІ ступеня»


2003 Почесна грамота Верховної Ради «За особливі заслуги перед Українським народом


2004 відзнака АПН України «Ушинський К. Д.»


2008 орден «За заслуги ІІ ступеня»


Родинні зв’язки

Доньки:

Глобіна Людмила Миколаївна та Слісаренко Наталія Миколаївна.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Load video

Цікаві факти і висловлювання

«Мова є як засобом вираження думок, так і найважливішою умовою їх формування. Зрештою питання зводиться до того, в яку залежність ми ставимо мову і знання. Ставлячи на перше місце мову, ми неминуче скочуватимемось до формалізму у навчанні, бо відриватимемо форму від змісту. А ставлячи на перше місце знання, ми знову-таки не зможемо правильно розв’язати проблему, бо впадаємо в емпіризм і прагматизм».

(Ярмаченко М. Д.)

«Школа майбутнього акцентуватиме увагу на розвитку творчих начал. Уроки все більше набуватимуть дослідницько-експериментального характеру. Адже, готуючи людину майбутнього, принципово важливо сформувати в неї вміння орієнтуватися в науках, самостійно знаходити в літературі, довідниках потрібну інформацію. Слід вчити самостійно здобувати знання і вивільнити час від механічного заучування на пошук, експеримент, дослідництво".

(Ярмаченко М. Д.)

Довідка

Ярмаченко Микола Дмитрович (іноз. Yarmachenko Mykola) - український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук.

Місце народження - с. Черемошна, Київщина, Україна (06.09.1928 - 24.05.2010).

Місце навчання - Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького.

Місце роботи - Київ, Україна.

Напрями діяльності - спеціальна педагогіка.

Найвизначніші праці - Історія сурдопедагогіки.

Основні нагороди - Заслужений працівник науки і техніки Української РСР.

Науковий напрям - сурдопедагогіка.

Пов’язані статті

Джерела

  1. Дічек Н. П. Ярмаченко Микола Дмитрович. Енциклопедія освіти / НАПН України; голов. ред. В. Г. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ, 2021. С. 1122–1123.
  2. Климко Н. О. Розвиток теорії та історії сурдопедагогіки у науковій спадщині Миколи Дмитровича Ярмаченка: автореф. дис. … канд. пед. наук: [спец.] 00.03 «Корекційна педагогіка» / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ: [б. в.], 2014. 16 с. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/31381/100171926.pdf?sequence=1.
  3. М. Д. Ярмаченко – вчений-педагог, академік, перший президент АПН України: біобібліогр. покажч. / АПН України, ДНПБ України; [упоряд.: В. В. Вербова, Н. А. Горбенко; відп. за вип. Т. Ф. Букшина; ред. Є. К. Бабич]. Київ: [б. в.], 2002. 32 с. (Серія «Академіки АПН України»; вип. 1). До 10‑річчя АПН України. URL: https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2016/01/index 12 19.pdf.
  4. Ничкало Н. Г. Ярмаченко Микола Дмитрович. Профтехосвіта України: ХХ століття: енциклопед. вид. / МОН України, АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. Київ, 2004. С. 817.
  5. Фомічова Л. І. Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська спеціальна педагогіка в персоналіях: навч. посіб.: до 100-річчя створення держ. системи спец. освіти в Україні та 30-річчя Незалежності України присвяч. / НАПН України; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди; за заг. ред. В. І. Бондаря, В. М. Синьова. Київ; Запоріжжя, 2021. С. 364–375. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/725008/.
  6. Шевченко В. До 90-річчя від дня народження Миколи Ярмаченка (1928—2010). Педагогічний музей: [офіц. портал]. URL: http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/до-90-річчя-від-дня-народження-миколи-яр/.
  7. Ярмаченко Микола Дмитрович / Педагоги України та світу // Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В. О. Сухомлинського: [вебпортал]. Київ, 2025. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/yarmachenko-m-d/.

Автор

Дічек Н. П., Павленко Т. С., Демида Є. Ф., Золотаренко Т. О.


Оприлюднено: 02.09.2024

Останні зміни: 30.08.2024

Модератор: Литовченко О. В.

⟵ ⟶
Обговоріть цю сторінку
Кількість переглядів
1200 1000 800 600 400 200 0 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 1033
Цитувати статтю
Прізвище Ім'я, та Прізвище Ім'я. Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська електронна енциклопедія освіти. 2026. URL: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Ярмаченко Микола Дмитрович (дата звернення: 15.січень.2026).
Прізвище, І., Прізвище, І. (2026, січень 15). Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська електронна енциклопедія освіти. Взято з https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Ярмаченко Микола Дмитрович.
І. Прізвище, І. Прізвище "Ярмаченко Микола Дмитрович," Українська електронна енциклопедія освіти, 2026. [Електронний ресурс]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Ярмаченко Микола Дмитрович. Дата звернення: січень 15, 2026.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. "Ярмаченко Микола Дмитрович." Українська електронна енциклопедія освіти 15 січень 2026. Веб. 15 січень 2026.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 'Ярмаченко Микола Дмитрович' Українська електронна енциклопедія освіти (Київ, 15 січень 2026) дата звернення 15 січень 2026.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2026. "Ярмаченко Микола Дмитрович." Українська електронна енциклопедія освіти. Дата звернення січень 15, 2026. https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Ярмаченко Микола Дмитрович.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2026. Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська електронна енциклопедія освіти. Доступно: <https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Ярмаченко Микола Дмитрович> [Дата звернення 15 січень 2026].
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська електронна енциклопедія освіти. [Інтернет]. Київ: ІЦО НАПН України; 2026 [оновлено 2026 січень 15; цитовано 2026 січень 15]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Ярмаченко Микола Дмитрович.
Або скористайтесь сервісом офомлення бібліографічних описів для енциклопедичних статей