uk
Українська електронна енциклопедія освіти

Українська електронна енциклопедія освіти

Ukrainian Electronic Encyclopedia of Education

Головна_сторінка › Лубенець Тимофій Григорович

Нові статті


2025-12-02
Максимович Михайло Олександрович
Переглянути
2025-11-30
Медико-педагогічні комісії
2025-11-30
Психолого-медико-педагогічні консультації
2025-11-28
Затримка психічного розвитку
2025-11-28
Зона найближчого розвитку

Новини

2025-07-21
Оновлення сайту
Переглянути
2025-07-03
Семінар для редакторів: Червень 2025
Переглянути
2025-07-01
Завершення курсу "Українська електронна енциклопедія освіти: технології наповнення цифровим контентом"
Переглянути
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
ВізуальнийВікірозмітка
 
(Не показана 91 проміжна версія 2 користувачів)
Рядок 7: Рядок 7:
|Name=Lubenets Tymofii
|Name=Lubenets Tymofii
|Інші прізвища=
|Інші прізвища=
|Портрет=Lb 1.jpg
|Портрет=Lb 19.jpg
|Вчене звання=
|Вчене звання=
|Науковий ступінь=
|Науковий ступінь=
Рядок 18: Рядок 18:
|Рік смерті=1936
|Рік смерті=1936
|Місце смерті=Київ
|Місце смерті=Київ
|Поховання=
|Поховання=Київ
|Стать=ч
|Стать=ч
|Alma mater=
|Alma mater=Чернігівська земська учительська семінарія
|Magnum opus=
|Magnum opus=Педагогічні бесіди
|Місце діяльності=Київ
|Місце діяльності=Київ
|Напрями діяльності=
|Напрями діяльності=педагогіка
|Наукова школа=
|Наукова школа=початкове навчання, дошкільне виховання й освіта дорослих
|Відзнаки=
|Відзнаки=Герой праці
|Вебсайт=
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/lubenets-t-h/
}}
}}
__TOC__
__TOC__
Рядок 34: Рядок 34:


===Освіта===
===Освіта===
[[Файл:Lb 13.jpg|ліворуч|150x150пкс]]
Навчався в Кроленецькому повітовому училищі, після його закінчення — в Чернігівській земській учительській семінарії, що відіграла головну роль у становленні його поглядів як прогресивного педагога.   
Навчався в Кроленецькому повітовому училищі, після його закінчення — в Чернігівській земській учительській семінарії, що відіграла головну роль у становленні його поглядів як прогресивного педагога.   


Рядок 46: Рядок 47:
З 1889 р. — інспектор народних училищ при управлінні Київського навчального округу.  
З 1889 р. — інспектор народних училищ при управлінні Київського навчального округу.  


З 1901-1913рр. — директор народних училищ Київського навчального округу, викладачем педагогіки методики на Київських вищих жіночих курсах.  
З 1901-1913рр. — директор народних училищ Київського навчального округу.
 
З посади директора був звільнений у 1913 р. за демократичну діяльність у галузі освіти та позбавлений права викладання.
[[Файл:Lb 12.jpg|праворуч|250x250px]]
У 1914 р. відновив викладацьку діяльність за підтримки інтелігенції м. Києва. Викладав педагогіку та методику на [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Київські_вищі_жіночі_курси|Київських вищих жіночих курсах]].
 
Протягом трьох років (до 1918 р.) був деканом педагогічного факультету цих курсів. У пожовтневий період Лубенець займався справою організації українського шкільництва.


З 1917-1920 рр. працював у різних комісіях при Генеральному Секретаріаті освіти, Київській міській управі з метою докорінного реформування системи освіти, запровадження навчання рідною мовою.   
З 1917-1920 рр. працював у різних комісіях при Генеральному Секретаріаті освіти, Київській міській управі з метою докорінного реформування системи освіти, запровадження навчання рідною мовою.   


Працював інструктором київських трудових шкіл, з 1919-1924 рр. керував Дослідною тру­довою школою № 4 у Пущі Водиці, що на околиці Києва.  
Працював інструктором київських трудових шкіл, з 1919-1924 рр. керував Дослідною тру­довою школою № 4 у [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Пуща-Водиця|Пущі Водиці]], що на околиці Києва.


==== Наукова діяльність ====
==== Наукова діяльність ====
Лубенець Т. Г. послідовник педагогічних ідей [[Педагог::Ушинський Костянтин Дмитрович|Ушинського К. Д.]] й [[Сем_посилання::https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/pyrohov-m-i/|Пирогова М. І.]]
Педагог цікавився ідеями Костянтина Ушинського, який вважав одним з основних принципів демократичної педагогіки народність. Він розвинув цю тезу попередника до переконання, що розвиток у дітей інтересу, уваги й пам’яті перебуває у повній природній залежності від їхньої рідної мови.
Лубенець Т. був переконаний, що саме освіта є невичерпним джерелом прогресу суспільства. Він писав: “Доведено, що загальний стан промисловості країни і успіхи її порівняно з іншими країнами перебувають в безсумнівній залежності від духовного рівня маси робітників, їх розвитку та технічних умінь. Піднесення цього рівня – справа народної школи і позашкільної освіти”.
Працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Педагог вивчав проблеми дошкільного виховання, початкового навчання, педагогічної освіти, освіти дорослих, ліквідації неписемності.
У період українського державотворення (роки [[Сем_посилання::https://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lystopad/20/1917-progoloshennya-ukrayinskoyi-narodnoyi-respubliky|УНР]]) діяльність Лубенця Т. спрямовується у напряму організації шкільної освіти та проведенні науково-дослідної роботи. Педагог долучався до розроблення змісту, методів, навчально-методичного забезпечення шкільного навчання.
Педагог був подвижником справи освіти народу, автором численних підручників та посібників для недільних шкіл, вечірніх класів для працюючої молоді. Тимофія Григоровича хвилювали питання відсталості народної освіти, низький рівень грамотності серед населення, переслідування кращих учителів, заборон владою видання книг для народу.
Виступав за проведення загального обов'язкового початкового навчання, а також за навчання рідною мовою, за зв'язок школи з життям. Велику увагу приділяв проблемі народного вчителя.
Виступав за проведення загального обов'язкового початкового навчання, а також за навчання рідною мовою, за зв'язок школи з життям. Велику увагу приділяв проблемі народного вчителя.


Працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв´язку навчання з життям.  
Багато зусиль доклав Лубенець Т. запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвердження принципу народності в українській педагогіці.[[Файл:Lb 11.jpg|праворуч|250x250пкс]]
 
'''Оновні просвітницькі ідеї, що знайшли відображення в діяльності педагога:'''
 
- впровадження загальнообов’язкового навчання, що ґрунтується на принципах демократизації, гуманізації, дитиноцентризму, зв’язку навчання з життям; 
 
-розроблення змістово-методичного забезпечення для різних типів шкіл (трудові, [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Народна_школа|народні школи]], класи для навчання дорослих) з урахуванням ідей діяльнісного, практико-орієнтованого підходів; 
 
-популяризація ідей суспільного дошкільного виховання (актуалізація важливості дошкільного періоду в формуванні особистості);
 
-реалізація завдань щодо ліквідації малограмотності та неписемності; 
 
-врахування ціннісного концепту в вихованні особистості дитини.
 
'''Ідеї дитиноцентризму в педагогічних поглядах Лубенця Т. Г.:'''
 
- в основу поглядів Лубенця Тимофія покладена ідея гуманістичного виховання: визнання самоцінності життя дитини.
 
- Лубенець Т.  вважає, що дитина є центром освіти, а дошкільний вік – «найніжніший і потребує найбільшої уваги».
 
- звертає увагу на те, що дитина, не зважаючи на соціальну належність, має отримувати якісну освіту; в невеликих за чисельністю групах дитина може навчатися краще; необхідно забезпечити наступність між ланками освіти.
 
'''Ключові ідеї педагогічної системи просвітителя''' були такими, що не втратили своєї значущості й в умовах реалізації завдань [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Особистісно_орієнтована_освіта|особистісно орієнтованої освіти]], а саме: 
 
- розвиток пізнавального інтересу дітей до навчання;
 
- побудова освітнього процесу з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей учнів;
 
- використання наочності та практичних методів у навчанні;
 
- суб’єкт-суб’єкт навзаємодія учасників освітнього процесу.
 
Особливого значення Лубенець Т. Г. надавав ігровій діяльності, до якої просив ставитися з повагою, тому що діти, граючись, пізнають навколишній світ. У грі, відмічав він, розвиваються і вдосконалюються здібності дитини, закладені природою.
 
Лубенець Т. вивчав питання наочності і опублікував брошуру «Про наочне викладання» (1911 р.), в якій детально проаналізував зарубіжний досвід. І – дав конкретні методичні поради вчителям щодо застосування наочності на уроках та оформлення класних кімнат. Окремо наголосив, що найкраща наочність – це природа. Водночас Тимофій Григорович зауважував, що, крім зовнішньої наочності, вчитель має застосовувати і внутрішню, а саме: тон мовлення, вираз обличчя, жести, порівняння, образні висловлювання, прислів’я, притчі.
 
Одним із засобів реалізації ідей педагогічного просвітництва Лубенця Т. були фахові видання. У статтях, що виходили друком, на сторінках педагогічних газет і журналів педагог неодноразово порушував проблеми, що дискутувалися педагогічною громадськістю, серед основних були такі: розробка змісту та методів загальнообов’язкового навчання, змістово-методичного забезпечення діяльності трудових і народних шкіл, дитячихсадків, ліквідація неписемності, поширення знань серед трудівників.
 
Складені педагогом численні україномовні підручники і посібники для початкової школи відіграли значну роль у становленні національної освіти. Популярністю користувалися його підручники для дорослих. Педагогічні праці Лубенця насичені великою кількістю дидактичних і методичних рекомендацій, що й нині не втратили своєї актуальності.
 
Погляди Лубенця Т. Г. прогресивні, гуманістичні і демократичні. Ідеї дитиноцентризму в його працях є актуальними і в наш час. Він закликав педагогів до розуміння дитини, до аналізу її поведінки на основі любові та поваги, педагогічної спостережливості та знань про неї.


====Науково-експертна діяльність====
====Науково-експертна діяльність====
====Міжнародне співробітництво ====
====Міжнародне співробітництво ====
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
[[Файл:Rus_27.jpg|альт=Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі у Римі 1923 р.|праворуч|300x300пкс]]
Педагог здійснював просвітницьку діяльність у різних організаціях і товариствах, був:
У 1902 р. Русови оселяються у Санкт-Петербурзі. Тут Софія Федорівна безпосереднім учасником активізації громадського руху; спричиненого подіями 1905–1906 рр. Зокрема, разом із Чарнолуським В. І., Чеховим М. В., Фальборком Г. А. та іншими російськими прогресивними освітніми діячами бере участь у створенні Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, входить до складу його Центрального бюро, а також очолює національну комісію цієї громадської організації.


Намагаючись якнайширше залучити до Всеросійської спілки педагогів з України, Русова висвітлює її діяльність у національний пресі, зокрема у часописах «Громадська думка» та «Украинский вестник». Наприклад, у травні 1906 р. на шпальтах першої української щоденної політичної, економічної і літературної газети «Громадська думка», що виходила в Києві, з’явилася стаття Софії Федорівни «До вчительської української спілки у Петербурзі» про наміри національної комісії Всеросійської спілки скликати у червні того ж року конференцію національних учительських організацій. Авторка закликала українських учителів створити свою спілку, сформулювати власні вимоги щодо націоналізації школи та надіслати на конференцію до Санкт-Петербурга делегатів для їх оприлюднення.
- головою комітету Київського товариства тверезості; 


Завдяки ініціативі Русової С. Ф. під керівництвом Грінченка Б. Д. в умовах відсутності рівномовної школи було вперше здійснено спробу об’єднати в загальну спілку тих освітян Наддніпрянщини, котрі вболівали за розвиток національної культури та освіти українського народу. Її делегати Черкасенко С. Ф. та Крупський М. І. з успіхом виступили на конференції представників національних учительських організацій (4-5 червня 1906 р., Санкт-Петербург), а потім взяли участь у роботі Третього з’їзду Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, що відбувся 7–10 червня 1906 р. у фінському містечку Юстілля.
- головою правління Київського товариства допомоги нужденним учням початкових шкіл; 


8 квітня 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі Русову С. Ф. обирають від просвітницьких організацій Києва членом загальноукраїнського представницького громадсько-політичного органу Української Центральної Ради. Водночас на запрошення Стешенка І. М. - генерального секретаря освіти першого українського уряду - Софія Федорівна очолює департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. Крім того, виступає як організатор та керівник Всеукраїнської учительської спілки, входить до редакційної колегії журналу «Вільна українська школа», разом із Сірим Ю. П., Чепігою Я. Ф. та Черкасенком С. Ф. започатковує видавництво «Українська школа», викладає в кількох навчальних закладах та ін.
- ініціатором і засновником одного з перших в Україні [[Сем_посилання::http://znp.udpu.edu.ua/article/view/188436|Товариства народних дитячих садків]] (1906 р.), що опікувалося відкриттям перших дошкільних закладів для дітей робітників м. Києва;


Русову С. Ф. завжди хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни та підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила активну роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. У період існування Української Народної Республіки, Русова С. активно включається в роботу Української жіночої національної ради, а згодом - обирається її головою. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність, а Русова С. Ф. керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.
- членом Київської секції наукових працівників (1923 р.).  


Як громадсько-політичний діяч, Русова брала активну участь в житті українських демократичних організацій, що протистояли російському царизму.
Одним із напрямів діяльності названих товариств було відкриття навчальних закладів та просвітницьких осередків для робітників, зокрема вечірніх класів, шкіл для навчання дорослих, [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Бібліотека|бібліотек]].


====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====  
У долі багатьох вигнанців з України велику роль відіграв притулок для дітей українців-емігрантів, у створенні якого в 1924–1925 рр. найактивнішу участь взяла Русова С. Ф. і який вона очолювала впродовж п’яти років. Як свідчить опублікований у пресі звіт Софії Федорівни про діяльність цієї установи, метою її створення було не лише врятувати дітей від фізичного вимирання, а й допомогти їм у чужому оточенні не забути рідну мову, зберегти національну ідентичність, дати поняття про далеку Батьківіщину, якої більшість із них уже не знала.


Пізніше Софія Федорівна консультувала педагогів Української народної школи, яку було відкрито в 1936 р. при цьому дитячому притулку, а також як опікунка всіляко допомагала роботі Української реальної гімназії.  
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
===Основні праці===
Протягом своєї педагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання.


Здобутки та нагальні проблеми української педагогіки неодноразово були темами виступів Русової на різних міжнародних форумах, серед яких були, зокрема, педагогічні конгреси у Римі (1923) та Женеві (1929), з’їзд „Через школу – до миру” в Празі (1927) та ін.
Численні його підручники і посібники призначалися в основному для початкової школи. Це, зокрема, «Обшеполезный задачник» (1876), «Сборник арифметических задач для начального преподавания арифметики в народних училищах» (1880), «Читанка» (1883), «Зернышко» (1910), «Русский букварь» (1916), «Граматка. Український буквар з малюнками» (Вид. 4, поправлене, 1917), «Граматка» (1922).


====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
Праці Лубенця присвячено питанням теорії та методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих: «О наказаниях в детском возрасте» (1908), «Об игрушках» (1909), «О наглядном преподавании» (1911), «Дети и их воспитатели» (1912), «До питання про школу для дорослих» (1919) та ін.
===Основні праці===
Найважливіші праці Лубенця Т. Г.:


«Общеполезный задач­ник» (1876); «Сборник арифметических задач для начального преподавания арифметики в народных училищах» (1880); «Читанка» (1883), «О наказаниях в детском возрасте» (1908), «О наглядном препода­вании» (1911); «Граматка. Український буквар з малюнками» (1917), «До питання про школу для дорослих» (1919); «Граматка» (1922) та ін.


==== Праці Русової С. Ф. з фонду ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ====
В основній своїй педагогічній праці «Педагогические беседы» (1903) Лубенець Тимофій виклав погляди щодо мети, завдань і змісту освіти, розкрив своє бачення принципів і методів навчання й виховання.<gallery mode="packed" heights="230">
Файл:Lb 14.jpg
Файл:Lb 15.jpg
Файл:Lb 16.jpg
Файл:Lb 17.jpg
Файл:Lb 18.jpg
</gallery>
 
===Досягнення===
===Досягнення===
====Визнання====
====Визнання====
[[Файл:Rus 24.jpg|праворуч|alt=|безрамки|350x350пкс]]
[[Файл:Rus 20.jpg|ліворуч|альт=Нагрудний знак "Софія Русова"]]


Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 р. Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «[https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/rusova-s-f/biohrafiya/ Софія Русова]». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
Заклад, якому присвоєно імя Лубенця Т. Г.:


18 лютого 2016 р. Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.
Школа – дитячий садок I-го ступеня “Веселка” ім. Т. Г. Лубенця, який розташований в м. Києві, Дарницькому районі.


====Нагороди====
====Нагороди====
У 1924 р. Київський губернський відділ профспілки працівників освіти прийняв рішення вважати Лубенця Т. Г. [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Герой_Праці|Героєм праці]] з нагородженням відповідною нагородою.


===Родинні зв’язки===
===Родинні зв’язки===
[[Файл:Rus 25.jpg|праворуч|191x191px|Русов М. О.]]
[[Файл:Lb 2.jpg|праворуч|198x198пкс]]
[[Файл:Rus 26.jpg|праворуч|177x177пкс|Русов Ю. О.]]
Дружина ''[[Сем_посилання::https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/lubenets-n-d/|Наталія Дмитрівна Лубенець]]'' (1877—1943) — український педагог і культурний діяч, голова Товариства народних дитячих садків міста Києва, засновник і редактор журналу «Дошкольное воспитание», який виходив у Києві у 1911—1917 pp., лектор Фребелівського педагогічного інституту, член Колегії дошкільного виховання при Департаменті народної освіти у 1918—1919 pp. Основна праця: «Фребель і Монтессорі» (1915).
Чоловік (з 1874 р.) ''Русов Олександр Олександрович'' (07.02.1847 – 08.10.1915) - громадський діяч, етнограф і фольклорист.


Діти: 
Основною метою педагогічної та громадської діяльності були популяризація ідеї суспільного дошкільного виховання, боротьба за організацію народних дитячих садків, введення їх до загальної системи народної освіти.
 
''Русов Михайло Олександрович'' (1876-1909) – український політичний діяч, ініціатор та один із засновників Революційної Української Партії (РУП). Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.
 
''Ліндфорс Любов Олександрівна'' (1879-1960) – лікар, співачка. Закінчила Московську консерваторію, гастролювала. У Чехо-Словаччині працювала лікарем в Українському громадському комітеті, викладачем співу і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.
 
''Русов Юрій Олександрович'' (1895-1961) –  український біолог, іхтіолог. Представник української науки в еміграції. Випускник природничого факультету Київського університету. У 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі.


===Додаткові відомості===
===Додаткові відомості===
====Фотогалерея====
====Фотогалерея====
<gallery mode="packed" widths="200" heights="200">
<gallery mode="packed" heights="190">
Файл:Rus 11.jpg|Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Lb 3.jpg
Файл:Rus 19.jpg|Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
Файл:Lb 4.jpg
Файл:Rus 12.jpg|Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
Файл:Lb 5.jpg
Файл:Rus 14.jpg|Сестри Марія та Софія Ліндфорс, 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Lb 6.jpg
Файл:Rus 13.jpg|Русов О. О. (чоловік Русової С. Ф.)
Файл:Lb 7.jpg
Файл:Rus 16.jpg|Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
Файл:Lb 8.jpg
Файл:Rus 17.jpg|Місце поховання Русової С. Ф. та її онука на Ольшанському цвинтарі у Празі (Чехія)
Файл:Lb 9.jpg
Файл:Lb 10.jpg
</gallery>
</gallery>


====Відеоматеріали====
====Відеоматеріали====
<youtube>fNEMqAP-oJY</youtube> <youtube>J_d5LgrXJmw</youtube><br \> <youtube>Tt0uCmDAY2c</youtube> <youtube>JAhRFHPo684</youtube><br \> <youtube>v0zB8FOAXw0</youtube> <youtube>VIPYTx7D7Sg</youtube>
<br \> Цікаві факти і висловлювання<blockquote>''Народ, який має кращі школи, це перший народ; коли він не перший сьогодні, буде першим завтра. (Лубенець Т. Г.)''
Виховання дітей перш за все і більш за все має здійснюватися з любов’ю, любов’ю і для любові. ''(Лубенець Т. Г.)''


====Цікаві факти і висловлювання====
Усі прийоми навчання повинні зводитись до збудження в учнів такого інтересу до того, що вивчається, щоб увага їхня була виключно зосереджена на предметі вивчення. Сам викладач повинен відзначатися такою яскравістю, щоб засвоєні дітьми знання залишились у них назавжди. ''(Лубенець Т. Г.)''</blockquote>
<blockquote>''Народ, який має кращі школи, це перший народ; коли він не перший сьогодні, буде першим завтра. (Лубенець Т. Г.)''</blockquote>


====Довідка====
====Довідка====
<blockquote>'''[[Прізвище::Русова]] [[Ім’я::Софія]] [[По батькові::Федорівна]]''' (''іноз. [[Name::Rusova Sofiia]]'') - [[Дефініція::видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху]], [[Науковий ступінь::доктор наук]].
<blockquote>'''[[Прізвище::Лубенець]] [[Ім’я::Тимофій]] [[По батькові::Григорович]]''' (''іноз. [[Name::Lubenets Tymofii]]'') - [[Дефініція::український педагог і діяч народної освіти, фахівець із теорії й методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих]].


Місце народження - [[Місце народження::Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::18]].[[Місяць народження::02]].[[Рік народження::1856]] - [[День смерті::05]].[[Місяць смерті::02]].[[Рік смерті::1940]]).  
Місце народження - [[Місце народження::Кролевці Чернігівської губернії]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::21]].[[Місяць народження::02]].[[Рік народження::1855]] - [[День смерті::14]].[[Місяць смерті::04]].[[Рік смерті::1936]]).  


Місце навчання - [[Alma mater::Фундуклеївська гімназія]].  
Місце навчання - [[Alma mater::Чернігівська земська учительська семінарія]].  


Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Одеса]], [[Місце діяльності::Кам'янець-Подільський]], [[Місце діяльності::Україна]], [[Місце діяльності::Прага]], [[Місце діяльності::Чехія]].  
Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Україна]].


Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::освіта]].
Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::педагогіка]].


Найвизначніші праці - [[Magnum opus::"Український буквар"]].  
Найвизначніші праці - [[Magnum opus::Педагогічні бесіди]].  


Основні нагороди - [[Відзнаки::нагрудний знак Софія Русова]].  
Основні нагороди - [[Відзнаки::Герой праці]].  


Науковий напрям - [[Наукова школа::дошкільна освіта]].</blockquote>
Науковий напрям - [[Наукова школа::початкове навчання]], [[Наукова школа::дошкільне виховання]], [[Наукова школа::освіта дорослих]].
</blockquote>


===Джерела===
===Джерела===
# Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
#Венгловська О. А. Педагогічне просвітництво Тимофія Лубенця: (кінець XIX – перша третина XX століття). ''Освітологічний дискурс'': електрон. наук. фах. вид. / Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Київ: [б. в.], 2015. № 2. С. 12–22. URL: [[Сем_посилання::https://od.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/252/205]].
#Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.
#Волошина В. Я. Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця.   Київ: Видавн. центр «Академія», 1999. 128 с.
#Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
#Волошина В. Я. Народний педагог Т Г.  Лубенець. ''Шлях освіти.'' 2003. No 3. С. 52-54.
#Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
#Лисенко І. В. Внесок Т. Г. Лубенця у розвиток початкової освіти на Чернігівщині кінця XIX–початку XX століття. В''існик Чернігів. держ. пед. ун-ту.'' Серія: Пед. науки. Чернігів, 2008. Вип. 56. С. 84-88.
#Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
#Лубенець Тимофій Григоровия. Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. Київ: Пед. думка, 2001. С. 293.
#Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.
#Лубенець Тимофій Григорович. Українська педагогіка в персоналіях / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. С. 69–73.
#Міхно О. П. Тимофій Лубенець: «Вірую в силу і твердість освіти». ''Освіта України''. 2020. 23 берез. (№ 12). С. 14–15. URL: [[Сем_посилання::https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/720077/1/Міхно%202020_Тимофій%20Лубенець%20Вірую%20в%20силу%20і%20твердість%20освіти_Освіта%20України.pdf]].
#Самоплавська Т. О. Лубенець Тимофій Григорович. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 459-460.
#Самоплавська Т. О. Лубенець Тимофій Григорович. Українська педагогіка в персоналіях:   навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.:  у  2  кн. /  за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 69-74.
#Сафонова Н. В. Інноваційна науково-педагогічна думка Т. Г. Лубенця. ''Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту'': зб. наук. пр. Одеса, 2006. С. 82-88.


===Автор===
===Автор===
[[Автор::Куліш Т. І., Чала Н. В.| ]] [[Модератор::Литовченко О. В.| ]] [[Редактор::Литовченко О. В.| ]]
[[День оприлюднення::29| ]] [[Місяць оприлюднення::07| ]] [[Рік оприлюднення::2024| ]]
[[День змін::26| ]] [[Місяць змін::07| ]] [[Рік змін::2024| ]] [[Статус::Оприлюднено| ]]
{{Статус гасла
{{Статус гасла
|Статус=Оприлюднено
|Статус=Оприлюднено
|День оприлюднення=20
|День оприлюднення=29
|Місяць оприлюднення=06
|Місяць оприлюднення=07
|Рік оприлюднення=2024
|Рік оприлюднення=2024
|День змін=04
|День змін=26
|Місяць змін=07
|Місяць змін=07
|Рік змін=2024
|Рік змін=2024
|Автор=Антонець Н. Б.
|Автор=Куліш Т. І., Чала Н. В.
|Модератор=Lytovchenko
|Модератор=Литовченко О. В.
|Редактор=Литовченко О. В.
}}
}}
[[Категорія:УЕЕО]]
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Blog]]

Поточна версія на 11:05, 1 грудня 2025

Лубенець Тимофій Григорович

Лубенець Тимофій Григорович - (іноз. Lubenets Tymofii) - український педагог і діяч народної освіти, фахівець із теорії й методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих.

Лубенець Тимофій Григорович

Ім’я особи Лубенець Тимофій Григорович

(іноз. Lubenets Tymofii)

Інші прізвища
Роки життя 21.02.1855 - 14.04.1936
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності педагогіка
Наукова школа початкове навчання, дошкільне виховання й освіта дорослих
Місце народження Кролевці Чернігівської губернії
Місце смерті Київ
Поховання Київ
Alma mater Чернігівська земська учительська семінарія
Magnum opus Педагогічні бесіди
Відзнаки Герой праці
Вебсайт https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/lubenets-t-h/


Життєпис

Лубенець Тимофій Григорович народився 21 лютого 1855 р. в м. Кролевці Чернігівської губернії (тепер райцентр Сумської області) в небагатій міщанській родині.

Освіта

Навчався в Кроленецькому повітовому училищі, після його закінчення — в Чернігівській земській учительській семінарії, що відіграла головну роль у становленні його поглядів як прогресивного педагога.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1873 р. після закінчення семінарії молодий учитель розпочинає педагогічну діяльність у сільській Вороньківській початковій школі Чернігівської губернії.

У 1881 р. Лубенець Т. склав іспити за курс Білгородського учительського інституту Харківського учбового округу.

У 1883-1889 рр. — викладав російську мову та арифметику у 1-й Київській гімназії.

З 1889 р. — інспектор народних училищ при управлінні Київського навчального округу.

З 1901-1913рр. — директор народних училищ Київського навчального округу.

З посади директора був звільнений у 1913 р. за демократичну діяльність у галузі освіти та позбавлений права викладання.

У 1914 р. відновив викладацьку діяльність за підтримки інтелігенції м. Києва. Викладав педагогіку та методику на Київських вищих жіночих курсах.

Протягом трьох років (до 1918 р.) був деканом педагогічного факультету цих курсів. У пожовтневий період Лубенець займався справою організації українського шкільництва.

З 1917-1920 рр. працював у різних комісіях при Генеральному Секретаріаті освіти, Київській міській управі з метою докорінного реформування системи освіти, запровадження навчання рідною мовою.

Працював інструктором київських трудових шкіл, з 1919-1924 рр. керував Дослідною тру­довою школою № 4 у Пущі Водиці, що на околиці Києва.

Наукова діяльність

Лубенець Т. Г. послідовник педагогічних ідей Ушинського К. Д. й Пирогова М. І.

Педагог цікавився ідеями Костянтина Ушинського, який вважав одним з основних принципів демократичної педагогіки народність. Він розвинув цю тезу попередника до переконання, що розвиток у дітей інтересу, уваги й пам’яті перебуває у повній природній залежності від їхньої рідної мови.

Лубенець Т. був переконаний, що саме освіта є невичерпним джерелом прогресу суспільства. Він писав: “Доведено, що загальний стан промисловості країни і успіхи її порівняно з іншими країнами перебувають в безсумнівній залежності від духовного рівня маси робітників, їх розвитку та технічних умінь. Піднесення цього рівня – справа народної школи і позашкільної освіти”.

Працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Педагог вивчав проблеми дошкільного виховання, початкового навчання, педагогічної освіти, освіти дорослих, ліквідації неписемності.

У період українського державотворення (роки УНР) діяльність Лубенця Т. спрямовується у напряму організації шкільної освіти та проведенні науково-дослідної роботи. Педагог долучався до розроблення змісту, методів, навчально-методичного забезпечення шкільного навчання.

Педагог був подвижником справи освіти народу, автором численних підручників та посібників для недільних шкіл, вечірніх класів для працюючої молоді. Тимофія Григоровича хвилювали питання відсталості народної освіти, низький рівень грамотності серед населення, переслідування кращих учителів, заборон владою видання книг для народу.

Виступав за проведення загального обов'язкового початкового навчання, а також за навчання рідною мовою, за зв'язок школи з життям. Велику увагу приділяв проблемі народного вчителя.

Багато зусиль доклав Лубенець Т. запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвердження принципу народності в українській педагогіці.

Оновні просвітницькі ідеї, що знайшли відображення в діяльності педагога:

- впровадження загальнообов’язкового навчання, що ґрунтується на принципах демократизації, гуманізації, дитиноцентризму, зв’язку навчання з життям;

-розроблення змістово-методичного забезпечення для різних типів шкіл (трудові, народні школи, класи для навчання дорослих) з урахуванням ідей діяльнісного, практико-орієнтованого підходів;

-популяризація ідей суспільного дошкільного виховання (актуалізація важливості дошкільного періоду в формуванні особистості);

-реалізація завдань щодо ліквідації малограмотності та неписемності;

-врахування ціннісного концепту в вихованні особистості дитини.

Ідеї дитиноцентризму в педагогічних поглядах Лубенця Т. Г.:

- в основу поглядів Лубенця Тимофія покладена ідея гуманістичного виховання: визнання самоцінності життя дитини.

- Лубенець Т. вважає, що дитина є центром освіти, а дошкільний вік – «найніжніший і потребує найбільшої уваги».

- звертає увагу на те, що дитина, не зважаючи на соціальну належність, має отримувати якісну освіту; в невеликих за чисельністю групах дитина може навчатися краще; необхідно забезпечити наступність між ланками освіти.

Ключові ідеї педагогічної системи просвітителя були такими, що не втратили своєї значущості й в умовах реалізації завдань особистісно орієнтованої освіти, а саме:

- розвиток пізнавального інтересу дітей до навчання;

- побудова освітнього процесу з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей учнів;

- використання наочності та практичних методів у навчанні;

- суб’єкт-суб’єкт навзаємодія учасників освітнього процесу.

Особливого значення Лубенець Т. Г. надавав ігровій діяльності, до якої просив ставитися з повагою, тому що діти, граючись, пізнають навколишній світ. У грі, відмічав він, розвиваються і вдосконалюються здібності дитини, закладені природою.

Лубенець Т. вивчав питання наочності і опублікував брошуру «Про наочне викладання» (1911 р.), в якій детально проаналізував зарубіжний досвід. І – дав конкретні методичні поради вчителям щодо застосування наочності на уроках та оформлення класних кімнат. Окремо наголосив, що найкраща наочність – це природа. Водночас Тимофій Григорович зауважував, що, крім зовнішньої наочності, вчитель має застосовувати і внутрішню, а саме: тон мовлення, вираз обличчя, жести, порівняння, образні висловлювання, прислів’я, притчі.

Одним із засобів реалізації ідей педагогічного просвітництва Лубенця Т. були фахові видання. У статтях, що виходили друком, на сторінках педагогічних газет і журналів педагог неодноразово порушував проблеми, що дискутувалися педагогічною громадськістю, серед основних були такі: розробка змісту та методів загальнообов’язкового навчання, змістово-методичного забезпечення діяльності трудових і народних шкіл, дитячихсадків, ліквідація неписемності, поширення знань серед трудівників.

Складені педагогом численні україномовні підручники і посібники для початкової школи відіграли значну роль у становленні національної освіти. Популярністю користувалися його підручники для дорослих. Педагогічні праці Лубенця насичені великою кількістю дидактичних і методичних рекомендацій, що й нині не втратили своєї актуальності.

Погляди Лубенця Т. Г. прогресивні, гуманістичні і демократичні. Ідеї дитиноцентризму в його працях є актуальними і в наш час. Він закликав педагогів до розуміння дитини, до аналізу її поведінки на основі любові та поваги, педагогічної спостережливості та знань про неї.

Науково-експертна діяльність

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Педагог здійснював просвітницьку діяльність у різних організаціях і товариствах, був:

- головою комітету Київського товариства тверезості;

- головою правління Київського товариства допомоги нужденним учням початкових шкіл;

- ініціатором і засновником одного з перших в Україні Товариства народних дитячих садків (1906 р.), що опікувалося відкриттям перших дошкільних закладів для дітей робітників м. Києва;

- членом Київської секції наукових працівників (1923 р.).

Одним із напрямів діяльності названих товариств було відкриття навчальних закладів та просвітницьких осередків для робітників, зокрема вечірніх класів, шкіл для навчання дорослих, бібліотек.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Протягом своєї педагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання.

Численні його підручники і посібники призначалися в основному для початкової школи. Це, зокрема, «Обшеполезный задачник» (1876), «Сборник арифметических задач для начального преподавания арифметики в народних училищах» (1880), «Читанка» (1883), «Зернышко» (1910), «Русский букварь» (1916), «Граматка. Український буквар з малюнками» (Вид. 4, поправлене, 1917), «Граматка» (1922).

Праці Лубенця присвячено питанням теорії та методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих: «О наказаниях в детском возрасте» (1908), «Об игрушках» (1909), «О наглядном преподавании» (1911), «Дети и их воспитатели» (1912), «До питання про школу для дорослих» (1919) та ін.


В основній своїй педагогічній праці «Педагогические беседы» (1903) Лубенець Тимофій виклав погляди щодо мети, завдань і змісту освіти, розкрив своє бачення принципів і методів навчання й виховання.

Досягнення

Визнання

Заклад, якому присвоєно імя Лубенця Т. Г.:

Школа – дитячий садок I-го ступеня “Веселка” ім. Т. Г. Лубенця, який розташований в м. Києві, Дарницькому районі.

Нагороди

У 1924 р. Київський губернський відділ профспілки працівників освіти прийняв рішення вважати Лубенця Т. Г. Героєм праці з нагородженням відповідною нагородою.

Родинні зв’язки

Дружина Наталія Дмитрівна Лубенець (1877—1943) — український педагог і культурний діяч, голова Товариства народних дитячих садків міста Києва, засновник і редактор журналу «Дошкольное воспитание», який виходив у Києві у 1911—1917 pp., лектор Фребелівського педагогічного інституту, член Колегії дошкільного виховання при Департаменті народної освіти у 1918—1919 pp. Основна праця: «Фребель і Монтессорі» (1915).

Основною метою педагогічної та громадської діяльності були популяризація ідеї суспільного дошкільного виховання, боротьба за організацію народних дитячих садків, введення їх до загальної системи народної освіти.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали


Цікаві факти і висловлювання

Народ, який має кращі школи, це перший народ; коли він не перший сьогодні, буде першим завтра. (Лубенець Т. Г.)

Виховання дітей перш за все і більш за все має здійснюватися з любов’ю, любов’ю і для любові. (Лубенець Т. Г.)

Усі прийоми навчання повинні зводитись до збудження в учнів такого інтересу до того, що вивчається, щоб увага їхня була виключно зосереджена на предметі вивчення. Сам викладач повинен відзначатися такою яскравістю, щоб засвоєні дітьми знання залишились у них назавжди. (Лубенець Т. Г.)

Довідка

Лубенець Тимофій Григорович (іноз. Lubenets Tymofii) - український педагог і діяч народної освіти, фахівець із теорії й методики початкового навчання, дошкільного виховання й освіти дорослих.

Місце народження - Кролевці Чернігівської губернії, Україна (21.02.1855 - 14.04.1936).

Місце навчання - Чернігівська земська учительська семінарія.

Місце роботи - Київ, Україна.

Напрями діяльності - педагогіка.

Найвизначніші праці - Педагогічні бесіди.

Основні нагороди - Герой праці.

Науковий напрям - початкове навчання, дошкільне виховання, освіта дорослих.

Джерела

  1. Венгловська О. А. Педагогічне просвітництво Тимофія Лубенця: (кінець XIX – перша третина XX століття). Освітологічний дискурс: електрон. наук. фах. вид. / Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Київ: [б. в.], 2015. № 2. С. 12–22. URL: https://od.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/252/205.
  2. Волошина В. Я. Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця. Київ: Видавн. центр «Академія», 1999. 128 с.
  3. Волошина В. Я. Народний педагог Т Г. Лубенець. Шлях освіти. 2003. No 3. С. 52-54.
  4. Лисенко І. В. Внесок Т. Г. Лубенця у розвиток початкової освіти на Чернігівщині кінця XIX–початку XX століття. Вісник Чернігів. держ. пед. ун-ту. Серія: Пед. науки. Чернігів, 2008. Вип. 56. С. 84-88.
  5. Лубенець Тимофій Григоровия. Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. Київ: Пед. думка, 2001. С. 293.
  6. Лубенець Тимофій Григорович. Українська педагогіка в персоналіях / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. С. 69–73.
  7. Міхно О. П. Тимофій Лубенець: «Вірую в силу і твердість освіти». Освіта України. 2020. 23 берез. (№ 12). С. 14–15. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/720077/1/Міхно%202020 Тимофій%20Лубенець%20Вірую%20в%20силу%20і%20твердість%20освіти Освіта%20України.pdf.
  8. Самоплавська Т. О. Лубенець Тимофій Григорович. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 459-460.
  9. Самоплавська Т. О. Лубенець Тимофій Григорович. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 69-74.
  10. Сафонова Н. В. Інноваційна науково-педагогічна думка Т. Г. Лубенця. Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту: зб. наук. пр. Одеса, 2006. С. 82-88.

Автор

Куліш Т. І., Чала Н. В.


Оприлюднено: 29.07.2024

Останні зміни: 26.07.2024

Модератор: Литовченко О. В.

⟵ ⟶
Обговоріть цю сторінку
Кількість переглядів
1200 1000 800 600 400 200 0 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 1 13 10 3761 1014 1787 1387 1227 1165 63 1694 345
Цитувати статтю
Прізвище Ім'я, та Прізвище Ім'я. Лубенець Тимофій Григорович. Українська електронна енциклопедія освіти. 2025. URL: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Лубенець Тимофій Григорович (дата звернення: 1.грудень.2025).
Прізвище, І., Прізвище, І. (2025, грудень 1). Лубенець Тимофій Григорович. Українська електронна енциклопедія освіти. Взято з https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Лубенець Тимофій Григорович.
І. Прізвище, І. Прізвище "Лубенець Тимофій Григорович," Українська електронна енциклопедія освіти, 2025. [Електронний ресурс]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Лубенець Тимофій Григорович. Дата звернення: грудень 1, 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. "Лубенець Тимофій Григорович." Українська електронна енциклопедія освіти 1 грудень 2025. Веб. 1 грудень 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 'Лубенець Тимофій Григорович' Українська електронна енциклопедія освіти (Київ, 1 грудень 2025) дата звернення 1 грудень 2025.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2025. "Лубенець Тимофій Григорович." Українська електронна енциклопедія освіти. Дата звернення грудень 1, 2025. https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Лубенець Тимофій Григорович.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2025. Лубенець Тимофій Григорович. Українська електронна енциклопедія освіти. Доступно: <https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Лубенець Тимофій Григорович> [Дата звернення 1 грудень 2025].
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. Лубенець Тимофій Григорович. Українська електронна енциклопедія освіти. [Інтернет]. Київ: ІЦО НАПН України; 2025 [оновлено 2025 грудень 1; цитовано 2025 грудень 1]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Лубенець Тимофій Григорович.
Або скористайтесь сервісом офомлення бібліографічних описів для енциклопедичних статей