Українська електронна енциклопедія освіти

Це гасло потребує редагування згідно вказаної структури та додавання мультимедійного контенту. Щоб стати автором статті або внести пропозиції щодо її змісту, будь ласка, скористайтесь формою зворотного зв'язку на сторінці Контакти.

Биков Валерій Юхимович

Биков Валерій Юхимович
Прізвище	Биков
Ім'я	Валерій
По батькові	Юхимович
Сфера діяльності	науковець
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчене звання	професор, дійсний член НАПН України
Відзнаки	Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Дата народження	01 лютого 1945
Місце народження	Познань (Польща)
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Magnum opus	"Моделі організаційних систем відкритої освіти"
Вебсайт	website

Биков Валерій Юхимович – доктор технічних наук, професор, дійсний член НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Життєпис

Народився 01.02.1945 року в місті Познані (Польща) в родині офіцерів Радянської Армії. Наприкінці 1945 року родина переїжджає до м. Миколаєва, де батьки мешкали раніше. У цьому ж році пішов з життя батько. В подальшому вихаванням Валерія та двох його братів Юрія та Ігора займалась мати. У 1952 р. пішов до середньої школи № 7 м. Миколаєва. Після закінчення 7 класу у 1959 році вирішив продовжити навчання на електромеханічному відділенні Миколаївського суднобудівного технікуму, який закінчив у 1963 році з відзнакою. Одночасно з навчанням у технікумі у 1962 році розпочав свій трудовий шлях електрослюсарем оборонного підприємства. Надалі працював слюсарем-складальником, техніком на виробничому підприємстві оборонного комплексу СРСР. Навчання у технікумі заочно поєднував з навчанням у середній школі № 62 м. Миколаєва, де отримав атестат з відзнакою.

Освіта

у 1964 році вступає на факультет електрообладнання суден Миколаївського кораблебудівного інституту імені адмірала С.О. Макарова, однак у 1965 році переводиться на факультет автоматики та електроприладобудування Київського політехнічного інституту та переїжджає на навчання до м. Києва. Саме в столиці захоплюється науковою діяльністю та бере участь у роботі студентських наукових товариств і дослідженнях випускної кафедри. Його наукові роботи „Вимірювання інтенсивності гамма-випромінювання низьких енергій” та „Лінійний перетворювач ефективних значень” здобувають у 1968 році відповідно першу і другу премії Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт. За перші наукові досягнення студент нагороджується Почесною грамотою ЦК ЛКСМУ. В 1969 році закінчує з відзнакою Київський політехнічний інститут.
Dідчуваючи потребу у постійному підвищенні своїх теоретико-практичних знань і умінь, у 1985 році закінчує Інститут управління народним господарством Академії народного господарства при Раді Міністрів СРСР (м. Москва).

Діяльність

Наукова та освітня діяльність

Наукова діяльність випускника “Київського політеху” розпочалася у спеціальному конструкторському бюро заводу «Радіоприлад» м. Києва, а згодом – у Науково-дослідному інституті радіовимірювальної апаратури Виробничого об’єднання ім. С.П. Корольова, де він працював інженером, а згодом старшим і провідним інженером, керівником групи. У 1971 році молодого перспективного працівника призначають головним конструктором приладів інфразвукового діапазону частот. Одночасно, без відриву від виробництва, він навчається в аспірантурі своєї “alma mater” – Київського політехнічного інституту й досліджує проблеми створення цифрових та аналогових засобів вимірювання комплексних коефіцієнтів передавання. Наполеглива творча праця увінчалася визнаними успіхами: створений під його керівництвом фазочутливий вольтметр був удостоєний премії Науково-технічного товариства радіотехніки, електроніки і зв’язку ім. О.С. Попова як перший у СРСР прилад на інтегральних мікросхемах, медалі ВДНГ СРСР. Цю роботу було висунуто на здобуття премії Ленінського комсомолу. Основні проєктні рішення цього та інших створених ним засобів були виконані на рівні винаходів і захищені численними авторськими свідоцтвами, а в 1974 році в Київському політехнічному інституті Валерій Биков захищає дисертацію на тему «Дослідження і розробка вимірювачів комплексних коефіцієнтів передавання в області низьких і інфранизьких частот» і здобуває науковий ступінь кандидата технічних наук. Наукові результати опубліковано в монографії «Вимірювання напруг інфразвукових частот».
у 1975 році він переходить на роботу до Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького, де працював старшим викладачем, а згодом – доцентом кафедри вищої математики, викладав курси з обчислювальної математики, системного програмування, програмування алгоритмічними мовами, основ автоматизації виробничих процесів, а також очолював наукову лабораторію автоматизованої системи управління освітою. У 1979 році йому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі вищої математики.

Науково-експертна діяльність та членство у наукових редколегіях

Учений входить до складу редакційних колегій таких журналів, як «Вісник Академії дистанційної освіти» (заступник головного редактора), «Комп'ютер у школі та сім’ї», «Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія», «Післядипломна освіта в Україні», «Педагогіка і психологія», «Інформаційні технології в освіті», «Енциклопедія освіти України», «Біла книга розвитку освіти України», численних збірників наукових праць. У 2007 році В.Ю. Биков започаткував електронне наукове фахове видання «Інформаційні технології і засоби навчання» і є незмінним його головним редактором.

Визнання / Відзначення державними та академічними нагородами

Ученого нагороджено почесним знаком «Відмінник народної освіти України» (1985), йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2002), удостоєно відзнакою Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2005), Срібною медаллю (2005) та медаллю «За наукові досягнення» (2010) Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Почесними грамотами Верховної Ради України (2005), ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС, Міністерства освіти СРСР, Міністерства народної освіти України, Президії АПН України, присвоєно звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» (2009), звання «Почесний доктор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського» (2014), нагороджено золотою медаллю імені Григорія Сковороди (2014), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2014) й «За заслуги» II ступеня (2020), удостоєно численними відзнаками міжнародних організацій та зарубіжних компаній.

Родинні зв’язки

В 1969 році одружився з Протасовою Жанною Олександрівною, з якою навчався в одній групі в Миколаївському суднобудівному технікумі. Подружжя виховало двох синів: В’ячеслава (1970 р.н.) та Віталія (1977 р.н.). Мають два онуки – Антона (1993 р.н.), Даніїла (2003 р.н.) та онучку Арину (2012 р. н.).

Джерела

1. 1.
2. 2.
3. 3.

Автори:

Прізвище І. Б., Прізвище І. Б., Прізвище І. Б.

Статус гасла: Потребує редагування
Остання зміна: 28.03.2023
Оприлюднено: 30.11.2025
Модератор: Redactor