Кремень Василь Григорович
Кремень Василь Григорович - (іноз. Kremen Vasyl) - видатний український вчений у галузі соціальної філософії, філософії освіти, політології, педагогіки, державний, політичний та громадський діяч, відомий організатор освіти і науки, президент НАПН України (із 1997), міністр освіти і науки України (2000–2005), народний депутат України 3-го скликання (1998–2000), президент Товариства «Знання» України (із 1999), Президент Спортивної студентської спілки (1998‒2018), член Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки (із 2002), член Комітету з Національної премії України імені Бориса Патона (із 2021), член Комітету з Державної премії України в галузі освіти (із 2011), член президії Національної академії наук України (із 1998), член президії Української Ради Миру (із 2000), член Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона» (із 2017), голова і член наглядових рад ряду університетів.
| Кремень Василь Григорович | |
|---|---|
 | |
| Ім’я особи | Кремень Василь Григорович
(іноз. Kremen Vasyl) |
| Інші прізвища | - |
| Дата і місце народження | 25.06.1947, с. Любитове, Кролевецький район, Сумська область, Україна |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Вчене звання | професор, дійсний член (академік) НАН України, дійсний член (академік) НАПН України |
| Напрями діяльності | освіта, наука |
| Наукова школа | - |
| Alma mater | Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка |
| Magnum opus | - |
| Відзнаки | Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Лауреат Державної премії України в галузі освіти, повний кавалер ордена «За заслуги», нагороджений орденами Ярослава Мудрого III, IV, V ступенів |
| Вебсайт | https://naps.gov.ua/ua/ |
Життєпис
Народився 25 червня 1947 року в селі Любитове Кролевецької ОТГ Конотопського району Сумської області в родині селян. Українець. Родовід Кременів має поколінний розпис із середини XVIII ст.
1954–1962 – учень Любитівської восьмирічної школи Конотопського району Сумської області.
1965 – закінчив із золотою медаллю Чорноплатівську середню школу Конотопського району Сумської області.
1965–1966 – слюсар автопарку м. Конотоп Сумської області.
У 1971 р. закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
1971–1979 – аспірант, асистент, старший викладач, заступник декана філософського факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
1979–1986 – інструктор, консультант, завідувач сектору вузів відділу науки і навчальних закладів ЦК Компартії України.
1986–1991 – інструктор, помічник завідувача відділу ЦК КПРС, завідувач сектору з проблем розвитку освіти і науки.
1991 – за результатом захисту докторської дисертації присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
1991–1992 – заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень Російської академії наук.
1992–1994 – заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу методології прийняття соціально-політичних рішень Національного інституту стратегічних досліджень України.
1994 – присуджено наукове звання професора.
1994-1998 – керівник служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України, заступник Глави Адміністрації Президента України – керівник управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України.
1995 – обрано дійсним членом Академії педагогічних наук України.
1997 – обрано президентом Академії педагогічних наук України; отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
1998 – обрано членом Президії НАН України; обрано президентом Спортивної студентської спілки України; удостоєний Міжнародної премії ім. Г.С. Сковороди.
1998–2000 – депутат Верховної Ради України, голова підкомітету з фахової освіти Комітету з науки і освіти.
1999 – обрано президентом Товариства «Знання» України.
2000–2005 – Міністр освіти і науки України.
2000 – обрано академіком Національної академії наук України; призначено членом Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.
2002 – нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня; призначено на посаду заступника голови Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки; призначено членом Президії ВАК України; призначено головою Державної акредитаційної комісії.
2004 – нагороджено орденом «За заслуги» ІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України.
2005 – удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.
2006 – удостоєний премії НАН України ім. М.І. Костомарова.
2007 – нагороджено орденом «За заслуги» І ступеня; нагороджено почесною відзнакою Української Ради Миру «Орден Миру» І ступеня.
2010 – затверджено членом Гуманітарної Ради при Президентові України.
2011 – призначено заступником голови Комітету з Державної премії в галузі освіти; нагороджено пам’ятним знаком з нагоди 20-ї річниці підтвердження на Всенародному референдумі Акту проголошення незалежності України.
2012 – нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
2013 – удостоєний Державної премії України в галузі освіти.
2017 – нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня.
2019 – призначений членом Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
2020 – нагороджено медаллю Ордена Крила Святого Михаїла та Медаллю Заслуг Ордена Непорочного зачаття Діви Марії Віла-Вісозської (Королівського Дому Португалії Дуарте Піу, Герцог де Браганса).
2021 – нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня.
2022 – нагороджено медаллю Люблінської Унії від президента міста Любліна Кшиштофа Жука; нагороджено медаллю Університету Марії Кюрі-Складовської в Любліні.
Із 1997 р. донині – президент Національної академії педагогічних наук України.
Освіта
У 1966 р. вступив на філософський факультет Київського державного університету імені Шевченка.
У 1976 р. здобув науковий ступінь кандидата філософських наук.
У 1991 р. здобув науковий ступінь доктора філософських наук.
У 1994 р. присвоєно вчене звання професора.
Діяльність
Педагогічна діяльність
З 2009 р. викладала у Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.
Наукова діяльність
Наукова діяльність ААА розпочалася 2010 р. в Інституті ААААА м. Києва у відділі програмних систем.
З 2012 по 2022 ААА працював (-ла) в Академії АБС, займаючись дослідженнями спеціальних систем.
У 2023 році ААА призначено директором Університету АБС.
У 2029 році Сидорчук К.В. обрано членом-кореспондентом НАН України
2035 року її обрано членом Президії НАН України, а 2040 - дійсним членом (академіком) НАПН України.
Науково-експертна діяльність
Дослідник (-ця) здійснює наукове керівництво 5 магістрами, 3 аспірантами, 2 здобувачами, виступає офіційним опонентом докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу 2 спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій.
Він (вона) входить до складу 3 редакційних колегій таких наукових видань, як «Вісник Академії освіти», «Теорія і практика управління".
Міжнародне співробітництво
Брав (-ла) участь у міжнародних організаціях, наукових радах, товариствах, асоціаціях і фондах ...
Читав (-ла) лекції про створення автоматизованої системи управління освітою в Університеті ССС (Париж, Франція, 2015), з управління проєктами – у Вищій педагогічній школі (Берлін, Німеччина, 2020-2021).
Проходив (-ла) стажування з питань освіти, математики, психології.
Політична, громадська та волонтерська діяльність
Обирався (-лася) депутатом Одеської районної ради народних депутатів.
Є громадським діячем... та активним волонтером.
Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю
Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)
З 2023 р. емігрувала в Канаду, де нині працює професором Українського університету. Організовує щорічну конференцію "Українські економічні студії".
Основні праці
Науковий доробок ученого (-ної) за роки діяльності становить понад 230 наукових і науково-методичних праць, 5 авторських свідоцтв на винаходи і 2 патенти.
Якщо ці праці або документи розміщені в мережі Інтернет у форматі PDF, їх можна додати на сторінку за зразком. Вказані нижче праці розміщені в Електронній бібліотеці НАПН України.
Досягнення
Нагороди
Дослідника (-цю) відзначено численними державними та академічними нагородами, зокрема:
| 2005 | відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» |
| 2008 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
Родинні зв’язки
Чоловік: Петренко Петро Іванович (1975 р.н.) - викладач Одеського національного університету мистецтва. Подружжя має сина Олексія (2002 р.н.).
Додаткові відомості
Фотогалерея
-
Нагородження Сидорчук К. В. медаллю
-
Виступ Сидорчук К. В. на конференції
-
Колеги Сидорчук К. В.
-
Установа, де працює Сидорчук К. В.
Відеоматеріали
На сторінку можна додати YouTube відео за зразком:
Цікаві факти і висловлювання
У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися. (Сухомлинський В.О.)
Довідка
Сидорчук Катерина Вікторівна (англ. Sydorchuk Kateryna) - український педагог та учена, що займається проблемами у галузі економіки, доцент, доктор філософії (економічні науки)
Місце народження - Київ, Україна (01.01.1980)
Місце навчання - Львівський університет
Місце роботи Київ, Україна
Напрями діяльності - економіка
Найвизначніші праці - "Економічний підхід до освітніх ресурсів"
Основні нагороди - Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Наукова школа - ресурсний аналіз
Пов’язані статті УЕЕО
Названо на честь - премія ім.ААА «АВС»,співпрація: Сидорчук А.Б..
Пов’язані статті УЕЕО: Академічна мобільність,Аспірантура.
Джерела
- Джерело 1. Джерела оформлюються за ДСТУ 8302:2015.
- Джерело 2. Не рекомендовано використовувати посилання на російські та білоруські джерела.
- Джерела 3. Назви країн-агресорів, їхніх населених пунктів та прізвища лідерів рекомендовано зазначати з малої літери.
Автор
Оприлюднено: 00.00.0000
Останні зміни: 00.00.0000
Модератор:
