Дистанційна освіта (дистанційне навчання)
Дистанційна освіта (дистанційне навчання) (ДО(ДН)) - (англ. Дистанційна освіта (дистанційне навчання)) - різновид освітньої системи, в якій використовуються переважно технології дистанційного навчання та організації освітнього процесу, або одна з форм отримання освіти, за якою опанування тим чи іншим її рівнем за тою чи іншою спеціальністю (напрямом підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації) здійснюється в процесі дистанційного навчання
| Дистанційна освіта (дистанційне навчання) | |
|---|---|
 |
Історична довідка
Передумови виникнення / Заснування / Походження
Можна вказати на два визначальних чинника (явища), які спричинили появу і розвиток сучасних форм дистанційної освіти (електронної ДО).
Перший з них – це нова освітня парадигма, яка визначила і задекларувала принципи відкритої освіти і яка була реакцією системи освіти на виклики об’єктивних тенденцій глобалізації світу, підвищення динаміки соціально-економічного і науково-технічного розвитку, поглиблення інтеграційних і демократичних процесів в суспільстві і освіті.
Другий – це широкомасштабна інформатизація освіти, яка забезпечила всебічне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітню практику як засобу навчання та предмета вивчення і яка була реакцією системи освіти на об’єктивні тенденції формування інформаційного суспільства, бурхливий розвиток ІКТ, їх всебічне впровадження практично у всі сфери життєдіяльності людини. Зазначені особливості процесу інформатизації освіти забезпечили формування комп’ютерно-технологічної платформи дистанційної освіти, як способу практичної реалізації в системі освіти принципів відкритої освіти.
Еволюція формування, становлення
Основні відомості
Дистанційне навчання (ДН) – форма організації і реалізації навчально-виховного процесу, за якою його учасники (об’єкт і суб’єкт навчання) здійснюють навчальну взаємодію принципово і переважно екстериторіально. На етапі організації дистанційного навчання окремі елементи взаємодії учасників і організаторів навчально-виховного процесу розносяться і розподіляються у часі в межах попередньо встановлених та узгоджених тривалості і терміну – графіку взаємодії (плану організації навчання). При цьому, навчальна взаємодія може здійснюватися як синхронно у часі, коли взаємодія учасників здійснюється в один і той же час (наближено до організації навчання за очною формою), так і асинхронно у часі, коли не вимагається і не передбачається одночасна участь учасників при здійсненні їх навчальної взаємодії (наближено до організації навчання за заочною формою).
Таксономія / Класифікація
Залежно від характеру організації навчальних комунікацій між учасниками навчально-виховного процесу та організаторами освіти і способу побудови комунікаційного каналу навчального середовища (транспортної системи доставки навчальних об’єктів) розрізняють традиційне дистанційного навчання (заочна форма навчання) і електронне ДН (е-дистанційна форма навчання). Традиційне дистанційного навчання – різновид дистанційного навчання, за яким учасники і організатори навчального процесу здійснюють взаємодію переважно асинхронно у часі, значною мірою використовуючи в якості транспортної системи доставки засобів навчання та інших інформаційних об’єктів системи поштового, телефонного або телеграфного зв’язку. Е-дистанційне навчання – різновид дистанційного навчання, за яким учасники і організатори навчального процесу здійснюють переважно індивідуалізовану взаємодію як асинхронно, так і синхронно у часі, переважно і принципово використовуючи електронні транспортні системи доставки засобів навчання та інших інформаційних об’єктів, комп’ютерні мережі Інтернет/Інтранет.
Особливості
Особливості будови і реальні можливості сучасних мережних систем е- дистанційного навчання (у порівнянні з іншими сучасними формами організації і реалізації навчально-виховного процесу) найбільш повно відповідають концептуальним положенням відкритої освіти, виявляються «найбільш пристосованими» для реалізації її основних принципів. З урахуванням цих особливостей систему електронної ДО (е-ДО) визначають як різновид освітньої системи, в якій навчально-виховний процес переважно підтримується технологіями е- дистанційного навчання, а організація освітнього процесу забезпечує реалізацію принципів відкритої освіти. Розвиток е- дистанційного навчання спричинив появу нових форм: електронне навчання та онлайн-навчання.
Додаткові відомості
Фотогалерея
Відеоматеріали
Цікаві факти і висловлювання
Довідка
Ергономіка в освіті (англ. - Ergonomics in education) - розділ ергономіки як науково-практичної дисципліни, що вивчає освітню діяльність, знаряддя та засоби діяльності, а також навчальне середовище в процесі їхньої взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки та комфортності учасників освітнього процесу. За рівнем складності об’єкту дослідження Е.о. відноситься до макро-ергономіки, де об’єктом є система «учасник освітнього процесу – технічні знаряддя та засоби освітньої діяльності – навчальне середовище» (СУТС), а предметом – властивості цієї системи.
Джерела
- ДСТУ 3899-99. Дизайн та ергономіка. Терміни та визначення. Держстандарт України. 1999. 33 c.
- Pinchuk O., Burov O., Lytvynova S. Learning as a Systemic Activity. Advances in Intelligent Systems and Computing / Karwowski W., Ahram T., Nazir S. (eds). 2019. Vol 963. P.335-342. Cham: Springer. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-030-20135-7_33.
- Burov O. Human Factors/Ergonomics in eWorld: Methodology, Techniques and Applications. Advances in Intelligent Systems and Computing. AHFE 2020 / Karwowski, W., Trzcielinski, S., Mrugalska, B. (eds). Vol. 971. Cham: Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-030-20494. P.5-43.
Автор
Оприлюднено: 23.12.2024
Останні зміни: 19.12.2024
Модератор: Литовченко О. В.
