Українська електронна енциклопедія освіти

СОБОТОВИЧ ЄВГЕНІЯ ФЕДОРІВНА (1935 – 2007) – провідна учена України в галузі логопедії, д-р пед. наук, проф., член-кор. АПН України. Народилась в м. Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург, Російська Федерація). Після закінчення дефектологічного факультету Ленінградського державного педагогічного інституту ім. О. І. Герцена (1961) (кваліфікація «Учитель школи глухих та слабочуючих»), у 1962 р. С. розпочала педагогічну та наукову діяльність вчителем-логопедом дитячої поліклініки м. Ленінграда. Надалі обіймала посади асистента кафедри психоневрології та логопедії при ЛДПІ ім. О. І. Герцена (1967 ‒ 1970 рр.). Після переїзду до м. Києва продовжила свою науково-педагогічну діяльність в Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького (1970 ‒ 1994) на посадах асистента, старшого викладача, доцента кафедри сурдопедагогіки, професора кафедри сурдопедагогіки і логопедії (1985 ‒ 1994 р. завідувач цієї кафедри). У 1970 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Проявление косноязычия у детей дошкольного возраста и пути его устранения» за спеціальністю №13732 – спеціальна педагогіка (логопедія) у ЛДПІ ім. О. І. Герцена, а у 1984 р. – докторську дисертацію на тему «Психолого-педагогические основы коррекции нарушений формирования грамматического строя речи у детей» на засіданні спеціалізованої ради Д.018.02.01 в Інституті дефектології АПН СРСР (м. Москва, РФ). У 1994 р. С. переходить працювати до новоствореного Інституту дефектології АПН України, де обіймає посаду головного наукового співробітника лабораторії тифлопедагогіки і логопедії (1994 ‒ 1996 рр.) (пізніше у 1996 ‒ 1998 рр. – завідувача лабораторії корекційного навчання дітей дошкільного віку; з 1999 ‒ 2003 рр. вона очолювала лабораторію логопедії Інституту; у 2003 ‒ 2007 рр. працювала на посаді головного наукового співробітника цієї лабораторії). С. розробляє новий психолінгвістичний підхід у вивченні диференційованих механізмів порушення мовлення при алалії, інтелектуальних порушеннях, затримках психічного розвитку, їх диференційної діагностики та корекції. Протягом багатьох років лабораторія під її керівництвом розробляла програмно-методичне забезпечення для спеціальних дошкільних навчальних закладів, що опікуються дітьми з фонетико-фонематичним недорозвитком, загальним недорозвитком мовлення, дитячим церебральним паралічем. Під керівництвом С. захищено 7 кандидатських дисертацій, що продовжили і реалізували її творчі наукові підходи до вивчення, діагностики, корекції та попередження порушень мовленнєвого розвитку різного ґенезу. С. є автором понад 160 наукових праць, серед яких монографії, науково-методичні посібники, підручники для дітей з психофізичними порушеннями розвитку, стандарти освіти. Розроблені С. методи та наукова спадщина широко використовуються в Україні та далеко за її межами.