Українська електронна енциклопедія освіти

Ярмаченко Микола Дмитрович

Ярмаченко Микола Дмитрович - (іноз. Yarmachenko Mykola) - український учений, педагог, фахівець у галузі сурдопедагогіки, теорії та історії педагогіки, макаренкознавства, громадський діяч, засновник і перший президент Академії педагогічних наук України.

Ярмаченко Микола Дмитрович
Ім’я особи	Ярмаченко Микола Дмитрович (іноз. Yarmachenko Mykola)
Інші прізвища
Роки життя	06.09.1928 - 24.05.2010
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук
Вчене звання	професор
Напрями діяльності	педагогіка
Наукова школа	сурдопедагогіка
Місце народження	с. Черемошна, Київщина
Місце смерті	Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Magnum opus
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/yarmachenko-m-d/

Життєпис

Народився Ярмаченко М. Д. 6 вересня 1928 року, в сім’ї селян, в селі Черемошна, що на Київщині. Згідно розповідям доньок вченого: Глобіної Л. М. та Слісаренко Н. М., окрім Миколи Дмитровича у сім’ї зростало ще дві його старші сестри: Ольга та Надія.

Освіта

Дитячі роки Миколи Дмитровича минали на Поліщині. Початкову освіту він здобував з семирічного віку у Черемошанській школі, закінчивши 4 клас в 1939 році.

З 1939 до 1941 р. Ярмаченко М. Д. продовжив навчання у школі села Радинці, в якій вчився у 5-х та 6-х класах. Подальше його навчання було перерване Другою світовою війною. Під час окупації майбутній вчений, за його словами в автобіографії, «перебував на окупованій території, ніде не навчався і не працював. Був зв’язаний з партизанським загоном «За Родину», що тривалий час перебував біля села».

У 1944 р. одразу ж після звільнення території району від окупації, Ярмаченко М. Д. вступив до школи в селі Максимовичі, повний курс якої закінчив у 1947 р.

У 1951 р. закінчив дефектологічний факультет Київського держаржавного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

У 1951 р. Ярмаченко М. Д. був зарахований аспірантом на кафедру спецпедагогіки КДПІ ім. О. М. Горького.

У 1954 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему: «Розвиток зв’язної мови у глухих учнів ІІІ класу», а 1969 р. — докторську дисертацію на тему: «Виховання і навчання глухих дітей в Українській РСР».

Дане дослідження було цінне тим, що в ньому вперше в історії сурдопедагогіки було розкрито питання виникнення і розвитку спеціально організованого навчання та виховання глухих дітей в Україні.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1954—1973 рр. викладав у Київському державному педагогічному інституті ім. О. М. Горького (нині Український державний університет імені Михайла Драгоманова).

З 1954-1956 рр. - асистент.

З 1956-1959 рр. - старший викладач.

З 1959-1965 рр. - завідувач кафедрою дефектології.

З 1965-1970 рр. - завідувач кафедрою сурдопедагогіки.

З 1968-1973 рр. - проректор з навчальної роботи Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

З 1973—1994 рр. - директор Науково-дослідного інституту педагогіки АН УРСР (нині Інститут педагогіки НАПН України),

У 1974 р. був обраний членом‑кореспондентом АПН СРСР, дійсним членом цієї ж академії (1982), членом Президії АПН СРСР (1976–1986).

У 1992–1997 рр. – президент-організатор і перший президент АПН України.

Із грудня 1997 р. – радник президії АПН України та головний науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України (нині НАПН України).

Наукова діяльність

Фахівець у галузі дефектології (сурдопедагогіка) та теорії й історії педагогіки. Ініціатор створення в Україні наукової школи сурдопедагогів та істориків-педагогів.

Науково-експертна діяльність

Ярмаченко М. Д. брав участь у роботі різноманітних комісій, таких як: приймальної комісії; комісії, створеної для підготовки і видання «Наукових записок» – збірки робіт аспірантів, дисертантів; державної екзаменаційної комісії; редакційної колегії, що була створена для підготовки і видання збірки наукових праць студентів.

Основні праці

Автор понад 300 праць з виховання і навчання глухих дітей, з історії вітчизняної сурдопедагогіки, з актуальних питань пед. науки та її історії (підручники, навч. посібники із сурдопедагогіки та педагогіки для вищих і середніх закладів освіти, монографічні праці численні статті, присвячені принципу поєднання навчання з вихованням, продуктивною працею а також поширенню ідей та досвіду А. Макаренка із соціалізації учнівської молоді).

Додаткові відомості

Довідка

Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, доктор наук.

Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).

Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.

Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.

Напрями діяльності - освіта.

Найвизначніші праці - "Український буквар".

Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.

Науковий напрям - дошкільна освіта.

Джерела

1. Фомічова Л. І. Ярмаченко Микола Дмитрович. Українська спеціальна педагогіка в персоналіях: навч. посіб. / НАПН України; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди; за заг. ред. В. І. Бондаря, В. М. Синьова. Київ; Запоріжжя, 2021. С. 364–375.
2. Шевченко В. До 90-річчя від дня народження Миколи Ярмаченка (1928—2010). URL http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/%D0%B40
3. Пам’яті першого президента Академії педнаук// Освіта України. 2010. № 40.

Автор

Антонець Н. Б.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 04.07.2024

Модератор: Lytovchenko