Навчання електронне
Навчання електронне (НЕ) - (англ. Electronic learning) - система навчання, побудована за допомогою інформаційних, електронних технологій, що охоплює весь спектр дій, починаючи від підтримки процесу навчання, до доставки навчального контенту слухачам; 2) форма навчання з використанням комп’ютерної навчальної програми, тренажера; 3) різновид дистанційного навчання, за яким учасники і організатори навчального процесу здійснюють переважно індивідуалізовану взаємодію як асинхронно, так і синхронно у часі, переважно і принципово використовуючи електронні транспортні системи доставки засобів навчання та інших інформаційних об’єктів, комп’ютерні мережі Інтернет/Інтранет, медіа навчальні засоби та інформаційно-комунікаційні технології; 4) вид самостійного навчання.
| Навчання електронне | |
|---|---|
 |
Історична довідка
Еволюція формування, становлення
З метою стандартизації структури навчальних матеріалів, інтерфейсу середовища, системи навчання у 2004 р. було введено стандарт SCORM – збірник специфікацій і стандартів, розроблений для систем електронного дистанційного навчання. Він дозволяє забезпечити сумісність компонентів і можливість їх багаторазового використання, а саме: навчальний матеріал представлений окремими невеликими блоками, що можуть включатися в різні навчальні курси і використовуватися системою дистанційного навчання незалежно від того, ким, де і за допомогою яких засобів вони були створені. SCORM заснований на стандарті XML.
Виділяють три етапи розвитку електронного навчання. Перший етап (20-50-ті роки ХХ століття) охоплює період з моменту появи пристроїв для автоматизованого опитування й електромеханічних комп’ютерів до широкого впровадження електронних комп’ютерів. Другий етап охоплює період 50-80-х років минулого століття та пов’язаний зі створенням великої кількості спеціалізованого програмного забезпечення – автоматизованих навчальних систем PLATO, Coursewriter, Tutor та інші. Третій етап (з 80-х років минулого століття) розпочався з появою комп’ютерних мереж та персональних комп’ютерів, спільних та розподілених ресурсів, Web-технологій, організації віддаленого доступу до навчальних матеріалів, що забезпечило суттєве підвищення ефективності доступності та масовості в питаннях здобуття освіти.
Основні відомості
Специфічні властивості e-learning: гнучкість і адаптивність навчального процесу до потреб і можливостей здобувачів освіти; модульність побудови навчальних програм; нова роль викладача: викладач координує навчально-пізнавальний процес, коригує курс, що викладає, керує навчальними проектами, перевіряє поточні завдання, консультує при складанні індивідуального навчального плану, управляє навчальними групами взаємопідтримки; спеціалізовані форми контролю якості навчальних досягнень: традиційні формами контролю якості освіти та дистанційні (співбесіди, практичні, курсові та проектні роботи, екстернат, робота в середовищі комп’ютерних інтелектуальних тестових систем тощо); використання спеціалізованих засобів навчання.
До переваг електронного навчання відносять: персоніфікацію (самостійне визначення темпу вивчення навчального матеріалу, часу проходження навчання, розділів навчального матеріалу); можливість проходження навчання без відриву від виробництва; можливість комбінування навчального контенту для формування різноманітних навчальних програм, адаптованих під конкретного здобувача освіти; використання широкого діапазону різноманітних засобів навчання; надання доступу до якісного навчання особам, які з тих, чи інших причин не мають можливості навчатися за очною формою; побудову ефективної системи управління навчанням.
Довідка
Навчання електронне (англ. - Electronic Learning) - 1) система навчання, побудована за допомогою інформаційних, електронних технологій, що охоплює весь спектр дій, починаючи від підтримки процесу навчання, до доставки навчального контенту слухачам; 2) форма навчання з використанням комп’ютерної навчальної програми, тренажера; 3) це різновид дистанційного навчання, за яким учасники і організатори навчального процесу здійснюють переважно індивідуалізовану взаємодію як асинхронно, так і синхронно у часі, переважно і принципово використовуючи електронні транспортні системи доставки засобів навчання та інших інформаційних об’єктів, комп’ютерні мережі Інтернет/Інтранет, медіа навчальні засоби та інформаційно-комунікаційні технології; 4) вид самостійного навчання.
Джерела
- Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: Монографія. Київ: Атіка, 2008. 684 с.
- Семеріков С. О. Теоретико-методичні основи фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін у вищих навчальних закладах : дис. д.пед.наук : 13.00.02 / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2009. 536 с.
Автори
Оприлюднено: 19.05.2026
Останні зміни: 00.00.0000
