Українська електронна енциклопедія освіти

Русова Софія Федорівна

Русова Софія Федорівна - (іноз. Rusova Sofia) - (до шлюбу Ліндфорс; 18 лютого 1856, с. Олешня Городнянського повіту Чернігівської губернії, нині – Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. – 05 лютого 1940, Прага) – видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху.

Русова Софія Федорівна
Файл:rus 1.jpg
Ім’я особи	Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofia)
Інші прізвища
Роки життя	18.02.1856 - 05.02.1940
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності	літературний критик, вихователька, політична діячка, правозахисниця
Наукова школа
Місце народження	Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія
Місце смерті	Прага, Протекторат Богемії та Моравії
Поховання	Ольшанський цвинтар
Alma mater
Magnum opus
Відзнаки
Вебсайт	https://www.abcd.kyiv.ua

Життєпис

Народилася 18 лютого 1856 р. у родинному маєтку в Олешні Чернігівської губернії в родині генерала Федора Федоровича Ліндфорса та Анни Олександрівни Жерве. Мати походила з аристократичного французького роду, а батько мав шведських предків, але був палким російським патріотом.

Освіта

У 1865–1870 рр. навчалася в київській Фундуклеївській гімназії. Вчилася вона добре, переходила з класу в клас з нагородами й закінчила цей навчальний заклад із золотою медаллю.

Діяльність

Наукова та освітня діяльність

Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 році.

У 1871 р. разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. Протягом 1874–1876 років була учасницею українського земляцтва у Санкт-Петербурзі. Згодом на хуторі поблизу Борзни працювала повитухою й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 року вчителювала в Олешні.

У 1879–1883 разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури. З 1909 р. жила у Києві, викладала в Комерційному інституті, комерційній школі 1 Учительського товариства, та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві.

1917 – член Української Центральної Ради, голова Всеукраїнської учительської спілки. У міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, влаштовуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).

Викладачка французької мови в Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.

У жовтні 1919 року в Кам'янці-Подільському засновано громадсько-політичну організацію – «Союз українок», Русова очолила його культурний сектор.

1920 р. – лекторка педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету і голова Української національної жіночої ради (до 1938 року).

Від 1922 року на еміграції, з 1923 року в Празі, професорка педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова.

Основні педагогічні ідеї С. Ф. Русової

Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі у Римі 1923 р.

Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.

Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, в межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші, фундаментальні теоретико-методологічні проблеми — мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання. У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами. Виховний ідеал Русової: виховання гармонійної людини на засадах любові й пошани до найкращих національних традицій.

Заслуговують на увагу погляди Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи.

Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.

Фільми про С. Ф. Русову

Основні праці

Софія Русова – співробітниця численних наукових і популярних журналів – українських і російських, авторка праць в основному з педагогічних питань (зокрема дошкільного виховання), але також з літератури і мистецтва. Авторка праць про творчість Т. Шевченка, Г. Сковороди, Р. Тагора.

У своїх працях висвітлювала питання дошкільного виховання, історії педагогіки, хроніку педагогічного життя в Україні та за кордоном, боронила право українського народу на навчання рідною мовою.

Найважливіші праці:

Український буквар (1906), Початкова географія (1911), Методика початкової географії (1918), Дошкільне виховання (1918), Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл (1918), Методика колективного читання (1918), Єдина діяльна (трудова) школа (1923), Теорія і практика дошкільного виховання (1924), Дидактика (1925, 1930), Сучасні течії в новій педагогіці (1932), Роль жінки в дошкільному вихованні (1934), Дещо про дефективних дітей (1935), Мої спомини (1937), Моральні завдання сучасної школи (1938), підручники з географії і французької мови та ін.

Праці С. Ф. Русової з фонду ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Русова С. Ф. Мемуари. Щоденник. – К., 2004 р.
Русова С. Ф. Наші визначні жінки. – Вінніпег, Канада, 1945 р.
Русова С. Ф. Нова школа. – К., 1917 р.
Русова С. Ф. В дитячому садку. – Полтава, 1919 р.
Русова С. Ф. Дошкільне виховання. – Катеринослав, 1918 р.
С. Ф. Русова Український букварь. – С.-Петербург, 1906 р.

Ушанування

Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.

18 лютого 2016 року, Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.

Фото з життя С. Ф. Русової

Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
Сестри Марія та Софія Ліндфорси, 70-ті роки ХІХ ст.
О. О. Русов (чоловік С. Ф. Русової)
Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
Місце поховання С. Ф. Русової та її онука на Ольшанському цвинтарі у Празі (Чехія)

Родинні зв’язки

1874 р. вийшла заміж за Русова Олександра Олександровича (07.02.1847 – 08.10.1915).

Подружжя виховало двох синів та доньку.

Михайло (1876-1909) - український політичний діяч.

Михайло Русов був ініціатором та одним із засновників Революційної Української Партії (РУП). Він доклав багато зусиль для її становлення. Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху, у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Любов (1880-1960) - лікар, співачка.

У Чехо-Словаччині Любов Ліндфорс працювала лікарем в Українському громадському комітеті та викладачем співу (вона блискуче закінчила Московську консерваторію, навіть досить вдало гастролювала) і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М.Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.

Юрій (1895-1961) - український біолог, іхтіолог Румунії. Представник української науки в еміграції.

Випускник природничого факультету Київського університету, він 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі. Онуки Софії Федорівни та Олександра Олександровича: Роман, Ніна, Олександр. Праонуки: Ольга Рудакевич, Леся Михалевич, прапраонука Софійка Ліндфорс-Рудакевич.

Онуки Софії Федорівни та Олександра Олександровича: Роман, Ніна, Олександр. Праонуки: Ольга Рудакевич, Леся Михалевич, прапраонука Софійка Ліндфорс-Рудакевич.

Довідка

Русова Софія Федорівна (англ. - Rusova Sofia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, , , .
Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).
Місце навчання - .
Напрями діяльності - педагогіка.
Найвизначніші праці - "Україський буквар".
Основні нагороди - [[]], [[]], [[]].
Науковий напрям - [[]].

Джерела

Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.

Автор

Олійник В. В.

Оприлюднено: 10.05.2023

Останні зміни: 01.03.2023

Модератор: Redactor