Українська електронна енциклопедія освіти

Русова Софія Федорівна

Русова Софія Федорівна - (іноз. Rusova Sofiia) - українська педагогиня, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретикиня та практикиня у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна із організаторок жіночого руху.

Русова Софія Федорівна

Ім’я особи	Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia)
Інші прізвища	Ліндфорс
Роки життя	18.02.1856 - 05.02.1940
Науковий ступінь	доктор наук
Вчене звання	професор педагогіки
Напрями діяльності	літературознавство, педагогіка, політика, правознавство
Наукова школа	дошкільна освіта
Місце народження	Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія
Місце смерті	Прага, Протекторат Богемії та Моравії
Поховання	Ольшанський цвинтар
Alma mater	Фундуклеївська гімназія
Magnum opus	Український буквар
Відзнаки	нагрудний знак «Софія Русова»
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/rusova-s-f/

Життєпис

Народилася 18 лютого 1856 р. у родинному маєтку в с. Олешня Чернігівської губернії в родині генерала Ліндфорса Федора Федоровича та Жерве Анни Олександрівни. Мати походила з аристократичного французького роду, батько мав шведських предків, однак був палким російським патріотом.

Освіта

Початкову освіту здобула вдома. У десятирічному віці вступила до третього класу Фундуклеївської гімназії (м. Київ), яку у 1870 р. закінчила із золотою медаллю.

У 1908 р. захистила докторську дисертацію і отримала докторський ступінь.

Діяльність

Педагогічна діяльність

Раптова смерть батька у 1871 р. змінила життя Софії. Вона осмислила своє духовне і громадське призначення і вирішила присвятити своє життя педагогічній справі.

Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. Разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. Протягом 1874–1876 рр. була учасницею українського земляцтва у Санкт-Петербурзі. Допомагала чоловікові в підготовці повного видання «Кобзаря» Тараса Шевченка до видання у Празі (1876 р.).

Згодом працювала на хуторі біля м. Борзна акушеркою, займалася культурно-освітянською роботою.

Від 1879 р. вчителювала в Олешні.

У 1879–1883 рр. разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури.

З 1909 р. — викладач і професор на Вищих жіночих курсах Аделаїди Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві

З 1909 р. викладала в Комерційному інституті, комерційній школі 1 Учительського товариства та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві.

Після Лютневої революції 1917 р. завзято долучилася до розбудови національної системи освіти: членкиня Української Центральної Ради, керівниця департаменту дошкільної та позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти, голова Всеукраїнської учительської спілки, викладачка кількох закладів освіти в Києві.

Брала активну участь у дерусифікації шкіл, влаштуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників та укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, що передбачала національний характер і базувалась на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).

Викладачка французької мови у Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.

Очолила культурний сектор громадсько-політичної організації «Союз українок», заснованої у Кам'янці-Подільському в жовтні 1919 р.

Через події громадянської війни в 1920 р. переїхала до Кам’янця-Подільського, де викладала в університеті й учительській семінарії.

Наприкінці 1921 р. емігрувала.

З 1922–1923 рр. – викладала в Українській господарській академії в Подєбрадах.

З 1923–1933 рр. – професор педагогіки Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі.

До 1938 р. – голова Української національної жіночої ради.

Наукова діяльність

Усе життя Русова С. Ф. присвятила практичній педагогіці, розробці нових методик дошкільного виховання та розбудові української національної школи та освіти.

Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.

Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, у межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші фундаментальні теоретико-методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.

Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції Русової С. Ф., де у центрі перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.

Виховний ідеал за Русовою С. Ф. – це виховання гармонійної людини на засадах любові й пошани до найкращих національних традицій.

Головне завдання виховання – забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.

Заслуговують на увагу погляди Русової С. Ф. на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи.

У своїх працях Русова С. висвітлювала питання дошкільного виховання, концепції національної школи, дидактики, позашкільної освіти, історії педагогіки, хроніку педагогічного життя в Україні та за кордоном, боронила право українського народу на навчання рідною мовою, створила низку підручників, , які неодноразово перевидавалися («Український буквар», 1906; «Початкова географія», 1911; «Перша читанка для дорослих для вечірніх та недільних шкіл», «Початковий підручник французької мови задля самонавчання і перших класів гімназії», 1918).

Праці Русової С. «Дошкільне виховання» (1918), «Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Нові методи дошкільного виховання» (1927) та ін. заклали основи для становлення українського дошкілля.

Думки педагогині щодо концепції національної школи відображені в творах: «Нова школа» (1917), «Єдина діяльна (трудова) школа» (1924), «Нова школа соціального виховання» (1924), «Дидактика» (1925) тощо.

Публікувала статті з різних питань освіти на сторінках багатьох періодичних видань.

Концепція рідної української школи

Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій уся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.

Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.

Науково-експертна діяльність

У 1910 р. разом з Григорієм Шестюком заснувала й редагувала єдиний в Російській імперії український педагогічний журнал «Світло». Протягом 1910-1914 рр. у цьому виданні надрукувано понад 100 статей, розвідок та рецензій Русової С. Ф. Статтями «Дитячий сад на національнім ґрунті» та «Націоналізація дошкільного виховання» започатковується відомий цикл її фундаментальних праць із дошкільної педагогіки. У статтях «Ідейні підвалини школи» та «Нова школа», педагогиня почала розробляти свою концепцію шкільного навчання.

Аналіз публікацій Софії Федорівни у журналі «Світло» демонструє широке коло її інтересів: від історії педагогіки (статті про Драгоманова М. П., Лесгафта П. Ф., Руссо Ж.–Ж., розвідки з історії просвітнього руху в Україні) до опису педагогічного життя за кордоном (оповіді про початкові школи в Бельгії, дитячі літні колонії у Франції, республіку молоді в Америці).

Русова С. Ф. виступила одним із фундаторів та членів редакційної колегії часопису «Вільна українська школа» (1917–1920 рр.), що став віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід, здійснювався аналіз класичної педагогічної спадщини та новітніх течій у сучасній зарубіжній педагогіці (педагогічні погляди Коменського А. Я., Руссо Ж. Ж., Кершенштейнера Г. , Дьюї Дж. та ін.).

Видавала науково-популярні брошури, призначені для малоосвічених верств населення.

Міжнародне співробітництво

Опинившись в еміграції, Русова бере найактивнішу участь у житті українського народу, зокрема у відкритті Українського Високого Педагогічного Інституту імені Драгоманова у Празі, що відбулося 1923 р. за стрияння Українського Громадського Комітету.

Політична, громадська та волонтерська діяльність

У 1902 р. Русови оселяються у Санкт-Петербурзі. Тут Софія Федорівна безпосереднім учасником активізації громадського руху; спричиненого подіями 1905–1906 рр. Зокрема, разом із Чарнолуським В. І., Чеховим М. В., Фальборком Г. А. та іншими російськими прогресивними освітніми діячами бере участь у створенні Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, входить до складу його Центрального бюро, а також очолює національну комісію цієї громадської організації.

Намагаючись якнайширше залучити до Всеросійської спілки педагогів з України, Русова висвітлює її діяльність у національний пресі, зокрема у часописах «Громадська думка» та «Украинский вестник». Наприклад, у травні 1906 р. на шпальтах першої української щоденної політичної, економічної і літературної газети «Громадська думка», що виходила в Києві, з’явилася стаття Софії Федорівни «До вчительської української спілки у Петербурзі» про наміри національної комісії Всеросійської спілки скликати у червні того ж року конференцію національних учительських організацій. Авторка закликала українських учителів створити свою спілку, сформулювати власні вимоги щодо націоналізації школи та надіслати на конференцію до Санкт-Петербурга делегатів для їх оприлюднення.

Завдяки ініціативі Русової С. Ф. під керівництвом Грінченка Б. Д. в умовах відсутності рівномовної школи було вперше здійснено спробу об’єднати в загальну спілку тих освітян Наддніпрянщини, котрі вболівали за розвиток національної культури та освіти українського народу. Її делегати Черкасенко С. Ф. та Крупський М. І. з успіхом виступили на конференції представників національних учительських організацій (4-5 червня 1906 р., Санкт-Петербург), а потім взяли участь у роботі Третього з’їзду Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, що відбувся 7–10 червня 1906 р. у фінському містечку Юстілля.

Русова С. брала активну участь у діяльності київської та одеської українських Громад, Харківському товаристві грамотності.

8 квітня 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі Русову С. Ф. обирають від просвітницьких організацій Києва членом загальноукраїнського представницького громадсько-політичного органу Української Центральної Ради. Водночас на запрошення Стешенка І. М. - генерального секретаря освіти першого українського уряду - Софія Федорівна очолює департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. Крім того, виступає як організатор та керівник Всеукраїнської учительської спілки, входить до редакційної колегії журналу «Вільна українська школа», разом із Сірим Ю. П., Чепігою Я. Ф. та Черкасенком С. Ф. започатковує видавництво «Українська школа», викладає в кількох навчальних закладах та ін.

Русову С. Ф. завжди хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни та підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила активну роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. У період існування Української Народної Республіки, Русова С. активно включається в роботу Української жіночої національної ради, а згодом - обирається її головою. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність, а Русова С. Ф. керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.

Як громадсько-політичний діяч, Русова брала активну участь в житті українських демократичних організацій, що протистояли російському царизму.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

У 1924–25 рр. взяла участь у створенні притулку для дітей українців-емігрантів, який очолювала впродовж п’яти років.

Як свідчить опублікований у пресі звіт Софії Федорівни про діяльність цієї установи, метою її створення було не лише врятувати дітей від фізичного вимирання, а й допомогти їм у чужому оточенні не забути рідну мову, зберегти національну ідентичність, дати поняття про далеку Батьківіщину, якої більшість із них уже не знала.

Пізніше Софія Федорівна консультувала педагогів Української народної школи, яку було відкрито в 1936 р. при цьому дитячому притулку, а також як опікунка всіляко допомагала роботі Української реальної гімназії.

Здобутки та нагальні проблеми української педагогіки неодноразово були темами виступів Русової на різних міжнародних форумах, серед яких були, зокрема, педагогічні конгреси у Римі (1923) та Женеві (1929), з’їзд „Через школу – до миру” в Празі (1927) та ін.

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Русова С. Ф. входила до штату численних українських та російських наукових й популярних журналів, була авторкою праць з питань дошкільного виховання, історії педагогіки, літератури і мистецтва, статей про творчість Шевченка Т. Г., Сковороди Г. С., Тагора Р., хронік педагогічного життя в Україні та за кордоном. Відстоювала право українського народу на навчання рідною мовою.

Найважливіші праці Русової С. Ф.:

Український буквар (1906), Початкова географія (1911), Методика початкової географії (1918), Дошкільне виховання (1918), Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл (1918), Методика колективного читання (1918), Єдина діяльна (трудова) школа (1923), Теорія і практика дошкільного виховання (1924), Дидактика (1925, 1930), Сучасні течії в новій педагогіці (1932), Роль жінки в дошкільному вихованні (1934), Дещо про дефективних дітей (1935), Мої спомини (1937), Моральні завдання сучасної школи (1938), підручники з географії і французької мови та ін.

Праці Русової С. Ф. з фонду ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

Русова С. Ф. Мемуари. Щоденник. Київ, 2004 р.
Русова С. Ф. Наші визначні жінки. Вінніпег, Канада, 1945 р.
Русова С. Ф. Нова школа. Київ, 1917 р.
Русова С. Ф. В дитячому садку. Полтава, 1919 р.
Русова С. Ф. Дошкільне виховання. Катеринослав, 1918 р.
Русова С. Ф. Український букварь. Санкт-Петербург, 1906 р.

Досягнення

Визнання

Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 р. Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.

18 лютого 2016 р. Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.

Статуетка до 150-річчя від дня народження С. Ф. Русової.

Статуетка запроваджена у 2006 р. Чернігівською облдержадміністрацією (у 2006 р. статуеткою нагороджені: О. Коваленко (Пшеврацька), О. Проскура, Л. Синекоп, І. Чаус та ін.).

Заклади та організації, що носять і виборюють ім’я Софії Русової та працюють за її педагогічною системою

Центр педагогічної спадщини С. Ф. Русової (Ріпкинська гімназія). У гімназії діє Центр русовознавства.

Школа–дитячий садок імені С. Ф. Русової. На базі закладу діє музей Софії Федорівни Русової, м. Київ

Дитячий навчальний заклад № 28 Центру С. Ф. Русової, м. Прилуки.

Учні Олешнянського ліцею ім. С. Ф. Русової.

Кімната-музей Софії Русової у Олешнянському ліцеї.

Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені Софії та Олександра Русових.

Благодійний фонд ім. С. Ф. Русової.

Відомі незнайомці: засновниця дошкільної педагогіки Софія Русова.

Онлайн-проєкти

Онлайн проєкт «Педагоги України: Пам’ятаємо, шануємо», «Педагоги про українську мову», «Українські педагоги про національно-патріотичне виховання».

У Центрі позашкільної роботи 18 лютого відбувся круглий стіл «Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта» з нагоди 165-річчя від дня її народження, на якому вшанували пам’ять громадської діячки, етнографа, історика, письменниці, публіцистки, авторки концепції українського національного дитячого садка, української національної школи, позашкільної освіти, наукових монографій із педагогіки, психології, підручників, програм, педагога-практика, психолога, методиста, яка зробила вагомий вклад у розвиток освіти та педагогічної думки в Україні у перші десятиліття ХХ ст. – Софії Федорівни Русовї. 2021.

3 жовтня 2025 року в Посольстві Угорщини в Україні відбувся захід, присвячений 250-річчю від дня народження Терези Брунсвік та вшануванню пам’яті Софії Русової. Подія об’єднала дипломатів, науковців, педагогів, студентів і представників освітянської спільноти України та Угорщини.

На заході виступили відомі вчені Національної академії педагогічних наук України – Ольга Сухомлинська, академік НАПН України, доктор педагогічних наук, професор, Олександр Міхно, директор Педагогічного музею України, доктор педагогічних наук.

Під час заходу діяла виставка, для якої науковці Педагогічного музею України підготували стенд «Софія Русова – фундаторка українського дошкілля» на основі музейних фондів.

Нагороди

Родинні зв’язки

Чоловік (з 1874 р.) Русов Олександр Олександрович (07.02.1847 – 08.10.1915) - громадський діяч, етнограф і фольклорист.

Діти:

Русов Михайло Олександрович (1876-1909) – український політичний діяч, ініціатор та один із засновників Революційної Української Партії (РУП). Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Ліндфорс Любов Олександрівна (1879-1960) – лікар, співачка. Закінчила Московську консерваторію, гастролювала. У Чехо-Словаччині працювала лікарем в Українському громадському комітеті, викладачем співу і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.

Русов Юрій Олександрович (1895-1961) – український біолог, іхтіолог. Представник української науки в еміграції. Випускник природничого факультету Київського університету. У 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
Русова С. Ф.
Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
Поліційна світлина 1893 р.
Русова С. Ф.
Сестри С. Русової – Марія та Софія Ліндфорси, 70-ті р. ХІХ ст.
Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
Паспорт Софії Русової, 1922 р.
Місце поховання Русової С. Ф. та її онука

Відеоматеріали

Цікаві факти і висловлювання

Рідна мова – це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо. (Русова С. Ф.)
Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті. (Русова С. Ф.)
Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. (Русова С. Ф.)
Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні. (Русова С. Ф.)
Національне виховання – не сумісне з шовінізмом, це виховання в дусі своєї рідної мови, на українських переказах, віруваннях, звичаях історії свого народу, своїй культурі, фольклорній творчості народу. (Русова С. Ф.)
Українська самосвідомість – відчуття задоволення, гордості за приналежність особистості до своєї нації, до своєї держави. (Русова С. Ф.)
Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій. (Русова С. Ф.)
Велике значення в національному вихованні має обряд відзначення народних свят. (Русова С. Ф.)
В Україні повинна бути своя національна школа, на своїй державній рідній мові. (Русова С. Ф.)

Довідка

Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - українська педагогиня, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретикиня та практикиня у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна із організаторок жіночого руху, професор педагогіки, доктор наук.
Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).
Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.
Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.
Напрями діяльності - літературознавство, педагогіка, політика, правознавство.
Найвизначніші праці - Український буквар.
Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.
Науковий напрям - дошкільна освіта.

Пов’язані статті УЕЕО

Джерела

Антонець Н. Б. Права людини – наскрізна ідея громадсько-просвітницької і творчої спадщини Софії Русової. Наук. зап. Психолого-педагогічні науки / Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2011. № 8. С. 99–102.
Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень; [заст. голов. ред.: В. І. Луговий, О. М. Топузов; відп. наук. секр. С. О. Сисоєва]. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 890-891.
Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
Антонець Н. Русова Софія Федорівна. Педагоги України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.): енциклопедичний біографічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; авт.: Л. Д. Березівська, О. В. Сухомлинська, Н. М. Коляда [та ін.]; наук. ред. Л. Д. Березівська. Вінниця: Твори, 2025. С. 324–326. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/745951 (дата звернення: 16.02.2026).
Антонець Н. Б. Умови формування особистості Софії Русової: до 165-річчя з дня народження діячки. Наук. часоп. нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2021. Вип. 1 (80). С. 10–15. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/726252.
Березівська Л. Педагогічний дискурс про реформування загальної середньої освіти в Україні (ХХ – початок ХХІ ст.): хрестоматія / НАПН України, Від-ня філософії освіти, заг. та дошк. педагогіки, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського. Вінниця: ТВОРИ, 2024. 591 с. (Із змісту: Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи. С. 54–59; Русова С. Ф. Націоналізація школи. С. 126–130).
Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.
Джус О. Софія Русова і розвиток українського позашкілля (до 20-річчя закону України «Про позашкільну освіту»). Пед. науки: теорія, історія, інноваційні технології / МОН України, Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2020. № 5–6 (99–100). С. 225–235.
Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
Джус О. В. Ціннісні імперативи творчої спадщини Софії Русової у контексті сучасних націотворчих процесів в Україні. Шлях освіти. 2011. № 2. С. 38–40.
Джус О. Шевченкіана Софії Русової: навч. посіб. / МОН України, Прикарп. нац. ун-т ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ: НАІР, 2013. 225 с.
Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
Куторжевська Л. І. Соціально-педагогічні погляди софії русової: важливість вчення для сьогодення та майбутнього. Імідж сучасного педагога. 2023. № 4 (211). С. 106–112. URL: https://isp.pano.pl.ua/article/view/284604/279478 (дата звернення: 15.02.2026).
Міхно О. П. Проблема формування національної самосвідомості в публікаціях С. Русової в журналі «Світло» (1910–1914 рр.). Шлях освіти. 2011. № 2. С. 41–44.
Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
Поперечна Л. Софія Русова в українському книжковому русі та бібліотечному будівництві першої чверті ХХ ст. Пам’ятки писемності та культури: вивчення, збереження, популяризація: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю (Одеса, 11–12 груд. 2024 р.). Одеса, 2025. С. 107–112. URL: https://odnb.odessa.ua/img/novini 2024/4820/pampisemnosti.pdf (дата звернення: 15.02.2026).
Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.
Русова Софія Федорівна (18.02.1856 - 05.02.1940): сторінка інформ.-бібліогр. ресурсу «Педагоги України та світу» / матеріал підгот. Логою Т. В.; оновл. Т. С. Павленко, Т. О. Золотаренко; наук. керівник Л. Д. Березівська. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського: офіц. вебпортал. Київ, 2025. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/rusova-s-f/ (дата звернення: 04.07.2025).
Студьонова Л. Начерки до біографії С. Ф. Русової (1856–1940). Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 142–155. URL: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/199897 (дата звернення: 15.02.2026).

Автор

Антонець Н. Б., Павленко Т. С., Золотаренко Т. О.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 16.02.2026

Модератор: Литовченко О. В.