Українська електронна енциклопедія освіти

Каразін Василь Назарович

Каразін Василь Назарович - (іноз. Karazin Vasyl) - український вчений-енциклопедист, винахідник, просвітитель, педагог, громадський діяч.

Каразін Василь Назарович
Ім’я особи	Каразін Василь Назарович (іноз. Karazin Vasyl)
Інші прізвища
Роки життя	30.01.1773 - 04.11.1842
Науковий ступінь	-
Вчене звання	-
Напрями діяльності	винахідник, політик, метеоролог, педагог, інженер
Наукова школа	освіта
Місце народження	с. Кручик, Богодухівського повіту (нині Харківська область)
Місце смерті	Миколаїв
Поховання	Некрополь Миколаєва
Alma mater	приватні пансіони Кременчука та Харкова
Magnum opus
Відзнаки	-
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/karazin-v-n/

Життєпис

Каразін Василь Назарович народився 30 січня 1773 р. в с. Кручик на Слобожанщині (тепер Харківська область).

Батько - Каразін Назар Олександрович, військовослужбовець, походив з грецького роду Караджі, мати Варвара Петрівна - з козацької родини Ковалевських.

Освіта

Освіту, оскільки був сином дворянина, за звичаєм тих часів, здобував спочатку вдома, до 10 років Василь Назарович навчався в маєтку батька.

Після смерті батька родина переїхала до Вільшани, де в будинку вітчима він часто зустрічався з Григорієм Сковородою.

За припущеннями окремих біографів, домашнім вихователем у родині Каразіних міг бути філософ Сково­рода Г. С., який мав дружні стосунки з батьками майбутнього науков­ця.

Василь Назарович здобував початкову освіту у приватних пансіонах Харкова та Кременчука.

Каразін В. Н. був зарахований до при­ватного пансіону Фільдінга Х. І. у Кременчуці, з 1783 р. навчався у харківському приватному пансіоні Шуль­ца І. П. Тоді ж був внесений до реєстрів Кірасирського полку.

Світогляд Каразіна В. Н. формувався під впливом творів Сковороди Г. С. та кращих європейських культурних традицій, що панували в приватних пансіонах Кременчука та Харкова, де він навчався до 17 років.

Василь Назарович не мав вищої освіти і взагалі не мав систематичної освіти, дуже багато займався самоосвітою, все життя присвятив цьому.

У січні 1791 р. Каразін В. Н. переїхав до Петербурга та вступив до лав Лейб-гвар­дії Семенівського полку.

У 1791-1795 рр. - на військовій службі й одночасно слухає лекції у Горному корпусі, де вивчає математику, фізику, хімію, медицини, іноземні мови.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1802 р. Каразін В. Н. обійняв посаду правителя Головної управи шкіл у Міністерстві народної освіти, створеному, на думку деяких дослідників, з його ініціативи.

У цьому ж році за дорученням уряду він розпочав роботу над проектом організаціх народної освіти в росії, в якому передбачав значне розгалуження мережі парафіальних училищ намагаючись наблизити їх до практичних цілей країни й запитів широких верств населення.

Збереглися документи, які свідчать, що 18 квітня 1802 р. уряд сформував комітет для перегляду статутів двох Петербурзьких академій і Московського університету.

Членом комітету став і Каразін В. Н. Згідно з постановою Головного управління училищ йому було доручено скласти проект загального статуту університетів. Розроблені Василем Назаровичем положення стали основою для статутів Вільненського, Московського, Дерптського, Казанського, Харківського та інших університетів.

Найбільшим досягненням Каразіна В. Н. на ниві просвітництва стало відкриття Харківського університету.

29 серпня Каразін В. Н. виголосив свої «Положення про Харківський університет», де в 46 параграфах детально описав структуру майбутнього навчального закладу, його матеріальну базу, визначив джерела фінансування, шляхи набору студентів.

Структуру і профіль університету вчений розробив самостійно й оригінально, відкинувши схоластичні традиції німецьких університетів, що панували в тогочасній Європі. Передбачалося поетапно відкрити в університеті 9 відділень. Спочатку, на думку вченого, доцільно було б відкрити відділення загальних знань і приємних мистецтв. На першому студенти мали вивчати мову, математику, географію, фізику, історію. Приємні мистецтва охоплювали малювання, музику, танці, фехтування, верхову їзду, деякі види ручних робіт.

Після трьох років роботи цих двох відділень планувалося розширити матеріальну базу та збільшити кількість викладачів, передбачалося відкритті ще 5 відділень: громадянських ( з підготовки чиновників усіх ланок державного управління), військових і лікарських знань, цивільних мистецтв (архітектура, механіка, землеробство), теології.

І лише тоді, коли будуть виховані студенти, здатні до наукової роботи, Каразін планував відкрити мистецьке відділення та відділення з підготовки фахівців вищої кваліфікації різних спеціальностей. При університеті передбачалося заснування таких середніх навчальних закладів, як «Училище сільського домоведення» та «Школа ремесла».

Таким чином, це мав бути цілий комплекс навчальних закладів з підготовки кадрів для державного апарату, вчителів, наукових працівників, спеціалістів для промисловості й сільського господарства. Студентів планувалося набирати з молоді, яка закінчила Харківське, Курське, Чернігівське, Полтавське та інші училища сусідніх губерній.

Лише 24 січня 1803 р. ціною величезних зусиль Каразіна В. Н. уряд видав указ, яким дозволяв відкрити університет. Долаючи опір харківського губернатора та урядових чиновників, Василь Назарович особисто зібрав близько 3000 примірників цінних книг, лабораторне обладнання, посібники, закупив за кордоном нову друкарню й виписав майстрів.

Проте в червні 1804 р., коли підготовчі роботи вже майже завершувалися, Каразіна В. Н. звинуватили у використанні державних коштів без дозволу начальства та позбавили права втручатися у справи університету. Переконавшись у несправедливому ставленні до себе імператора, Василь Назарович подає прохання про звільнення зі служби в Міністерстві освіти.

Уже без Каразіна В. Н. зусиллями професорів Тимківського І. Ф. та Рижського І. С., 17 січня 1805 р. було відкрито університет. уУ серпні 1811 р. Рада Харківського університету обрала його почесним членом. Нині університет носить його ім’я свого засновника.

Наукова діяльність

Хоча й відсторонений від громадської діяльності, Каразін В. Н. до самої смерті лишався відданим своїм просвітницьким принципам, продовжував висувати нові наукові ідеї, наскільки мав змогу, сприяв поширенню знань серед народу. Про його наміри яскраво свідчить організація навчання сільських дітей у с. Кручик. Заснована ним ще на початку ХІХ ст. початкова школа впродовж тривалого часу була єдиною на всю Слобожанщину.

Василь Назарович укладав підручники з читання, систематично спостерігав за ходом занять, вів з дітьми бесіди. Найкращих учнів заохочував подарунками, керував роботою школи.

Каразін В. Н. вважав, що освіта допоможе селянам стати культурними господарями, сприятиме поліпшенню їхнього життя.

Беручи до уваги надзвичайну роль освіти для розвитку народу й держави, Каразін В. Н. надавав великого значення освіти й вихованню жінки–матері – першої вчительки дитини. На його думку, дитина тільки тоді отримає добре виховання, коли грамотною і освіченою буде її мати.

На думку педагога, вміння читати й писати принесе селянам добробут і процвітання, а освіта ж дворян – розвиток і престиж держави.

Видатний український учений усе життя вірив, що могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями.

Науково-експертна діяльність

У 1811 р. Каразін В. Н. створив у Харкові Філотехнічне товариство для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості. Це було перше в Україні науково-технічне товариство.

У 1810 р. він першим у світі висловив ідею про необхідність створення широкої мережі метеорологічних станцій, а в 1823 р. першим у світі спробував синтезувати штучний алмаз. Надзвичайно актуальними стали його ідеї відносно використання електрики. Опікувався Каразін і розвитком соціально-економічної сфери, висловивши низку цінних думок, що стосувалися сфери фінансів, правової системи, охорони здоров’я тощо.

Систематично й безперервно вчений проводив науково–дослідну роботу, перетворивши с. Кручик у справжню лабораторію. Там він уперше в Україні відкрив метеорологічну станцію, вивів перший на Харківщині морозостійкій сорт абрикоса, удосконалив метод виробництва селітри, експериментально доводив можливість використання електрики верхніх шарів атмосфери.

У своєму маєтку в с. Кручик Каразін Василь організував своєрідний дослідний центр. Відкрив там школу для селян, передав землю селянам у спадкове володіння, створив сільську думу, зібрав велику бібліотеку.

Вчений влаштував хімічну лабораторію, в якій за свої кошти проводив складні досліди і зробив багато відкриттів, особливо у галузі органічної та неорганічної хімії.

Він створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у росії здійснював систематичні дослідження. У 1810 р. Каразін В. висунув ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. Її було втілено в життя після його смерті.

У 1814 р. учений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво.

Розробив проект устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата, але він не був підтриманий владою. В. Каразін удосконалив технології виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування та вживання картоплі. Він знайшов спосіб спалення дерева на вугілля, одержання з нього смоли, дьогтю, скипидару, спосіб виготовлення водонепроникного цементу.

Вчений досліджував вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин, дослідив лікувальні води Полтавщини.

Каразін В. запропонував проект парового опалення.

Каразін В. Н. був віце-президентом Вільного товариства любителів словесності, редагував журнал «Соревнователь просвещения и благотворения».

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Після виходу у відставку Василь Назарович не залишався осторонь громадського життя своєї країни. В листах до Олександра І та урядовців він закликав розпочати поступово звільняти селян з кріпосницької залежності, боротися з казнокрадством, дбати про підвищення бойової моці армії і флоту.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Він був великим лібералом і в своєму власному маєтку в с. Кручик провів численні реформи, намагаючись на власному прикладі продемонструвати рентабельність вільної селянської праці, прогресивність народовладдя, користь вільнодумства.

Основні праці

Каразін автор ряду важливих відкриттів у галузі техніки, хімії, агрономії, селекції тощо.

Василь Назарович залишив після себе ґрунтовні праці в різних галузях знань, але особливо цінними були його відкриття та винаходи в галузях харчової промисловості, метеорології та хімії.

Йому належать близько 60 наукових праць, багато друкувався в різних журналах: «Вестнике Европы», «Украинском вестнике», «Харьковских губернских ведомостях».

Додаткові відомості

Цікаві факти і висловлювання

Могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями… (Каразін В. Н.)

Довідка

Каразін Василь Назарович (іноз. ) - , .

Місце народження - , (.. - ..).

Місце навчання - .

Місце роботи - , , , , , .

Напрями діяльності - .

Найвизначніші праці - .

Основні нагороди - .

Науковий напрям - .

Автор

ААА

Оприлюднено: 00.00.2025

Останні зміни: 00.00.2025

Модератор: ААА