Ергономіка в освіті
| Ергономіка в освіті | |
|---|---|
 | |
Ергономіка в освіті – (англ.) – розділ ергономіки як науково-практичної дисципліни, що вивчає освітню діяльність, знаряддя та засоби діяльності, а також навчальне середовище в процесі їхньої взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки та комфортності учасників освітнього процесу. За рівнем складності об’єкту дослідження Е.о. відноситься до макро-ергономіки, де об’єктом є система «учасник освітнього процесу – технічні знаряддя та засоби освітньої діяльності – навчальне середовище» (СУТС), а предметом – властивості цієї системи.
Історична довідка
Передумови виникнення / Заснування / Походження
Перше використання терміна "ергономіка" належить польському вченому W. Jastrzebowsky (1857). Як дисципліна, ергономіка виникла в роки Другої світової війни, коли зросла роль впливу людини на управління військовими системами, що все більш ускладнювалися. Після війни розвиток ергономіки продовжився в напрямі вирішення завдань цивільного характеру. У 1945 р. було створено перше товариство професійних ергономістів у Великій Британії, які об’єднались у 1949 р. у першу професійну асоціацію, а в 1959 р. було засновано Міжнародну ергономічну асоціацію (МЕА) для задоволення потреб у міжнародному співробітництві, головним чином у Європі.
Еволюція формування, становлення
1. Поява Інтернету (1980-1990-ті роки):
Відкриття Інтернету для широкої аудиторії спонукало до виникнення потреби в його аналізі. Перші дослідження зосереджувалися на кількісних аспектах, таких як кількість вебсторінок та їх доступність.
2. Розвиток пошукових систем (1990-ті роки):
З появою пошукових систем, таких як Yahoo! та Google, з'явилася можливість аналізувати дані про популярність та видимість вебсайтів. Введення алгоритмів ранжування, які оцінювали якість та релевантність контенту. 3. Становлення вебометрії як наукової дисципліни (2000-ті роки):
Вебометрія почала формуватися як окрема галузь досліджень, з акцентом на методах кількісного аналізу вебресурсів. Виникнення перших наукових журналів та конференцій, присвячених вебометрії та вебаналітиці.
4. Сучасні тенденції (2010-ті роки і далі):
Використання великих даних (big data) та штучного інтелекту для аналізу вебконтенту. Розширення об'єкта дослідження, включаючи соціальні медіа та їх вплив на інформаційні потоки. Інтеграція вебометрії з інформаційними системами управління, бібліотечними та освітніми платформами.
Основні відомості
Таксономія / Класифікація
Вебометрія може бути класифікована за різними критеріями, що відображає її різнобічний характер і методологічний підхід. Класифікація вебометрії допомагає систематизувати її різноманітні напрямки дослідження. Хоча чітких і універсальних класифікацій не існує, можна виділити кілька основних підходів:
За об'єктом дослідження
- Вебсайти: аналіз індивідуальних веб-ресурсів, їх структури, контенту та популярності.
- Вебсторінки: дослідження окремих сторінок, включаючи їх метадані та SEO (Search Engine Optimization)-параметри.
- Вебмережі: вивчення зв'язків між різними веб-сайтами, зворотних посилань та їх впливу на ранжування.
За методологією
- Кількісна вебометрія: використання статистичних методів для вимірювання різних параметрів вебресурсів, таких як трафік, кількість зворотних посилань, рейтинг у пошукових системах.
- Якісна вебометрія: оцінка контенту, дизайну, доступності та користувацького досвіду вебсайтів.
- Соціальна вебометрія: дослідження соціальних медіа, їх впливу на інформаційні потоки та популярність контенту.
За метою дослідження
- Академічна вебометрія: аналіз вебресурсів освітніх установ, наукових публікацій, цитувань тощо.
- Комерційна вебометрія: дослідження вебсайтів з метою оцінки бізнес-потенціалу, маркетингових стратегій та конкурентоспроможності.
- Громадська вебометрія: аналіз впливу вебресурсів на суспільство, політику, культуру та інші аспекти життя.
За типом даних
- Статичні дані: інформація, що не змінюється з часом, наприклад, структура сайту, метадані.
- Динамічні дані: дані, що постійно оновлюються, такі як трафік, кількість відвідувачів, коментарі у соціальних мережах.
За технологіями
- Традиційна вебометрія: використання базових інструментів аналізу, таких як Google Analytics, для збору даних.
- Сучасна вебометрія: інтеграція новітніх технологій, таких як машинне навчання, штучний інтелект та великі дані.
Особливості
Методи вебометрії активно використовуються в різних прикладних контекстах, зокрема, при складанні вебометричного рейтингу наукових установ, університетів, бібліотек світу та ін. Вебометричний рейтинг університетів світу (англ. Webometrics ranking of world’s universities) – один з рейтингів закладів вищої освіти за ступенем представлення їхньої діяльності в Інтернет-просторі. Рейтинг існує з 2004 р., публікується двічі на рік (у липні та січні). Його складає Лабораторія кіберметрики (Cybermetrics Lab) Національної дослідницької ради Іспанії (Spanish National Research Council, CSIC), яка діє при Міністерстві науки та інновацій Іспанії. Екперти Cybermetrics Lab аналізують понад 20 тис. закладів вищої освіти і визначають їхнє місце застосовуючи власну методологію вебометрії. Для складання рейтингу використовуються 4 показники: Size (S) – кількість сторінок сайту, що індексуються пошуковими системами Google, Yahoo, LiveSearch і Exalead, Visibility (V) – кількість унікальних зовнішніх посилань на сторінки сайту університету через пошукові системи YahooSearch, LiveSearch і Exalead, RichFiles (R) – кількість розміщених на сайті файлів з науковими даними, Scholar (Sc) – кількість сторінок і посилань на сайт університету чи наукової установи, отриманих з використанням бази Google Scholar.
Вебометричний індекс нині активно застосовують для оцінювання наукової і освітньої діяльності організацій та установ, що провадять науково-освітню діяльність. Адже це важливий показник діяльності наукових установ і освітніх закладів. За допомогою цього рейтингу можливо додатково мотивувати дослідників у всьому світі публікувати результати своєї наукової діяльності у відкритому доступі, що робить їх доступними для широкої громадськості.
Додаткові відомості
Фотогалерея
Відеоматеріали
Цікаві факти і висловлювання
"Те, що можна виміряти, можна покращити." Пітер Друкер
Довідка
Вебометрія (англ. - Webometrics (Ranking Web of World Research Centers)) - 1) дослідження кількісних аспектів побудови та використання інформаційних ресурсів, структур та технологій за допомогою веб-орієнтованих бібліометричних та інфометричних підходів; 2) дослідження мережного контенту, насамперед кількісними методами, з метою соціологічних досліджень, за допомогою методів, які не є визначеними для однієї галузі дослідження; 3) підгалузь кіберметрії – науковий напрям, рамки якого позначені аналізом рейтингів сайтів і зв’язків між ними, моніторингом інформаційних ресурсів і сервісів Інтернету. Також, це кількісні аспекти конструювання і використання інформаційних ресурсів, структур і технологій стосовно до Всесвітньої мережі Інтернет, що ґрунтуються на відомих у наукознавстві наукометричних і бібліометричних методах..
Джерела
- Асєєв Г. Наукометрія, інформетрія, бібліометрія: визначення і розмежування. Бібліотечний вісник. 2016. № 2. С. 3-10.
- Інформаційно-аналітична підтримка педагогічних досліджень на основі електронних систем відкритого доступу: посібник / С. М. Іванова та ін.; за наук. ред. проф. О. М. Спіріна. К.: ФОП Ямчинський О.В., 2019. 157 с.
- Тютюнник A. В., Грицеляк Б. I. Основні критерії і показники вебометричного рейтингу університетів світу. Інформаційні технології і засоби навчання. 2013. Вип. 38(6). С. 234-244. https://doi.org/10.33407/itlt.v38i6.902
- Almind, T. C., Ingwersen, P. Informetric analyses on the world wide web: Methodological approaches to ‘webometrics’. Journal of Documentation 1997. 53(4), Р. 404–426. https://doi.org/10.1108/EUM000000000725.
- Search engines and alternative data sources in webometric research: An exploratory study. / Jalal, S. K., 2015. DESIDOC Journal of Library & Information Technology, 35(6). Р. 427–435. https://doi.org/10.14429/djlit.35.6.8883
Автор
Оприлюднено: 17.12.2024
Останні зміни: 18.12.2024
Модератор: Литовченко О. В.
