Макаренко Антон Семенович
Макаренко Антон Семенович - (іноз. Makarenko Anton) - педагог, письменник, один із засновників системи колективного дитячо-підліткового виховання, керівник дитячих виховних колоній.
| Макаренко Антон Семенович | |
|---|---|
| Ім’я особи | Макаренко Антон Семенович
(іноз. Makarenko Anton) |
| Інші прізвища | |
| Роки життя | 13.03.1888 - 01.04.1939 |
| Науковий ступінь | |
| Вчене звання | |
| Напрями діяльності | педагог, письменник |
| Наукова школа | освіта |
| Місце народження | Білопілля Сумського повіту Харківської губернії |
| Місце смерті | Голіцино |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Alma mater | Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка |
| Magnum opus | Педагогічна поема |
| Відзнаки | |
| Вебсайт | https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/makarenko-a-s/ |
Життєпис
Макаренко Антон Семенович народився 13 березня 1888 р. в м. Білопілля Сумського повіту Харківської губернії в сім’ї робітника-маляра вагонних залізничних майстерень.
Освіта
У 1895 р. вступив до Білопільського двокласного залізничного училища з п’ятирічним терміном навчання.
У січні 1901 р. сім'я Макаренка переїздить у Крюків. Макаренко А. С. став учнем Кременчуцького чотирикласного міського училища.
При Кременчуцькому міському училищі Макаренко А. С. отримав і першу педагогічну освіту. Закінчивши училище 4 червня 1904 р. з відмінним атестатом, він того ж року вступив до однорічних педагогічних курсів, які готували вчителів для початкових шкіл.
За рік, витримавши випускні іспити на оцінку «вельми добре», 11 серпня 1905 р. Макаренко А. С. отримав звання «учителя початкових училищ із правом викладання у сільських 2-класних училищах Міністерства народної освіти і навчання церковним співам».
У 1914 р., після трирічної роботи в Долинському залізничному училищі, Макаренко вступив до щойно відкритого Полтавського вчительського інституту.
Влітку 1917 р. закінчив інститут із золотою медаллю (медаль отримав за дипломну роботу на тему «Криза сучасної педагогіки») і відмінною характеристикою. Зокрема у ній зазначалося: «Макаренко А. – видатний вихованець за своїми здібностями, знаннями, розвитком і працьовитістю, особливий інтерес виявив до педагогічних і гуманітарних наук, з яких багато читав і представляв чудові твори…».
Діяльність
Педагогічна діяльність
Педагогічний шлях розпочав у Крюківському двокласному залізничному училищі вчителем російської мови, малювання і креслення.
З 24 вересня 1911 р. призначений на посаду вчителя однокласного залізничного училища на станції Долинська Харківсько-Миколаївської залізниці. Крім суто вчительської роботи виконував обов’язки наглядача в гуртожитку для учнів.
Через революцію і початок громадянської війни Макаренко А. С. повернувся до рідного Крюкова на посаду інспектора (сучасною мовою директора) Крюківського двокласного залізничного училища, де колись починав педагогічний шлях.
Очолював заклад до осені 1919 р.
У серпні 1919 р. в Полтаві стає завідувачем 7-річної трудової школи № 10.
7 вересня 1919 р. Полтавська міська управа запрошує його на посаду завідувача міського нижчого початкового училища імені князя Куракіна.
У 1920 р. за дорученням Полтавського губернського відділу народної освіти України створив трудову колонію для неповнолітніх, схильних до правопорушень, і безпритульних дітей у с. Ковалівка під Полтавою. У 1921 р. колонії було присвоєно ім’я М. Горького, а в 1926 р. перевели до містечка Куряж під Харковом.
З 1927 р. педагог поєднував роботу в колонії з організацією дитячої трудової комуни імені Ф. Е. Дзержинського у передмісті Харкова. У 1928–1935 рр. – її завідувач.
У 1935–1937 рр. – Макаренко А. С. заступник начальника відділу трудколоній Народного Комісаріату внутрішніх справ УРСР у Києві.
У 1936 р. за сумісництвом керував колонією для неповнолітніх у м. Бровари під Києвом.
Із 1937 р. жив у Москві, провадив літературну і громадсько-педагогічну діяльність.
Наукова діяльність
У своїй педагогічній роботі Макаренко А. С. виходив з такого положення: «Відповідальність перед дітьми — це відповідальність перед історією; сьогоднішні діти — це завтрашня історія, завтрашнє майбутнє людства, нашої великої справи».
У своїй педагогічній системі Макаренко А. С. насамперед виділив основні ознаки колективу:
- спільна мета, спільна праця, спільна організація цієї праці;
- органічний зв'язок з іншими колективами;
- наявність органів координування і управління, відносини відповідальної залежності;
- колектив повинен стояти на принциповій позиції світової єдності трудящого людства.
Макаренко А. С. розглядав колектив як динамічне об'єднання, яке у своєму розвитку проходить ряд стадій:
- І стадія — вимагає педагог, він же вивчає вихованців, організовує різноманітну колективну діяльність;
- ІІ стадія — вимагає педагог і актив. Робота з активом. Різноманітні форми колективної діяльності, розвиток активності;
- ІІІ стадія — колектив висуває до окремої особистості.
Макаренко Антон розробив теорію дитячого колективу, розкрив основні його ознаки, визначив стадії його розвитку, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу.
Згідно з вченням Макаренка, характерними ознаками стилю життя і діяльності дитячого колективу є: мажор, почуття власної гідності, здатність до орієнтування, почуття захищеності, здатність до гальмування, звичка поступатися товаришеві, єдність колективу.
Видатний педагог приділяв увагу розумовому вихованню дітей і підлітків, а також удосконаленню педагогічного процесу в школі, поліпшенню навчально-виховної роботи.
Педагогічна система Антона Макаренка — це складна сукупність ідей і практичних рішень, основними з яких є:
- суть виховання як суспільного явища;
- єдність виховання і життя;
- мета виховання як розгорнута програма формування людської особистості;
- колектив як метод виховання;
- взаємовідносини колективу і особистості;
- самоуправління у колективі;
- виховання свідомої дисципліни;
- зв'язок навчання із продуктивною працею;
- праця як постійний компонент системи виховання;
- залучення вихованців у різноманітні життєві сфери, виховання господаря життя;
- традиції й їх виховна роль;
- педагогічний колектив і його центр;
- всебічний розвиток особистості;
- роль сім'ї у вихованні дітей.
Основними характеристиками макаренківської педагогіки є діалектичне розрізнення методики навчання і методики виховання, єдність вивчення дитини та її виховання, єдність виховання дітей і організація їхнього життя, поєднання вивчення основ наук з продуктивною працею учнів, науково організована система всіх впливів, посилення уваги до дитячого колективу. Психологія має бути не основою педагогіки, а продовженням її у процесі реалізації педагогічних закономірностей та ін.
Мету виховання Макаренко А. розумів як програму особистості, програму людського характеру («Методи виховання»). На його думку, у виховному процесі має бути загальна програма виховання й індивідуальна коректива до неї залежно від особистості конкретного учня.
Розвиток індивідуальності Макаренко А. С. пов'язував не тільки зі здібностями людини, але і з темпераментом, і з рисами характеру. Із цього приводу Макаренко А. С. зауважував, що мета індивідуального виховання полягає у визначенні перспектив розвитку здібностей людини, формуванні її характеру.
Навчально виховний процес має на меті формування високої дисципліни і виконавчої чіткості у вихованців. Значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.
У численних статтях і виступах Макаренко А. С. розповідав про шляхи реалізації своїх педагогічних ідей в умовах масової школи. Найважливішим результатом його новаторської педагогічної діяльності стало створення наукової методики виховної роботи з дитячим колективом на основі діяльнісного підходу, у якій поєднувалося навчання з продуктивною працею, моральним, фізичним й естетичним вихованням, забезпечувалася увага до формування і окремої особистості, і всього колективу.
Він був новатором інтенсивної педагогіки, за технологією якої вихованці водночас були і вихователями, чому сприяла послідовна реалізація принципу демократичного самоврядування у колективі.
До перевиховання асоціальної молоді підходив з гуманістичним прагненням знайти в кожному позитивні якості і розкрити творчий потенціал, реалізував виховний принцип «проєктувати найкраще в людині».
Виявив педагогічну роль таких суспільних чинників як середовище, колектив, сім’я у формуванні особистості, встановив співвідношення мети й засобів виховання, зовнішніх і внутрішніх стимулів організації життя колективу й особи, окреслив основи етичної концепції, яку базував на ідеї суспільної відповідальності.
Встановлюючи шляхи і методи виховання людини в колективі й «через» колектив, обґрунтував виховне значення таких педагогічних новацій як діяльність зведених загонів, «командирська педагогіка», принцип «перспективних ліній» у розвитку колективу, принцип «паралельної дії». Зміст свого педагогічного досвіду визначив принципом «якомога більше вимогливості до людини і якомога більше поваги до неї».
Працюючи у виховних закладах, Макаренко А. С. здійснив масову ресоціалізацію дітей-правопорушників (понад 3000 осіб).
Педагогічна творчість Макаренка стала складником реформаторських пошуків міжнародної педагогіки першої третини ХХ ст., а Макаренка А. С. визнано одним із класиків виховання світового рівня.
Науково-педагогічна спадщина Макаренка А. С. збагатила педагогічну науку, а саме: педагогічну логіку; теорію про шкільний колектив та органи його самоуправління, внутрішньоколективні стосунки, перспективи колективу та особистості, про педагогіку прямої й колективної дії, індивідуальний підхід до вихованців, про структуру, традиції колективу, взаємини в ньому, трудове виховання, виховання у грі, організацію позанавчальної і позашкільної діяльності, про фізичну культуру, етику, естетичне виховання, про дисципліну, режим, заохочення й покарання вихованців у школі тощо.
Науково-експертна діяльність
З 1934 р. Макаренко А. С. — член Спілки письменників УРСР.
Міжнародне співробітництво
Політична, громадська та волонтерська діяльність
У березні 1920 р. від Спілки вчителів Макаренка А. С. обрано до складу Полтавської ради солдатських і робітничих депутатів, членом якої він пробув до квітня 1921 р., працюючи в секції освіти.
Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю
Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)
Основні праці
Літературно-педагогічна спадщина Макаренка А. С. налічує понад 150 творів (романи, повісті, сценарії, науково-педагогічні статті). Найвідоміші – «Педагогічна поема» (1933, 1935), «Книга для батьків» (1937), «Прапори на баштах» (1938), «Марш 30 року» (1932) та ін.
Досягнення
Визнання
Нагороди
Родинні зв’язки
Дружина (з 1935 р.) Салько (Макаренко) Галина Стахівна (1892-1962) - інспектор Наркомосвіти.
Салько (Макаренко) Г. С. народилася 3 вересня 1892р. в Кам'янець-Подільському, в родині вчителя - Стаха Рогаль-Левицького і була за походженням дворянського роду.
Закінчила в рідному місті жіночу гімназію і вступила до Київського комерційного інституту на історичне відділення.
Активну участь приймала в організації та становленні радянської влади в Україні, в 1918 р.- вона секретар Революційного комітету робітничих, селянських і червоноармійських депутатів в м Рославе.
З 1919р. - секретар політвідділу в штабі 2-ї Червоної Армії, з 1924р. працює в Наркоматі освіти, в столиці УССР-місті Харкові, інспектором, потім завідувачем відділом охорони дітей, з 1927 по 1929 рр.- голова Харківської окружної комісії у справах неповнолітніх.
У 1930 р. стала директором Харківського дошкільного педагогічного технікуму.
Після смерті Макаренка А. С., вона займалася збереженням його педагогічного та літературної спадщини і поширенням ідей педагога в широкі маси.
Салько Г. С. була членом «Комісії з увічнення пам'яті Макаренка А. С. після його смерті» і завідувала «лабораторією по вивченню педагогічної спадщини Макаренка А. С.» при Інституті теорії та історії педагогіки АПН РРФСР, що існувала в 1943-1951 рр. Була консультантом фільму «Педагогічна поема».
Додаткові відомості
Фотогалерея
Відеоматеріали
Цікаві факти і висловлювання
Довідка
Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, доктор наук.
Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).
Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.
Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.
Напрями діяльності - освіта.
Найвизначніші праці - "Український буквар".
Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.
Науковий напрям - дошкільна освіта.
Пов’язані статті УЕЕО
нагрудний знак «Софія Русова», Грінченко Б. Д., "Кобзар"
Джерела
- Антонова О. Є. Педагогіка довжиною з життя. Інноваційність ідей А. С. Макаренка в педагогіці ХХІ століття: монографія / за ред. О. А. Дубасенюк; Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка. Житомир, 2013. Розд. 1, параграф 1.2. С. 40–48. URL: http://eprints.zu.edu.ua/12464/1/1.pdf
- Дічек Н. П. Макаренко Антон Семенович. Енциклопедія освіти / НАПН України; голов. ред. В. Г. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ, 2021. С. 526–527.
- Ткаченко А. В. Поезія та проза педагогічної дороги Антона Макаренка. Інституційний репозитарій Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Полтава, 2019. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/4831 (дата звернення: 05.04.2023).
Автор
Оприлюднено: 20.06.2024
Останні зміни: 04.07.2024
Модератор: Lytovchenko
