| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
{{Персоналія | {{Персоналія | ||
|Дефініція=(18 лютого 1856, с. Олешня Городнянського повіту Чернігівської губернії, нині – Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. – 05 лютого 1940, Прага) – видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху. | |Дефініція=(до шлюбу Ліндфорс; 18 лютого 1856, с. Олешня Городнянського повіту Чернігівської губернії, нині – Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. – 05 лютого 1940, Прага) – видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху. | ||
|Прізвище=Русова | |Прізвище=Русова | ||
|Ім’я=Софія | |Ім’я=Софія | ||
Версія за 14:44, 14 червня 2024
Русова Софія Федорівна
Русова Софія Федорівна - (іноз. Rusova Sofia) - (до шлюбу Ліндфорс; 18 лютого 1856, с. Олешня Городнянського повіту Чернігівської губернії, нині – Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. – 05 лютого 1940, Прага) – видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ–початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху..
| Русова Софія Федорівна | |
|---|---|
| Ім’я особи | Русова Софія Федорівна
(іноз. Rusova Sofia) |
| Інші прізвища | |
| Роки життя | 18.02.1856 - 05.02.1940 |
| Науковий ступінь | |
| Вчене звання | |
| Напрями діяльності | |
| Наукова школа | |
| Місце народження | Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Місце смерті | Прага, Протекторат Богемії та Моравії |
| Поховання | Ольшанський цвинтар |
| Alma mater | |
| Magnum opus | |
| Відзнаки | |
| Вебсайт | https://www.abcd.kyiv.ua |
Життєпис
Народилася 18 лютого 1856 р. у родинному маєтку в Олешні Чернігівської губернії в родині генерала Федора Федоровича Ліндфорса та Анни Олександрівни Жерве. Мати походила з аристократичного французького роду, а батько мав шведських предків, але був палким російським патріотом.
Освіта
У 1865–1870 рр. навчалася в київській Фундуклеївській гімназії. Вчилася вона добре, переходила з класу в клас з нагородами й закінчила цей навчальний заклад із золотою медаллю.
Діяльність
Наукова та освітня діяльність
У 1871 р. разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. Протягом 1874–1876 років була учасницею українського земляцтва у Санкт-Петербурзі. Згодом на хуторі поблизу Борзни працювала повитухою й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 року вчителювала в Олешні.
У 1879–1883 разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури. З 1909 р. жила у Києві, викладала в Комерційному інституті, комерційній школі 1 Учительського товариства, та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві.
1917 – член Української Центральної Ради, голова Всеукраїнської учительської спілки. У міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, влаштовуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).
Викладачка французької мови в Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.
У жовтні 1919 року в Кам'янці-Подільському засновано громадсько-політичну організацію – «Союз українок», Русова очолила його культурний сектор.
1920 р. – лекторка педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету і голова Української національної жіночої ради (до 1938 року).
Від 1922 року на еміграції, з 1923 року в Празі, професорка педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова.
Основні педагогічні ідеї
Громадська діяльність
Фільми про С. Ф. Русову
Основні праці
Софія Русова – співробітниця численних наукових і популярних журналів – українських і російських, авторка праць в основному з педагогічних питань (зокрема дошкільного виховання), але також з літератури і мистецтва. Авторка праць про творчість Т. Шевченка, Г. Сковороди, Р. Тагора.
У своїх працях висвітлювала питання дошкільного виховання, історії педагогіки, хроніку педагогічного життя в Україні та за кордоном, боронила право українського народу на навчання рідною мовою.
Найважливіші праці:
Український буквар (1906), Початкова географія (1911), Методика початкової географії (1918), Дошкільне виховання (1918), Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл (1918), Методика колективного читання (1918), Єдина діяльна (трудова) школа (1923), Теорія і практика дошкільного виховання (1924), Дидактика (1925, 1930), Сучасні течії в новій педагогіці (1932), Роль жінки в дошкільному вихованні (1934), Дещо про дефективних дітей (1935), Мої спомини (1937), Моральні завдання сучасної школи (1938), підручники з географії і французької мови та ін.
Нагороди
Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
Дослідника нагороджено численними відзнаками, зокрема:
| 1958 | Заслужений вчитель УРСР |
Родинні зв’язки
Чоловік Русов Олександр Олександрович (). Подружжя виховало двох синів: Михайла () та Юрія ().
Довідка
Петренко Петро Петрович (англ. - Petrenko Petro) - український учений та педагог у галузі інформатизації освіти, професор, дійсний член НАПН України, доктор технічних наук.
Місце народження - Київ, Україна (25.11.1955 - 03.06.2022).
Місце навчання - Київський державний університет.
Місце роботи Інститут програмних систем, Україна.
Напрями діяльності - педагогіка.
Найвизначніші праці - "Основи досліджень методів аналізу".
Основні нагороди - відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення», медаль «В пам'ять 1500-річчя м. Києва», звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки».
Науковий напрям - Системний аналіз.
Джерела
- Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
Автор
Оприлюднено: 10.05.2023
Останні зміни: 01.03.2023
Модератор: Redactor
