Українська електронна енциклопедія освіти

Версія за 00:50, 21 листопада 2025

Максимович Михайло Олександрович

Максимович Михайло Олександрович - (іноз. ) - видатний український науковець, енциклопедист, ботанік, зоолог, натураліст, історик, археолог, етнограф, поет, фольклорист, філолог, архівознавець, природознавець.

Максимович Михайло Олександрович

Ім’я особи	Максимович Михайло Олександрович (іноз. )
Інші прізвища
Роки життя	03.09.1804 - 10.11.1973
Науковий ступінь	доктор наук
Вчене звання	ординарний професор
Напрями діяльності
Наукова школа
Місце народження	с. Тимківщина, Полтавська губернія
Місце смерті	х. Михайлова Гора, Полтавська губернія
Поховання	х. Михайлова Гора, поблизу с. Прохорівки
Alma mater	Московський університет
Magnum opus
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/maksimovich-m-o/

Життєпис

Михайло Максимович народився 3 вересня 1804 р. на хуторі Тимківшина (тепер с. Богуславець) Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської обл.) в сім’ї маломаєтних дворян.

Батько Максимович Олександр Іванович (1782—1851) і мати Тимківська Гликерія Федорівна (1788—1834) – вихідці із старшинських козацьких родів, нобілітованих у дворянство.

Батько походив із військовослужбовців, був сільським суддею, переймався архітектурою. Мати мала п’ятьох братів і двох сестер. Усі брати закінчили Московський університет; двоє з них – Ілля та Роман – були професорами.

Освіта

Початкову освіту Михайло здобув у церковнопарафіяльній школі Благовіщенського жіночого монастиря в Золотоноші (до 1811). Тут він вивчив грамоту, часословець і псалтир. Згодом навчався у свого дядька, доктора права, професора Харківського університету Тимківського Іллі Федоровича в маєтку Туранівцях «началам разных наук и по-латыни». Саме дядько й «заронив у душу хлопчика перші зерна любові до філософії та взагалі до науки».

Наприкінці 1812 р. Михайла віддали до Новгород-Сіверської гімназії, засновником якої був Тимківський І. Ф., а директором – його тесть, статський радник Халанський І. І. Тут він серйозно захопився природничими науками, зокрема ботанікою, ознайомився з творчістю Ломоносова М. В., Жуковського В. А.

У 1819 р. Максимович М. О. закінчив гімназійний курс, виголосивши на публічному екзамені промову про історію освіти.

Цього ж року він переїхав до москви до свого дядька Тимківського Р. Ф., професора грецької та римської словесності Московського університету.

Вищу освіту племінникові допомогли здобути Роман Федорович та інший дядько – Єгор Федорович, чиновник міністерства закордонних справ.

У 1819 р. Михайла зараховують «казеннокоштним» студентом словесного (філологічного) відділення Московського університету, а через два роки він переходить на природничо-математичний факультет.

У 1823 р. закінчив Московський університет (словесний і природничий відділи філософського факультету, згодом ще й медичний).

Залишився при університеті для науково-академічної праці, викладав ботаніку.

У 1827 р. Максимович М. О. склав магістерський іспит, успішно захистив дисертацію на тему «О системах растительного царства» і здобув науковий ступінь магістра (кандидата) природознавства.

У 1833 р. одержав науковий ступінь доктора й був іменований ординарним професором на кафедрі ботаніки Московського університету.

Діяльність

Педагогічна діяльність

Просвітитель прагнув втілити в життя свій план удосконалення освіти в країні. Суть цього задуму полягала в розширенні можливості щодо отримання освіти всіма без винятку верствами населення. Обов’язковою умовою була відміна тілесних покарань. Важливим пунктом – усіляке сприяння розвиткові української науки, в тому числі історії, мовознавства, а також етнографії, фольклористики та ін. Максимович мав намір укласти український словник, видати нове зібрання українських пісень, підготувати українську енциклопедію.

Науково-експертна діяльність

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Протягом 11 років (1823–1834) Михайло Олександрович опублікував понад 100 власних праць.

Серед них: «О системе растительного царства» (1823), підручник для студентів «Главные основания зоологии или науки о животных» (1824), «Основания ботаники. Органология растений» (1828), «Систематика растений. Основания ботаники» (1831).

Його «Ботаника» вважалась найкращою на той час, була настільною книжкою всіх природознавців росії, а в Московському університеті – основним навчальним посібником.

Праці вченого поширювались у Варшаві, Берліні та інших містах Європи. Слід згадати його літературно-лінгвістичні дослідження цього періоду: «Мнение о малороссийском языке и правописании оного» (1829), три книги альманахів «Денница» (1830–1834); одну з перших природничих книжок для народу «Книгу Наума о великом божьем мире» (1833), яка витримала 12 видань; «Размышление о природе» (1833).

Характерною особливістю праць М. О. Максимовича було те, що в них виявився його талант і філософа й мислителя; адже розробка проблем природознавства потребувала їх осмислення, що неминуче спонукало до філософії.

Досягнення

Визнання

Нагороди

Родинні зв’язки

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Цікаві факти і висловлювання

Довідка

Максимович Михайло Олександрович (іноз. ) - в, .
Місце народження - , Україна (..1804 - 10.11.).
Місце навчання - .
Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.
Напрями діяльності - .
Найвизначніші праці - .
Основні нагороди - .
Науковий напрям - .

Пов’язані статті УЕЕО

Джерела

Автор

Антонець Н. Б.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 04.07.2025

Модератор: Литовченко О. В.

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 |Інші прізвища=
 |Портрет=Максимович головне фото.jpeg
-|Вчене звання=
+|Вчене звання=ординарний професор
-|Науковий ступінь=
+|Науковий ступінь=доктор наук
 |День народження=03
 |Місяць народження=09
@@ Рядок 20: / Рядок 20: @@
 |Поховання=х. Михайлова Гора, поблизу с. Прохорівки
 |Стать=ч
-|Alma mater=
+|Alma mater=Московський університет
 |Magnum opus=
 |Місце діяльності=
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 ===Життєпис===
+Михайло Максимович народився 3 вересня 1804 р. на хуторі Тимківшина (тепер с. Богуславець) Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської обл.) в сім’ї маломаєтних дворян.
+Батько Максимович Олександр Іванович (1782—1851) і мати Тимківська Гликерія Федорівна (1788—1834) – вихідці із старшинських козацьких родів, нобілітованих у дворянство.
+Батько походив із військовослужбовців, був сільським суддею, переймався архітектурою. Мати мала п’ятьох братів і двох сестер. Усі брати закінчили Московський університет; двоє з них – Ілля та Роман – були професорами.
 ===Освіта===
+Початкову освіту Михайло здобув у церковнопарафіяльній школі Благовіщенського жіночого монастиря в Золотоноші (до 1811). Тут він вивчив грамоту, часословець і псалтир. Згодом навчався у свого дядька, доктора права, професора Харківського університету Тимківського Іллі Федоровича в маєтку Туранівцях «началам разных наук и по-латыни». Саме дядько й «заронив у душу хлопчика перші зерна любові до філософії та взагалі до науки».
+Наприкінці 1812 р. Михайла віддали до Новгород-Сіверської гімназії, засновником якої був Тимківський І. Ф., а директором – його тесть, статський радник Халанський І. І. Тут він серйозно захопився природничими науками, зокрема ботанікою, ознайомився з творчістю Ломоносова М. В., Жуковського В. А.
+У 1819 р. Максимович М. О. закінчив гімназійний курс, виголосивши на публічному екзамені промову про історію освіти.
+Цього ж року він переїхав до москви до свого дядька Тимківського Р. Ф., професора грецької та римської словесності Московського університету.
+Вищу освіту племінникові допомогли здобути Роман Федорович та інший дядько – Єгор Федорович, чиновник міністерства закордонних справ.
+У 1819 р. Михайла зараховують «казеннокоштним» студентом словесного (філологічного) відділення Московського університету, а через два роки він переходить на природничо-математичний факультет.
+У 1823 р. закінчив Московський університет (словесний і природничий відділи філософського факультету, згодом ще й медичний).
+Залишився при університеті для науково-академічної праці, викладав ботаніку.
+У 1827 р. Максимович М. О. склав магістерський іспит, успішно захистив дисертацію на тему «О системах растительного царства» і здобув науковий ступінь магістра (кандидата) природознавства.
+У 1833 р. одержав науковий ступінь доктора й був іменований ординарним професором на кафедрі ботаніки Московського університету.
 ===Діяльність===
 ====Педагогічна діяльність====
+Просвітитель прагнув втілити в життя свій план удосконалення освіти в країні. Суть цього задуму полягала в розширенні можливості щодо отримання освіти всіма без винятку верствами населення. Обов’язковою умовою була відміна тілесних покарань. Важливим пунктом – усіляке сприяння розвиткові української науки, в тому числі історії, мовознавства, а також етнографії, фольклористики та ін. Максимович мав намір укласти український словник, видати нове зібрання українських пісень, підготувати українську енциклопедію.
 ====Науково-експертна діяльність====
@@ Рядок 49: / Рядок 73: @@
 ====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
 ===Основні праці===
+Протягом 11 років (1823–1834) Михайло Олександрович опублікував понад 100 власних праць.
+Серед них: «О системе растительного царства» (1823), підручник для студентів «Главные основания зоологии или науки о животных» (1824), «Основания ботаники. Органология растений» (1828), «Систематика растений. Основания ботаники» (1831).
+Його «Ботаника» вважалась найкращою на той час, була настільною книжкою всіх природознавців росії, а в Московському університеті – основним навчальним посібником.
+Праці вченого поширювались у Варшаві, Берліні та інших містах Європи. Слід згадати його літературно-лінгвістичні дослідження цього періоду: «Мнение о малороссийском языке и правописании оного» (1829), три книги альманахів «Денница» (1830–1834); одну з перших природничих книжок для народу «Книгу Наума о великом божьем мире» (1833), яка витримала 12 видань; «Размышление о природе» (1833).
+Характерною особливістю праць М. О. Максимовича було те, що в них виявився його талант і філософа й мислителя; адже розробка проблем природознавства потребувала їх осмислення, що неминуче спонукало до філософії.