Українська електронна енциклопедія освіти

Поточна версія на 00:54, 10 липня 2025

Гербарт (Хербарт) Йоганн Фрідріх

Гербарт (Хербарт) Йоганн Фрідріх - (іноз. Herbart Yohann Fridrikh) - німецький філософ, психолог і педагог.

Гербарт (Хербарт) Йоганн Фрідріх

Ім’я особи	Гербарт (Хербарт) Йоганн Фрідріх (іноз. Herbart Yohann Fridrikh)
Інші прізвища
Роки життя	04.05.1776 - 11.08.1841
Науковий ступінь	доктор філософії та психології
Вчене звання	професор
Напрями діяльності	філософ, психолог, педагог
Наукова школа	психологія, освіта
Місце народження	Ольденбурґ, Німеччина
Місце смерті	Ґетінґен, Німеччина
Поховання	Ґетінґен, Німеччина
Alma mater	Єнський університет
Magnum opus	Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/herbart-johann-friedrich/

Життєпис

Гербарт Йоганн Фрідріх народився 4 травня 1776 р. в місті Ольденбурзі на півночі Німеччини в родині радника юстиції.

Батько був людиною посередніх здібностей, а мати, навпаки, відрізнялась жвавим розумом і силою волі.

Батько - Гербарт Томас Герхард, Мати - Гербарт Лузія Маргарита.

Освіта

До 12 років Гербарт Й. Ф. за станом здоров’я отримував домашню освіту.

Завдяки викладачеві – пастору Юльтцену, який пояснював різні питання метафізики, моралі та психології, у Гербарта Й. Ф. рано з’явився нахил до філософських роздумів. Водночас пастор привчав свого вихованця до чіткості та виразності мислення. Саме ці якості стали характерними особливостями психічного складу Гербарта впродовж усього життя. Крім цього, він займався музикою: скрипка, віолончель, арфа, фортепіано.

З 1788-1794 рр. - навчання у гімназії в Ольденбурзі.

Під час навчання у латинський школі юний Гербарт захоплювався вивченням стародавніх та сучасних філософських текстів, особливо старанно вивчав філософію Вольфа Х., яка тоді мала широке визнання.

З 1794-1797 р. - навчання в Йєнському університеті, де мав вивчати правознавство. Однак умови, в які він потрапив, спрямували його інтереси зовсім в інший бік. Під впливом знайомства з Фіхте Й. Г., він почав вивчати філософію і літературу.

Діяльність

Педагогічна діяльність

З 1797-1800 рр. - Гербарт працює домашнім учителем у сім’ї знатного швейцарця фон Штейгера.

Ця подія дуже вплинула на усю подальшу діяльність ученого. Саме тут, на практиці, почала утворюватися його педагогічна система. В Швейцарії він познайомився з досвідом Песталоцці Й. Г., з його «психологізацією навчання», почав посилено вивчати його праці, а згодом широко пропагувати ідеї Песталоцці в Німеччині.

Робота вчителя та одночасно вихователя, яка тривала 2 роки, допомогла йому перевірити і зміцнити упевненість щодо правомірності власної філософської та педагогічної системи. Вихованцями Гербарта були три сини губернатора Штейгера. Він викладав географію, історію, фізику, математику, німецьку стилістику і мови, а також музику. Ретельно вивчивши здібності та індивідуальні особливості своїх вихованців, Гербарт упорядкував план навчання таким чином, щоб воно повністю сприяло моральному вихованню. До усіх навчальних предметів учений підходив з точки зору їх виховного значення: математика була «особливо важливою школою доброчесності», хімія та фізика готували до логічних міркувань, а факти та події історії органічно пов’язані з моральним вихованням. Умови в домі Штейгера були сприятливими для проведення виховної роботи. Губернатор фон Штейгер погодився з планом Гербарта та надав йому повну свободу дій. Проте вчений мав кожні два місяці надавати йому звіт про виконану працю.

Працював на посаді професора в Геттінгенському та Кенінгсбергзькому університетах, де читав лекції з філософії, психології та педагогіки.

З 1802 р. починає академічну кар’єру в Геттінгенському університеті читанням курсу педагогіки. Потім він читав етику і вступ до психології.

У 1809 р. Гербарт очолив кафедру філософії і педагогіки в Кенігсберзькому університеті, яку раніше займав Кант І.

У 1833 р. вчений знову переїхав до Геттінгена та очолив кафедру філософії.

Наукова діяльність

Гербарт Й. Ф. - один із засновників емпіричної психології, прихильник асоціативної психології, основоположник сучасної наукової педагогіки.

Вважав, що психічне життя людини складається з «реалів» (незмінні сутності), основою яких є уява. Процес психічної діяльності зводив до механічних комбінованих видозмін уяви. Прагнув побудувати психологію як систематичну науку, що ґрунтується на метафізиці, досвіді й математиці; намагався теоретично обґрунтувати педагогіку, вважаючи, що філософія вказує мету виховання, а психологія - шляхи до цієї мети. Поділяв ідеї асоціативної психології.

Гербарт виступав за наукову самостійність педагогіки. Він критикував тих, хто будував педагогіку лише з досвіду, а також і тих, хто виводив її з філософських систем. Вважаючи, що для успішної педагогічної роботи необхідно попередньо оволодіти педагогічною теорією, Гербарт розробив систему педагогічної науки на основі психології і етики.

У справі виховання Гербарт Й. Ф. ставить перед школою цілі: можливі — підготовка майбутніх дорослих людей у галузі певної спеціальності, і необхідні — підготовка їх до роботи в будь-якій галузі діяльності. У цілому треба прагнути до виховання «доброчесної» людини.

Загальна мета виховання, за Гербартом, повинна полягати у досягненні гармонії волі з етичними ідеями і в розвитку багатостороннього інтересу.

Процес виховання він ділить на три складові: керування дітьми, виховуюче навчання і моральне виховання, яке базував на 5 моральних ідеях: внутрішньої свободи, яка робить людину цільною; досконалості, яку забезпечують сила та енергія волі; прихильності як узгодженості волі однієї людини з волею інших; права, що застосовується в разі конфлікту двох чи кількох воль; справедливості, яка є первинною у визначенні нагороди тому, хто сумлінно служить суспільству, або покаранні того, хто порушує його закони. Основними засобами управління процесом виховання вважав: нагляд, наказ, заборону, покарання (навіть тілесні), уміння викликати в дитини інтерес.

Систему керування дітьми Гербарт Й. Ф. ґрунтував на власній ідеї про те, що дитині природно притаманна «дика пустотливість», тому вона порушує встановлені у школі порядки, проявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити виховання і навчання, треба приборкати цю «дикість». Гербарт Й. Ф. пропонував у системі керування такі засоби, як погроза, нагляд, наказ, заборона, фізичні покарання, як допоміжні засоби — авторитет і любов вихователя.

Гербарт Й. Ф. висунув ідею виховуючого навчання. Процес виховуючого навчання ґрунтував на розвитку шести видів багатостороннього інтересу: емпіричний (до навколишнього світу), спекулятивний (до пізнання речей і явищ), естетичний (до прекрасного), симпатичний (до близьких), соціальний (до всіх людей), релігійний (до служіння «найвищому духові»). Перші три види інтересу повинні задовольнятись вивченням предметів природничо-математичного циклу, а інші три — гуманітарних дисциплін.

Гербарт розробив теорію видів навчання: описового (виявити досвід учня й розширити його через наочність, розповідь та заучування матеріалу), аналітичного (розподіл матеріалу на складові частини і надання уяві учнів певної системи), синтетичного (узагальнення вже відомого матеріалу, зведення його до системи).

Ставлячи вище за все розвиток уявлень і формального мислення в учнів, Гербарт Й. Ф. відводив головне місце у навчальному плані вивченню древніх мов і математики, які, на його думку, найкраще дисциплінують розум. Меншого значення надавав предметам природничого циклу. Він вважав, що дитина у своєму розвитку повторює шлях, пройдений людством, тому дитині ближче і більш зрозуміле життя древніх народів, ніж сучасників. У зв'язку з цим пропонував до 14 років вивчати передусім мову, літературу й історію античного світу, математику і географію.

Гербарт Й. Ф. запропонував ідею організації «педагогічної семінарії», яка стала знаковою подією в педагогічній науці початку ХІХ ст. Учений запропонував проєкт створення семінарії, у якій би приділялась значна увага як практиці виховання, так і його теорії, до того ж загальна теорія мала доповнюватися педагогічними спостереженнями, які проводилися прямо тут. Інакше кажучи, проєкт педагогічної семінарії поєднував у собі навчальний заклад з підготовки шкільних педагогів, а також дослідницьку лабораторію розвитку наукового педагогічного знання, тобто по суті розробив та запропонував структуру університетської кафедри.

Пропозиція Гербарта була сприйнята з інтересом у Прусії 1809 р.: реформа виховання вважалась тоді складовою частиною реформи усієї системи державної освіти. Цю реформу енергійно просував Вільгельм фон Гумбольдт (1767–1835) – великий вчений та громадський діяч, який тоді керував справою народної освіти Пруссії. Очікувалось, що Гербарт зробить значний вклад у справу підготовки учительських кадрів. Сам же вчений сподівався отримати найширшу аудиторію: він розумів свій експеримент як можливий фундамент для «майбутніх закладів більш великого масштабу»; він сподівався на те, що ідея «виховуючого навчання» стане головним принципом «справжньої реформи народної освіти».

Отже, спочатку був створений педагогічний інститут, метою якого була підготовка вчителів середньої школи на основі спеціального навчання відповідно до педагогіки самого Гербарта. У 1818 р. завдяки державній підтримці вчений отримав нове велике приміщення, де можна було відкрити невеличкий пансіон та поселити групу дітей. Гербарт Й. Ф. прагнув довести, що цих учнів , які живуть у пансіоні, можна не тільки вчити, а й виховувати за його методом. Цю ідею схвалив В. Гумбольдтом, а учні і послідовники Гербарта підхопили ідею свого вчителя, Німеччина стає в цей період одним із кращих центрів педагогічної освіти у Західній Європі.

Викладання в експериментальній школі Гербарта Й. Ф. здійснювалось, по суті, на основі програми, яку він використовував під час своєї домашньої вчительської діяльності: виховуюче навчання охоплювало дві головні галузі знань – поетичну і математичну. Релігія, історичні перекази, вивчення мов, географія та природознавчі науки вибудовувались навколо цього центрального ядра. Вчений продовжував розвивати свій метод, сподіваючись, що прийде час, коли він буде використовуватись у всіх «класичних гімназіях». Отже, запропонована Гербартом методика призначалась головним чином для класичних гімназій. Водночас він приділяв увагу проблемі побудови усієї системи освіти. Як зазначає Хільгенхєгер Н., Гербарт був «послідовним прихильником вертикальної структури системи освіти, яка спирається на три стовпи: середня школа (або молодші класи середньої школи) і елементарна (або навчальна) повинні були існувати поряд з класичною школою; три стовпи утворювали єдину систему, оскільки виховуюче навчання здійснювалось у кожній із цих трьох шкіл. Єдність шкільної системи гарантувалась головною метою виховання – доброчесністю. Хоча, звісно, ці школи відрізнялися вимогами, які ставились учням». Проте вчений приділяв значну увагу необхідності гнучкого переходу між школами різного типу, тому було б неправильно вважати його теоретиком шкільної системи, яка заснована на соціально-кастовому принципі.

Система морального виховання дітей у Гербарта базується на п'яти моральних ідеях: ідея внутрішньої волі (усунення «внутрішнього розладу»), ідея вдосконалювання (поєднання сили і енергії волі та забезпечення «внутрішньої гармонії»), ідея приязні (погодження волі однієї людини з волею інших), ідея права (розв'язування конфліктів між волею людей), ідея справедливості (визначення нагороди чи покарання тому, хто цього заслужив). Щоб моральне виховання дало бажані наслідки, Гербарт пропонує застосовувати засоби керування дітьми.

Педагогічні ідеї Гербарта Й. Ф. поширились у другій пол. XIX – поч. XX ст. по всіх країнах Західної Європи. Він мав багато послідовників, які розвинули й оформили його ідеї в окремий педагогічний напрям — гербертіанство.

Останні сучасні дослідження спадщини Гербарта Й. Ф. (здебільшого зарубіжні) розглядають його педагогіку як невід’ємну частину його філософії з позицій історії моральних наук, що робить актуальною педагогіку Гербарта Й. Ф. й нині.

Науково-експертна діяльність

Гербарт Й. Ф. демонстрував високу музичність і згодом у Йєні став відомим серед студентів як видатний піаніст; писав пісні та сонати, деякі з них були надруковані.

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

У 1837 р. ганноверський король скасував конституцію та вимагав від усіх присяги на вірність йому. Гербарт Й. Ф. висловив відданість королю і засудив дії вільнодумців професорів «Геттінгенської сімки», які відмовилися присягати королю і за це були вислані із Ганноверу. Передова громадськість Німеччини засудила вчинок Гербарта, власне, це й спричинило зниження інтересу до педагогічної теорії вченого. Через рік Гербарт сам назвав цей факт «геттінгенською катастрофою».

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

У 17 років як кращий учень Гербарт Й. Ф. виголосив перед випускниками своєї школи промову з теми «Etwas über die allgemeinsten Ursachen, welche in Staaten das Wachstum und den Verfall der Moralität bewirken» («Загальні причини, які спричиняють у державі розвиток і занепад моральності»).

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Основна педагогічна праця Гербарта Й. Ф. - "Allgemeine Pädagogik aus dem Zweck der Erziehung abgeleitet"("Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання" 1806), яка в історії педагогіки виступає першою спробою наукової побудови педагогічної теорії.

У 1833 р. вийшла друга його головна педагогічна праця "Umriss pädagogischer Vorlesungen"("Нарис педагогічних читань" 1835); він доповнює свою «Загальну педагогіку» детальним розглядом окремих педагогічних проблем.

А також написав і опублікував: "Психологія як наука, знову обгрунтована на досвіді, метафізиці та математиці" (1824), "Підручник психології" (1816), "Листи про застосування психології до педагогіки" (1831) та ін.

Досягнення

Визнання

Міжнародне товариство Гербарта сприяє науковому вивченню філософії та педагогіки Гербарта, головним чином через конгреси, які проводяться раз на два роки.

Віртуальна книжкова виставка ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського до 245-річчя від дня народження Гербарта Йоганна Фрідріха.

Виставку підготувала Дроншкевич О. В. – провідний бібліотекар відділу зберігання фонду та обслуговування користувачів (завідувач – Бондарчук О. Б.)

Бронзовий бюст Гербарта в Ольденбурзі.
Бронзовий бюст Гербарта в Ольденбурзі.
Памятна дошка на будинку, де народився Гербарт.
Могила Гербарта в Альбанікірхгофі в Геттінгені.

Нагороди

Родинні зв’язки

У 1811 р. Гербарт одружився з дочкою англійського комерсанта Мері Дрейк.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Цікаві факти і висловлювання

"Математика — панівна наука нашого часу. Її завоювання зростають день у день, хоч і без галасу. Хто не має її за себе, той колись матиме її проти себе". (Гербарт Й. Ф.)
"Не тільки можливо, а й необхідно застосувати математику до психології: адже в жодний інший спосіб не досягти того, що є кінцевою метою всіх міркувань, а саме — переконаності". (Гербарт Й. Ф.)
"Сила уяви входить у цю велику науку [математику], в усякому разі, не меншою мірою, ніж сила логічного умовиводу". (Гербарт Й. Ф.)
"Думка, ніби здібність до математики трапляється рідше, ніж здібність до інших наук, — це лише ілюзія, яку породили ті, хто береться до математики запізно чи недбало". (Гербарт Й. Ф.)

Довідка

Гербарт Йоганн Фрідріх (іноз. Herbart Yohann Fridrikh) - німецький філософ, психолог і педагог, доктор філософії та психології.
Місце народження - Ольденбурґ, Німеччина (04.08.1776 - 11.08.1841).
Місце навчання - Єнський університет.
Місце роботи - Німеччина, Швейцарія.
Напрями діяльності - філософ, педагог, психолог.
Найвизначніші праці - Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання.
Основні нагороди - .
Науковий напрям - психологія, освіта.

Пов’язані статті УЕЕО

Джерела

Гоштанар І. Життя та педагогічна діяльність Й. Ф. Гербарта. Шлях освіти. 2010. № 1. С. 43-46.
Дічек Н. П. Гербарт (Хербарт) Йоганн Фрідріх. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень; [заст. голов. ред.: В. І. Луговий, О. М. Топузов; відп. наук. секр. С. О. Сисоєва]. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 153.
Федчишин Н. О. Дидактична система Йоганна Фрідріха Гербарта та її вплив на розвиток вітчизняної освіти: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01; Тернопіл. нац. екон. ун-т. Тернопіль, 2009. 252 с. http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/846.
Яланська С. П., Лутфуллін В. С. Аналіз психологічних поглядів Й. Гербарта в контексті “Педагогічної антропології” К. Д. Ушинського. Наука і освіта. 2015. № 3. С. 139–144.

Автор

Дічек Н. П.

Оприлюднено: 21.05.2025

Останні зміни: 04.07.2025

Модератор: Литовченко О. В.

@@ Рядок 212: / Рядок 212: @@
 [[Автор::Дічек Н. П.| ]] [[Модератор::Литовченко О. В.| ]] [[Редактор::Литовченко О. В.| ]]
 [[День оприлюднення::21| ]] [[Місяць оприлюднення::05| ]] [[Рік оприлюднення::2025| ]]
-[[День змін::04| ]] [[Місяць змін::07| ]] [[Рік змін::2025| ]][[Статус::Модерація| ]]
+[[День змін::04| ]] [[Місяць змін::07| ]] [[Рік змін::2025| ]][[Статус::Оприлюднено| ]]
 {{Статус гасла
-|Статус=Модерація
+|Статус=Оприлюднено
 |День оприлюднення=21
 |Місяць оприлюднення=05