Монтессорі Марія

Монтессорі Марія

Монтессорі Марія - (іноз. Montessori Mariia) - видатна італійська педагогиня-психолог, антрополог, лікар, філософ.

Монтессорі Марія
Ім’я особи	Монтессорі Марія (іноз. Montessori Mariia)
Інші прізвища
Роки життя	31.08.1870 - 06.05.1952
Науковий ступінь	доктор наук
Вчене звання	-
Напрями діяльності	педагогиня-психолог, антрополог, лікар
Наукова школа	дошкільна освіта
Місце народження	К'яравалле, провінція Анкона, Королівство Італія
Місце смерті	Нордвейк, Нідерланди
Поховання	Нордвейк, Нідерланди
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
Magnum opus	Педагогічна антропологія
Відзнаки	Нобелівська премія Миру
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/montessori-m/

Життєпис

Народилася 31 серпня 1870 р. в будинку під номером 10 на площі Мацціні в К'яравалле (Центральна Італія, провінція Анкона), за декілька кілометрів від Анкони.

Її батько Алессандро народився у Феррарі і після роботи клерком на солеварні Комаккіо, у 1860-х рр. був переведений до К'яравалле на посаду інспектора міністерства фінансів.

Мати - Ренільда Стоппані ​​(1840—1912), яка походила з Монте-Сан-Віто, містечка поблизу К'яравалле, з родини дрібних землевласників; вона була освіченою жінкою і дуже любила читати.

Освіта

Навчалася у муніципальній підготовчій школі Ріо-Понте.

Вона була нагороджена сертифікатами за хорошу поведінку в 1-му класі та за «lavori donneschi», або «жіночу роботу», наступного року. Вона вивчала французьку мову та фортепіано, які незабаром покинула. Ближче до 11 років почала захоплюватися навчанням. Її юнацьким захопленням було драматичне мистецтво. Відмінно володіла італійською мовою, проте мала прогалини в граматиці та математиці.

У віці 14 років Монтессорі М. вступила до державної школи для жінок: «Regia Scuola Tecnica Michelangelo Buonarroti» (сьогодні Regio Istituto Tecnico Leonardo da Vinci), , де вона вивчала італійську мову, арифметику, алгебру, геометрію, бухгалтерський облік, історію, географію та природничі науки. У 1886 р. вона продовжила навчання в технічному інституті Regio Istituto Tecnico Leonardo da Vinci, вивчаючи італійську мову, математику, історію, географію, геометричне та декоративне малювання, фізику, хімію, ботаніку, зоологію та дві іноземні мови.

У 1890 р. отримала сертифікат фізико-математичного факультету.

У 1890 р. вона вступила до Римського університету на курс природничих наук, і отримала у 1892 р. диплом di licenza. Цей ступінь, разом із додатковим вивченням італійської та латинської мови, дозволив їй вступити на медичний факультет Римського університету «La Sapienza».

Монтессорі М. здобула академічну премію на першому курсі, а в 1895 р. отримала посаду „ад'юнкта в медицині“- асистента лікаря з правом вступу до Ланцисіанського товариства, призначеного для лікарів і професорів лікарень Риму, а разом із тим і ранній клінічний досвід.

У 1894 р. закінчила Римський університет, через два роки отримала вчений ступінь, і стала пер­шою в Італії жінкою – доктором медичних наук (1896), професором гігієни у Вищій жіночій школі (1896–1906).

У 1896 р. закінчила медичний факультет за спеціалізацією в нейропсихіатрії.

Захистила дисертацію „Клінічний внесок у вивчення галюцинацій антагоністичного змісту“, яка була опублікована в 1897 р. в журналі Policlinico.

Діяльність

Педагогічна діяльність

Практичну діяльність розпочала в дитячій психіатричній клініці (1895–1898), де під впли­вом ідей Ітара Ж. та Сегена Е., які займалися про­блемами розвитку дітей з відхиленнями, розроби­ла власний метод розвитку органів чуття в розу­мово відсталих дітей. У 1899–1901 рр. працює в Ортофреничній школі, яка готує викладачів спе­ціальних шкіл для дітей з фізичними та розумови­ми вадами.

У 1901 р. Монтессорі залишила ортофренічну школу та свою приватну практику, а в 1902 р. вона вступила на курс філософії в Римському університеті.

У 1903 і 1904 рр. вона проводила антропологічні дослідження з італійськими школярами, а в 1904 р. отримала кваліфікацію викладача антропології в Римському університеті.

У 1906 р. Монтессорі М. запросили спостерігати за навчанням групи дітей у новому житловому будинку для малозабезпечених сімей у районі Сан-Лоренцо в Римі. Монтессорі М. була зацікавлена ​​в застосуванні свого методу до дітей без розумових розладів, і вона погодилася.

У 1907 р. Монтессорі М. відкрила в Римі (Італія) пер­ший дошкільний заклад – „Будинок дитини”.

У 1909 р. роботи Монтессорі почали привертати увагу міжнародних спостерігачів і відвідувачів. Її роботи були широко опубліковані на міжнародному рівні та швидко поширювалися. Наприкінці 1911 р. освіта Монтессорі була офіційно прийнята в державних школах Італії та Швейцарії та була запланована для Великої Британії.

У 1911 і 1912 рр. роботи Монтессорі були популярними і розголошувалися в США, особливо в серії статей в журналі McClure's.

У грудні 1913 р. Монтессорі поїхала до Сполучених Штатів у тритижневий лекційний тур.

Монтессорі М. повернулася до США в 1915 р. за підтримки Національної асоціації освіти, щоб продемонструвати свою роботу на Міжнародній виставці Панама-Тихоокеанський регіон у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, і провести третій міжнародний навчальний курс.

У 1916 р. Монтессорі М. повернулася до Європи та оселилася в Барселоні, Іспанія. Протягом наступних 20 років Монтессорі М. багато подорожувала та читала лекції Європою та проводила численні курси для вчителів. Монтессорі-освіта поширилася в Іспанії, Нідерландах, Великій Британії та Італії.

У 1946 р., у віці 76 років, Монтессорі М. повернулася до Амстердама, і наступні шість років провела в подорожах Європою та Індією. У 1946 р. вона провела курс навчання в Лондоні, а в 1947 р. відкрила там навчальний інститут, Центр Монтессорі.

У 1949 р. Монтессорі М. повернулася до Європи і відвідала 8-й Міжнародний конгрес Монтессорі в Сан-Ремо, Італія, де була продемонстрована модель класу.

Наукова діяльність

Створи­ла власну оригінальну систему виховання і на­вчання дітей дошкільного і молодшого шкільно­го віку.

Її педагогічна система базувалася на ідеях віль­ного виховання, тобто дитиноцентризму, непри­пустимості насилля над дитиною, поваги до її осо­бистості. Провідною тезою М. Монтессорі є думка про те, що існує особливий світ дитинства і що розвиток ди­тини підпорядковується законам природи.

Намагаючись розвивати навчання і вихован­ня з наук, позицій, Монтессорі М. поклала в основу своїх педагогічних пошуків фундаментальні принципи експери­ментальних наук, а дошкільні заклади оцінювала як лабораторію для вивчення психічного життя дитини. На її переконання, педагог у дошкільному закладі – це спостерігач-експериментатор, який має ретельно розпланувати навчальну та ігрову ситуа­ції, дидактичний матеріал, а також максимально точно оцінити отримані результати. Основою на­вчально-виховного процесу в дошкільному закладі, за системою Монтессорі, є сенсорне виховання, яке здійсню­ється за допомогою організації навколишнього се­редовища і занять із дидактичним матеріалом.

Монтессорі М. ввійшла в педагогічну науку і освітню практику завдяки спеціально створеним дидактичним матеріалам, їх загальна кількість складає 26 предметів (куби, циліндри з різними діаметрами, бруси, кубики, драбинки, дощечки, папір, дзвіночки, розрізані літери тощо) як інструментами для вільного фізичного і духовного розвитку дітей, їхнього самовираження, саморозвитку і самовиховання. На сенсорному і моторному сприйнятті дитиною світу, встановленні зв’язку між зоровими, м’язовими і дотиковими відчуттями, перенесеними зі спеціальної педагогіки, побудувала власну модель навчання.

Застосовуваний італійський педагогом дидактичний матеріал базувався на концепції активної особистості, яка саморозвивається через серію реакцій, викликаних систематичним впливом. Весь цей матеріал був розроблений експериментально. Лише після тривалої й ретельної перевірки реакції дітей на матеріал, що пропонується, педагог визнавала його придатність. Це поєднання навчальних посібників і розвиваючих ігор: геометричні тіла (циліндри, конуси тощо), таблички, дощечки, рамки, рухливий алфавіт, а також звичайні предмети типу чай­ної ложки, глечика для поливання квітів тощо. Деякі з них мають характерний колір (наприклад, ро­жева вежа з кубиків-секцій, коричневі сходи, чер­воні штанги) або фактуру (шорсткі таблички). У „Монтессорі-матеріалах” є досить складні моделі – наприклад, глобус „континенти”, на штир якого дитина повинна у правильному порядку надіти фігурні дощечки, що будуть повторювати контури континентів. Весь матеріал (у т.ч. ігровий) має бути обов’язково виготовлений із натуральних матеріалів.

На основі практичних спостережень Монтессорі М. дове­ла, що різні типи навичок у дитини краще вихо­вувати у певному віці. До трьох років дитина осягає суть свого оточення через інстинктивний роз­виток почуттів – зір, слух, нюх, дотик. У період від 3 до 6 років дитину називали „будівельником самого себе”: вона сама намагається обирати речі й предмети своєї діяльності, сама себе обслуго­вує, виявляє максимальну незалежність від дорос­лого. В наступний період (до 9 років) дитина сто­їть на позиціях „дослідника навколишнього світу”. Згідно з методикою Монтессорі, для дитини створюється спеціально підготовлене культурне розвиваюче середовище, в якому маленький індивід знаходить все необхідне для свого розвитку: „вбирає” правильну мову, одержує багаті сенсорні враження, освоює способи поводження з різними предметами. Це середовище дитина сприймає і свідомо і неусвідомлено, вільно виявляє себе в різних видах діяльності, в т. ч. й в іграх. Монтессорі М. розробила метод навчання грамоті та письму, який на початку XX ст. отримав поширення в Україні.

Приділяла увагу впливу середовища, що стимулює розвиток інтелектуального потенціалу дитини, учителю відводила роль спостерігача і консультанта.

Педагогічні ідеї Монтессорі М.

1. Дефініція «всотуючий розум». Монтессорі М., пояснюючи розвиток дитини, зазначала: «У дитині міститься розумова лабораторія, що виробля хімічні перетворення. Усі враження не тільки проникають у розум дитини, вони його формують, вони втілюються в ньому, оскільки дитина «будує» власне психічне тіло, використовуючи предмети довкілля. Цей розум М. Монтессорі назвала «всотуючим розумом» і закликала дорослих прагнути осягнути велич його сили.

2. Індивідуальний підхід до дитини. Ідея вільного вибору. На підставі філософських, психологічних і педагогічних аспектів гуманістичної та педагогічної теорій Монтессорі М. обґрунтувала основоположні принципи своєї концепції: гуманістичної спрямованості мети; психологічної обґрунтованості ідей; розвитку особистості; соціалізації; свободи; індивідуального підходу; самостійності то творчої активності; наочності; домінування дидактичної гри тощо. Педагог наголошувала на реалізації ідеї вільного вибору кожною дитиною виду діяльності та тривалості занять; застосуванні спеціально розробленого набору навчальних матеріалів; відсутності тестувань, оцінювання, похвали та покарання. Провідна ідея вчення Монтессорі М. полягає у необхідності створення педагогом предметно-просторового середовища, в якому дитина могла б найповніше розкрити свій внутрішній потенціал у процесі вільної самостійної діяльності. Це середовище має забезпечити розвиток кожної дитини за її індивідуальним темпом. Завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів для саморозвитку і розкритті правил їх використання.

3. Психологічна підтримка дитини. Психологічний рівень системи Монтессорі М. пов’язаний із поглядом вченої на конкретну людину як на індивіда із закономірними особливостями природного онтогенезу як рушійними силами і механізмами розвитку. Тільки ретельно продумана педагогічна система, тобто сукупність прийомів, об’єднаних певними провідними ідеями, яка ґрунтується на науковому методі спостереження й експерименту і яка використовує дані всіх наук, що вивчають людину, може наблизити нас до заповітної мети – управління психофізичною еволюцією людської особистості. Монтессорі М. наголошувала, що, відповідно до біологічних засад, необхідно забезпечити вільний розвиток творчих сил дитячого організму, але водночас економити психічну енергію людини, запас якої не обмежений. Монтессорі М. запропонувала метод самовиховання дитини в організованій обстановці (розвивальне середовище). Організація обстановки досягається своєрідним дидактичним матеріалом і сукупністю виховних прийомів, які сприяють виробленню соціальної поведінки дитини через наслідування, усвідомлення, обговорення, демонстрацію.

Ідеї і методика Монтессорі М. користувалася великою популярністю в Італії і багатьох інших країнах.

Педагогічну систему Монтессорі М. застосовують у практичній роботі дитячих садків і початкових шкіл Австрії, Великобританії, Німеччини, Італії, Індії, США, Франції, Японії та інших країн.

На початку 1990-х рр. в Україні, відкриваються і працюють дошкільні заклади за системою Монтессорі Марії.

Міжнародне співробітництво

У зв'язку з фашистським режимом в Італії та Німеччині, що заперечував методику Монтессорі, вона була змушена емігрувати.

У 1934 р., після закриття шкіл Монтессорі в Італії, Монтессорі М. та її син Маріо покинули країну та переїхали до Великобританії, де вони прожили деякий час.

Потім проживали в Нідерландах до 1938 р.

У 1939 р. Монтессорі М. та її син покинули Нідерланди та вирушили до Індії за запрошенням Теософічного товариства, де вона проводила навчання своїм методикам.

В Індії Монтессорі М. продовжує працювати над своїми методами та розвитком освіти, навіть після того, як Індія здобула незалежність у 1947 р., вона залишилася працювати в країні.

За роки еміграції в Індії Монтессорі М. разом з сином навчили своєму методу роботи з дітьми більше ніж 1000 індійських вчителів. В Ахмедабаде вона читає курс з 30 лекцій по вихованню дітей до 3-х років.

Еміграція дозволила Монтессорі М. продовжити свою роботу та розвиток своєї педагогічної системи за кордоном.

Після її еміграції, ідея вільного виховання та дитиноцентризму отримали великий резонанс, що дозволило Монтессорі М. стати відомою в світі.

Політична, громадська та волонтерська діяльність

У 1897 р. Монтессорі М. виступила з доповіддю про суспільну відповідальність за підліткову злочинність на Національному конгресі медицини в Турині.

У 1898 р. вона написала кілька статей і знову виступила на Першій педагогічній конференції в Турині, закликаючи до створення спеціальних класів і закладів для дітей з інвалідністю, а також до тренування вчителів.

У 1899 р. Монтессорі М. було призначено радником новоствореної Національної ліги захисту дітей з інвалідністю, і її запросили читати лекції про спеціальні методи навчання дітей у педагогічній школі Римського коледжу.

У 1899 р. Монтессорі М. здійснила двотижневий національний тур з лекціями для повної аудиторії перед видатними громадськими діячами.

Вона увійшла до правління Національної ліги і була призначена викладачем гігієни та антропології в одному з двох жіночих педагогічних коледжів в Італії.

У 1899 р. вона приєдналася до Теософського товариства.

У міжвоєнний період Монтессорі М. виконувала велику популяризаторську роботу, проводила міжнародні конгреси, створювала школи, що працювали за її системою, в різних країнах. В останні роки життя очолювала Інститут педагогіки ЮНЕСКО в Гамбурзі.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Монтессорі М. відіграла визначальну роль у популяризації жіночого руху (фемінізму).

У 1896 р. брала участь у жіночому конгресі в Берліні як представниця Італії.

У 1899 р. брала участь у Жіночому конгресі в Лондоні.

У 1906 р. вона написала звернення до газети „La Vita“, в якому закликала італійських жінок реєструватися в політичних виборчих списках, оскільки жоден закон прямо не забороняв виборче право для жінок.

Основні праці

Її науковий доробок налічує близько 50 робіт, які були перекладені 24 мовами.

Найвідоміші з них: «Педагогічна антропологія» (1905), «Будинок дитини» (1907), «Метод наукової педагогіки» (1909), «Самовиховання і самонавчання в початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946), «Розвиток потенційних можливостей людини (1948), «Всотуючий розум» (1949), «Формування людини» (1950) та ін.

Досягнення

Визнання

З нагоди сторіччя від дня її народження індійська поштова служба присвятила їй марку, що також свідчить про особливий зв'язок Марії з великою азійською країною.

Пакистан також випустив марку, присвячену італійському педагогу, зображеному в задумливому стані.

В Італії до сторіччя Монтессорі М. була випущена поштова марка, на якій вона зображена на тлі саду, в якому граються діти.

Пошта Італії випустила пам'ятну поштову марку з портретом педагога на передньому плані та порівняльними зображеннями учнів Монтессорі-школи 1907 та 2007 років, щоб підкреслити дивовижну актуальність методу Монтессорі.

Шрі-Ланка випустила поштову марку, присвячену Монтессорі.

Марія Монтессорі була першою і єдиною італійською жінкою, якій була присвячена банкнота: у 1990-х роках її портрет був зображений на банкноті номіналом 1000 італійських лір, яка перебувала в обігу до запровадження євро. Фотографія, з якої гравер взяв приклад, була зроблена бергамським фотографом Сандро Да Ре.

У 2020 р. Time номінував Монтессорі як одну зі 100 найкращих жінок року, відгалуження їхньої премії «Людина року».

• 

  Будинок у м. К’яравалле, в якому жила Монтессорі М.

• 

  Пам’ятна табличка на будинку, в якому жила Монтессорі М.

• 

  Квартира-музей в Амстердамі

• 

  Пам’ятник Монтессорі Марії на католицькому кладовищі неподалік від міста Ноордвік (Голландія), 1952 р.

Нагороди

За визначну й прогресивну працю була удостоєна премій та нагород від урядів, університетів, наукових товариств багатьох країн світу, зокрема була Почесним доктором Даремського університету (США), Почесним членом Наукового товариства Педагогічного інституту в Единбурзі (Шотландія), Почесним Доктором філософії Амстердамського університету.

У 1949 р., 1950 р., 1951 р. кандидатуру Монтессорі М. висували для присудження Нобелівської премії Миру.

Родинні зв’язки

31 березня 1898 р. народила єдину дитину — сина Монтессорі Маріо (31 березня 1898—1982 рр.).

Монтессорі Маріо був дитиною Марії та Монтесано Джузеппе, її колеги-лікаря, який разом з нею був одним із директорів Римської Ортофренічної школи. Якби Монтессорі вступила в шлюб, вона мала б припинити професійну діяльність.

Замість шлюбу Монтессорі вирішила продовжити роботу та навчання. Марія народила таємно й довірила опіку над сином родині Віковаро (невелике містечко в Лаціо), Паскуалі Вітторії.

Додаткові відомості

Фотогалерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 

Відеоматеріали

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Цікаві факти і висловлювання

“Виховання має скеровувати діяльність, а не пригнічувати її. Завдання педагога в тому, щоб насичувати та сприяти, спостерігати, заохочувати, спонукати, а не втручатися, наказувати чи обмежувати”. (Монтессорі М.)

“Навчання й досі розуміють лише як розвиток розуму, в той час коли воно має стати джерелом сил для оновлення та творення”. (Монтессорі М.)

“Найбільша ознака успіху для вчителя ... це мати можливість сказати: “Діти тепер працюють так, ніби мене не було”. (Монтессорі М.)

"Дітей вчить те, що їх оточує". (Монтессорі М.)

"Будьте готові допомогти дитині, яка знаходиться в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла". (Монтессорі М.)

"Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її". (Монтессорі М.)

"Якщо дитину часто критикують, вона вчиться засуджувати. Якщо часто хвалять – вона вчиться оцінювати". (Монтессорі М.)

"Не кажіть погано про дитину - ні при ній, ні без неї". (Монтессорі М.)

"Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, тоді зрештою поганому не лишиться місця." (Монтессорі М.)

Довідка

Монтессорі Марія (іноз. Montessori Mariia) - видатна італійська педагогиня-психолог, антрополог, лікар, філософ, доктор наук.

Місце народження - К'яравалле, Італія (31.08.1870 - 06.05.1952).

Місце навчання - Римський університет ла Сапієнца.

Місце роботи - Італія, Рим, Іспанія, Барселона, США, Велика Британія, Індія.

Напрями діяльності - педагогиня-психолог, антрополог, лікар.

Найвизначніші праці - Педагогічна антропологія.

Основні нагороди - Нобелівська премія Миру.

Науковий напрям - дошкільна освіта.

Джерела

1. Дичківська І. М., Поніманська Т. І. М. Монтессорі: теорія і технологія. Київ: Слово, 2009. 304 с.
2. Жебровський Б. Українська модель школи Марії Монтессорі. Почат. шк. 2005. № 5. С. 42-44.
3. Зязюн І. Філософія «Школа свободи»: розвиток та саморозвиток творчих засад особистості: [філос. ідеї щодо вільного розв. особистості та їх реалізація в педагогіці і навч. закл. М. Монтессорі, Р. Штайнера, Л. Толстого]. Рід. шк. 2007. № 5. С. 25-29.
4. Ільченко А. М. Ідеї раннього і вільного виховання дітей з обмеженими розумовими можливостями у педагогічній спадщині М. Монтессорі: дис. … канд. пед. наук: спец.13.00.03 «Корекційна педагогіка» / Ін-т спец. педагогіки АПН України. Київ, 2007. 227 с.
5. Ільченко А. М. Ідеї раннього розвитку дітей з особливими потребамив педагогічній технології М. Монтессорі. Зб. наук. пр. Кам'янець-Поділ. нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Серія: Соціально-педагогічна. 2012. Вип. 21(2). С. 105-111. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkp sp 2012 21%282%29 16.
6. Ільченко, А. Педагогічна технологія М. Монтессорі в процесі соціалізації особистості. Імідж сучас. педагога. 2008. № 7/8. С. 103-104.
7. Сисоєва С., Соколова С. Марія Монтесорі (1870-1952) / Сисоєва С. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ, 2003. С. 177-180.
8. Сухомлинська О. В. Монтессорі Марія. Енциклопедія освіти / Нац. акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень; [заст. голов. ред.: В. І. Луговий, О. М. Топузов; відп. наук. секр. С. О. Сисоєва]. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 591–592.
9. Філімонова Т. В. Монтессорі Марія. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. C. 522-523.
10. Чепіль М., Дудик Н. Педагогіка Марії Монтессорі: навч. посіб. Київ: Слово, 2017. С. 10-42.

Автор

Сухомлинська О. В.

Оприлюднено: 16.05.2025

Останні зміни: 04.07.2025

Модератор: Литовченко О. В.