Френе Селестен

Френе Селестен

Френе Селестен - (іноз. Freinet Сеlestin) - французький педагог-реформатор ХХ століття, директор початкової школи, представник так званої «прогресивної педагогіки», автор педагогічних технологій («техніка Френе»), прихильник ідей вільного виховання, реконструкції особистого досвіду дітей, засновник і керівник Міжнародної федерації прихильників «нової школи».

Френе Селестен
Ім’я особи	Френе Селестен (іноз. Freinet Сеlestin)
Інші прізвища
Роки життя	15.10.1896 - 08.10.1966
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності	профспілковий діяч, есперантист, учасник французького Руху Опору, педагог
Наукова школа	педагогіка
Місце народження	Гар, Франція
Місце смерті	Ванс, Франція
Поховання	Ванс, Франція
Alma mater	Нормальна школа м. Ніцца
Magnum opus	Нова французька школа
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/frenet-celestin/

Життєпис

Френе Селестен народився 15 жовтня 1896 року в м. Грас, що на півдні Франції, в селянській родині.

Освіта

Вже в початковій школі він виявив неабиякі здібності, і батьки вирішили віддати сина на навчання до середньої школи.

У 1913 p., завершивши обов’язкове навчання, він вступив до нормальної школи м. Ніцци. Тогочасні французькі нормальні школи діяли як навчальні заклади інтернатного типу, в яких діти перебували на державному забезпеченні. За змістом діяльності то були педагогічні училища, які готували вчителів для системи початкової освіти. Френе С. не вдалося закінчити навчання в цьому закладі, оскільки почалася Перша світова війна. Вісімнадцятирічний юнак став солдатом.

У 1915 р. в бою під Верденом його було тяжко поранено. Чотири роки довелося лікуватися в госпіталях.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1920 р. Френе С. розпочав педагогічну діяльність у малокомплектній школі в маленькому селі Бар-Сюр-Лу в Приморських Альпах, потім у Сен-Полі та Вансі. Він учив дітей шукати способи втілення моральних лозунгів у життя, пропонуючи їм поміркувати протягом тижня над такими девізами, як «Я хочу бути шанобливим до своїх батьків», «Я хочу бути завжди готовим прийти на допомогу своїм товаришам» тощо.

Особливу увагу молодий учитель приділяв формуванню добрих стосунків у шкільному колективі, підтриманню порядку й чистоти в класах, у своєму щоденнику відзначав особливості поведінки кожного учня, його досягнення і проблеми.

У 1923 р. за результатами іспиту Френе С. здобув право викладати у вищій школі, однак продовжив працювати у своїй школі. У середині 20-х років XX ст. його експерименти стали відомі широкій педагогічній громадськості.

У 1924 р. Френе взяв участь у конгресі Міжнародної ліги «Нового виховання» у Швейцарії.

Наукова діяльність

Технологія французького педагога Френе Селестена «Школа успіху і радості» заснована на ідеях гуманізму і самовідданої любові до особистості дитини. Вона запропонувала оригінальне розв’язання проблеми організації життя дітей, різноманітні експерименти щодо активізації їх пізнавальної діяльності, форми і методи виховної роботи. Це забезпечило їй високу популярність серед педагогів країн Європи, Америки, Африки. Багато прихильників здобула ця технологія в Україні, оскільки основоположні тези Френе загалом співзвучні ідеям вітчизняних педагогів-новаторів, які прагнуть до створення гуманістичної педагогіки.

Основою педагогічної технології Френе С. є сформульоване на противагу традиційній французькій школі й педагогіці «ядро цінностей», до якого належать:

— здоров’я дитини;

— визнання дитячого прагнення до максимального саморозвитку;

— створення сприятливого для розвитку дітей середовища;

— забезпечення «природного, живого і всебічного виховного процесу».

Усі вони визначають головну мету виховання — «максимальний розвиток особистості дитини в розумно організованому суспільстві, яке буде служити їй і якому вона сама буде служити».

Основними засобами реалізації цієї мети Френе С. вважав природу, працю в школі-майстерні, розумову ді­ яльність під час індивідуальних занять за планом і графіками, художню творчість, набутий у процесі трудової діяльності власний досвід дитини.

Френе Селестен приділяв глибоку увагу до особливостей психології дитини, розв'язав низку проблем із організації шкільного життя, а також ставив різноманітні експерименти з активізації навчального процесу і подолання вад книжково-вербального навчання.

Френе все своє життя шукав інтенсивні шляхи до цілеспрямованої стимуляції інтелектуальної та емоційної активності учнів. Він автор нових методів виховної діяльності школи, розвитку громадсько-корисної праці на всіх етапах навчання та ефективної системи самоврядування.

Започаткував і випробував власну педагогічну систему, метою якої було перетворення традиційної народної школи з стандартизовано-формалістичною концепцією освіти, авторитарними методами вихован­ня на відкриту й динамічну систему, центром якої є дитина.

Не сприйнявши консерватизму французької школи, Френе С. захопився ідеями популярного на той час руху «Нове виховання». Ця міжнародна педагогічна течія увібрала в себе різні за ідейно-теоретичними концепціями установки, однак її учасників об’єднувала спільна ідея – рішуче неприйняття традиційної педагогіки.

У пошуках нових, адекватних дитячому розвитку способів передавання знань він познайомився з Монтессорі М., активно листувався з Декролі Ж.-О., налагодив стосунки з керівниками об’єднання «Нове виховання» Фер’єром А., Клапаредом Е., Кузіне Р. Значний інтерес викликала у нього система реформованих шкіл Літца Х. в Алтоні (Німеччина), в яких діти навчалися майже без втручання вчителя.

Йому були близькі ідеї Руссо Ж.-Ж. щодо важливості трудового виховання. Однак Френе С. не став фанатичним послідовником жодного з них, а наполегливо шукав власні шляхи оновлення школи і невдовзі запропонував їх у своїй педагогічній концепції.

Розробив свої шляхи підвищення ефективності діяльності школи, створив нові педагогічні технології, які ввійшли в історію світової педагогіки як «техніка Френе», що передбачала оригінальні засоби розвитку дітей в дусі демократії, свободи, саморозвитку. До них належали: шкільна типографія як засіб розумового, трудового, фізичного розвитку учнів, «вільні тексти» (самостійна творчість), укладачами яких були діти, картки (фішки) замість підручників для індивідуальної роботи кожного учня за комплексними темами, навчаючі стрічки (елементи програмованого навчання). Був прихильником рекон­струкції особистого досвіду дітей в процесі розумового, морального, громадянського, трудового та естетичного виховання. Провідними виховними засобами вважав шкільне самоврядування, шкільний кооператив, шкільну стінну газету тощо.

Його система вирішального значення надавала досвіду дитини, набутому в сім’ї, школі, у процесі спілкування. Френе С. був переконаний, що дитина сама створює себе як особистість, а педагог повинен допомагати розвивати те, що їй органічно притаманне. Отже, центром педагогічної діяльності він вважав особистість дитини, яка розкриває свої потенційні можливості, її самоактуалізацію, а не отримання нею абстрактних знань.

У 1927 р. сформувався Кооператив прибічників світської школи – об’єднання учителів початкових класів, які поділяли його погляди. Невдовзі він був перетворений на Інститут сучасної школи з виробництва і розповсюдження навчальних матеріалів. З ініціативи Френе С. було створено Міжнародну федерацію прибічників «Нової школи», яку він очолював протягом багатьох років, засновано кілька педагогічних журналів, що працювали під його опікою.

Протягом 1934-1935 pp. за підтримки соратників Френе С. побудував власну школу в м. Вансе. То був одноповерховий будинок павільйонного типу зі світлими, просторими класними кімнатами, басейном у центрі подвір’я. Школа працювала як інтернат для дітей переважно з малозабезпечених сімей. Розроблена в ній педагогічна техніка передбачала оригінальні форми виховання й навчання.

Спершу Френе С. прагнув лише частково вдосконалити навчально-виховний процес тогочасної школи. Та згодом він переконався в необхідності перебудувати всю систему навчання. Створена ним під час теоретичних і практичних пошуків модель нової школи поєднувала різні за функціями елементи: шкільну типографію, шкільний кооператив, «вільні тексти», робочу бібліотеку тощо.

Обов’язковим чинником її функціонування була радісна, ділова атмосфера. У першій половині дня одна група учнів самостійно навчалася, звертаючись, якщо необхідно, за допомогою до вчителя, інші діти групами чергували на кухні, працювали на городі або в майстернях. До обіду підбивали підсумки, обговорювали «вільні тексти», повідомлення, проводили консультації. У другій половині дня вихованці займалися спортом, гралися, працювали в майстернях. Увечері в присутності всієї школи Френе С. підсумовував зроблене за день. Кожний учень і кожний клас мали свої програми на день, тиждень, місяць. Для виконання групового завдання діти самостійно обирали собі товаришів, не рідше одного разу на три тижні вони звітували.

Консервативно налаштовані представники шкільного відомства і реакційна французька преса критикували Френе С., стверджуючи, що в його школі дітей виховують в дусі аморальності й неповаги до національних традицій. Та на його захист стали демократичні організації, відомі представники інтелігенції – письменники Барбюс Анрі та Роллан Ромен.

Педагогічний світогляд Френе С. характеризується яскравим гуманістичним спрямуванням. Визначальним чинником освітньої системи, теоретичною основою порівняння чинних освітніх систем він вважав філософію освіти. На думку автора технології «Школа успіху і радості», вчитель, який володіє філософськими основами педагогічної діяльності, здатний створювати власні педагогічні технології, оскільки він бачить стратегію освіти і може визначити своє місце в ній. Такий підхід, разом із гуманістичними засадами педагогіки Френе С., актуальний у розумінні суті, завдань і ролі освіти в сучасному світі.

Сьогодні педагогічні ідеї Френе набувають в Україні нового звучання як один з інноваційних підходів до навчально-ви­ховного процесу.

Науково-експертна діяльність

Видавець і головний редактор журналів «Вихователь», «Пролетарський учитель», «Дитяче мистецтво».

Політична, громадська та волонтерська діяльність

На початку 30-х років XX ст. у Франції було створено Міжнародний фронт захисту дитини, що мав антифашистську, демократичну спрямованість. До нього входили відомі педагоги і психологи (Ланжевен П., Валлон А.). Як один із ініціаторів створення цього фронту, Френе С. працював його секретарем, відповідаючи за координацію руху.

Під час Другої світової війни він зазнавав переслідувань з боку профашистського режиму Віші, майже два роки перебував у концтаборі. Після звільнення брав активну участь у русі Опору.

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

У 1925 р. Френе відвідав Україну у складі міжнародної делегації демокра­тичних учителів.

Основні праці

Власний педагогічний досвід широко висвітлював на сторін­ках своєї преси («Друкарня в щколі», «Пролетарський учитель», «Дитяче мистецтво») та в педагогічних працях «Типографія в школі» (1926), «Геть шкільні підручники» (1928), «Нова французька школа» (1946), «Моральне і громадянське виховання» (1960), «Педагогічні інварі­анти» (1964).

Досягнення

Визнання

Творчість Френе значно вплинула не лише на школу Франції, а й на освіту багатьох країн світу — Бельгії, Швейцарії, Країн Латинської Америки. Ще за життя педагога його прихильники об’єднались в організацію «Сучасна школа», яка трансформувалася у «Міжна­родну федерацію руху за сучасну школу» (1957), куди входять освітяни майже з 40 країн світу.

Доробок Френе отримав особливого поширення в Україні в 20-х роках XX ст., його програмні твори публікувалися на сторінках провідного освітянського журналу «Шлях освіти» (10 публікацій).

Нині до 10 тис. французьких учителів застосовують технологію Френе. Іншого такого масового неформального і разом з тим персоніфікованого напряму немає не лише у Франції, а й у світі. В цьому розумінні «френізм» – справді унікальне явище.

У щорічних конгресах створеної Френе С. федерації прибічників «Нової школи» беруть участь тисячі делегатів, серед яких є педагоги з інших країн. Продовжується випуск заснованих французьким новатором педагогічних журналів. Регулярно видається серія методичних посібників під загальною назвою «Педагогіка Френе. Документація для вчителів». Постійно перевидаються книги й брошури Френе С.

Сучасні послідовники Френе підкреслюють міжнародне значення його системи, вважаючи, що «педагогіка Френе не є специфічно французькою, як Ейфелева вежа». За їх глибоким переконанням, Френе викликав живий інтерес серед педагогічної громадськості багатьох країн, оскільки він вловив ті об’єктивні вимоги, які демократичне суспільство має ставити школі.

Родинні зв’язки

Дружина (з 1926 р.) Френе Еліз (1898-1983) - французький педагог-новатор, за освітою – художник. Вона розвивала творчі, музично-художні здібності дітей, допомагала їм опановувати різні художні техніки, видавала книги і журнали про дитячі роботи.

Додаткові відомості

Фотогалерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Відеоматеріали

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Цікаві факти і висловлювання

«Моральність - нагадує граматику. Ми можемо дуже добре знати правила, але не вміти застосовувати їх в повсякденному житті. Більше того, формальне засвоєння моральних правил навіть небезпечно, тому що людині здається, що вона не потребує ніяких зусиль, щоб керуватися ними у своїй поведінці. Справжній моральній поведінці може навчити тільки саме життя, тобто конкретний досвід дитини».

(Френе С.)

«Особистість формується не за допомогою пояснень і демонстрацій, а в процесі власної діяльності».

(Френе С.)

«Лише за допомогою свободи можна підготувати до свободи, лише за допомогою співробітництва можна підготувати до соціальної гармонії та співпраці, лише за допомогою демократії можна підготувати до демократії».

(Френе С.)

Довідка

Френе Селестен (іноз. Freinet Сеlestin) - французький педагог-реформатор ХХ століття, директор початкової школи, представник так званої «прогресивної педагогіки», автор педагогічних технологій («техніка Френе»), прихильник ідей вільного виховання, реконструкції особистого досвіду дітей, засновник і керівник Міжнародної федерації прихильників «нової школи», .

Місце народження - Гар, Франція (15.10.1896 - 08.10.1966).

Місце навчання - Нормальна школа м. Ніцца.

Місце роботи - Франція

Напрями діяльності - профспілковий діяч, есперантист, учасник французького Руху Опору, педагог.

Найвизначніші праці - "Нова французька школа".

Основні нагороди - .

Науковий напрям - педагогіка.

Джерела

1. Варич Н. І. У вільному тексті (за авторською програмою Cелестена Френе). Український світ у наукових парадигмах: зб. наук. пр. / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди; Харків. іст.-філол. т-во; [редкол.: О. О. Маленко (голов. ред.) та ін.]. Харків: ХІФТ, 2017. Вип. 4. С. 120–124.
2. Гончаренко-Закревська Н. В. Інноваційні підходи щодо розвитку особистості і формування поведінки дитини в педагогічній спадщині С. Френе. Освітологічний дискурс. 2017. № 3–4. С. 17–29. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/osdys 2017 3-4 4.
3. Дичківська І. М. «Школа успіху і радості» С. Френе. Інноваційні педагогічні технології: практикум: навч. посіб. / [відп. за вип. Н. Кальченко]. Київ: Слово, 2013. C. 209–237.
4. Заболотна О. Альтернативна педагогіка Селестена Френе: між традицією й інноваційністю. Порів.-пед. студії. 2013. № 1(15). С. 49-55.
5. Кемінь Г. Вдосконалення та індивідуалізація навчання у педагогічній спадщині С. Френе. Молодь і ринок. 2017. № 5. С. 80–85. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir 2017 5 17.
6. Суржикова І. А. Сухомлинський і С. Френе про роль особистості вчителя у процесі соціалізації школярів. Зб. наук. пр.: Спец. вип. / В. Г. Кузь (гол. ред.) та ін.; Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. Київ, 2002. С. 51–56. Бібліогр.: 8 назв.
7. Суржикова І. А. Педагогічна діяльність В. Сухомлинського і С. Френе (порівняльний аналіз). Вісн. наук. лабораторії «Василя Сухомлинський і школа ХХІ століття» / за ред. В. Г. Кузя. Умань, 2000. С. 83–90. Бібліогр.: 7 назв.
8. Сухомлинська О. В. Селестен Френе у журналі «Шлях освіти». Рідна шк. 1992. № 5-6. С. 82-85.
9. Чепіль М., Дудник Н. Педагогічна технологія С. Френе. Педагогічні технології: [навч. посіб.]. Дрогобич: РВВ Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка, 2011. С. 246–248.
10. Шимановський М. Самоврядування у школі Селестена Френе. Шкіл. світ. 2008. Трав. (№ 20). С. 17–19. Бібліогр.: 4 назви.

Автор

Сухомлинська О. В., Покусова О. С., Павленко Т. С.

Оприлюднено: 23.09.2024

Останні зміни: 20.09.2024

Модератор: Литовченко О. В.