Ергономіка в освіті1

Ергономіка в освіті1

Ергономіка в освіті1 (ЕО) - (англ. Ergonomics in education) - розділ ергономіки як науково-практичної дисципліни, що вивчає освітню діяльність, знаряддя та засоби діяльності, а також навчальне середовище в процесі їхньої взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки та комфортності учасників освітнього процесу. За рівнем складності об’єкту дослідження Е.о. відноситься до макро-ергономіки, де об’єктом є система «учасник освітнього процесу – технічні знаряддя та засоби освітньої діяльності – навчальне середовище» (СУТС), а предметом – властивості цієї системи

Ергономіка в освіті1

Історична довідка

Передумови виникнення / Заснування / Походження

Перше використання терміна "ергономіка" належить польському вченому W. Jastrzebowsky (1857). Як дисципліна, ергономіка виникла в роки Другої світової війни, коли зросла роль впливу людини на управління військовими системами, що все більш ускладнювалися. Після війни розвиток ергономіки продовжився в напрямі вирішення завдань цивільного характеру. У 1945 р. було створено перше товариство професійних ергономістів у Великій Британії, які об’єднались у 1949 р. у першу професійну асоціацію, а в 1959 р. було засновано Міжнародну ергономічну асоціацію (МЕА) для задоволення потреб у міжнародному співробітництві, головним чином у Європі.

Основні відомості

Таксономія / Класифікація

Ураховуючи вимоги та тенденції цифровізації освіти, виділяють чотири напрями сучасної ергономіки: фізична (вивчає питання, пов’язані з анатомічними, антропометричними, фізіологічними та біомеханічними характеристиками людини, які мають відношення до фізичної праці; наприклад, робоча поза, розлади опорно-рушійного апарату, компоновка робочого місця, надійність, здоров’я тощо), когнітивна (вивчає такі психічні процеси, як сприйняття, пам’ять, прийняття рішень і їх вплив на взаємодію між людиною та іншими елементами системи; наприклад, пізнавальна діяльність, прийняття рішень, взаємодія людини та цифрових систем, підготовка та безперервне навчання), організаційна (розглядає питання, пов’язані з оптимізацією СУТС, включаючи їх організаційні структури та процеси управління; наприклад, системи зв’язку між індивідуумами, управління груповими ресурсами, розробку проектів, кооперацію, кооперативну роботу та управління), інформаційна (розглядає питання, пов’язані з кількісними та якісними характеристиками інформації, що формує особистість; наприклад, вплив змісту інформації на ефективність і безпеку її отримувача, оцінка небезпеки інформації для життя і діяльності людини, забезпечення ефективності обробки інформації, можливість захисту від неї або пом'якшення її негативного впливу, розвиток культури інформаційної безпеки, вирішення питань гармонізації можливостей людини та інформаційного середовища).

Особливості

Ергономічні основи когнітивної (пізнавальної) діяльності здобувача освіти (КДЗО) можна визначити таким чином: понятійно-категоріальний апарат КДЗО; ергономічні властивості системи навчальної діяльності та їх оцінювання; система управління КДЗО; закономірності системної організації психофізіологічного забезпечення когнітивної діяльності; індивідуальні та групові психофізіологічні властивості учня, що впливають на когнітивний розвиток; вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на ефективність КД; організація процесу діагностики та використання її результатів з метою управління КДЗО; удосконалення тестування когнітивних здібностей та оптимізація поточної КД здобувача освіти; побудова моделей КД; проектування та експлуатація ІКТ оцінювання КДЗО.

Ергономічне оцінювання

СУТС характеризується такими ергономічними властивостями — керованість, обслуговуваність, освоюваність, життєздатність (у цифровому середовищі), життєстійкість (як по відношенню до СУТС, так і по відношенню до її людського складника). Ергономічний аналіз СУТС проводиться з практичною метою у вигляді ергономічного оцінювання та ергономічної експертизи з використанням оцінок: інтегральна (ергономічність), комплексні, групові, одиничні. Інтегральна оцінка обчислюється як сума зважених комплексних показників за шкалою [0,1] і використовується для рекомендацій щодо умов застосування об’єкту аналізу.

Додаткові відомості

Довідка

Ергономіка в освіті (англ. - Ergonomics in education) - розділ ергономіки як науково-практичної дисципліни, що вивчає освітню діяльність, знаряддя та засоби діяльності, а також навчальне середовище в процесі їхньої взаємодії з метою забезпечення ефективності, безпеки та комфортності учасників освітнього процесу. За рівнем складності об’єкту дослідження Е.о. відноситься до макро-ергономіки, де об’єктом є система «учасник освітнього процесу – технічні знаряддя та засоби освітньої діяльності – навчальне середовище» (СУТС), а предметом – властивості цієї системи.

Джерела

1. ДСТУ 3899-99. Дизайн та ергономіка. Терміни та визначення. Держстандарт України. 1999. 33 c.
2. Pinchuk O., Burov O., Lytvynova S. Learning as a Systemic Activity. Advances in Intelligent Systems and Computing / Karwowski W., Ahram T., Nazir S. (eds). 2019. Vol 963. P.335-342. Cham: Springer. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-030-20135-7_33.
3. Burov O. Human Factors/Ergonomics in eWorld: Methodology, Techniques and Applications. Advances in Intelligent Systems and Computing. AHFE 2020 / Karwowski, W., Trzcielinski, S., Mrugalska, B. (eds). Vol. 971. Cham: Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-030-20494. P.5-43.

Автор

Буров О. Ю.

Оприлюднено: 23.12.2024

Останні зміни: 19.12.2024

Модератор: Литовченко О. В.