Монтессорі Марія

Монтессорі Марія

Монтессорі Марія - (іноз. Montessori Mariia) - видатна італійська педагогиня-психолог, антрополог, лікар, філософ.

Монтессорі Марія
Ім’я особи	Монтессорі Марія (іноз. Montessori Mariia)
Інші прізвища
Роки життя	31.08.1870 - 06.05.1952
Науковий ступінь	доктор наук
Вчене звання
Напрями діяльності	педагогиня-психолог, антрополог, лікар
Наукова школа	дошкільна освіта
Місце народження	К'яравалле, провінція Анкона, Королівство Італія
Місце смерті	Нордвейк, Нідерланди
Поховання	Нордвейк, Нідерланди
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
Magnum opus	Педагогічна антропологія
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/montessori-m/

Життєпис

Народилася 31 серпня 1870 р. в будинку під номером 10 на площі Мацціні в К'яравалле (Центральна Італія, провінція Анкона), за декілька кілометрів від Анкони.

Її батько Алессандро народився у Феррарі і після роботи клерком на солеварні Комаккіо, у 1860-х роках був переведений до К'яравалле на посаду інспектора міністерства фінансів.

Мати - Ренільда Стоппані ​​(1840—1912), яка походила з Монте-Сан-Віто, містечка поблизу К'яравалле, з родини дрібних землевласників; вона була освіченою жінкою і дуже любила читати.

Освіта

Навчалася у муніципальній підготовчій школі Ріо-Понте.

Вона була нагороджена сертифікатами за хорошу поведінку в 1-му класі та за «lavori donneschi», або «жіночу роботу», наступного року. Вона вивчала французьку мову та фортепіано, які незабаром покинула. Ближче до 11 років почала захоплюватися навчанням. Її юнацьким захопленням було драматичне мистецтво. Відмінно володіла італійською мовою, проте мала прогалини в граматиці та математиці.

У віці 14 років Монтессорі М. вступила до державної школи для жінок: «Regia Scuola Tecnica Michelangelo Buonarroti» (сьогодні Regio Istituto Tecnico Leonardo da Vinci), , де вона вивчала італійську мову, арифметику, алгебру, геометрію, бухгалтерський облік, історію, географію та природничі науки. У 1886 р. вона продовжила навчання в технічному інституті Regio Istituto Tecnico Leonardo da Vinci, вивчаючи італійську мову, математику, історію, географію, геометричне та декоративне малювання, фізику, хімію, ботаніку, зоологію та дві іноземні мови.

У 1890 р. отримала сертифікат фізико-математичного факультету.

У 1890 р. вона вступила до Римського університету на курс природничих наук, і отримала у 1892 р. диплом di licenza. Цей ступінь, разом із додатковим вивченням італійської та латинської мови, дозволив їй вступити на медичний факультет Римського університету «La Sapienza».

Монтессорі М. здобула академічну премію на першому курсі, а в 1895 р. отримала посаду „ад'юнкта в медицині“- асистента лікаря з правом вступу до Ланцисіанського товариства, призначеного для лікарів і професорів лікарень Риму, а разом із тим і ранній клінічний досвід.

У 1894 р. закінчила Римський університет, через два роки отримала вчений ступінь, і стала пер­шою в Італії жінкою – доктором медичних наук (1896), професором гігієни у Вищій жіночій школі (1896–1906).

У 1896 р. закінчила медичний факультет за спеціалізацією в нейропсихіатрії.

Захистила дисертацію „Клінічний внесок у вивчення галюцинацій антагоністичного змісту“, яка була опублікована в 1897 р. в журналі Policlinico.

Діяльність

Педагогічна діяльність

Практичну діяльність розпочала в дитячій психіатричній клініці (1895–1898), де під впли­вом ідей Ж. Ітара та Е. Сегена, які займалися про­блемами розвитку дітей з відхиленнями, розроби­ла власний метод розвитку органів чуття в розу­мово відсталих дітей. У 1899–1901 рр. працює в Ортофреничній школі, яка готує викладачів спе­ціальних шкіл для дітей з фізичними та розумови­ми вадами. Пер­ший дошкільний заклад – „Будинок дитини” Монтессорі відкрила в 1907 році в Римі (Італія).

Наукова діяльність

Створи­ла власну оригінальну систему виховання і на­вчання дітей дошкільного і молодшого шкільно­го віку.

Її педагогічна система базувалася на ідеях віль­ного виховання, тобто дитиноцентризму, непри­пустимості насилля над дитиною, поваги до її осо­бистості. Провідною тезою М. Монтессорі є думка про те, що існує особливий світ дитинства і що розвиток ди­тини підпорядковується законам природи.

Намагаючись розвивати навчання і вихован­ня з наук, позицій, М. Монтессорі поклала в основу своїх педагогічних пошуків фундаментальні принципи експери­ментальних наук, а дошкільні заклади оцінювала як лабораторію для вивчення психічного життя дитини. На її переконання, педагог у дошкільному закладі – це спостерігач-експериментатор, який має ретельно розпланувати навчальну та ігрову ситуа­ції, дидактичний матеріал, а також максимально точно оцінити отримані результати. Основою на­вчально-виховного процесу в дошкільному закладі, за системою Монтессорі, є сенсорне виховання, яке здійсню­ється за допомогою організації навколишнього се­редовища і занять із дидактичним матеріалом.

Застосовуваний італійський педагогом дидактичний матеріал базувався на концепції активної особистості, яка саморозвивається через серію реакцій, викликаних систематичним впливом. Весь цей матеріал був розроблений експериментально. Лише після тривалої й ретельної перевірки реакції дітей на матеріал, що пропонується, педагог визнавала його придатність. Це поєднання навчальних посібників і розвиваючих ігор: геометричні тіла (циліндри, конуси тощо), таблички, дощечки, рамки, рухливий алфавіт, а також звичайні предмети типу чай­ної ложки, глечика для поливання квітів тощо. Деякі з них мають характерний колір (наприклад, ро­жева вежа з кубиків-секцій, коричневі сходи, чер­воні штанги) або фактуру (шорсткі таблички). У „Монтессорі-матеріалах” є досить складні моделі – наприклад, глобус „континенти”, на штир якого дитина повинна у правильному порядку надіти фігурні дощечки, що будуть повторювати контури континентів. Весь матеріал (у т.ч. ігровий) має бути обов’язково виготовлений із натуральних матеріалів.

На основі практичних спостережень М. Монтессорі дове­ла, що різні типи навичок у дитини краще вихо­вувати у певному віці. До трьох років дитина осягає суть свого оточення через інстинктивний роз­виток почуттів – зір, слух, нюх, дотик. У період від 3 до 6 років дитину називали „будівельником самого себе”: вона сама намагається обирати речі й предмети своєї діяльності, сама себе обслуго­вує, виявляє максимальну незалежність від дорос­лого. В наступний період (до 9 років) дитина сто­їть на позиціях „дослідника навколишнього світу”. Згідно з методикою Монтессорі, для дитини створюється спеціально підготовлене культурне розвиваюче середовище, в якому маленький індивід знаходить все необхідне для свого розвитку: „вбирає” правильну мову, одержує багаті сенсорні враження, освоює способи поводження з різними предметами. Це середовище дитина сприймає і свідомо і неусвідомлено, вільно виявляє себе в різних видах діяльності, в т. ч. й в іграх. М. Монтессорі розробила метод навчання грамоті та письму, який на початку XX ст. отримав поширення в Україні.

Педагогічні ідеї М. Монтессорі

1. Дефініція «всотуючий розум». М. Монтессорі, пояснюючи розвиток дитини, зазначала: «У дитині міститься розумова лабораторія, що виробля хімічні перетворення. Усі враження не тільки проникають у розум дитини, вони його формують, вони втілюються в ньому, оскільки дитина «будує» власне психічне тіло, використовуючи предмети довкілля. Цей розум М. Монтессорі назвала «всотуючим розумом» і закликала дорослих прагнути осягнути велич його сили.

2. Індивідуальний підхід до дитини. Ідея вільного вибору. На підставі філософських, психологічних і педагогічних аспектів гуманістичної та педагогічної теорій М. Монтессорі обґрунтувала основоположні принципи своєї концепції: гуманістичної спрямованості мети; психологічної обґрунтованості ідей; розвитку особистості; соціалізації; свободи; індивідуального підходу; самостійності то творчої активності; наочності; домінування дидактичної гри тощо. Педагог наголошувала на реалізації ідеї вільного вибору кожною дитиною виду діяльності та тривалості занять; застосуванні спеціально розробленого набору навчальних матеріалів; відсутності тестувань, оцінювання, похвали та покарання. Провідна ідея вчення М. Монтессорі полягає у необхідності створення педагогом предметно-просторового середовища, в якому дитина могла б найповніше розкрити свій внутрішній потенціал у процесі вільної самостійної діяльності. Це середовище має забезпечити розвиток кожної дитини за її індивідуальним темпом. Завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів для саморозвитку і розкритті правил їх використання.

3. Психологічна підтримка дитини. Психологічний рівень системи М. Монтессорі пов’язаний із поглядом вченої на конкретну людину як на індивіда із закономірними особливостями природного онтогенезу як рушійними силами і механізмами розвитку. Тільки ретельно продумана педагогічна система, тобто сукупність прийомів, об’єднаних певними провідними ідеями, яка ґрунтується на науковому методі спостереження й експерименту і яка використовує дані всіх наук, що вивчають людину, може наблизити нас до заповітної мети – управління психофізичною еволюцією людської особистості. М. Монтессорі наголошувала, що, відповідно до біологічних засад, необхідно забезпечити вільний розвиток творчих сил дитячого організму, але водночас економити психічну енергію людини, запас якої не обмежений. М. Монтессорі запропонувала метод самовиховання дитини в організованій обстановці (розвивальне середовище). Організація обстановки досягається своєрідним дидактичним матеріалом і сукупністю виховних прийомів, які сприяють виробленню соціальної поведінки дитини через наслідування, усвідомлення, обговорення, демонстрацію.

Основні праці

Її науковий доробок налічує близько 50 робіт, які були перекладені 24 мовами.

Найвідоміші з них: «Педагогічна антропологія» (1905), «Будинок дитини» (1907), «Метод наукової педагогіки» (1909), «Самовиховання і самонавчання в початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946), «Розвиток потенційних можливостей людини (1948), «Всотуючий розум» (1949), «Формування людини» (1950) та ін.

Родинні зв’язки

31 березня 1898 р. народила єдину дитину — сина Маріо Монтессорі (31 березня 1898—1982).

Маріо Монтессорі був дитиною Марії та Джузеппе Монтесано, її колеги-лікаря, який разом з нею був одним із директорів Римської Ортофренічної школи. Якби Монтессорі вступила в шлюб, вона мала б припинити професійну діяльність.

Замість шлюбу Монтессорі вирішила продовжити роботу та навчання. Марія народила таємно й довірила опіку над сином родині Віковаро (невелике містечко в Лаціо), Вітторії Паскуалі.

Додаткові відомості

Відеоматеріали

Load video

YouTube might collect personal data. Privacy Policy

ContinueDismiss

Цікаві факти і висловлювання

“Виховання має скеровувати діяльність, а не пригнічувати її. Завдання педагога в тому, щоб насичувати та сприяти, спостерігати, заохочувати, спонукати, а не втручатися, наказувати чи обмежувати”. (Монтессорі М.)

“Навчання й досі розуміють лише як розвиток розуму, в той час коли воно має стати джерелом сил для оновлення та творення”. (Монтессорі М.)

Довідка

Монтессорі Марія (іноз. Montessori Mariia) - видатна італійська педагогиня-психолог, антрополог, лікар, філософ, доктор наук.

Місце народження - К'яравалле, Італія (31.08.1870 - 06.05.1952).

Місце навчання - Римський університет ла Сапієнца.

Місце роботи - , , , , , .

Напрями діяльності - педагогиня-психолог, антрополог, лікар.

Найвизначніші праці - Педагогічна антропологія.

Основні нагороди - .

Науковий напрям - дошкільна освіта.

Автор

Антонець Н. Б.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 04.07.2024

Модератор: Литовченко О. В.