| Рядок 57: | Рядок 57: | ||
===Досягнення=== | ===Досягнення=== | ||
====Визнання==== | ====Визнання==== | ||
====Нагороди==== | ====Нагороди==== | ||
Версія за 18:11, 24 січня 2025
Корчак Януш
Корчак Януш - (іноз. Korchak Yanush) - польський лікар, педагог, письменник, публіцист, громадський діяч.
| Корчак Януш | |
|---|---|
 | |
| Ім’я особи | Корчак Януш
(іноз. Korchak Yanush) |
| Інші прізвища | Гольдшмідт Генрик |
| Роки життя | 22.07.1878 - 07.08.1942 |
| Науковий ступінь | |
| Вчене звання | |
| Напрями діяльності | |
| Наукова школа | |
| Місце народження | Варшава |
| Місце смерті | Треблінка, Польща |
| Поховання | |
| Alma mater | Імператорський Варшавський університет, Летючий університет |
| Magnum opus | Як любити дитину |
| Відзнаки | |
| Вебсайт | https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/korchak-janush/ |
Життєпис
Народився Корчак Януш (справжнє ім’я Я. Корчака – Генрік Гольдшміт) у 1878 році у Варшаві в сім’ї адвоката. Родина була інтелігентна і забезпечена. Спершу непогане матеріальне становище Ґольдшмідтів почало погіршуватися через психічну хворобу батька (1891 року він вперше потрапив до психіатричної лікарні із ознаками божевілля). Після його смерті родина швидко збідніла і 17-річний Корчак почав займатися репетиторством, щоб допомогти утримувати родину. Батько - Юзеф Ґольдшмідт (1844-1896), адвокат. Мати - Цецилія (до шлюбу Гембицька) (1853/54-1920).
Освіта
У 1898 р. почав навчання на медичному факультеті Імператорського Університету у Варшаві. Навчався в Летючому університеті. Його наставником був, зокрема Вацлав Налковський.
Діяльність
Педагогічна діяльність
Наукова діяльність
Науково-експертна діяльність
Міжнародне співробітництво
Політична, громадська та волонтерська діяльність
Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю
Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)
Основні праці
Найвідоміші праці: «Як любити дітей» (1920), «Виховні моменти» (1924), «Коли я знову стану маленьким» (1925), «Право дитини на повагу» (1929), «Правила життя» (1930) «Жартівлива педагогіка» (1939); «Пригоди короля Мацюся» (1923), «Банкрутство малого Джека» (1924), «Кайтусь-чарівник» (1935) тощо.
Досягнення
Визнання
Нагороди
Родинні зв’язки
Чоловік (з 1874 р.) Русов Олександр Олександрович (07.02.1847 – 08.10.1915) - громадський діяч, етнограф і фольклорист.
Діти:
Русов Михайло Олександрович (1876-1909) – український політичний діяч, ініціатор та один із засновників Революційної Української Партії (РУП). Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Ліндфорс Любов Олександрівна (1879-1960) – лікар, співачка. Закінчила Московську консерваторію, гастролювала. У Чехо-Словаччині працювала лікарем в Українському громадському комітеті, викладачем співу і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.
Русов Юрій Олександрович (1895-1961) – український біолог, іхтіолог. Представник української науки в еміграції. Випускник природничого факультету Київського університету. У 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі.
Додаткові відомості
Фотогалерея
-
Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
-
Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
-
Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
-
Сестри Марія та Софія Ліндфорс, 70-ті роки ХІХ ст.
-
Русов О. О. (чоловік Русової С. Ф.)
-
Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
-
Місце поховання Русової С. Ф. та її онука на Ольшанському цвинтарі у Празі (Чехія)
Відеоматеріали
Цікаві факти і висловлювання
«Дитина розмірковує і бачить зв'язок між речами так само, як дорослий — у неї немає тільки багажу дорослого досвіду» (Корчак Я.)
Довідка
Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, доктор наук.
Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).
Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.
Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.
Напрями діяльності - освіта.
Найвизначніші праці - "Український буквар".
Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.
Науковий напрям - дошкільна освіта.
Пов’язані статті УЕЕО
нагрудний знак «Софія Русова», Грінченко Б. Д., "Кобзар"
Джерела
- Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
- Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.
- Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
- Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
- Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
- Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.
Автор
Оприлюднено: 20.06.2024
Останні зміни: 04.07.2024
Модератор: Lytovchenko
