Захаренко Олександр Антонович

Захаренко Олександр Антонович

Захаренко Олександр Антонович - (іноз. Zakharenko Oleksandr) - український педагог-подвижник народної освіти, громадський діяч, засновник і директор авторської школи.

Захаренко Олександр Антонович
Ім’я особи	Захаренко Олександр Антонович (іноз. Zakharenko Oleksandr)
Інші прізвища
Роки життя	02.02.1937 - 30.04.2002
Науковий ступінь	академік
Вчене звання
Напрями діяльності
Наукова школа
Місце народження	Кам'янка Кам'янського району Черкаської області
Місце смерті	Сахнівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської області
Поховання
Alma mater	Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Magnum opus	Енциклопедію шкільного року
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/zakharenko-o-a/

Життєпис

Захаренко Олександр Антонович народився 2 лютого 1937 р. в м. Кам’янка Кам’янського району Черкаської області в сім’ї службовця.

Батько Антон Іванович, працював бухгалтером на цегельному заводі, а мати Варвара Вереміївна – завідувачка дитячого садочка.

Освіта

Після закінчення середньої школи з 1953 по 1954 рр. працював вчителем математики і фізики в Кам‘янській середній школі робітничої молоді.

У 1954 р. вступив на фізико-математичний факультет Черкаського педагогічного інституту, закінчивши який з відзнакою (1959), отримав призначення на посаду вчителя в село Сахнівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

Діяльність

Педагогічна діяльність

Після служби в армії (1961–1963 р.) повернувся в село Сахнівку, до школи, де працював учителем математики та фізики до 1966 р.

У 1966 р. Захаренко О. А. призначається директором Сахнівської середньої школи і працює на цій посаді 35 років.

Наукова діяльність

Розпочав молодий директор зі втілення своєї ідеї – створення навчально-спортивного комплексу із навчальними, ігровими, спальними кімнатами для учнів 1-4 класів, танцювальним залом, музичним салоном і двома басейнами: літнім і зимовим. Працювали всі: вчителі, діти й батьки – вся громада, і ця робота тривала 10 років (1973-1983). Потім взялися за спорудження культурно-музейного центру (обсерваторія, планетарій, демонстраційний і виставковий зали), закладку вирощування дендропарку.

Згодом директора охопила ідея створення музею села з художньо-меморіальним ансамблем «Криниця совісті» в пам’ять односельців – жертв голодомору 1932-1933 pp. з іменами 1200 загиблих (1990), обладнання місцевої радіо- і телемережі та підготовка й проведення щоденних передач з життя школи й села, випуск шкільної багатотиражної газети «Дівочі гори». Багаторічна дослідницько-пошукова робота і збір матеріалів до чотиритомної «Енциклопедії шкільного роду» стали своєрідним літописом історії села, в тому числі життя школи за останні півстоліття.

Зазначимо, що створення цих осередків дитячої діяльності відбувалося силами учительського та учнівського колективів, батьків, жителів села, місцевого колгоспу методом народної «толоки», як споконвіку було заведено в Україні.

Девізом Сахнівської школи є слова її директора: «Поспішаймо робити добро. Духовне добро. Воно стократ цінніше від матеріального». На фасаді школи зображено п’ять основних гасел навчально-виховного процесу, а саме:

• «Школа – колиска твоєї щасливої долі»;
• «Хай завжди буде мама»;
• «Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди»;
• «Людина без захоплення – пуста людина»;
• «Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Самобутній педагогічний талант Олександра Антоновича поступово розкривався у створеному за його ініціативи навчально-виховному комплексі з усіма умовами для навчання, виховання й розвитку дітей. Система роботи Сахнівської школи спиралась на урахування психологічних, фізіологічних та культурних особливостей розвитку дітей та їх практичному запровадженні в навчально-виховній роботі школи. Через такий комплексний і системний підхід Захаренко Олександр Антонович обґрунтував методологічні засади своєї «педагогіки конкретної мети», яка ставиться перед шкільним колективом, спрямовує його діяльність і об’єднує зусилля всіх у її досягненні. Це кредо Сахнівської школи не потребує додаткового тлумачення, а конкретизує увагу вчителя, педагога на досягненні всією системою створених у школі форм, засобів і методів висунутої, обґрунтованої й конкретизованої мети для кожного учасника педагогічного процесу в певний період діяльності.

У результаті багаторічних пошуків Захаренка О. А. і педколективу Сахнівської школи викристалізувалась ефективна система виховання особистості учня, яка базується на: переконанні, що виховний потенціал школи буде не значний, якщо не створити інтегроване культурно-виховне середовище (школа, сім’я, громадськість, колективне господарство) і не педагогізувати його; визнанні цінності кожної людини (учня, випускника, вчителя, селянина, воїна) і культивуванні поваги до прав дитини і дорослої особистості; залученні учнів до найпотужнішого засобу виховання – реальної щоденної продуктивної праці; постійній постановці нових, перспективних, складніших за попередні цілей, особистій зацікавленості дітей, учителів, батьків до великих справ державного значення; систематичному ознайомленні учнів з історичним минулим народу, його культурою, традиціями, опоетизуванні природи рідного краю; прищепленні в учнів бажання насолоджуватись; культивуванні в особистості потреби робити добро; демократизації виховного процесу в поєднанні з високою вимогливістю до дитини, компетентною турботою про її здоров’я та спосіб життя; вивченні й пробудженні природної обдарованості кожної дитини, її індивідуальності, стимулюванні реалізації сутнісних сил; моральному і матеріальному заохоченні ентузіазму педагогів і школярів; розвитку творчості педагога, роботі з дітьми, постійному пошуку і вдосконаленні форм і методів взаємодії (створення чотирьох музеїв, шкільної малотиражки, картингу, дельтаплану, телескопа, стадіонів, теплиці, автодрому, космодрому, профілакторію, дендропарку та ін.)

Захаренко О. А. був одним із зачинателів педагогіки співробітництва – напряму в радянській педагогіці, що виник у 80-х роках XX ст. як протест проти традиційної системи освіти й виховання, яка викликала велику полеміку в педагогічних колах. Педагогіка співробітництва – це система форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі, які спираються на принципи гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості – дитини. Саме такий підхід був характерний для педагогіки Олександра Антоновича. Як й інші педагоги-новатори, він висував, обґрунтовував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя і учня; навчання без примусу; ідею досягнення поставленої мети; індивідуального і колективного підходів до діяльності учнів; творчого самоврядування; особистісного підходу до виховання; співпраці вчителів з батьками, громадськістю тощо.

Захаренко Олександр Антонович є одним із яскравих представників інноваційної освітньої практики. Його концепція авторської школи передбачає:

1. Спрямування навчально-виховного процесу на поглиблення знань учнів та отримання потрібної і цікавої інформації, яку мають доносити до учнів вчителі.

2. Ретельно турбуватись про здоров’я дітей, про їх фізичну витривалість.

3. Не втрачати надбання історії. Вивчати традиції і звичаї народу, що прийшли до нас із сивої давнини.

4. Виховувати у дітей патріотичні почуття і гордість за родину, однокласників, односельчан, село, Батьківщину.

5. Обов’язковим предметом школи має бути “Материнство” або “Материнська школа” не лише для учнів, а й для тих жителів села, які збираються стати батьками.

6. Головна вимога школи – якісні і системні знання учнів, участь їх в олімпіадах, конкурсах від шкільного до державного рівня.

7. Випускники школи у своїх знаннях не повинні відрізнятися від учнів престижних закладів.

8. Авторська школа ставить своїм завданням навчити дітей бачити красу світу і берегти її.

Створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією.

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Олександр Антонович займав активну громадську позицію. За час трудової діяльності він неодноразово обирався депутатом різних рівнів (1969 р. – обраний депутатом місцевої сільської ради. Пізніше неодноразово обирався депутатом Корсунь-Шевченківської районної та Черкаської обласної рад. У 1984 р. – обраний депутатом Верховної Ради СРСР 11-го скликання, 1989 р. – народним депутатом СРСР).

Основні праці

У творчій спадщині Захаренка О. понад 300 наукових публікацій, в яких розглядаються проблеми естетичного виховання дітей, понад 400 творів: книг, казок, статей, виступів, методичних матеріалів, науково-педагогічних есе.

За життя Захаренко О. видав дві книги: «Школа над Россю», «Поспішайте робити добро», написав три книги: «Енциклопедію шкільного року» (2001), «Поради колезі, народжені у школі над Россю» (2002), «210 шкільних лінійок» (2002).

Досягнення

Визнання

За наказом Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2002 року № 61 школа, з якою доля з’єднала Олександра Антоновича, отримала статус авторської. Після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002).

2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».

Нагороди

О. А. Захаренко неодноразово відзначався державними нагородами: орденом «Знак Пошани» (1971), орденом Леніна (1978), медалями: «За трудову відзнаку» (1967), «За доблесну працю» (1970), медаллю А. С. Макаренка (1979). Нагороджений знаком «Відмінник народної освіти» (1964), знаком «Відмінник освіти СРСР» (1969). Йому присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983).

Додаткові відомості

Цікаві факти і висловлювання

Школа - це місце, де шліфують бруківки і нищать алмази... (Захаренко О. А.)

Якщо хочете змінити світ на краще, то починайте це робити із себе. І не із завтра чи сьогодні, а з цієї хвилини... (Захаренко О. А.)

Довідка

Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, доктор наук.

Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).

Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.

Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.

Напрями діяльності - освіта.

Найвизначніші праці - "Український буквар".

Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.

Науковий напрям - дошкільна освіта.

Пов’язані статті УЕЕО

нагрудний знак «Софія Русова», Грінченко Б. Д., "Кобзар"

Джерела

1. Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
2. Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР. 2016. 216 с.
3. Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
4. Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
5. Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
6. Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.

Автор

Антонець Н. Б.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 04.07.2024

Модератор: Lytovchenko