Каразін Василь Назарович

Каразін Василь Назарович

Каразін Василь Назарович - (іноз. Karazin Vasyl) - український вчений-енциклопедист, винахідник, просвітитель, педагог, громадський діяч.

Каразін Василь Назарович
Ім’я особи	Каразін Василь Назарович (іноз. Karazin Vasyl)
Інші прізвища
Роки життя	30.01.1773 - 04.11.1842
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності
Наукова школа	освіта
Місце народження	Миколаїв
Місце смерті	Миколаїв
Поховання	Некрополь Миколаєва
Alma mater
Magnum opus
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/karazin-v-n/

Життєпис

Каразін Василь Назарович народився 30 січня 1773 р. в с. Кручик на Слобожанщині (тепер Харківська область).

Батько - Каразін Назар Олександрович, військовослужбовець, походив з грецького роду Караджі, мати Варвара Петрівна - з козацької родини Ковалевських.

Освіта

До 10 років Василь навчався в маєтку батька родини переїхала до Вільшани, де в будинку вітчима він часто зустрічався з Григорієм Сковородою.

За припущеннями окремих біографів, домашнім вихователем у родині Каразіних міг бути філософ Сково­рода Г. С., який мав дружні стосунки з батьками майбутнього науков­ця.

Каразін В. Н. був зарахований до при­ватного пансіону Фільдінга Х. І. у Кременчуці, з 1783 р. навчався у харківському приватному пансіоні Шуль­ца І. П. Тоді ж був внесений до реєстрів Кірасирського полку.

Світогляд Каразіна В. Н. формувався під впливом творів Сковороди Г. С. та кращих європейських культурних традицій, що панували в приватних пансіонах Кременчука та Харкова, де він навчався до 17 років.

У січні 1791 р. Каразін В. Н. переїхав до Петербурга та вступив до лав Лейб-гвар­дії Семенівського полку.

У 1791-1795 рр. - на військовій службі й одночасно слухає лекції у Горному корпусі, де вивчає математику, фізику, хімію, медицини, іноземні мови.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1802 р. Каразін В. Н. обійняв посаду правителя Головної управи шкіл у Міністерстві народної освіти, створеному, на думку деяких дослідників, з його ініціативи.

У цьому ж році за дорученням уряду він розпочав роботу над проектом організаціх народної освіти в росії, в якому передбачав значне розгалуження мережі парафіальних училищ намагаючись наблизити їх до практичних цілей країни й запитів широких верств населення.

Збереглися документи, які свідчать, що 18 квітня 1802 р. уряд сформував комітет для перегляду статутів двох Петербурзьких академій і Московського університету.

Членом комітету став і Каразін В. Н. Згідно з постановою Головного управління училищ йому було доручено скласти проект загального статуту університетів. Розроблені Василем Назаровичем положення стали основою для статутів Вільненського, Московського, Дерптського, Казанського, Харківського та інших університетів.

Найбільшим досягненням В. Н. Каразіна на ниві просвітництва стало відкриття Харківського університету.

29 серпня Каразін В. Н. виголосив свої «Положення про Харківський університет», де в 46 параграфах детально описав структуру майбутнього навчального закладу, його матеріальну базу, визначив джерела фінансування, шляхи набору студентів.

Структуру і профіль університету вчений розробив самостійно й оригінально, відкинувши схоластичні традиції німецьких університетів, що панували в тогочасній Європі. Передбачалося поетапно відкрити в університеті 9 відділень. Спочатку, на думку вченого, доцільно було б відкрити відділення загальних знань і приємних мистецтв. На першому студенти мали вивчати мову, математику, географію, фізику, історію. Приємні мистецтва охоплювали малювання, музику, танці, фехтування, верхову їзду, деякі види ручних робіт.

Після трьох років роботи цих двох відділень планувалося розширити матеріальну базу та збільшити кількість викладачів, передбачалося відкритті ще 5 відділень: громадянських ( з підготовки чиновників усіх ланок державного управління), військових і лікарських знань, цивільних мистецтв (архітектура, механіка, землеробство), теології.

І лише тоді, коли будуть виховані студенти, здатні до наукової роботи, Каразін планував відкрити мистецьке відділення та відділення з підготовки фахівців вищої кваліфікації різних спеціальностей. При університеті передбачалося заснування таких середніх навчальних закладів, як «Училище сільського домоведення» та «Школа ремесла».

Таким чином, це мав бути цілий комплекс навчальних закладів з підготовки кадрів для державного апарату, вчителів, наукових працівників, спеціалістів для промисловості й сільського господарства. Студентів планувалося набирати з молоді, яка закінчила Харківське, Курське, Чернігівське, Полтавське та інші училища сусідніх губерній.

Лише 24 січня 1803 р. ціною величезних зусиль В. Н. Каразіна уряд видав указ, яким дозволяв відкрити університет. Долаючи опір харківського губернатора та урядових чиновників, Василь Назарович особисто зібрав близько 3000 примірників цінних книг, лабораторне обладнання, посібники, закупив за кордоном нову друкарню й виписав майстрів.

Проте в червні 1804 р., коли підготовчі роботи вже майже завершувалися, Каразіна В. Н. звинуватили у використанні державних коштів без дозволу начальства та позбавили права втручатися у справи університету. Переконавшись у несправедливому ставленні до себе імператора, Василь Назарович подає прохання про звільнення зі служби в Міністерстві освіти.

Уже без Каразіна В. Н. зусиллями професорів Тимківського І. Ф. та Рижського І. С., 17 січня 1805 р. було відкрито університет. уУ серпні 1811 р. Рада Харківського університету обрала його почесним членом. Нині університет носить його ім’я свого засновника.

Додаткові відомості

Довідка

Каразін Василь Назарович (іноз. ) - , .

Місце народження - , (.. - ..).

Місце навчання - .

Місце роботи - , , , , , .

Напрями діяльності - .

Найвизначніші праці - .

Основні нагороди - .

Науковий напрям - .

Автор

ААА

Оприлюднено: 00.00.2025

Останні зміни: 00.00.2025

Модератор: ААА