| Рядок 111: | Рядок 111: | ||
==== Наукова діяльність ==== | ==== Наукова діяльність ==== | ||
Наукова діяльність В. Г. Кременя розпочалася на початку 80-х рр. і охоплює широкий спектр питань, центральними з яких є теоретико-методологічне обґрунтування розвитку освіти i науки України, визначення принципів і напрямів розвитку філософії освіти, розроблення концептуальних питань сучасної соціальної філософії, зокрема концепції людиноцентризму в освіті. Окремої уваги в дослідженнях надає глобалізаційним процесам у світі, їх впливу на розвиток людства, людини, системи освіти та врахуванню їх при визначенні стратегічних напрямів розвитку України, соціально-політичному аналізу основних етапів української історії, розвитку незалежної України. | |||
Наукова діяльність | |||
2000-2005 – роки плідної інноваційної діяльності на посаді міністра освіти і науки України. Практичні кроки освіти і науки України, здійснені під його керівництвом, були концептуально цілісними й логічно продовжували теоретичні наукові дослідження. Саме з його ініціативи й за безпосереднього керування в країні відбувається активний процес переходу від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності, освітня система України наближається до освітніх систем розвинутих європейських країн, втілюється в життя інноваційна державна політика в галузях освіти і науки. Загальноосвітня школа переходить до нового змісту та дванадцятирічного навчання. Запроваджено вивчення іноземної мови з другого класу. Українська мова як державна вивчається всіма учнями. Зросла кількість учнів, що навчалася українською. Навчальні досягнення почали оцінюватися за дванадцятибальною шкалою. Обґрунтовується перехід старшої школи до профільності. Переважно здійснено комп’ютеризацію загальноосвітніх закладів. За його ініціативою прийнято Урядом і розпочато виконання програми «Шкільний автобус». Ухвалено програму з виготовлення та постачання до навчальних закладів обладнання нового покоління для вивчення природничо-математичних та технологічних дисциплін. Із 2003 р. розпочато експеримент із упровадження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускників шкіл. Системні зміни відбулися і у вищій освіті України: була здійснена підготовка до входження у Болонський процес. Істотно збільшилась кількість студентів закладів вищої освіти. Зросло фінансування науки і освіти. Утверджуються нові форми її організації, у тому числі технопарки. Повністю ліквідовано заборгованість із заробітної платні вчителям і науковцям. Значно поліпшено умови роботи викладачів, стипендія студентів зросла більше ніж удвічі. Уперше в сучасній історії середня заробітна плата в освіті перевищила відповідний показник у сферах охорони здоров’я, культури та ін. | |||
За активної участі В. Г. Кременя як президента НАПН України, народного депутата і міністра освіти і науки України створено нормативно-правову базу, яка регулює функціонування освітньої системи на всіх рівнях. | |||
Із початку повномасштабного вторгнення рф організував роботу НАПН України з науково-методичного забезпечення функціонування закладів освіти в умовах війни, психологічної підтримки громадян, зокрема учасників освітнього процесу, викриття і засудження російської агресії. | |||
====Науково-експертна діяльність==== | ====Науково-експертна діяльність==== | ||
Версія за 16:59, 30 липня 2025
Кремень Василь Григорович
Кремень Василь Григорович - (іноз. Kremen Vasyl) - видатний український вчений у галузі соціальної філософії, філософії освіти, політології, педагогіки, державний, політичний та громадський діяч, відомий організатор освіти і науки, президент НАПН України (із 1997), міністр освіти і науки України (2000–2005), народний депутат України 3-го скликання (1998–2000), президент Товариства «Знання» України (із 1999), Президент Спортивної студентської спілки (1998‒2018), член Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки (із 2002), член Комітету з Національної премії України імені Бориса Патона (із 2021), член Комітету з Державної премії України в галузі освіти (із 2011), член президії Національної академії наук України (із 1998), член президії Української Ради Миру (із 2000), член Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона» (із 2017), голова і член наглядових рад ряду університетів.
| Кремень Василь Григорович | |
|---|---|
 | |
| Ім’я особи | Кремень Василь Григорович
(іноз. Kremen Vasyl) |
| Інші прізвища | - |
| Дата і місце народження | 25.06.1947, с. Любитове, Кролевецький район, Сумська область, Україна |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Вчене звання | професор, дійсний член (академік) НАН України, дійсний член (академік) НАПН України |
| Напрями діяльності | освіта, наука |
| Наукова школа | - |
| Alma mater | Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка |
| Magnum opus | - |
| Відзнаки | Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Лауреат Державної премії України в галузі освіти, повний кавалер ордена «За заслуги», нагороджений орденами Ярослава Мудрого III, IV, V ступенів |
| Вебсайт | https://naps.gov.ua/ua/ |
Життєпис
Народився 25 червня 1947 року в селі Любитове Кролевецької ОТГ Конотопського району Сумської області в родині селян. Українець. Родовід Кременів має поколінний розпис із середини XVIII ст.
1954–1962 – учень Любитівської восьмирічної школи Конотопського району Сумської області.
1965 – закінчив із золотою медаллю Чорноплатівську середню школу Конотопського району Сумської області.
1965–1966 – слюсар автопарку м. Конотоп Сумської області.
У 1971 р. закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
1971–1979 – аспірант, асистент, старший викладач, заступник декана філософського факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
1979–1986 – інструктор, консультант, завідувач сектору вузів відділу науки і навчальних закладів ЦК Компартії України.
1986–1991 – інструктор, помічник завідувача відділу ЦК КПРС, завідувач сектору з проблем розвитку освіти і науки.
1991 – за результатом захисту докторської дисертації присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
1991–1992 – заступник директора Інституту соціально-політичних досліджень Російської академії наук.
1992–1994 – заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу методології прийняття соціально-політичних рішень Національного інституту стратегічних досліджень України.
1994 – присуджено наукове звання професора.
1994-1998 – керівник служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України, заступник Глави Адміністрації Президента України – керівник управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України.
1995 – обрано дійсним членом Академії педагогічних наук України.
1997 – обрано президентом Академії педагогічних наук України; отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
1998 – обрано членом Президії НАН України; обрано президентом Спортивної студентської спілки України; удостоєний Міжнародної премії ім. Г.С. Сковороди.
1998–2000 – депутат Верховної Ради України, голова підкомітету з фахової освіти Комітету з науки і освіти.
1999 – обрано президентом Товариства «Знання» України.
2000–2005 – Міністр освіти і науки України.
2000 – обрано академіком Національної академії наук України; призначено членом Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України.
2002 – нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня; призначено на посаду заступника голови Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки; призначено членом Президії ВАК України; призначено головою Державної акредитаційної комісії.
2004 – нагороджено орденом «За заслуги» ІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України.
2005 – удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.
2006 – удостоєний премії НАН України ім. М.І. Костомарова.
2007 – нагороджено орденом «За заслуги» І ступеня; нагороджено почесною відзнакою Української Ради Миру «Орден Миру» І ступеня.
2010 – затверджено членом Гуманітарної Ради при Президентові України.
2011 – призначено заступником голови Комітету з Державної премії в галузі освіти; нагороджено пам’ятним знаком з нагоди 20-ї річниці підтвердження на Всенародному референдумі Акту проголошення незалежності України.
2012 – нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
2013 – удостоєний Державної премії України в галузі освіти.
2017 – нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня.
2019 – призначений членом Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
2020 – нагороджено медаллю Ордена Крила Святого Михаїла та Медаллю Заслуг Ордена Непорочного зачаття Діви Марії Віла-Вісозської (Королівського Дому Португалії Дуарте Піу, Герцог де Браганса).
2021 – нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня.
2022 – нагороджено медаллю Люблінської Унії від президента міста Любліна Кшиштофа Жука; нагороджено медаллю Університету Марії Кюрі-Складовської в Любліні.
Із 1997 р. донині – президент Національної академії педагогічних наук України.
Освіта
У 1966 р. вступив на філософський факультет Київського державного університету імені Шевченка.
У 1976 р. здобув науковий ступінь кандидата філософських наук.
У 1991 р. здобув науковий ступінь доктора філософських наук.
У 1994 р. присвоєно вчене звання професора.
Діяльність
Педагогічна діяльність
У 1971‒1979 рр. В. Г. Кремень навчався в аспірантурі, працював спочатку на посаді асистента, згодом старшого викладача, заступника декана філософського факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Викладав навчальні дисципліни/курси з соціальної філософії, філософії освіти, політології, педагогіки.
Наукова діяльність
Наукова діяльність В. Г. Кременя розпочалася на початку 80-х рр. і охоплює широкий спектр питань, центральними з яких є теоретико-методологічне обґрунтування розвитку освіти i науки України, визначення принципів і напрямів розвитку філософії освіти, розроблення концептуальних питань сучасної соціальної філософії, зокрема концепції людиноцентризму в освіті. Окремої уваги в дослідженнях надає глобалізаційним процесам у світі, їх впливу на розвиток людства, людини, системи освіти та врахуванню їх при визначенні стратегічних напрямів розвитку України, соціально-політичному аналізу основних етапів української історії, розвитку незалежної України.
2000-2005 – роки плідної інноваційної діяльності на посаді міністра освіти і науки України. Практичні кроки освіти і науки України, здійснені під його керівництвом, були концептуально цілісними й логічно продовжували теоретичні наукові дослідження. Саме з його ініціативи й за безпосереднього керування в країні відбувається активний процес переходу від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності, освітня система України наближається до освітніх систем розвинутих європейських країн, втілюється в життя інноваційна державна політика в галузях освіти і науки. Загальноосвітня школа переходить до нового змісту та дванадцятирічного навчання. Запроваджено вивчення іноземної мови з другого класу. Українська мова як державна вивчається всіма учнями. Зросла кількість учнів, що навчалася українською. Навчальні досягнення почали оцінюватися за дванадцятибальною шкалою. Обґрунтовується перехід старшої школи до профільності. Переважно здійснено комп’ютеризацію загальноосвітніх закладів. За його ініціативою прийнято Урядом і розпочато виконання програми «Шкільний автобус». Ухвалено програму з виготовлення та постачання до навчальних закладів обладнання нового покоління для вивчення природничо-математичних та технологічних дисциплін. Із 2003 р. розпочато експеримент із упровадження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) випускників шкіл. Системні зміни відбулися і у вищій освіті України: була здійснена підготовка до входження у Болонський процес. Істотно збільшилась кількість студентів закладів вищої освіти. Зросло фінансування науки і освіти. Утверджуються нові форми її організації, у тому числі технопарки. Повністю ліквідовано заборгованість із заробітної платні вчителям і науковцям. Значно поліпшено умови роботи викладачів, стипендія студентів зросла більше ніж удвічі. Уперше в сучасній історії середня заробітна плата в освіті перевищила відповідний показник у сферах охорони здоров’я, культури та ін.
За активної участі В. Г. Кременя як президента НАПН України, народного депутата і міністра освіти і науки України створено нормативно-правову базу, яка регулює функціонування освітньої системи на всіх рівнях.
Із початку повномасштабного вторгнення рф організував роботу НАПН України з науково-методичного забезпечення функціонування закладів освіти в умовах війни, психологічної підтримки громадян, зокрема учасників освітнього процесу, викриття і засудження російської агресії.
Науково-експертна діяльність
Дослідник (-ця) здійснює наукове керівництво 5 магістрами, 3 аспірантами, 2 здобувачами, виступає офіційним опонентом докторських і кандидатських дисертацій, входить до складу 2 спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій.
Він (вона) входить до складу 3 редакційних колегій таких наукових видань, як «Вісник Академії освіти», «Теорія і практика управління".
Міжнародне співробітництво
Брав (-ла) участь у міжнародних організаціях, наукових радах, товариствах, асоціаціях і фондах ...
Читав (-ла) лекції про створення автоматизованої системи управління освітою в Університеті ССС (Париж, Франція, 2015), з управління проєктами – у Вищій педагогічній школі (Берлін, Німеччина, 2020-2021).
Проходив (-ла) стажування з питань освіти, математики, психології.
Політична, громадська та волонтерська діяльність
Обирався (-лася) депутатом Одеської районної ради народних депутатів.
Є громадським діячем... та активним волонтером.
Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю
Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)
З 2023 р. емігрувала в Канаду, де нині працює професором Українського університету. Організовує щорічну конференцію "Українські економічні студії".
Основні праці
Науковий доробок ученого (-ної) за роки діяльності становить понад 230 наукових і науково-методичних праць, 5 авторських свідоцтв на винаходи і 2 патенти.
Якщо ці праці або документи розміщені в мережі Інтернет у форматі PDF, їх можна додати на сторінку за зразком. Вказані нижче праці розміщені в Електронній бібліотеці НАПН України.
Досягнення
Нагороди
Дослідника (-цю) відзначено численними державними та академічними нагородами, зокрема:
| 2005 | відзнака Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» |
| 2008 | звання «Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки» |
Родинні зв’язки
Чоловік: Петренко Петро Іванович (1975 р.н.) - викладач Одеського національного університету мистецтва. Подружжя має сина Олексія (2002 р.н.).
Додаткові відомості
Фотогалерея
-
Нагородження Сидорчук К. В. медаллю
-
Виступ Сидорчук К. В. на конференції
-
Колеги Сидорчук К. В.
-
Установа, де працює Сидорчук К. В.
Відеоматеріали
На сторінку можна додати YouTube відео за зразком:
Цікаві факти і висловлювання
У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися. (Сухомлинський В.О.)
Довідка
Сидорчук Катерина Вікторівна (англ. Sydorchuk Kateryna) - український педагог та учена, що займається проблемами у галузі економіки, доцент, доктор філософії (економічні науки)
Місце народження - Київ, Україна (01.01.1980)
Місце навчання - Львівський університет
Місце роботи Київ, Україна
Напрями діяльності - економіка
Найвизначніші праці - "Економічний підхід до освітніх ресурсів"
Основні нагороди - Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Наукова школа - ресурсний аналіз
Пов’язані статті УЕЕО
Названо на честь - премія ім.ААА «АВС»,співпрація: Сидорчук А.Б..
Пов’язані статті УЕЕО: Академічна мобільність,Аспірантура.
Джерела
- Джерело 1. Джерела оформлюються за ДСТУ 8302:2015.
- Джерело 2. Не рекомендовано використовувати посилання на російські та білоруські джерела.
- Джерела 3. Назви країн-агресорів, їхніх населених пунктів та прізвища лідерів рекомендовано зазначати з малої літери.
Автор
Оприлюднено: 00.00.0000
Останні зміни: 00.00.0000
Модератор:
