Стельмахович Мирослав Гнатович

Стельмахович Мирослав Гнатович

Стельмахович Мирослав Гнатович - (іноз. Stelmakhovych Myroslav) - український вчений-педагог, філолог, викладач, фахівець з історії й теорії педагогіки, народної педагогіки, дослідник етнопедагогіки та традиційного родинного виховання, дійсний член АНП України.

Стельмахович Мирослав Гнатович
Ім’я особи	Стельмахович Мирослав Гнатович (іноз. Stelmakhovych Myroslav)
Інші прізвища
Роки життя	25.06.1934 - 23.04.1998
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук
Вчене звання	прфесор
Напрями діяльності	педагог, етнораф
Наукова школа	освіта
Місце народження	с. Уличне Дрогобицький район, Львівська область
Місце смерті	Коломия
Поховання
Alma mater
Magnum opus	Народна педагогіка
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/stelmakhovych-m-h/

Життєпис

Стельмахович Мирослав Гнатович народився 25 червня 1934 р. в с. Уличне (тепер Дрогобицького району Львівської області) у селянській родині.

Батько в 1939 р. пішов на війну й загинув у німецькому полоні, через рік померла матір. Мирослав разом із молодшим братом Богданом залишився на вихованні стрика Олексія та маминої родички, які замінили їм батька й матір.

Освіта

Середню освіту здобув у рідному селі Уличне Дрогобицького р-ну Львівської обл. Тут і завідував сільською бібліоте­кою.

У 1952 р. закінчив Уличнянську середню школу.

У 1957 р. закінчив філологічний факультет Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. І. Я. Франка.

Із 1968 р. навчався в аспірантурі при Науково-дослідному інституті педагогіки Міністерства освіти України й захистив кандидатську дисертацію на тему: «Розвиток усного мовлення учнів при вивченні фонетики й морфології у середній школі» (1970). У ній доведено, що в роботі з розвитку мовлення необхідна єдність, взаємозв’язок і взаємозумовленість усної і писемної форм рідної мови.

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1957–1960 рр. працював інспектором Турківського райвно (Львівська обл.).

У 1960 р. його призначили заступником директора Великокам’янської восьмирічної школи Коломийського району на Івано-Франківщині.

Декілька років Мирослав Гнатович був директором сільських восьмирічних шкіл: спочатку (1961–1965) у с. Жуків Тлумацького району, а потім (1965–1968) в с. Великий Ключів Коломийського району Івано-Франківської обл.

Ще до захисту дисертації Стельмахович М. Г. починає викладати на кафедрі педагогіки і психології Івано-Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. В інституті він обіймає посади спершу старшого викладача, згодом ‒ доцента, завідувача кафедри педагогіки і методики початкового навчання.

У 1985–1997 рр. був деканом педагогічного факультету.

Після захисту докторської дисертації «Традиції й нові тенденції в розвитку родинної етнопедагогіки українського народу» (1990) очолював кафедру українознавства Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

В останні роки життя Стельмахович М. Г. керував кафедрою Коломийського індустріально-педагогічного технікуму (1997–1998), залишаючись одночасно професором Прикарпатського університету.

Наукова діяльність

Мирославу Гнатовичу належить визначна роль у глибинному дослідженні української етнопедагогіки та традиційного родинного виховання. Вченим, починаючи з 1988 року, започатковано рух за відродження й розвиток автентичної української педагогіки й шкільництва на засадах національної педагогічної культури рідного народу, започатковано вивчення українського народознавства в школі.

Навіть у часи тоталітаризму Мирослав Гнатович послідовно пропагував ідеї української національної школи, постійно нагадував про традиції народної педагогіки, вчив поважати й використовувати віковічну мудрість рідного народу. Але повною мірою його талант розкрився після утворення незалежної української держави. З новими силами педагог продовжив працювати над розробкою теорії та практики українського національного виховання.

Стельмахович М. Г. один із творців української етнопедагогічної наукової школи.

основна заслуга Мирослава Стельмаховича полягає у створенні підвалин української національної педагогіки.

Серед великого розмаїття наукових проблем, які досліджував М.Г. Стельмахович, є головна: формування особистості українця, національної свідомості, під якою він розумів «сукупність уявлень про соціальні вартості, норми, що є визначальними для віднесення особистості до національної спільноти українців, включає в себе ознаки відмінності українського “ми” від іншого “не ми”. І фундамент її закладається в сім’ї через родинне виховання».4

Піднесенню національної самосвідомості учня, формуванню сукупності уявлень про українську націю, її самобутність, історичний шлях, сприяє, як вважав Мирослав Гнатович, українська система родинного виховання.

Розуміючи, що основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти є педагогічні працівники, М.Г. Стельмахович багато уваги приділяв теорії і практиці підготовки майбутніх педагогів.

Заслуговує на увагу теза вченого про необхідність зміни змісту навчання в педагогічних навчальних закладах. За твердженням М.Г. Стельмаховича, предметом вивчення й застосування на межі ХХ–ХХІ ст. має стати «педагогіка українська, історія української педагогіки, теорія і практика українського національного виховання, українська порівняльна педагогіка, українська етнопедагогіка і етнопсихологія, українська дидактика, українське школознавство, українське родинознавство (фамілістика), українська педагогічна філософія, українська родинна педагогіка і т. д.».

Аналіз навчальних планів освітніх закладів України доводить, що наукові передбачення Стельмаховича М. Г., обґрунтування ним процесу оновлення змісту освіти втілюються в життя. Практика підтверджує висновок ученого, що «90-ті роки ХХ століття в історії української педагогіки – епоха Ренесансу національної освіти».

Педагог зробив значний внесок у розробку теорії клубної роботи студентів, яка входить у державну систему вищої освіти України.

Чільне місце у практичній і науково-теоритичній діяльності академіка АПН України М. Г. Стельмаховича посідала історія педагогіки як навчальна дисципліна. Як теоретик і практик, що на власному досвіді переконався у великих виховних можливостях історії педагогіки й водночас добре знав зміст чинних програм і вузівських підручників, він активно наполягав на необхідності повернення української історико-педагогічної думки до її першовитоків – народного навчально-виховного досвіду.

Він увійшов в історію української педагогічної думкияк видатний дослідник народної педагогіки, українського шкільництва, закономірностей і принципів національного виховання, шедеврів української фамілістики.

Науково-експертна діяльність

З 1994 р. М. Г. Стельмахович був головою першої у Прикарпатському університеті спеціалізованої Вченої ради за спеціальністю «Теорія та історія педагогіки». За час її функціонування під керівництвом М. Г. Стельмаховича захищено більш як 20 дисертаційних робіт. Він плідно співпрацював із вченими з Бельгії, Болгарії, Канади, Німеччини, Польщі.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Стельмахович М. Г. – Почесний член Товариства української мови «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Григорія Ващенка.

Основні праці

М. Г. Стельмахович написав понад 300 наукових праць (монографії, навчальні посібники, брошури і статті) з актуальних проблем педагогіки, історії української педагогіки, етнопедагогіки, українознавства, проблем теорії і практики національного виховання, методики викладання української мови у школі, української родинної педагогіки, родинознавства (фамілістики).

Головною працею його життя стала книга «Народна педагогіка» (1985), де він широко використовуючи різноманітний матеріал українського фольклору, етнографії, надбання передової думки, повсякденної практики родинного виховання в українських сім'ях, розкриває сутність народної педагогіки, її ідеали, традиції, зв'язок з історією і культурою.

Він автор і співавтор важливих у педагогічній науці концепцій: «Педагогіка народознавства» (1990), «Дошкільне виховання в Україні» (1993), «Шляхи гуманізації педагогічної науки в Україні» (1997), був науковим консультантом «Концепції школи нової генерації української національної школи-родини» (1994), яку підготували науковці Інституту українознавства Київського національного виховання у школах і вузах, що й відображено в підготовлених за його участі вузівських програмах з історії педагогіки (1993) та української педагогіки (1993). У 1993 р. учений оприлюднив першу в Україні авторську програму з українського родинознавства.

Науковий доробок М.Г. Стельмаховича щодо проблем української етнопедагогіки започаткували його праці «Мудрість народної педагогіки» (1971) та «Педагогіка життя» (1989). У 80-х роках ХХ ст. в періодичних виданнях друкують низку його етнографічних праць («Хліб у народній педагогіці» (1981), «Земля у народній педагогіці» (1983), «Із джерел народної мудрості» (1984) та ін.), перейнятих турботою про необхідність відродження й розвитку національної освіти.

За словами В.І. Кононенка, «Мирослав Гнатович полюбляв публіцистику, мав до неї природний хист». Свідченням цього є ґрунтовні статті останнього періоду життя, назви яких говорять самі за себе: «Шануймо українського вчителя» (1995), «Оберігаймо святе ім’я Матері» (1995) та ін. Численні статті М.Г. Стельмаховича, надруковані в журналах «Рідна школа», «Початкова школа», «Дивослово», на шпальтах «Педагогічної газети», газети «Освіта» та інших видань, завжди викликали жвавий інтерес не тільки освітян, але й широкого читацького загалу.

Написані в 90-ті роки ХХ ст. книги «Народне дитинознавство» (1991), «Українське родинознавство» (1994), «Українська родинна педагогіка» (1996), методичний посібник для педагогічних факультетів і вчителів початкових класів «Теорія і практика українського національного виховання» (1996), активна участь у виданні посібників «Українознавство» (1994), «Методика викладання народознавства в школі» (1995), «Українознавство в національній школі» (1995).

Найвизначніші з них: «Мудрість народної педагогіки» (1971); «Народна педагогіка» (1985); «Українська народна педагогіка» (1992); «Народна дидактика» (1985); «Українське народознавство» (1994); «Українська родинна педа­гогіка» (1996); «Система роботи з розвитку зв’язного мовлення в 4—8 класах» (1981); «Теорія і практика українського національного виховання» (1996) та ін.

Досягнення

Нагороди

За свою педагогічну працю Стельмахович М. Г. нагороджено численними відзнаками

1980	Відмінник народної освіти

1985	медаль "Ветеран праці"

1990	медаль А. С. Макаренка

1996	друга премія Президії АПН України за наукові праці, опубліковані у 1995 р.

Родинні зв’язки

Дружина (з 1958 р.) Стельмахович Мирослава Дмитрівна - вчителька математики.

Діти:

Донька Стельмахович (Нахлік) Оксана Мирославівна (19.04.1959) - кандидат філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту Івана Франка НАН України.

У 1980 р. закінчила філологічний факультет (українське відділення) Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. С. Стефаника.

З 1981-1985 рр. навчалася в аспірантурі при кафедрі української літератури Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького.

28 червня 1985 р. захистила кандидатську дисертацію на тему: «Творчість Марійки Підгірянки в західно-українському літературному процесі початку ХХ століття».

З 1988-1992 рр. працювала редактором головної редакції видавництва «Веселка».

У 2006 р. присвоєно Вчене звання старшого наукового співробіт­ника.

У 2010 р. - Лауреат Чернігівської літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського.

Від жовтня 2018 р. – старша наукова співробітниця відділу франкознавства.

Додаткові відомості

Фотогалерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Цікаві факти і висловлювання

“Сім’я - це життєвий осередок, що приводить на світ божий, плекає найвищу цінність людства – дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити в своїх потомках. Кожна людина є смертною, але сім’я, рід, родина, народ безсмертні". (Стельмаховч М. Г.)

«Дивлячись у минуле – зніміть капелюхи. Дивлячись у майбутнє – засукайте рукави». (Стельмаховч М. Г.)

Довідка

Русова Софія Федорівна (іноз. Rusova Sofiia) - видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху, доктор наук.

Місце народження - Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Україна (18.02.1856 - 05.02.1940).

Місце навчання - Фундуклеївська гімназія.

Місце роботи - Київ, Одеса, Кам'янець-Подільський, Україна, Прага, Чехія.

Напрями діяльності - освіта.

Найвизначніші праці - "Український буквар".

Основні нагороди - нагрудний знак Софія Русова.

Науковий напрям - дошкільна освіта.

Джерела

1. Завгородня Т. К. Стельмахович Мирослав Гнатович (1934–1998) / Т. К. Завгородня // Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. – Київ, 2005. – Кн. 2: ХХ століття. – С. 525–530.
2. Квасниця І. Стельмахович Мирослав Гнатович [Електронний ресурс] / Ірина Квасниця // Спадщина України: [офіц. сайт]. – Текст. дані. – Київ, – Режим доступу: http://www.spadshina.com/programs/tvortsi-respubliki-ukrayini.100-rokiv-derzhavnosti/stelmahovich-miroslav-gnatovich/ (дата звернення: 06.06.2024). – Назва з екрана.
3. Кононенко В. І. Видатний педагог / В. І. Кононенко // Сподвижник української етнопедагогіки (на пошану дійсного члена АПН України Мирослава Стельмаховича). – Івано-Франківськ, 1999. – С. 6.
4. Стельмахович М. Педагогічні умови ефективного використання українознавства в системі родинного виховання / М. Стельмахович // Українське народознавство і проблеми національного виховання школярів. – Іван-Франківськ, 1995. – С. 45.
5. Стельмахович М. Навчальним закладам нового типу українську педагогічну науку / М. Стельмахович // Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку. – Чернівці, 1998. – Ч. І. – С. 8.

Автор

Антонець Н. Б.

Оприлюднено: 20.06.2024

Останні зміни: 04.07.2024

Модератор: Lytovchenko