Українська електронна енциклопедія освіти

Поточна версія на 14:04, 5 липня 2025

Куліш Пантелеймон Олександрович

Куліш Пантелеймон Олександрович - (іноз. Kulish Panteleimon) - письменник, педагог-методист, літературний критик, історик, фольклорист, етнограф, перекладач, мовознавець, культурно-освітній діяч.

Куліш Пантелеймон Олександрович

Ім’я особи	Куліш Пантелеймон Олександрович (іноз. Kulish Panteleimon)
Інші прізвища
Роки життя	27.07.1819 - 02.02.1897
Науковий ступінь
Вчене звання
Напрями діяльності	письменник, поет, педагог, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець
Наукова школа	література, освіта
Місце народження	Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія
Місце смерті	Мотронівка, Чернігівська губернія
Поховання	Мотронівка, Чернігівська губернія
Alma mater	Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка
Magnum opus	Граматка, Чорна рада
Відзнаки
Вебсайт	https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/kulish-p-o/

Життєпис

Народився Куліш Пантелеймон Олександрович 27 липня 1819 р. в містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії у сім’ї старого козацького роду.

Він був другою дитиною заможного селянина Олександра Андрійовича і дочки козацького сотника Івана Гладкого – Катерини.

Освіта

Початкову освіту Куіш П. отримав у місцевого дяка Андрія і у школі при церкві св. Миколая.

З 1831 р. навчався в Новгород-Сіверському повітовому училищі, яке він успішно закінчив у 1833 р. Того ж року був зарахований до Новгород-Сіверської гімназії.

У 1837 р. після п’ятого року навчання юнак залишив гімназію, почав заробляти приватними уроками, а потім поїхав до Києва, щоб здобути вищу освіту.

З 1837 по 1839 рр. Куліш відвідував лекції на словесному і правничому факультеті Київського університету на правах вільного слухача, і хоча повний курс навчання він так і не закінчив, три університетські роки виявилися визначальними для його подальшої долі.

У вересні 1839 р. П. Куліш вступив на філософський факультет Київського університету, а наступного року перевівся на юридичний факультет. Проте через матеріальні та бюрократичні перешкоди його відрахували.

Діяльність

Педагогічна діяльність

З 1839 по 1845 рр. викладав словесність у Луцькій і Подільській школах для дворянських дітей. У 1845 р. Куліш П. переїжджає до Петербурга, де обіймає посаду ад’юнкта кафедри слов’янських мов і літератури в університеті. Перед ним відкривається широкий шлях для наукової та педагогічної кар’єри.

У серпні 1845 р. Пантелеймона Олександровича призначили старшим учителем історії Рівненської гімназії. Наприкінці цього ж року він переїхав до Петербурга, де з 15 грудня працював старшим учителем російської словесності 5-ї гімназії, а через деякий час ще й викладав російську мову студентам-інородцям Петербурзького університету.

У 1847 р. Куліша П. О., як перспективного викладача Петербурзького університету відрядили за кордон на стажування з тим, щоб після повернення він обійняв посаду завідувача кафедри слов’янських мов.

З 1864 по 1867 рр. – працює урядовцем у Варшаві, вивчає польські архіви з історії України.

Наукова діяльність

Одним із ефективних засобів просвіти українського народу Куліш П. О. вважав започаткування періодичного органу українською мовою, розглядав це як важливу частину розгортання широкої громадянської акції.

Особливою заслугою педагога є створення оригінального українського правопису («кулішівки») та української «Граматки».

У 1857 р. Пантелеймон Олександрович склав і видав українську «Граматку». Це стало особливою подією часу, оскільки з’явився перший підручник українською мовою для народної школи. Педагог вважав, що розпочинаючи навчання дітей слід рідною мовою, бо вона їм зрозуміла, й навчання, таким чином, ітиме легше. Крім того, він був проти навчання малих дітей за межами їхнього населеного пункту, що змушує відривати їх від сім’ї. Автор добирав матеріал для читання не випадковий, а такий, щоб мав виховний і пізнавальний зміст.

Ця невеличка, на 149 сторінок, книжка цікава ще й тим, що Куліш П. О. наводить у ній свій правопис, який дещо відрізнявся від прийнятого на той час. Він дістав назву «Кулішівка» і його було покладено в основу сучасного фонетичного українського правопису. Через чотири роки після першого видання «Грамматки» педагог-просвітник вирішив здійснити друге її видання – коротше й трошки іншого змісту, додавши наприкінці коротку історію України. Ці два підручники широко використовувалися в навчально-виховному процесі недільних шкіл у другій половині ХІХ ст. і взагалі відіграли велику роль у розвитку національної освіти України.

Науково-експертна діяльність

У гімназійні роки виявився літературний талант майбутнього письменника. Він пише свій перший твір українською мовою «Циган», який пізніше у 1984 р., був надрукований у альманасі «Ластівка».

У 1840 р. друкує свої творчі доробки в «Литературной газете» («Приключение с казаком Бордюгом на Зеленой неделе») та в «Киевлянин» («Малороссийские рассказы”).

У Петербурзі розпочалася плідна літературна діяльність Куліша П. О. Він став активним співробітником журналу «Современник», де друкувалися його художні, історичні, публіцистичні та етнографічні праці, «Михайло Чарнишенко, или Малороссия восемьдесят лет назад» (1843), «Украина», «Од початку Вкраины до Батька Хмельницького» (1843), окремі розділи з роману «Черная рада» (1845), «Повесть об украинском» (1846), «Украинские народные предания» (1847) та ін.

У грудні 1850 р. вченого звільнили від заслання із забороною друкуватися. Він розгортає широку культурну й просвітницьку діяльність: відкриває власну друкарню, яка відіграла важливу роль у розповсюдженні української літератури і тим самим активно сприяла розвитку національного руху.

В цей період він працює на посаді редактора в статистичному відділі Міністерства державного майна, продовжує наукову та літературну діяльність, друкується під різними псевдонімами в журналах «Современник», «Отечественные записки». Активно досліджує життя і творчість Гоголя М. і стає його першим біографом («Опыт биографии Н. В. Гоголя», 1854), а також видавцем повного зібрання його творів.

У 1857 р. на останні кошти він відкриває власну друкарню з метою друкування і розповсюдження творів українською мовою. Друкує свої два томи «Записок о Южной Руси» (1857), перший український історичний роман-хроніку «Чорна Рада» (1857), «Проповеди на малороссийском языке протоирея Василия Грегулевича» (1857), та ін.

З культурно-просвітницькою метою Куліш П. протягом 1860-1862 рр. готує у своїй друкарні першу серію українських народних видань під загальною назвою «Сільська бібліотека», так звані «метелики». Протягом трьох років було видано 39 номерів цих дешевих книжок для народного читання, які складалися з творів самого Куліша П., Шевченка Т., Квітки Г., Марка Вовчка, Барвінок Ганни та ін. «Метелики» створили для покоління шістдесятників можливість поширення освіти.

У 1860 р. він започатковує альманах «Хата». У 1861-1862 рр. разом з Костомаровим М. та Білозерським В. видає журнал «Основа», який став об’єднавчим центром усіх прогресивних українських сил, що гуртувалися в Громади. Роль і значення Пантелеймона Олександровича як видавця «Основи» надзвичайні, адже він фактично перейняв на себе всю редакторську працю, правив літературний матеріал, багато писав сам, виступаючи як популяризатор-історик, літературний критик, філософ, публіцист, белетрист, поет.

У 1862 р. Куліш П. залишає «Основу», яка через деякий час припиняє своє існування.

Перебуваючи в Польщі, Куліш П. О спрямовує свою діяльність на Галичину. Він активно друкувався в галицьких виданнях «Вечерниці», «Мета», «Правда», вміщував там свої історичні твори: романи «Брати» (1864), «Руїна» (1864), різного змісту статті: «Викохування дітей» (1869), «Нарис історії словесності руско-української» (1869) та ін.

У 1871 р. Куліш П. О. повернувся до Петербурга, де обійняв посаду редактора «Журнала Министерства путей сообщения». Він продовжував студії історії козаччини, зокрема працював над своєю «Историей воссоединения Руси», два томи якої були надруковані в 1874, а третій у 1877 р.

Куліш П. їздив за кордон, друкував там Біблію в українському перекладі, писав і видавав свої вірші (збірка «Досвітки», 1876).

Останні роки життя педагог і письменник віддав перекладацькій діяльності. Він переклав 13 драм Шекспіра Вільяма, «Дон-Жуан» і «Чайльд-Гарольда» Байрона Джорджа, багато творів Шіллера Фрідріха, Гете Йоганна Вольфганга та Гейне Генріха. Найбільшою, колосальною працею став переклад Біблії українською мовою, яку просвітитель виконував, свідомий того, що вона збагатить українську культуру.

Міжнародне співробітництво

Політична, громадська та волонтерська діяльність

У роки перебування в Києві Куліш П. О. зблизився з гуртом молодих українських діячів, які в грудні 1845-січні 1846 р. утворили Кирило-Мефодіївське товариство.

У 1847 р. був заарештований у зв’язку із справою Кирило-Мефодієвського товариства. Куліша Пантелеймона було вислано до Тульської губернії із забороною писати й займатися педагогічною діяльністю.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Автор збірок оповідань, поезій, лірико-епічних поем, літературно-критичних статей, рецензій та наукових і публіцистичних праць.

Серед наукового доробку Куліша П. такі праці, як «Михайло Чернишенко, или Малороссия восемьдесят лет назад» (1843), «Чорна Рада» (1856) - перший історичний роман українською мовою, «История воссоединения Руси» (1874), де вперше ґрунтовно переосмислюються цінності української історичної науки, «История отпадения Малороссии от Польши» (1890) та ін.

Досягнення

Визнання

Літературно-мистецька премія імені Пантелеймона Куліша

Літературно-мистецька премія імені Пантелеймона Куліша заснована 1 березня 2011 р. з метою розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів. Засновники: Громадська організація «Оберіг-Чернігів» та Волинське товариство «Світязь», за сприяння Національної Спілки письменників України та міжнародних громадських організацій. Голова журі – Павлюк Ігор, письменник, доктор із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України.

Почесний знак літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша

Почесним знаком літературно-мистецької премії ім. П. Куліша нагороджуються за вагомі заслуги письменники, митці, науковці, журналісти, працівники культури та освіти, громадські діячі і меценати.

Нині ім’ям Пантелеймона Куліша названо вулиці та площі в Києві, у Львові, Рівному, Дрогобичі та інших містах України.

30 квітня 1998 р. у Відні на фасаді будинку, де в 1870 р. проживали Куліш П. та Пулюй І., встановлено пам’ятну дошку.

У 1999 р. створено Міжнародний благодійний фонд імені П. Куліша, який очолював Плющ І., а нині очолює відомий діяч Володимир Бортник.

Із 2000 р. ім'я Куліша носить гімназія в м. Борзна.

2000‑го р. на території хутора Мотронівка, де Пантелеймон Куліш познайомився зі своєю дружиною Барвінок Ганною, а згодом і оселився, відкрився історико‑меморіальний музей‑заповідник, присвячений письменницькій парі.

Того ж року на Київській кіностудії Довженка Засєєв‑Руденко Микола створив 9‑серійний телесеріал «Чорна рада» за однойменним романом. Сам роман «Чорна рада» постійно перевидається. Востаннє це зробило видавництво КМ‑БУКС цього року.

11 серпня 2006 р. в м. Шостка (Сумська область) у приміщенні Центральної міської бібліотеки було відкрито музей П. Куліша.

У с. Гукове на місці, де колись була родинна садиба і де був похований батько Куліша П., встановлено пам'ятний знак: схрещені високі балки підтримують дзвін, закладено на честь Куліша липову алею. Починаючи з 2006 р., тут щорічно проводяться присвячені йому читання.

У 2018 р. в Києві на вулиці Великій Житомирській перед будинком №19 Б, біля Скверу київських інтелігентів, встановили пам'ятник Кулішу Пантелеймону.

8 серпня 2022 р. у рамках відзначення 200-річчя з дня народження Куліша Пантелеймона у селищі Вороніж Сумської області відкрито пам'ятник, який відтворює образ юного Куліша з книгою в руках.

Національний банк України випустив презентаційну банкноту із зображенням Куліша Панетелеймона; але згодом голова НБУ заперечила його появу на банкноті номіналом 1000 гривень.

У 2019 р. до 200‑річчя від дня народження письменника АТ «Укрпошта» випустила марку з портретом Куліша (художник – Микола Кочубей), а Національний Банк України – ювілейну монету номіналом у дві гривні.

Установи, яким присвоєно ім'я Куліша П. О.

Гімназія імені Пантелеймона Куліша м Борзни Борзнянської районної ради Чернігівської області

Борзнянська гімназія імені Пантелеймона Куліша — середній загальноосвітній навальний заклад у місті Борзна Борзнянської районної ради Чернігівської області. Заснована у 1912 році. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1462-р від 2 грудня 2009 року закладу присвоєно ім’я видатного українського діяча Пантелеймона Куліша. Гімназія забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих та здібних дітей. У 2000 році її було визнано лауреатом регіональної акції Міжнародного відкритого Рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золота Фортуна», а згідно з Національним рейтингом України «Флагманом науки і освіти».

Воронізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені П. О. Куліша Шосткинської районної ради Сумської області

Пам’ятник знак Кулішу Пантелеймону Олександровичу, відкритий біля школи у листопаді 1989 р. до 170-річчя від дня його народження.

Міжнародний благодійний фонд «Фонд Пантелеймона Куліша»

Міжнародний благодійний фонд імені Пантелеймона Куліша створений у Києві в лютому 1999 р., його президентом став народний депутат України Плющ І. С. Нині «Фонд Пантелеймона Куліша» очолює відомий діяч Володимир Бортник. Фонд бере активну участь у виданні матеріалів та відродженні об’єктів, пов’язаних з іменем П. О. Куліша, зокрема, музею-заповідника «Ганнина Пустинь» у Мотронівці на Борзнянщині Чернігівської області, також Фондом започатковано присудження персональних «кулішівських» стипендій найкращим викладачам та учням навчальних закладів.

Нагороди

Родинні зв’язки

Дружина (з 1847 р.) Білозерська-Куліш Олександра Михайлівна (псевдонім Ганна Барвінок та А. Нечуй-Вітер) (23.04.1828 – 23.06.1911) — українська феміністська письменниця, фольклористка, мемуаристка та хранителька літературної спадщини свого чоловіка Пантелеймона Куліша.

Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 р. у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Її твори публікувалися під псевдонімом «Гуляй вітер» або «Нечуй-Вітер».

Увагу Барвінок Ганни привертали проблеми жінок у родинно-побутових взаєминах — родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм примусового шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемогла», 1887; «Молодича боротьба», 1902).

Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору, створила драму «Материнська помста».

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Цікаві факти і висловлювання

«Відродження духу народного в діяльності невеликої верхньої верстви залежить від близькості цієї верстви до маси й любові до неї». (Куліш П. О.)
«А тим часом дбаймо про свою словесну автономію, творімо свою автономічну будучину, знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім'ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі». (Куліш П. О.)
«Воскреснеш, нене, встанеш з домовини... Тебе я словом правди привітаю, І розіллється слава України По всій вселенній, од краю до краю». (Куліш П. О.)
«Дожились вражі сини до порожніх кишень, то й заводять між народом трусу, щоб під каламутний час людським добром наживатись». (Куліш П. О.)
«Доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути. Не гордуй бідними, не гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до котрої хто криниці прийде воду пити!»(Куліш П. О.)
«Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас буде громада шановна і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить». (Куліш П. О.)
«Так нема ніде правди? Ні в своїх, ні в чужих?» (Куліш П. О.)
«Уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди». (Куліш П. О.)
«Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься: ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе...» (Куліш П. О.)
«Чи все ж те розумом збагнути, Що дасться серцеві відчути?» (Куліш П. О.)

Довідка

Куліш Пантелеймон Олександрович (іноз. Kulish Panteleimon) - письменник, педагог-методист, літературний критик, історик, фольклорист, етнограф, перекладач, мовознавець, культурно-освітній діяч, .
Місце народження - Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії, Україна (27.07.1819 - 02.02.1897).
Місце навчання - Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка.
Місце роботи - Луцьк, Поділля, Варшава.
Напрями діяльності - письменник, поет, педагог, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець.
Найвизначніші праці - Граматка, Чорна рада.
Основні нагороди - .
Науковий напрям - літератрура, освіта.

Пов’язані статті УЕЕО

Джерела

Артемова Л. В. Педагогічні ідеї та праці Пантелеймона Куліша. Історія педагогіки України: підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. Київ: Либідь, 2006. С. 173–177.
Березівська Л. Д. [Пантелеймон Олександрович Куліш]. Освітньо-виховна діяльність Київських просвітницьких товариств: (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.): [монографія] / наук. ред. М. Я. Антонець; рецензенти: О. В. Сухомлинська, М. Д. Ярмаченко, С. М. Філоненко. Київ: Молодь, 1999. С. 86, 142, 143, 148, 150.
Кононенко П., Кононенко Т. Могутній талант: сутність феномену Пантелеймона Куліша. Рідна шк. 1999. № 4. С. 8–14.
Кравченко О. О. Пантелеймон Куліш. Життя, віддане просвітництву: монографія. Умань: РВЦ «Софія», 2009. 342 с.
Кравченко О. О. Педагогічна та науково-просвітницька діяльність Пантелеймона Куліша (1819-1897): автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Уман. держ. пед. ун-т ім. П. Тичини. Київ: [б. в.], 2009. 20 с.
Кучеренко О. О. Освітянська діяльність і педагогічні погляди П. О. Куліша. Пед. пошук. 1999. № 3. С. 77–80. Бібліогр.: 9 назв.
Побірченко Н. С. Куліш Пантелеймон Олександрович. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; голов. ред. В. Г. Кремень; редкол.: І. Д. Бех, О. В. Сухомлинська, П. І. Рогова [та ін.]. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 437–439.
Побірченко Н. С. Куліш Пантелеймон Олександрович (1819–1897). Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн.: навч. посіб. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 1: Х–ХІХ ст. С. 334–345.

Автор

Побірченко Н. С., Щочкіна І. М.

Оприлюднено: 30.09.2024

Останні зміни: 27.09.2024

Модератор: Литовченко О. В.