uk
Українська електронна енциклопедія освіти

Українська електронна енциклопедія освіти

Ukrainian Electronic Encyclopedia of Education

Головна_сторінка › Драгоманов Михайло Петрович

Нові статті


2026-06-22
Драгоманов Михайло Петрович
Переглянути
2026-06-02
Штучний інтелект
2026-05-21
Освітні сайти і портали
2026-05-21
Навчання мобільне
2026-05-21
Освітнє середовище

Новини

2026-05-26
Дистанційний курс: Внесення контенту в «Українську електронну енциклопедію освіти» з використанням генеративного штучного інтелекту
Переглянути
2026-05-26
Оновлення сайту
Переглянути
2026-05-26
Семінар для редакторів: Червень 2025
Переглянути
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я
1 2 3 4 5 6 7 8 9 0
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показані 180 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
=={{PAGENAME}}==
=={{PAGENAME}}==
{{Персоналія
{{Персоналія
|Дефініція=український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху
|Дефініція=український вчений-історик, літературознавець, публіцист, фольклорист, філософ, педагог, суспільно-політичний і громадський діяч, засновник українського соціалізму
|Прізвище=Русова
|Прізвище=Драгоманов
|Ім’я=Софія
|Ім’я=Михайло
|По батькові=Федорівна
|По батькові=Петрович
|Name=Rusova Sofiia
|Name=Drahomanov Mykhailo
|Інші прізвища=Ліндфорс
|Інші прізвища=псевдоніми Толмачев, Українець, М. Кузьмичевський, П. Кузьмичевський, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький, М. Гордієнко, П. Петрик, Морін Олександр Левів, М. Т-ов та ін.
|Портрет=rus 1.jpg
|Портрет=Драгоманов основне фото.png
|Вчене звання=
|Вчене звання=професор
|Науковий ступінь=доктор наук
|Науковий ступінь=магістр загальної історії, доцент
|День народження=18
|День народження=18
|Місяць народження=02
|Місяць народження=09
|Рік народження=1856
|Рік народження=1841
|Місце народження=Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія
|Місце народження=Гадяч, нині Полтавська область
|День смерті=05
|День смерті=20
|Місяць смерті=02
|Місяць смерті=06
|Рік смерті=1940
|Рік смерті=1895
|Місце смерті=Прага, Протекторат Богемії та Моравії
|Місце смерті=Софія, нині Болгарія
|Поховання=Ольшанський цвинтар
|Поховання=Центральний цвинтар Софії
|Стать=ж
|Стать=ч
|Alma mater=Фундуклеївська гімназія
|Alma mater=Київський університет Святого Володимира
|Magnum opus=Український буквар
|Magnum opus=Література російська, великоруська, українська і галицька
|Місце діяльності=Київ
|Місце діяльності=Київ
|Напрями діяльності=літературний критик, вихователька, політична діячка, правозахисниця
|Напрями діяльності=літературознавство, історія, філософія, економіка, педагогіка, фольклористика
|Наукова школа=дошкільна освіта
|Наукова школа=педагогіка
|Відзнаки=
|Відзнаки=
|Вебсайт=
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/drahomanov-m-p/
}}
}}
__TOC__
__TOC__


===Життєпис===
===Життєпис===
Народилася 18 лютого 1856 р. у родинному маєтку в Олешні Чернігівської губернії в родині генерала Ліндфорса Федора Федоровича та Жерве Анни Олександрівни. Мати походила з аристократичного французького роду, батько мав шведських предків, однак був палким російським патріотом.  
ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (Drahomanov Mykhailo Petrovych) [(псевд. – Українець, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький та ін.) 18.09.1841, м. Гадяч Полтавської обл. – 2.07.1895, м. Софія, Болгарія] – учений-історик, літературознавець, педагог, публіцист, громадський діяч.  


===Освіта===
Закінчив Гадяцьке повітове училище (1854), продовжив навчання в Полтавській гімназії, де рано виявив інтерес як до науки, так і до громадської діяльності. Вищу освіту здобув у Київському університеті Св. Володимира, де долучився до громадсько-політичного руху. Був одним із ініціаторів відкриття недільних україномовних шкіл. Із дозволу М. Пирогова, який опікувався Київським навчальним округом, таку школу, чи не одну з перших на теренах Російської імперії, відкрили у вересні 1859 р. Учителював у них, складав навчальну літературу. У 1863 р. блискуче закінчив університет і почав викладати у 2-й київській гімназії.  
Початкову освіту здобула вдома. У десятирічному віці вступила до третього класу [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0_%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F#:~:text=%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F%2C%20%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE%2D%D0%A4%D1%83%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0,%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D1%96%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F. Фундуклеївської гімназії] (м. Київ), яку у 1870 р. закінчила із золотою медаллю.


У 1908 р. захистила докторську дисертацію і отримала докторський ступінь.
Із 1864 р. Драгоманов М. П. ‒ приват-доцент, а з 1873 р. – штатний доцент Київського університету, досліджував стародавню історію. У 1870 р. захистив магістерську дисертацію та отримав право на закордонне наукове відрядження. У 1870-73 рр. працював у європейських бібліотеках, слухав лекції в тамтешніх університетах. Після повернення викладав історію в Київському університеті, став активним діячем київської Громади. Національні проблеми були в центрі наукових інтересів Драгоманова М. П., через що в 1875 р. його звільнили з університету. За дорученням  Громади оселився в Женеві, де видавав збірник «Громада». Підтримував творчі й родинні зв’язки з племінницею Лесею Українкою (Ларисою Косач).  


===Діяльність===
Обстоюючи в політиці федералізм, у соціальному житті – демократизм, у культурі – раціоналізм, Драгоманов М. П. поступово відійшов від громадівців. У 1889 р. прийняв запрошення Вищої школи (Болгарія) і повернувся до викладацької діяльності. Помер у Софії в 1895 р.
====Педагогічна діяльність====
[[Файл:Rus 2.jpg|ліворуч|250пкс|Софія Русова, 1874 р.]]
Раптова смерть батька у 1871 р. змінила життя Софії. Вона осмислила своє духовне і громадське призначення і вирішила присвятити своє життя педагогічній справі.  


Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. Разом із сестрою Марією відкрила в Києві перший приватний дитячий садок, вихованцями якого здебільшого були діти української інтелігенції. Протягом 1874–1876 рр. була учасницею українського земляцтва у Санкт-Петербурзі. Допомагала чоловікові в підготовці повного видання «[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%B0%D1%80_(%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0) Кобзаря]» Тараса Шевченка до видання у Празі (1876 р.).
===Освіта===
У 1854 р. закінчив Гадяцьке повітове училище, продовжив навчання в Полтавській гімназії, де рано виявив інтерес як до науки, так і до громадської діяльності.


Пізніше працювала повитухою на хуторі поблизу Борзни й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 р. вчителювала в Олешні.  
Вищу освіту здобув у Київському університеті Св. Володимира, де долучився до громадсько-політичного руху.


У 1879–1883 рр. разом з чоловіком мешкала і працювала в Одесі, де складала каталоги української літератури. З 1909 р. викладала в Комерційному інституті, комерційній школі 1 Учительського товариства та у [https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/frebel-fridrikh-vilhelm/ushanuvannya-pamyati/ Фребелівському педагогічному інституті] в Києві.
У 1870 р. захистив магістерську дисертацію та отримав право на закордонне наукове відрядження.


У 1917 р. – член Української Центральної Ради, голова Всеукраїнської учительської спілки. У міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти. Брала активну участь у дерусифікації шкіл, влаштуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників та укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, що передбачала національний характер і базувалась на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).
===Діяльність===


Викладачка французької мови у Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка.
====Педагогічна діяльність====
Був одним із ініціаторів відкриття недільних україномовних шкіл. Із дозволу М. Пирогова, який опікувався Київським навчальним округом, таку школу, чи не одну з перших на теренах Російської імперії, відкрили у вересні 1859 р. Учителював у них, складав навчальну літературу. У 1863 р. блискуче закінчив університет і почав викладати у 2-й київській гімназії.


Очолила культурний сектор громадсько-політичної організації «Союз українок», заснованої у Кам'янці-Подільському в жовтні 1919 р.
Із 1864 р. Драгоманов М. П. ‒ приват-доцент, а з 1873 р. – штатний доцент Київського університету, досліджував стародавню історію, а також викладав історію в Київському університеті.


1920 р. – лекторка педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету та голова Української національної жіночої ради (до 1938 р.).
У 1870-73 рр. працював у європейських бібліотеках, слухав лекції в тамтешніх університетах.


З 1922 р. перебувала в еміграції, зокрема з 1923 р. - професорка педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова у Празі.
У 1889 р. прийняв запрошення Вищої школи (Болгарія) і повернувся до викладацької діяльності.


==== Наукова діяльність ====
==== Наукова діяльність ====
Усе життя Русова С. Ф. присвятила практичній педагогіці, розробці нових методик дошкільного виховання та розбудові української національної школи та освіти.
Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.
[[Файл:Rus 14.jpg|250пкс|праворуч]]
Центральне місце в багатогранній педагогічній спадщині вченої займає концепція української національної системи освіти і національного виховання, у межах якої отримали своєрідну інтерпретацію найважливіші фундаментальні теоретико-методологічні проблеми – мета, завдання, зміст, методи, принципи, форми освіти, навчання й виховання.
Ідея національного виховання – головна й визначальна в педагогічній концепції Русової С. Ф., де у центрі перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.
Виховний ідеал за Русовою С. Ф. – це виховання гармонійної людини на засадах любові й пошани до найкращих національних традицій.
Головне завдання виховання – забезпечення розвитку відзначених чинників, а також національної самосвідомості і загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.


Заслуговують на увагу погляди Русової С. Ф. на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання, підготовки вихователів дитячого садка, вчителя нової української школи.
Педагогічні погляди й ідеї Драгоманова М. П. тісно пов’язані з його ідеологічними, науковими інтересами та громадською діяльністю. Він приділяв значну увагу проблемам виховання дітей і молоді, опублікував чимало статей із питань шкільної освіти («Земство і місцевий елемент в народній освіті», 1866; «Про педагогічне значення малоросійської мови», 1866; «Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії», 1877), де висвітлював роль та значення української навчальної книги, традицій, мови для становлення й розвитку національної школи. На широкому фактологічному матеріалі (звіти, анкети, опитування) показав причини відсутності рідномовної школи та шляхи українського відродження через школу, освіту, виховання дітей і молоді.
 
Педагогиня справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дошкільне виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання.
Драгоманов М. П. зробив вагомий внесок в україністику, народознавчі студії. Багату фольклорно етнографічну спадщину науковця використовують і нині в системі середньої та вищої освіти.
 
'''Концепція рідної української школи'''
 
Успішно вирішувати ці завдання покликана рідна українська школа – школа рідної мови, гуманна й демократична, у якій уся структура, система, мета й завдання, зміст і методи, принципи і форми, сам дух наповнені ідеєю українства, забезпечення всебічного і гармонійного розвитку дитини.
 
Система освіти, школа, виховання, за Русовою, повинні здійснюватися, насамперед, згідно з принципом природовідповідності виховання, який передбачає, що виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися з загальними законами розвитку природи і людини.


====Науково-експертна діяльність====
====Науково-експертна діяльність====
У 1910 р. разом з Григорієм Шестюком заснувала й редагувала педагогічний журнал «Світло». Протягом 1910-1914 рр. у цьому виданні  надрукувано понад 100 статей, розвідок та рецензій Русової С. Ф. Статтями «Дитячий сад на національнім ґрунті» та «Націоналізація дошкільного виховання» започатковується відомий цикл її фундаментальних праць із дошкільної педагогіки. У статтях «Ідейні підвалини школи» та «Нова школа», педагогиня почала розробляти свою концепцію шкільного навчання.


Аналіз публікацій Софії Федорівни у «Світлі» демонструє широке коло її інтересів: від історії педагогіки (статті про Драгоманова М. П., Лесгафта П. Ф., Руссо Ж.–Ж., розвідки з історії просвітнього руху в Україні) до опису педагогічного життя за кордоном (оповіді про початкові школи в Бельгії, дитячі літні колонії у Франції, республіку молоді в Америці).
Драгоманов М. П. засновник Вільної української друкарні в Женеві та «Женевського гуртка», видавець політичного журналу «Громада».


Русова С. Ф. виступила одним із фундаторів та членів редакційної колегії часопису «Вільна українська школа» (1917–1920 рр.), що став  віддзеркаленням визвольних змагань українського народу в галузі освіти. На його сторінках висвітлювались шляхи реформування шкільної системи в Україні, документи уряду та керівних освітніх установ, наукові підходи та практичний досвід, здійснювався аналіз класичної педагогічної спадщини та новітніх течій у сучасній зарубіжній педагогіці (педагогічні погляди Коменського А. Я., Руссо Ж. Ж., Кершенштейнера Г. , Дьюї Дж. та ін.).
====Міжнародне співробітництво ====


====Міжнародне співробітництво ====
Михайло Драгоманов здійснював активну міжнародну наукову та громадську діяльність, що сприяла поширенню української суспільно-політичної та культурної думки в Європі. Упродовж 1870–1873 років він перебував у науковому відрядженні за кордоном, працював у провідних європейських бібліотеках, знайомився з діяльністю університетів та сучасними науковими підходами. Після вимушеного виїзду з України оселився в Женеві, де підтримував зв’язки з українськими громадськими діячами та інтелектуалами, сприяв розвитку міжнародного діалогу щодо українського питання. Важливим етапом його міжнародної діяльності стала робота у Вищій школі в Софії (Болгарія), де він продовжив викладацьку та наукову діяльність, зробивши вагомий внесок у розвиток гуманітарної освіти та зміцнення українсько-болгарських інтелектуальних зв’язків.
Опинившись в еміграції, Русова бере найактивнішу участь у житті українського народу, зокрема у відкритті Українського Високого Педагогічного Інституту імені Драгоманова у Празі, що відбулося 1923 р. за стрияння Українського Громадського Комітету.


====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
====Політична, громадська та волонтерська діяльність====
[[Файл:Rus_27.jpg|альт=Українська делегація на Міжнародному Жіночому Конгресі у Римі 1923 р.|праворуч|300x300пкс]]
У 1902 р. Русови оселяються у Санкт-Петербурзі. Тут Софія Федорівна безпосереднім учасником активізації громадського руху; спричиненого подіями 1905–1906 рр. Зокрема, разом із Чарнолуським В. І., Чеховим М. В., Фальборком Г. А. та іншими російськими прогресивними освітніми діячами бере участь у створенні Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, входить до складу його Центрального бюро, а також очолює національну комісію цієї громадської організації.


Намагаючись якнайширше залучити до Всеросійської спілки педагогів з України, Русова висвітлює її діяльність у національний пресі, зокрема у часописах «Громадська думка» та «Украинский вестник». Наприклад, у травні 1906 р. на шпальтах першої української щоденної політичної, економічної і літературної газети «Громадська думка», що виходила в Києві, з’явилася стаття Софії Федорівни «До вчительської української спілки у Петербурзі» про наміри національної комісії Всеросійської спілки скликати у червні того ж року конференцію національних учительських організацій. Авторка закликала українських учителів створити свою спілку, сформулювати власні вимоги щодо націоналізації школи та надіслати на конференцію до Санкт-Петербурга делегатів для їх оприлюднення.
Драгоманов М. П. – активний діяч київської Громади.


Завдяки ініціативі Русової С. Ф. під керівництвом Грінченка Б. Д. в умовах відсутності рівномовної школи було вперше здійснено спробу об’єднати в загальну спілку тих освітян Наддніпрянщини, котрі вболівали за розвиток національної культури та освіти українського народу. Її делегати Черкасенко С. Ф. та Крупський М. І. з успіхом виступили на конференції представників національних учительських організацій (4-5 червня 1906 р., Санкт-Петербург), а потім взяли участь у роботі Третього з’їзду Всеросійської спілки вчителів і діячів народної освіти, що відбувся 7–10 червня 1906 р. у фінському містечку Юстілля.
Національні проблеми були в центрі наукових інтересів Драгоманова М. П., через що в 1875 р. його звільнили з університету.  


8 квітня 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі Русову С. Ф. обирають від просвітницьких організацій Києва членом загальноукраїнського представницького громадсько-політичного органу Української Центральної Ради. Водночас на запрошення Стешенка І. М. - генерального секретаря освіти першого українського уряду - Софія Федорівна очолює департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. Крім того, виступає як організатор та керівник Всеукраїнської учительської спілки, входить до редакційної колегії журналу «Вільна українська школа», разом із Сірим Ю. П., Чепігою Я. Ф. та Черкасенком С. Ф. започатковує видавництво «Українська школа», викладає в кількох навчальних закладах та ін.
Обстоюючи в політиці федералізм, у соціальному житті – демократизм, у культурі – раціоналізм, Драгоманов М. П. поступово відійшов від громадівців.  
 
Русову С. Ф. завжди хвилювало жіноче питання. З молодих літ вона обстоювала ідею про важливу роль жінки в загальнокультурному житті країни та підготувала книгу про визначних українських жінок. Вона постійно проводила активну роботу серед жінок, залучаючи їх до громадських справ. У період існування Української Народної Республіки, Русова С. активно включається в роботу Української жіночої національної ради, а згодом - обирається її головою. Головною метою Ради було об’єднання всіх жіночих організацій в Україні і їх зв’язок з закордонними організаціями, утвердження авторитету і визнання України в світі. В еміграції жіноча Українська Рада продовжила свою діяльність, а Русова С. Ф. керувала роботою цієї організації до кінця свого життя. Як представниця України вона брала участь у всесвітніх жіночих конгресах в Гаазі, Женеві, Відні, Копенгагені.
 
Як громадсько-політичний діяч, Русова брала активну участь в житті українських демократичних організацій, що протистояли російському царизму.


====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
====Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю====
У долі багатьох вигнанців з України велику роль відіграв притулок для дітей українців-емігрантів, у створенні якого в 1924–1925 рр. найактивнішу участь взяла Русова С. Ф. і який вона очолювала впродовж п’яти років. Як свідчить опублікований у пресі звіт Софії Федорівни про діяльність цієї установи, метою її створення було не лише врятувати дітей від фізичного вимирання, а й допомогти їм у чужому оточенні не забути рідну мову, зберегти національну ідентичність, дати поняття про далеку Батьківіщину, якої більшість із них уже не знала.


Пізніше Софія Федорівна консультувала педагогів Української народної школи, яку було відкрито в 1936 р. при цьому дитячому притулку, а також як опікунка всіляко допомагала роботі Української реальної гімназії.
Інформаційна та просвітницька діяльність Михайла Драгоманова була невід’ємною складовою його громадської позиції. Він активно популяризував ідеї розвитку національної освіти, демократичних цінностей та культурного відродження українського народу через наукові праці, публіцистичні виступи та видавничу діяльність. Перебуваючи в Женеві, учений видавав збірник «Громада», який став важливим майданчиком для поширення суспільно-політичних, культурних і освітніх ідей серед української інтелігенції. Значну увагу Драгоманов приділяв питанням народної освіти, ролі української мови в навчанні та вихованні молоді, що знайшло відображення у його численних публікаціях. Завдяки активній комунікації з науковими та громадськими колами він сприяв формуванню позитивного іміджу української культури та розвитку громадської думки.
 
Здобутки та нагальні проблеми української педагогіки неодноразово були темами виступів Русової на різних міжнародних форумах, серед яких були, зокрема, педагогічні конгреси у Римі (1923) та Женеві (1929), з’їзд „Через школу – до миру” в Празі (1927) та ін.


====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)====
===Основні праці===
===Основні праці===
Русова С. Ф. входила до штату численних українських та російських наукових й популярних журналів, була авторкою праць з питань дошкільного виховання, історії педагогіки, літератури і мистецтва, статей про творчість Шевченка Т. Г., [[Сковорода Григорій Савич|Сковороди Г. С.]], Тагора Р., хронік педагогічного життя в Україні та за кордоном. Відсто.вала право українського народу на навчання рідною мовою. 


Найважливіші праці Русової С. Ф.:
===Досягнення===
 
Український буквар (1906), Початкова географія (1911), Методика початкової географії (1918), Дошкільне виховання (1918), Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл (1918), Методика колективного читання (1918), Єдина діяльна (трудова) школа (1923), Теорія і практика дошкільного виховання (1924), Дидактика (1925, 1930), Сучасні течії в новій педагогіці (1932), Роль жінки в дошкільному вихованні (1934), Дещо про дефективних дітей (1935), Мої спомини (1937), Моральні завдання сучасної школи (1938), підручники з географії і французької мови та ін.
 
 
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2021/01/Rusova_S_V_oboronu_kazky.pdf
|width=300
|height=310
|border=0
}}
{{#widget:Iframe
|url=https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2021/01/Rusova_S_Natsionalna_shkola.pdf
|width=300
|height=310
|border=0
}}
 
==== Праці Русової С. Ф. з фонду ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ====
<gallery widths="250" heights="250" mode="packed">
Файл:Rus 9.jpg|Русова С. Ф. Мемуари. Щоденник. – К., 2004 р.
Файл:Rus 8.jpg|Русова С. Ф. Наші визначні жінки. – Вінніпег, Канада, 1945 р.
Файл:Rus 7.jpg|Русова С. Ф. Нова школа. – К., 1917 р.
Файл:Rus 6.jpg|Русова С. Ф. В дитячому садку. – Полтава, 1919 р.
Файл:Rus 5.jpg|Русова С. Ф. Дошкільне виховання. – Катеринослав, 1918 р.
Файл:Rus 4.jpg|Русова С. Ф. Український букварь. – С.-Петербург, 1906 р.
</gallery>


===Досягнення===
====Визнання====
====Визнання====
[[Файл:Rus 24.jpg|праворуч|alt=|безрамки|350x350пкс]]
[[Файл:Rus 20.jpg|ліворуч|альт=Нагрудний знак "Софія Русова"]]
Вшановуючи внесок Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 р. Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «[https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/rusova-s-f/biohrafiya/ Софія Русова]». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та працівниць за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.
18 лютого 2016 р. Національний банк України ввів до обігу ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.


====Нагороди====
====Нагороди====


===Родинні зв’язки===
===Родинні зв’язки===
[[Файл:Rus 25.jpg|праворуч|191x191px|Русов М. О.]]
[[Файл:Rus 26.jpg|праворуч|177x177пкс|Русов Ю. О.]]
Чоловік (з 1874 р.) ''Русов Олександр Олександрович'' (07.02.1847 – 08.10.1915) - громадський діяч, етнограф і фольклорист. 
Діти: 
''Русов Михайло Олександрович'' (1876-1909) – український політичний діяч, ініціатор та один із засновників Революційної Української Партії (РУП). Відіграв значну роль у становленні та розвитку українського політичного руху у громадському і науковому житті України кінця ХІХ – початку ХХ ст.
''Ліндфорс Любов Олександрівна'' (1879-1960) – лікар, співачка. Закінчила Московську консерваторію, гастролювала. У Чехо-Словаччині працювала лікарем в Українському громадському комітеті, викладачем співу і французької мови в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. 1945 року виїхала до Німеччини, де в таборі Берхтесгаден була професором вокалу.


''Русов Юрій Олександрович'' (1895-1961) – український біолог, іхтіолог. Представник української науки в еміграції. Випускник природничого факультету Київського університету. У 1917 року став делегатом від студентської громади до Центральної Ради. Доцент зоології та іхтіології у Кам’янець-Подільському університеті, доктор філософії Віденського університету, лектор, згодом доцент високих шкіл у Чехо-Словаччині, директор секції рибальства у Національному зоотехнічному інституті в Бухаресті (1930-1941 рр.), науковий співробітник університету в Монреалі та його дослідної станції у Національному парку Монт-Тамблан; дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка в діаспорі.
Михайло Драгоманов походив із відомого українського козацько-старшинського роду Драгоманових. Його батько, Петро Драгоманов, був освіченим громадським діячем і прихильником прогресивних ідей. Особливе місце в житті вченого посідала його молодша сестра – письменниця та громадська діячка Ольга Драгоманова, відома під псевдонімом Олена Пчілка. Вона стала матір’ю Лесі Українки, тому Михайло Драгоманов був рідним дядьком видатної української поетеси. Учений підтримував тісні творчі й родинні зв’язки з родиною Косачів та справив значний вплив на формування світогляду Лесі Українки, сприяючи її зацікавленню європейською культурою, літературою та суспільною думкою.


===Додаткові відомості===
===Додаткові відомості===
====Фотогалерея====
====Фотогалерея====
<gallery mode="packed" widths="200" heights="200">
<gallery mode="packed" heights="200">
Файл:Rus 11.jpg|Русова С. Ф., 70-ті роки ХІХ ст.
 
Файл:Rus 19.jpg|Русова С. Ф., 30-ті роки ХХ ст.
Файл:Rus 12.jpg|Русова С. Ф., 80-ті роки ХІХ ст.
Файл:Rus 14.jpg|Сестри Марія та Софія Ліндфорс, 70-ті роки ХІХ ст.
Файл:Rus 13.jpg|Русов О. О. (чоловік Русової С. Ф.)
Файл:Rus 16.jpg|Маєток Ліндфорсів в Олешні, 1906 р. ХХ ст.
Файл:Rus 17.jpg|Місце поховання Русової С. Ф. та її онука на Ольшанському цвинтарі у Празі (Чехія)
</gallery>
</gallery>


====Відеоматеріали====
====Відеоматеріали====
<youtube>fNEMqAP-oJY</youtube> <youtube>J_d5LgrXJmw</youtube><br \> <youtube>Tt0uCmDAY2c</youtube> <youtube>JAhRFHPo684</youtube><br \> <youtube>v0zB8FOAXw0</youtube> <youtube>VIPYTx7D7Sg</youtube>
<youtube>TF4pEcwxHXU</youtube> <youtube>ZpRO2B4yI9w</youtube><br \> <youtube>7DmZo4HE_5k</youtube> <youtube>r3QC8eIbOCo</youtube><br \><youtube>7xXFylFKD0I</youtube> <youtube>cQm3SalsBp8</youtube>


====Цікаві факти і висловлювання====
====Цікаві факти і висловлювання====
<blockquote>Рідна мова – це перша умова, щоб учні проходили науку свідомо. (Русова С. Ф.)
<blockquote>


Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті. (Русова С. Ф.)
Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки. (Русова С. Ф.)
Народові, який не має своєї школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні. (Русова С. Ф.)
Національне виховання – не сумісне з шовінізмом, це виховання в дусі своєї рідної мови, на українських переказах, віруваннях, звичаях історії свого народу, своїй культурі, фольклорній творчості народу. (Русова С. Ф.)
Українська самосвідомість – відчуття задоволення, гордості за приналежність особистості до своєї нації, до своєї держави. (Русова С. Ф.)
Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій. (Русова С. Ф.)
Велике значення в національному вихованні має обряд відзначення народних свят. (Русова С. Ф.)
В Україні повинна бути своя національна школа, на своїй державній рідній мові. (Русова С. Ф.)
</blockquote>
</blockquote>


====Довідка====
====Довідка====
<blockquote>'''[[Прізвище::Русова]] [[Ім’я::Софія]] [[По батькові::Федорівна]]''' (''іноз. [[Name::Rusova Sofiia]]'') - [[Дефініція::видатний український педагог, громадсько-освітня діячка, письменниця, літературознавиця, теоретик і практик у галузі суспільного дошкільного виховання кінця ХІХ – початку ХХ ст., одна з організаторів жіночого руху]], [[Науковий ступінь::доктор наук]].
<blockquote>'''[[Прізвище::Драгоманов]] [[Ім’я::Михайло]] [[По батькові::Петрович]]''' (''іноз. [[Name::Drahomanov Mykhailo]]'') - [[Дефініція::український вчений-історик, літературознавець, публіцист, фольклорист, філософ, педагог, суспільно-політичний і громадський діяч, засновник українського соціалізму]], [[Науковий ступінь::магістр загальної історії, доцент]].


Місце народження - [[Місце народження::Олешня, Городнянський повіт, Чернігівська губернія]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::18]].[[Місяць народження::02]].[[Рік народження::1856]] - [[День смерті::05]].[[Місяць смерті::02]].[[Рік смерті::1940]]).  
Місце народження - [[Місце народження::Гадяч, нині Полтавська область]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::18]].[[Місяць народження::09]].[[Рік народження::1841]] - [[День смерті::20]].[[Місяць смерті::06]].[[Рік смерті::1895]]).  


Місце навчання - [[Alma mater::Фундуклеївська гімназія]].  
Місце навчання - [[Alma mater::Київський університет Святого Володимира]].  


Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Одеса]], [[Місце діяльності::Кам'янець-Подільський]], [[Місце діяльності::Україна]], [[Місце діяльності::Прага]], [[Місце діяльності::Чехія]].  
Місце роботи - [[Місце діяльності::Полтава]], [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Україна]], [[Місце діяльності::Відень]], [[Місце діяльності::Женева]], [[Місце діяльності::Швейцарія]], [[Місце діяльності::Софія]], [[Місце діяльності::Болгарія]].


Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::освіта]].
Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::літературознавство]], [[Напрями діяльності::історія]],[[Напрями діяльності::філософія]], [[Напрями діяльності::економіка]], [[Напрями діяльності::педагогіка]], [[Напрями діяльності::фольклористика]].


Найвизначніші праці - [[Magnum opus::"Український буквар"]].  
Найвизначніші праці - [[Magnum opus::Література російська, великоруська, українська і галицька]].  


Основні нагороди - [[Відзнаки::нагрудний знак Софія Русова]].  
Основні нагороди - [[Відзнаки::]].  


Науковий напрям - [[Наукова школа::дошкільна освіта]].</blockquote>
Науковий напрям - [[Наукова школа::педагогіка]].
</blockquote>


===Джерела===
===Джерела===
# Антонець Н. Б. Русова Софія Федорівна. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.: у 2 -х кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 2. С. 136–145.
# Бєлєнька Г. Педагогічні погляди Михайла Драгоманова у дзеркалі сучасності. Витоки пед. майстерності. 2015. Вип. 15. С. 72–76.
#Джус О. В. Життя і творчість Софії Федорівни Русової (1856-1940): наук.-метод. посіб. Івано-Франківськ: НАІР.  2016.  216 с.
# Дічек Н. П. Михайло Петрович Драгоманов. Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн.: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Наук. думка, 2005. Кн. 1. С. 376–384.
#Джус О. В. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції. Івано-Франківськ, 2002. 260 с.
# Драгоманов Михайло Петрович: сторінка електрон. інформ.-бібліограф. ресурсу «Педагоги України та світу» / ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; підгот. Покусовою О. С.; онов. Чалою Н. В. Золотаренко Т. О.; наук. керівник Л. Д. Березівська. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського: офіц. вебпортал. Київ, 2022. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/drahomanov-m-p/ (дата звернення: 17.06.2026).
#Коваленко Є. І., Пінчук І. М. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / за ред. Є. І. Коваленко. Ніжин: НДПІ, 1998. 214 с.
# Михайло Петрович Драгоманов. Твори: бібліографічний покажчик / упоряд. Н. І. Тарасова. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. 168 с.
#Педагогічна спадщина Софії Русової в контексті сучасності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., м. Ніжин, 24–26 берез. 2016 р. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. 150 с.
# Наукова спадщина Михайла Драгоманова: (до 180-річчя від дня народж.): вірт. кн. виставка / підгот. Бондарчук О. Б. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського:офіц. вебпортал. Київ, 2021. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/?exhibitions=29659 (дата звернення: 17.06.2026).
#Русова Софія Федорівна (1856-1940): відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.): хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. Київ: Наук. світ, 2003. С. 137–153.
#Сухомлинська О. Драгоманов Михайло Петрович. Педагоги України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.): енциклопедичний біографічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; за наук. ред. Л. Д. Березівської. Електрон. вид. Вінниця: Твори, 2025. С. 136–137.  URI: https://lib.iitta.gov.ua/745951/1/Енциклопедичний%20словник_.pdf#page=137 (дата звернення: 17.06.2026).


===Автор===
===Автор===
[[Автор::Сухомлинська О. В., Покусова О. С., Чала Н. В., Золотаренко Т. В.| ]] [[Модератор::Литовченко О. В.| ]] [[Редактор::Литовченко О. В.| ]]
[[День оприлюднення::22| ]] [[Місяць оприлюднення::06| ]] [[Рік оприлюднення::2026| ]]
[[День змін::21| ]] [[Місяць змін::06| ]] [[Рік змін::2026| ]] [[Статус::Оприлюднено| ]]
{{Статус гасла
{{Статус гасла
|Статус=Оприлюднено
|Статус=Оприлюднено
|День оприлюднення=20
|День оприлюднення=22
|Місяць оприлюднення=06
|Місяць оприлюднення=06
|Рік оприлюднення=2024
|Рік оприлюднення=2026
|День змін=04
|День змін=21
|Місяць змін=07
|Місяць змін=06
|Рік змін=2024
|Рік змін=2026
|Автор=Антонець Н. Б.
|Автор=Сухомлинська О. В., Покусова О. С., Чала Н. В., Золотаренко Т. О.
|Модератор=Lytovchenko
|Модератор=Литовченко О. В.
|Редактор=Литовченко О. В.
}}
}}
[[Категорія:УЕЕО]]
 
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Blog]]

Поточна версія на 12:31, 22 червня 2026

Драгоманов Михайло Петрович

Драгоманов Михайло Петрович - (іноз. Drahomanov Mykhailo) - український вчений-історик, літературознавець, публіцист, фольклорист, філософ, педагог, суспільно-політичний і громадський діяч, засновник українського соціалізму.

Драгоманов Михайло Петрович

Ім’я особи Драгоманов Михайло Петрович

(іноз. Drahomanov Mykhailo)

Інші прізвища псевдоніми Толмачев, Українець, М. Кузьмичевський, П. Кузьмичевський, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький, М. Гордієнко, П. Петрик, Морін Олександр Левів, М. Т-ов та ін.
Роки життя 18.09.1841 - 20.06.1895
Науковий ступінь магістр загальної історії, доцент
Вчене звання професор
Напрями діяльності літературознавство, історія, філософія, економіка, педагогіка, фольклористика
Наукова школа педагогіка
Місце народження Гадяч, нині Полтавська область
Місце смерті Софія, нині Болгарія
Поховання Центральний цвинтар Софії
Alma mater Київський університет Святого Володимира
Magnum opus Література російська, великоруська, українська і галицька
Відзнаки
Вебсайт https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/drahomanov-m-p/

Життєпис

ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ (Drahomanov Mykhailo Petrovych) [(псевд. – Українець, Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький та ін.) 18.09.1841, м. Гадяч Полтавської обл. – 2.07.1895, м. Софія, Болгарія] – учений-історик, літературознавець, педагог, публіцист, громадський діяч.

Закінчив Гадяцьке повітове училище (1854), продовжив навчання в Полтавській гімназії, де рано виявив інтерес як до науки, так і до громадської діяльності. Вищу освіту здобув у Київському університеті Св. Володимира, де долучився до громадсько-політичного руху. Був одним із ініціаторів відкриття недільних україномовних шкіл. Із дозволу М. Пирогова, який опікувався Київським навчальним округом, таку школу, чи не одну з перших на теренах Російської імперії, відкрили у вересні 1859 р. Учителював у них, складав навчальну літературу. У 1863 р. блискуче закінчив університет і почав викладати у 2-й київській гімназії.

Із 1864 р. Драгоманов М. П. ‒ приват-доцент, а з 1873 р. – штатний доцент Київського університету, досліджував стародавню історію. У 1870 р. захистив магістерську дисертацію та отримав право на закордонне наукове відрядження. У 1870-73 рр. працював у європейських бібліотеках, слухав лекції в тамтешніх університетах. Після повернення викладав історію в Київському університеті, став активним діячем київської Громади. Національні проблеми були в центрі наукових інтересів Драгоманова М. П., через що в 1875 р. його звільнили з університету. За дорученням Громади оселився в Женеві, де видавав збірник «Громада». Підтримував творчі й родинні зв’язки з племінницею Лесею Українкою (Ларисою Косач).

Обстоюючи в політиці федералізм, у соціальному житті – демократизм, у культурі – раціоналізм, Драгоманов М. П. поступово відійшов від громадівців. У 1889 р. прийняв запрошення Вищої школи (Болгарія) і повернувся до викладацької діяльності. Помер у Софії в 1895 р.

Освіта

У 1854 р. закінчив Гадяцьке повітове училище, продовжив навчання в Полтавській гімназії, де рано виявив інтерес як до науки, так і до громадської діяльності.

Вищу освіту здобув у Київському університеті Св. Володимира, де долучився до громадсько-політичного руху.

У 1870 р. захистив магістерську дисертацію та отримав право на закордонне наукове відрядження.

Діяльність

Педагогічна діяльність

Був одним із ініціаторів відкриття недільних україномовних шкіл. Із дозволу М. Пирогова, який опікувався Київським навчальним округом, таку школу, чи не одну з перших на теренах Російської імперії, відкрили у вересні 1859 р. Учителював у них, складав навчальну літературу. У 1863 р. блискуче закінчив університет і почав викладати у 2-й київській гімназії.

Із 1864 р. Драгоманов М. П. ‒ приват-доцент, а з 1873 р. – штатний доцент Київського університету, досліджував стародавню історію, а також викладав історію в Київському університеті.

У 1870-73 рр. працював у європейських бібліотеках, слухав лекції в тамтешніх університетах.

У 1889 р. прийняв запрошення Вищої школи (Болгарія) і повернувся до викладацької діяльності.

Наукова діяльність

Педагогічні погляди й ідеї Драгоманова М. П. тісно пов’язані з його ідеологічними, науковими інтересами та громадською діяльністю. Він приділяв значну увагу проблемам виховання дітей і молоді, опублікував чимало статей із питань шкільної освіти («Земство і місцевий елемент в народній освіті», 1866; «Про педагогічне значення малоросійської мови», 1866; «Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії», 1877), де висвітлював роль та значення української навчальної книги, традицій, мови для становлення й розвитку національної школи. На широкому фактологічному матеріалі (звіти, анкети, опитування) показав причини відсутності рідномовної школи та шляхи українського відродження через школу, освіту, виховання дітей і молоді.

Драгоманов М. П. зробив вагомий внесок в україністику, народознавчі студії. Багату фольклорно етнографічну спадщину науковця використовують і нині в системі середньої та вищої освіти.

Науково-експертна діяльність

Драгоманов М. П. засновник Вільної української друкарні в Женеві та «Женевського гуртка», видавець політичного журналу «Громада».

Міжнародне співробітництво

Михайло Драгоманов здійснював активну міжнародну наукову та громадську діяльність, що сприяла поширенню української суспільно-політичної та культурної думки в Європі. Упродовж 1870–1873 років він перебував у науковому відрядженні за кордоном, працював у провідних європейських бібліотеках, знайомився з діяльністю університетів та сучасними науковими підходами. Після вимушеного виїзду з України оселився в Женеві, де підтримував зв’язки з українськими громадськими діячами та інтелектуалами, сприяв розвитку міжнародного діалогу щодо українського питання. Важливим етапом його міжнародної діяльності стала робота у Вищій школі в Софії (Болгарія), де він продовжив викладацьку та наукову діяльність, зробивши вагомий внесок у розвиток гуманітарної освіти та зміцнення українсько-болгарських інтелектуальних зв’язків.

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Драгоманов М. П. – активний діяч київської Громади.

Національні проблеми були в центрі наукових інтересів Драгоманова М. П., через що в 1875 р. його звільнили з університету.

Обстоюючи в політиці федералізм, у соціальному житті – демократизм, у культурі – раціоналізм, Драгоманов М. П. поступово відійшов від громадівців.

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Інформаційна та просвітницька діяльність Михайла Драгоманова була невід’ємною складовою його громадської позиції. Він активно популяризував ідеї розвитку національної освіти, демократичних цінностей та культурного відродження українського народу через наукові праці, публіцистичні виступи та видавничу діяльність. Перебуваючи в Женеві, учений видавав збірник «Громада», який став важливим майданчиком для поширення суспільно-політичних, культурних і освітніх ідей серед української інтелігенції. Значну увагу Драгоманов приділяв питанням народної освіти, ролі української мови в навчанні та вихованні молоді, що знайшло відображення у його численних публікаціях. Завдяки активній комунікації з науковими та громадськими колами він сприяв формуванню позитивного іміджу української культури та розвитку громадської думки.

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

Основні праці

Досягнення

Визнання

Нагороди

Родинні зв’язки

Михайло Драгоманов походив із відомого українського козацько-старшинського роду Драгоманових. Його батько, Петро Драгоманов, був освіченим громадським діячем і прихильником прогресивних ідей. Особливе місце в житті вченого посідала його молодша сестра – письменниця та громадська діячка Ольга Драгоманова, відома під псевдонімом Олена Пчілка. Вона стала матір’ю Лесі Українки, тому Михайло Драгоманов був рідним дядьком видатної української поетеси. Учений підтримував тісні творчі й родинні зв’язки з родиною Косачів та справив значний вплив на формування світогляду Лесі Українки, сприяючи її зацікавленню європейською культурою, літературою та суспільною думкою.

Додаткові відомості

Фотогалерея

Відеоматеріали

Load video
Load video


Load video
Load video


Load video
Load video

Цікаві факти і висловлювання

Довідка

Драгоманов Михайло Петрович (іноз. Drahomanov Mykhailo) - український вчений-історик, літературознавець, публіцист, фольклорист, філософ, педагог, суспільно-політичний і громадський діяч, засновник українського соціалізму, магістр загальної історії, доцент.

Місце народження - Гадяч, нині Полтавська область, Україна (18.09.1841 - 20.06.1895).

Місце навчання - Київський університет Святого Володимира.

Місце роботи - Полтава, Київ, Україна, Відень, Женева, Швейцарія, Софія, Болгарія.

Напрями діяльності - літературознавство, історія,філософія, економіка, педагогіка, фольклористика.

Найвизначніші праці - Література російська, великоруська, українська і галицька.

Основні нагороди - .

Науковий напрям - педагогіка.

Джерела

  1. Бєлєнька Г. Педагогічні погляди Михайла Драгоманова у дзеркалі сучасності. Витоки пед. майстерності. 2015. Вип. 15. С. 72–76.
  2. Дічек Н. П. Михайло Петрович Драгоманов. Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн.: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Наук. думка, 2005. Кн. 1. С. 376–384.
  3. Драгоманов Михайло Петрович: сторінка електрон. інформ.-бібліограф. ресурсу «Педагоги України та світу» / ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; підгот. Покусовою О. С.; онов. Чалою Н. В. Золотаренко Т. О.; наук. керівник Л. Д. Березівська. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського: офіц. вебпортал. Київ, 2022. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/drahomanov-m-p/ (дата звернення: 17.06.2026).
  4. Михайло Петрович Драгоманов. Твори: бібліографічний покажчик / упоряд. Н. І. Тарасова. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. 168 с.
  5. Наукова спадщина Михайла Драгоманова: (до 180-річчя від дня народж.): вірт. кн. виставка / підгот. Бондарчук О. Б. Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського:офіц. вебпортал. Київ, 2021. URL: https://dnpb.gov.ua/ua/?exhibitions=29659 (дата звернення: 17.06.2026).
  6. Сухомлинська О. Драгоманов Михайло Петрович. Педагоги України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.): енциклопедичний біографічний словник / НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; за наук. ред. Л. Д. Березівської. Електрон. вид. Вінниця: Твори, 2025. С. 136–137. URI: https://lib.iitta.gov.ua/745951/1/Енциклопедичний%20словник_.pdf#page=137 (дата звернення: 17.06.2026).

Автор

Сухомлинська О. В., Покусова О. С., Чала Н. В., Золотаренко Т. О.


Оприлюднено: 22.06.2026

Останні зміни: 21.06.2026

⟵ ⟶
Обговоріть цю сторінку
Кількість переглядів
1200 1000 800 600 400 200 0 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 2430 2153 3123 3903 2420 431
Цитувати статтю
Прізвище Ім'я, та Прізвище Ім'я. Драгоманов Михайло Петрович. Українська електронна енциклопедія освіти. 2026. URL: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Драгоманов Михайло Петрович (дата звернення: 23.червень.2026).
Прізвище, І., Прізвище, І. (2026, червень 23). Драгоманов Михайло Петрович. Українська електронна енциклопедія освіти. Взято з https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Драгоманов Михайло Петрович.
І. Прізвище, І. Прізвище "Драгоманов Михайло Петрович," Українська електронна енциклопедія освіти, 2026. [Електронний ресурс]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Драгоманов Михайло Петрович. Дата звернення: червень 23, 2026.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. "Драгоманов Михайло Петрович." Українська електронна енциклопедія освіти 23 червень 2026. Веб. 23 червень 2026.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 'Драгоманов Михайло Петрович' Українська електронна енциклопедія освіти (Київ, 23 червень 2026) дата звернення 23 червень 2026.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2026. "Драгоманов Михайло Петрович." Українська електронна енциклопедія освіти. Дата звернення червень 23, 2026. https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Драгоманов Михайло Петрович.
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. 2026. Драгоманов Михайло Петрович. Українська електронна енциклопедія освіти. Доступно: <https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Драгоманов Михайло Петрович> [Дата звернення 23 червень 2026].
Прізвище, Ім'я, та Прізвище, Ім'я. Драгоманов Михайло Петрович. Українська електронна енциклопедія освіти. [Інтернет]. Київ: ІЦО НАПН України; 2026 [оновлено 2026 червень 23; цитовано 2026 червень 23]. Доступно: https://eduglos.iitta.gov.ua/index.php/Драгоманов Михайло Петрович.
Або скористайтесь сервісом офомлення бібліографічних описів для енциклопедичних статей