(Створена сторінка: {{Потребує редагування}} {{Стаття довідка}} Категорія:Blog Категорія:Психологія) |
|||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ | |||
{{ | =={{PAGENAME}}== | ||
[[ | {{Дефініція | ||
[[ | |Name=psychical (mental) deprivation | ||
|Дефініція=психічний стан, коли суб’єкт не має змоги задовольняти свої основні психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу, що призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності. | |||
}} | |||
__TOC__ | |||
Розрізняють різні форми психічної депривації: сенсорну депривацію – знижену кількість чи обмежену змінність і модальність сенсорних стимулів; когнітивну депривацію – недостатню упорядкованість структури і змісту зовнішнього світу, яка не дає можливості розуміти, передбачати і регулювати те, що відбувається зовні; емоційну депривацію – недостатню можливість утворення інтимного емоційного ставлення до певної особи або розрив такого зв’язку, якщо він був утворений; соціальну депривацію – обмеженість можливостей для засвоєння автономної соціальної ролі. Здебільшого психічну депривацію розглядають у контексті факторів, які негативно позначаються на психічному розвитку і соматичному здоров’ї дітей. | |||
Встановлено негативний вплив на розвиток дитини ранньої ізоляції від контактів з матір’ю – материнська депривація. Відсутність емоційних контактів з матір’ю чи іншим дорослим, який повноцінно виконує функцію матері, уже у двомісячної дитини призводить до серйозних розладів у її розвитку: не виникає аґукання, комплекс пожвавлення на появу дорослого, дитина залишається апатичною і легко піддається різним соматичним захворюванням. Таке явище часто спостерігається під час вимушеного перебування дитини у лікарні без матері і здобуло назву госпіталізму. Згубними також є переривання емоційних контактів дитини: кілька разів перервані контакти та налагодження їх з іншою дорослою людиною призводять до того, що дитина стає нездатною до повноцінного емоційного спілкування і втрачає в інтелектуальному розвитку. Поєднання різних форм психічної депривації виявляється у вихованців інтернатних установ. Особливо згубною для психічного розвитку дитини є сенсорна й емоційна депривація в ранньому віці, яка спостерігається у дитбудинках, де кількість звернень до дитини у кілька разів менша, ніж у сім’ї, і відзначається не достатньою інтимністю й емоційною спрямованістю на її особистість. В результаті виникає порушення у розвитку адекватних взаємин з навколишніми людьми, що часто проявляється в нездатності до дружби, любові, в агресивності. Явище депривації ускладнюють також часті переходи дитини від одного державного закладу до іншого, що змушує дітей постійно адаптуватися до нових умов середовища. Адаптація часто затягується на місяці, у зв’язку з чим відбувається регрес досягнутого дитиною рівня психічного розвитку. | |||
У міру дорослішання дитини неповноцінне спілкування з дорослими зумовлює зниження пізнавальної активності та затримку психічного розвитку. Звільнення дитини від тривалої депривації в ранньому віці приводить до помітної нормалізації її розвитку. Проте найменш зворотними є порушення розвитку мовлення, мислення і здатності до тривалих і міцних міжособистісних зв’язків. | |||
===Джерела=== | |||
# Діти державної опіки: проблеми, розвиток, підтримка: навч. посіб. / Заг. ред. М. Й. Боришевського, Г. М. Бевз. Київ: Міленіум, 2005. 283 с. | |||
# Ілляшенко Т. Д. Психічна депривація. ''Енциклопедія освіти.'' / гол. ред. В. Г. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 834. | |||
# Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. Прага : Авиценум, 1984. 335 с. | |||
===Довідка=== | |||
<blockquote> | |||
'''[[Назва::Психічна депривація]] ''' (''англ. - [[Name::psychical (mental) deprivation]]'') - [[Дефініція:: психічний стан, коли суб’єкт не має змоги задовольняти свої основні психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу, що призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності]]. | |||
</blockquote> | |||
===Автор=== | |||
[[Автор::Ілляшенко Т. Д.| ]] [[Модератор::Євтушок І. А.| ]] [[Редактор::Горленко В. М.| ]] | |||
[[День оприлюднення:: 27| ]] [[Місяць оприлюднення:: 11| ]] [[Рік оприлюднення:: 2025| ]] | |||
[[День змін::28| ]] [[Місяць змін:: 11| ]] [[Рік змін:: 2025| ]] [[Статус:: Оприлюднено| ]] | |||
{{Статус гасла | |||
|Статус=Оприлюднено | |||
|День оприлюднення=27 | |||
|Місяць оприлюднення=11 | |||
|Рік оприлюднення=2025 | |||
|День змін=28 | |||
|Місяць змін=11 | |||
|Рік змін=2025 | |||
|Автор=Ілляшенко Т. Д. | |||
|Модератор=Євтушок І. А. | |||
|Редактор=Горленко В. М. | |||
}} | |||
Поточна версія на 13:32, 28 листопада 2025
Психічна депривація
Психічна депривація - (англ. psychical (mental) deprivation) - психічний стан, коли суб’єкт не має змоги задовольняти свої основні психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу, що призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.
Розрізняють різні форми психічної депривації: сенсорну депривацію – знижену кількість чи обмежену змінність і модальність сенсорних стимулів; когнітивну депривацію – недостатню упорядкованість структури і змісту зовнішнього світу, яка не дає можливості розуміти, передбачати і регулювати те, що відбувається зовні; емоційну депривацію – недостатню можливість утворення інтимного емоційного ставлення до певної особи або розрив такого зв’язку, якщо він був утворений; соціальну депривацію – обмеженість можливостей для засвоєння автономної соціальної ролі. Здебільшого психічну депривацію розглядають у контексті факторів, які негативно позначаються на психічному розвитку і соматичному здоров’ї дітей.
Встановлено негативний вплив на розвиток дитини ранньої ізоляції від контактів з матір’ю – материнська депривація. Відсутність емоційних контактів з матір’ю чи іншим дорослим, який повноцінно виконує функцію матері, уже у двомісячної дитини призводить до серйозних розладів у її розвитку: не виникає аґукання, комплекс пожвавлення на появу дорослого, дитина залишається апатичною і легко піддається різним соматичним захворюванням. Таке явище часто спостерігається під час вимушеного перебування дитини у лікарні без матері і здобуло назву госпіталізму. Згубними також є переривання емоційних контактів дитини: кілька разів перервані контакти та налагодження їх з іншою дорослою людиною призводять до того, що дитина стає нездатною до повноцінного емоційного спілкування і втрачає в інтелектуальному розвитку. Поєднання різних форм психічної депривації виявляється у вихованців інтернатних установ. Особливо згубною для психічного розвитку дитини є сенсорна й емоційна депривація в ранньому віці, яка спостерігається у дитбудинках, де кількість звернень до дитини у кілька разів менша, ніж у сім’ї, і відзначається не достатньою інтимністю й емоційною спрямованістю на її особистість. В результаті виникає порушення у розвитку адекватних взаємин з навколишніми людьми, що часто проявляється в нездатності до дружби, любові, в агресивності. Явище депривації ускладнюють також часті переходи дитини від одного державного закладу до іншого, що змушує дітей постійно адаптуватися до нових умов середовища. Адаптація часто затягується на місяці, у зв’язку з чим відбувається регрес досягнутого дитиною рівня психічного розвитку.
У міру дорослішання дитини неповноцінне спілкування з дорослими зумовлює зниження пізнавальної активності та затримку психічного розвитку. Звільнення дитини від тривалої депривації в ранньому віці приводить до помітної нормалізації її розвитку. Проте найменш зворотними є порушення розвитку мовлення, мислення і здатності до тривалих і міцних міжособистісних зв’язків.
Джерела
- Діти державної опіки: проблеми, розвиток, підтримка: навч. посіб. / Заг. ред. М. Й. Боришевського, Г. М. Бевз. Київ: Міленіум, 2005. 283 с.
- Ілляшенко Т. Д. Психічна депривація. Енциклопедія освіти. / гол. ред. В. Г. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. Київ: Юрінком Інтер, 2021. С. 834.
- Лангмейер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте. Прага : Авиценум, 1984. 335 с.
Довідка
Психічна депривація (англ. - psychical (mental) deprivation) - психічний стан, коли суб’єкт не має змоги задовольняти свої основні психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу, що призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.
Автор
Оприлюднено: 27.11.2025
Останні зміни: 28.11.2025
Модератор: Євтушок І. А.
