Правопорушення

Правопорушення (ПП) - (англ. Offense) - це протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене деліктоздатною особою, яке тягне за собою юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Правопорушення

Основні ознаки правопорушення

1. Суспільна небезпечність (шкідливість) – діяння завдає шкоди або створює загрозу шкоди законним інтересам особи, суспільства чи держави, що охороняються правом. Шкода може бути моральною, матеріальною або фізичною.
2. Протиправність – діяння прямо порушує конкретну норму права. Якщо діяння не врегульоване чинним законодавством, воно не є правопорушенням.
3. Діяння – правопорушення проявляється як активна дія (вчинення забороненого) або бездіяльність (невиконання обов’язку, передбаченого законом).
4. Винність – внутрішнє психологічне ставлення особи до діяння та його наслідків у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (самовпевненість чи недбалість). Без вини правопорушення не існує.
5. Деліктоздатність суб’єкта – особа, яка вчинила діяння, здатна за віком, станом психічного здоров’я та іншими критеріями усвідомлювати свої дії, керувати ними та нести юридичну відповідальність. Наприклад, малолітні або неосудні особи не є деліктоздатними.
6. Юридична караність – за діяння передбачена юридична відповідальність (особистого, майнового чи іншого характеру).
7. Причинний зв’язок – між діянням і шкідливими наслідками має бути прямий зв’язок; якщо наслідки спричинені іншими причинами, діяння не вважається правопорушенням.
   

Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає можливість кваліфікації діяння як правопорушення.

Елементи складу правопорушення

1. Об’єкт правопорушення – суспільні відносини, цінності чи блага, що охороняються правом і на які посягає правопорушення (наприклад, право власності при крадіжці, а не сам предмет крадіжки).
2. Суб’єкт правопорушення – деліктоздатна фізична особа (у деяких випадках – юридична особа, якщо це передбачено законом). Рівень деліктоздатності залежить від віку, психічного стану, посади тощо. Наприклад, душевнохворі є повністю не деліктоздатними, а неповнолітні – частково.
3. Об’єктивна сторона – зовнішній прояв правопорушення (дія чи бездіяльність), що включає місце, час, спосіб вчинення, обставини та причинний зв’язок зі шкідливими наслідками.
4. Суб’єктивна сторона – психологічне ставлення суб’єкта до діяння та його наслідків (умисел або необережність). Діяння визнається правопорушенням лише за умови, що особа здатна усвідомлювати його значення та керувати своєю поведінкою.

Еволюція поняття "правопорушення"

− У стародавніх суспільствах (наприклад, у законах Хаммурапі чи римському праві) правопорушення не завжди відокремлювали від моральних чи релігійних провин. Покарання часто визначалося не за юридичними ознаками, а за принципом "око за око". Лише з розвитком писаного права (XII табличний закон у Римі) почали формуватися чіткі критерії протиправності.

− У середньовічній Європі діяння могли вважатися правопорушеннями лише за наявності "корпусу делікту" (corpus delicti) – матеріальних доказів злочину. Без цього навіть очевидна вина не завжди каралася.

− Сьогодні дефініція правопорушення охоплює не лише злочини, а й адміністративні, цивільні чи дисциплінарні проступки, що робить її ширшою, ніж у минулому.

Незвичайні аспекти ознак правопорушення

− Суспільна небезпечність: Чи знали ви, що в деяких країнах (наприклад, у Швеції) уникнення сплати податків вважається суспільно небезпечним діянням, але в інших (наприклад, у Швейцарії до недавнього часу) це могло бути лише цивільним порушенням без кримінальної відповідальності?

− Протиправність vs мораль: У багатьох правових системах аморальні дії (наприклад, зрада у шлюбі) не є правопорушеннями, якщо не порушують конкретну норму права. Це підкреслює, що правопорушення – суто юридична категорія.

− Винність: У японській правовій системі традиційно акцент робиться на намірах (умисел), і навіть необережність може не завжди кваліфікуватися як правопорушення, якщо особа щиро кається.

Порівняння з іншими правовими системами

− Англо-саксонське право: У США та Великобританії поняття "правопорушення" часто поділяється на "crime" (злочин) і "tort" (цивільне правопорушення). На відміну від континентального права (як в Україні), там більше уваги приділяється прецедентам, а не чітким ознакам у законі.

− Ісламське право: У країнах, де діє шаріат (наприклад, Саудівська Аравія), правопорушення можуть включати релігійні аспекти (наприклад, вживання алкоголю), що не завжди вважається протиправним у світських системах.

− Цікавий приклад: У Німеччині образливі жести (наприклад, показ середнього пальця) можуть бути адміністративним правопорушенням (§ 185 Кримінального кодексу Німеччини), тоді як в Україні це рідко тягне юридичні наслідки, якщо немає інших обтяжувальних обставин.

Практичні приклади та парадокси

− Бездіяльність як правопорушення: У Франції та Німеччині ненадання допомоги людині в небезпеці (наприклад, якщо ви бачите, як хтось тоне, і не допомагаєте) є кримінальним правопорушенням. В Україні це може бути лише моральним осудом, якщо немає спеціального обов’язку (наприклад, для рятувальників).

− Деліктоздатність: У 2018 році в Індії суд визнав мавпу, яка вкрала алкоголь і напала на людей, "не деліктоздатною", що викликало дискусію про межі суб’єктів правопорушення.

− Причинний зв’язок: У США був випадок, коли водій уникнув покарання за ДТП, довівши, що аварія сталася через несправність світлофора, а не його дії – відсутність причинного зв’язку врятувала його від відповідальності.

Філософські та соціальні аспекти

− Чому винність важлива?: У філософії права (наприклад, у працях Іммануїла Канта) підкреслюється, що без вини немає справедливого покарання. Це відрізняє правопорушення від випадкових подій чи природних катаклізмів.

− Суспільна небезпечність як суб’єктивна категорія: У тоталітарних режимах (наприклад, у СРСР) "суспільною небезпечністю" могли вважати критику влади, що робило дефініцію правопорушення інструментом репресій.

− Цікаве питання: Чи може штучний інтелект вчинити правопорушення? Наразі ШІ не є деліктоздатним, але з розвитком технологій це може стати предметом дискусій.

Цікаві факти та статистика

Найпоширеніше правопорушення у світі: За даними ООН, дрібні крадіжки (shoplifting) становлять близько 30% усіх зареєстрованих правопорушень.

Найменш очевидне правопорушення: У Сінгапурі жування гумки довгий час вважалося адміністративним правопорушенням через "суспільну небезпечність" для чистоти вулиць (заборону скасували у 2004 році для медичних гумок).

Рекорд покарання: У США у 1989 році чоловік отримав 25 років ув’язнення за крадіжку шматка піци, що показує, як "юридична караність" може залежати від контексту (рецидив).

Джерела

Нормативні акти

1. Верховна Рада України. (2001). Кримінальний кодекс України [Закон № 2341-III]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
2. Верховна Рада України. (1984). Кодекс України про адміністративні правопорушення [Закон № 8073-X]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
3. Bundesministerium der Justiz und für Verbraucherschutz. (1998). Strafgesetzbuch (StGB) [Кримінальний кодекс Німеччини]. https://www.gesetze-im-internet.de/stgb/

Наукова література

1. Hart, H. L. A. (2012). The concept of law (3rd ed.). Oxford University Press.
2. Von Hirsch, A., & Ashworth, A. (Eds.). (2007). Proportionate sentencing: Exploring the principles. Oxford University Press. https://academic.oup.com/book/41735
3. Скакун, О. Ф. (2010). Загальна теорія права. Харків: Право.
4. Баулін, Ю. В. (2017). Кримінальне право України: Загальна частина. Київ: Юрінком Інтер.
5. Малиновський, А. А. (2009). Кримінальне право України: Загальна частина. Київ: КНТ.
6. Кельман, М. С., & Мурашин, О. Г. (2018). Загальна теорія права: Підручник. Львів: Новий Світ-2000.
7. Бандурка, О. М., & Литвинов, О. М. (2015). Теорія держави і права. Харків: ХНУВС.

Автори

Радкевич О. П.

Оприлюднено: 31.12.2024

Останні зміни: 29.03.2025

Модератор: УЕЕО