Сімейне виховання
Сімейне виховання - (англ. family education) - виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).
Сімейне виховання (С.в.) як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.
Особливості виховання в конкретній сім’ї зумовлюють чинники: демографічний (структура сім’ї (велика (розширена) чи нуклеарна; повна чи неповна; однодітна, малодітна чи багатодітна); соціально-культурний (освітній рівень батьків, їхня участь у житті суспільства); соціально-економічний (майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі); техніко-гігієнічний (умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя).
Сімейне виховання має свою специфіку, яка відображає його інтимний, суб’єкт-суб’єктний, полісуб’єктний, субкультурний і поліфакторний характер, зумовлений способом життя сім’ї, типом сімейного середовища і сімейними цінностями. С. в. не обмежується дидактичним научінням, а вміщає всі форми впливу соціуму на особистість дитини: спілкування і безпосереднє пізнання, працю і особистий приклад батьків, оцінку реальної поведінки, заохочення і покарання тощо.
Сучасний стан С. в. характеризує явище поліпарадигмальності (за Т. Алєксєєнко), тобто одночасне поєднання традиційних і нових ідей виховання, які ситуативно доповнюють одна одну. Підходи до здійснення С .в.: традиційно-унітарний і особистісно-і-культуроцентрований (за Г. Тарасенко). Традиційно-унітарний підхід заснований на зовнішній дисциплінованості, формальному просвітництві заради засвоєння дитиною правильної (ортодоксальної) інформації, водночас ігноруванні особистого досвіду і творчої позиції вихователя. Особистісно-і-культуроцентрований підхід до С. в. узгоджується з гуманістичними засадами виховання, спирається на рефлексійні й емпатійні механізми. У сучасному С. в. ще залишається залежність від імперативності й авторитаризму. Дієвість С. в. ускладнюється також тим, що з’являється багато нових каналів отримання інформації (зокрема Інтернет), що успішно конкурують з авторитетом сім’ї і вимагають пошуку способів і засобів оптимізації сімейного виховання, переборення батьками застарілого у вихованні дітей принципу «рівності – нерівності», тобто з переходу від авторитарних методів виховання до демократичних, гуманних. В основу гуманного С. в. покладаються любов, довіра і повага батьків до дитини в єдності з розумною вимогливістю, сприйняттям її як особистості.
Джерела
- Алєксєєнко Т. Ф. Сімейне виховання: концептуалізація ідей теорії і практики: монографія. Київ; Умань: ФОП Жовтий О. О., 2016. 437 с.
- Бех І. Д. Виховання особистості (Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід.: теоретико-технологічні засади). Київ: Либідь, 2003. 280 с.
- Гончар Л. В. Формування гуманних взаємин батьків з дітьми молодшого шкільного і підліткового віку: монографія. Київ: ТОВ «Задруга», 2017. 360 с.
- Кравченко Т. В. Соціалізація дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і школи: монографія. Київ: Фенікс, 2009. 416 с.
- Тарасенко Г. С. Виховний процес у контексті оновлення парадигмальних підходів до сучасної освіти. (2010). Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2010. № 23. С. 96-101.
Довідка
Сімейне виховання (англ. - family education) - виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).
Автори
Оприлюднено: 31.12.2024
Останні зміни: 13.02.2025
Модератор: Трейтяк Д. В.
