Ранній вік
| Ранній вік | |
|---|---|
 | |
Ранній вік – період життя дитини у широкому розумінні від народження до трьох років, у вузькому - від двох до трьох років.
Характеристика
Сучасна пси¬хологія виділяє стадію немовляти (від народження до одного року), яка містить фазу новонародженосгі (один місяць від дня народження). Кожен період завершується кризою та новоутвореннями. У психічному розвитку дитини простежується кардинальна перебудова цілісної системи відносин дитини з навколишнім середовищем, що призводить до зникнення попередніх психол. рис і появи нових. Таке явище спостерігається при переході від одного вікового періоду до ін. і назване Л. Виготським пасовими кризами. Це - результат якісних змін у .'відомості дитини, її діяльності, сфері соціальних відносин. Родова криза започатковує індивід, історію розвитку новонародженого, фіксуючи суперечності між перинатальною формою органічної єдності ма-тері й дитини і постнатальною формою окремого їх різичного існування. Зміна умов існування висуває високі вимоги до життєдіяльності людського орга¬нізму. Відокремлення від материнського організму вимагає від неї зусиль для оволодіння здатністю дихати легенями, активно споживати їжу, виділяти непотрібні речовини. Протягом перших днів після народження дитина витрачає сили на адаптацію до нового середовища, внаслідок чого втрачає вагу. Зміна зовнішніх умов призводить до зміни зрганів чуттів, внаслідок чого відчуття новонаро-дженого диференціюються на знайомі й незнайомі. Відповідно й навколишній світ поділяється на дві частини: звичну - як джерело безпеки і щасливих переживань, і незвичну - як джерело тривоги й страху. За результатами досліджень М. Лісіної, опти¬мальний фізичний і психічний розвиток дитини забезпечується необмеженим контактом з матір’ю. У віці близько двох тижнів малюк починає активно й свідомо виявляти емоції, формується ставлення до навколишнього світу через прихильність до матері, що відбивається у готовності до контактів та спіл¬куванні з нею. Пізніше з’являється слухове, зорове зосередження, виникає елементарна пізнавальна активність: пильно вдивляється в очі дорослого, збуджується у відповідь на обличчя і голос матері. Існують індивід, відмінності вроджених влас¬тивостей організму, які є передумовами розвитку психічних процесів і особливостей індивіда. До¬зрівання вищих від ділів мозку до народження ще не завершилося, однак вони вже здатні функціону¬вати, що створює можливість до утворення умовних рефлексів, перших тимчасових зв’язків. Основна форма життєдіяльності новонародже¬ного - емоційне ставлення до дорослого, на основі якого зароджується потреба в людині, у спілкуванні з нею. Важливим виявом активності є крик - соці¬ально забарвлена реакція. Плач виявляє потребу у спілкуванні, годуванні тощо. Новоутвореннями фази новонародженості є: зосередженість, вибіркова емоційна спрямованість на людей, поява перших засобів спілкування, засвоєння перших елементів суспільного досвіду, виникнення потреби в нових враженнях. Стадія немовляти охоплює хронологічний вік від одного місяця до одного року. На кінець першого року життя зріст дитини сягає 70-80 см, а вага - 10-12 кг. Немовля відрізняється великою головою (1/4 частина тіла) і короткими ногами (1/3 довжини тіла). У три місяці тримає голівку, а на 4-5-му - рука дитини починає діяти цілеспрямовано (хапати, об¬мацувати тощо). Виникають довільні рухи очей, які мають характер пошуку, узгоджуються з поворотом голови та рухами тулуба. На 6-му місяці дитина оволодіває вмінням сидіти, на 8-му - пересувається на животі, на 9-му - повзає і стоїть, спираючись на опору. Кінець року означується першими кроками. Рушійною силою розвитку немовляти є супереч¬ність між максимальною її соціальністю, потребою у дорослій людині та мінімальними засобами впливу на неї і можливостями реалізації власної активності. За висновками М. Лісіної, ставлення немовляти до дійсності є соціальним ставленням. Спілкування дорослого з дитиною характеризується нерозривною єдністю, де дорослий є носієм різнома¬нітної інформації та посередником між дитиною й оточуючим світом. До шести місяців провідною діяльністю є особистісне емоційне спілкування з дорослим, а на кінець першого року - предметно-маніпулятивна діяльність, заснована на потребі дитини у спілку¬ванні з дорослим як партнером у спільних діях. Виникає найпростіша форма домовленнєвого спіл¬кування, що має суттєве значення для наступного розумового і морального розвитку дитини. Кінець першого року життя є кризовим для розвитку особистості, що спричиняється суперечно¬стями між прагненням і можливостями немовляти. Вік немовляти означений новоутвореннями форм орієнтовних реакцій: зосередження, колові рухи очима, фіксування погляду на новому предметі, реакція на голос матері, чутливість до емоційного тону дорослого, розуміння слів, цілеспрямовані та результативні дії, перебудова голосових реакцій, по¬треба у розширенні кола партнерів по спілкуванню, пересування у просторі, найпростіші розумові дії. У Р. в. (від одного до трьох років) відбувається інтенсивне фізичне зростання дитини, прорізаються молочні зуби, змінюється співвідношення між розмірами голови й тулуба. Прямоходіння стає основним способом пересування, збагачуються навички самообслуговування і сенсорний досвід. Основою для виділення другого і третього року жит¬тя дитини є якісні перетворення органів і функцій організму, що найбільш характерно для розвитку вищої нервової діяльності й поведінки дитини. Пра¬цездатність нервової системи набуває вищого рівня, концентрованішими стають процеси гальмування і збудження. Удосконалюються процеси сприймання, пам’яті, мовлення, мислення, формуються нові потреби й інтереси, виникають судження про до¬вкілля. Різноманітні та інтенсивні почуття плинні, ситуативні. Дитина є емоційним камертоном емоцій батьків, головним чином, матері. Наочно-дійове мислення дитини вбирає в себе способи емоційної реакції дорослих щодо подій, що відбуваються у світі. Саме тому значущим середовищем для ди¬тини Р. в. є товариство батьків. Дитина оволодіває різними видами діяльності, зростає її самостійність, вправність управляти своїми кінцівками. Соціальна ситуація розвитку цього віку має багато спільного з попереднім. Дитина освоює соці¬ально прийняті способи і засоби спілкування (мов¬лення домінує), поглиблюється контакт з довкіллям, збільшується кількість партнерів по спілкуванню. Стосунки з дорослим набувають форм ділового співробітництва, спрямованого на освоєння дитиною простору. Удосконалюється провідна предметна діяльність, яка є передумовою виникнення, напр., елементарної сюжетно-рольової гри, де відбувається первинна емоційно-дійова орієнтація дитини у сенсі дорослої людської діяльності. Віковими новоутвореннями Р. в. є прямоходін- ня, розвиток предметної діяльності, оволодіння мовленням (утворення фрази), зародження нових видів діяльності, зростання самостійності, розвиток самосвідомості. Усвідомлення дитиною себе як окремої істоти з бажаннями, намірами, які не завж¬ди збігаються з намірами і бажаннями ін. людей, породжує кризу трьох років, яка завершує ранній вік. За короткий час розвиток дитини набуває бурхливого, стрімкого, а інколи й катастрофічного характеру. Періодично дитина проявляє негативізм, протест, бунт, знецінення дорослих, впертість, що є свідченням бажання апробувати свої можливості у життєвому просторі. У вітчизняній системі освітн і ? шшт соціалізації особистості традиційна* тл к» давати дітей з трирічного віку до днотап ат Проте в громадських закладах досі Ег іжстіян* загальноосвітніх групових цінностей <д: дг ть—і поведінки», тобто запланованого, режжмзпт. ле¬гального для всіх. За такого ставлення :ехи гжш окремої дитини залишається без очікував : ш що шкодить її розвитку. Рання соціалізації :гш та ізоляція її від матері стримують індиз ід -« ш і: і прояви дитини, формують недовіру, за:-:: діїчешяі нерішучість, острах - якості, які трансі*:: зг тя в дорослі стани.
Джерела
- Выготский Л. С. Собр. соч.: в : : 7 - под ред. Д. Б. Эльконина. М., 1984.
- Запорожец А В 0 психологии детей раннего и дошкольн : гс:::: та. М., 1969.
- Общение и его влияние на развили психики дошкольника / ред. М. И. Лисин: М 1974.
- Програма розвитку та виховання дитині раннього віку «Зернятко» / наук. кер. О. Л. Коно икс Київ, 2004. 5. Эльконин Д. Б. Избр. психол. труды М., 1989.
Автори
Статус гасла: Потребує редагування
Остання зміна: 07.03.2024
Оприлюднено: 17.01.2026
Модератор: Redactor
