Правопорушення (ПП) - (англ. Offense) - це протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене деліктоздатною особою, яке тягне за собою юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.
| Правопорушення | |
|---|---|
 |
Основні ознаки правопорушення
- Суспільна небезпечність (шкідливість) – діяння завдає шкоди або створює загрозу шкоди законним інтересам особи, суспільства чи держави, що охороняються правом. Шкода може бути моральною, матеріальною або фізичною.
- Протиправність – діяння прямо порушує конкретну норму права. Якщо діяння не врегульоване чинним законодавством, воно не є правопорушенням.
- Діяння – правопорушення проявляється як активна дія (вчинення забороненого) або бездіяльність (невиконання обов’язку, передбаченого законом).
- Винність – внутрішнє психологічне ставлення особи до діяння та його наслідків у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (самовпевненість чи недбалість). Без вини правопорушення не існує.
- Деліктоздатність суб’єкта – особа, яка вчинила діяння, здатна за віком, станом психічного здоров’я та іншими критеріями усвідомлювати свої дії, керувати ними та нести юридичну відповідальність. Наприклад, малолітні або неосудні особи не є деліктоздатними.
- Юридична караність – за діяння передбачена юридична відповідальність (особистого, майнового чи іншого характеру).
- Причинний зв’язок – між діянням і шкідливими наслідками має бути прямий зв’язок; якщо наслідки спричинені іншими причинами, діяння не вважається правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає можливість кваліфікації діяння як правопорушення.
Елементи складу правопорушення
- Об’єкт правопорушення – суспільні відносини, цінності чи блага, що охороняються правом і на які посягає правопорушення (наприклад, право власності при крадіжці, а не сам предмет крадіжки).
- Суб’єкт правопорушення – деліктоздатна фізична особа (у деяких випадках – юридична особа, якщо це передбачено законом). Рівень деліктоздатності залежить від віку, психічного стану, посади тощо. Наприклад, душевнохворі є повністю не деліктоздатними, а неповнолітні – частково.
- Об’єктивна сторона – зовнішній прояв правопорушення (дія чи бездіяльність), що включає місце, час, спосіб вчинення, обставини та причинний зв’язок зі шкідливими наслідками.
- Суб’єктивна сторона – психологічне ставлення суб’єкта до діяння та його наслідків (умисел або необережність). Діяння визнається правопорушенням лише за умови, що особа здатна усвідомлювати його значення та керувати своєю поведінкою.
Еволюція поняття "правопорушення"
− У стародавніх суспільствах (наприклад, у законах Хаммурапі чи римському праві) правопорушення не завжди відокремлювали від моральних чи релігійних провин. Покарання часто визначалося не за юридичними ознаками, а за принципом "око за око". Лише з розвитком писаного права (XII табличний закон у Римі) почали формуватися чіткі критерії протиправності.
− У середньовічній Європі діяння могли вважатися правопорушеннями лише за наявності "корпусу делікту" (corpus delicti) – матеріальних доказів злочину. Без цього навіть очевидна вина не завжди каралася.
− Сьогодні дефініція правопорушення охоплює не лише злочини, а й адміністративні, цивільні чи дисциплінарні проступки, що робить її ширшою, ніж у минулому.
Незвичайні аспекти ознак правопорушення
− Суспільна небезпечність: Чи знали ви, що в деяких країнах (наприклад, у Швеції) уникнення сплати податків вважається суспільно небезпечним діянням, але в інших (наприклад, у Швейцарії до недавнього часу) це могло бути лише цивільним порушенням без кримінальної відповідальності?
− Протиправність vs мораль: У багатьох правових системах аморальні дії (наприклад, зрада у шлюбі) не є правопорушеннями, якщо не порушують конкретну норму права. Це підкреслює, що правопорушення – суто юридична категорія.
− Винність: У японській правовій системі традиційно акцент робиться на намірах (умисел), і навіть необережність може не завжди кваліфікуватися як правопорушення, якщо особа щиро кається.
Порівняння з іншими правовими системами
− Англо-саксонське право: У США та Великобританії поняття "правопорушення" часто поділяється на "crime" (злочин) і "tort" (цивільне правопорушення). На відміну від континентального права (як в Україні), там більше уваги приділяється прецедентам, а не чітким ознакам у законі.
− Ісламське право: У країнах, де діє шаріат (наприклад, Саудівська Аравія), правопорушення можуть включати релігійні аспекти (наприклад, вживання алкоголю), що не завжди вважається протиправним у світських системах.
− Цікавий приклад: У Німеччині образливі жести (наприклад, показ середнього пальця) можуть бути адміністративним правопорушенням (§ 185 Кримінального кодексу Німеччини), тоді як в Україні це рідко тягне юридичні наслідки, якщо немає інших обтяжувальних обставин.
Практичні приклади та парадокси
− Бездіяльність як правопорушення: У Франції та Німеччині ненадання допомоги людині в небезпеці (наприклад, якщо ви бачите, як хтось тоне, і не допомагаєте) є кримінальним правопорушенням. В Україні це може бути лише моральним осудом, якщо немає спеціального обов’язку (наприклад, для рятувальників).
− Деліктоздатність: У 2018 році в Індії суд визнав мавпу, яка вкрала алкоголь і напала на людей, "не деліктоздатною", що викликало дискусію про межі суб’єктів правопорушення.
− Причинний зв’язок: У США був випадок, коли водій уникнув покарання за ДТП, довівши, що аварія сталася через несправність світлофора, а не його дії – відсутність причинного зв’язку врятувала його від відповідальності.
Філософські та соціальні аспекти
− Чому винність важлива?: У філософії права (наприклад, у працях Іммануїла Канта) підкреслюється, що без вини немає справедливого покарання. Це відрізняє правопорушення від випадкових подій чи природних катаклізмів.
− Суспільна небезпечність як суб’єктивна категорія: У тоталітарних режимах (наприклад, у СРСР) "суспільною небезпечністю" могли вважати критику влади, що робило дефініцію правопорушення інструментом репресій.
− Цікаве питання: Чи може штучний інтелект вчинити правопорушення? Наразі ШІ не є деліктоздатним, але з розвитком технологій це може стати предметом дискусій.
Цікаві факти та статистика
Найпоширеніше правопорушення у світі: За даними ООН, дрібні крадіжки (shoplifting) становлять близько 30% усіх зареєстрованих правопорушень.
Найменш очевидне правопорушення: У Сінгапурі жування гумки довгий час вважалося адміністративним правопорушенням через "суспільну небезпечність" для чистоти вулиць (заборону скасували у 2004 році для медичних гумок).
Рекорд покарання: У США у 1989 році чоловік отримав 25 років ув’язнення за крадіжку шматка піци, що показує, як "юридична караність" може залежати від контексту (рецидив).
Джерела
Нормативні акти
- Верховна Рада України. (2001). Кримінальний кодекс України [Закон № 2341-III]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
- Верховна Рада України. (1984). Кодекс України про адміністративні правопорушення [Закон № 8073-X]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
- Bundesministerium der Justiz und für Verbraucherschutz. (1998). Strafgesetzbuch (StGB) [Кримінальний кодекс Німеччини]. https://www.gesetze-im-internet.de/stgb/
Наукова література
- Hart, H. L. A. (2012). The concept of law (3rd ed.). Oxford University Press.
- Von Hirsch, A., & Ashworth, A. (Eds.). (2007). Proportionate sentencing: Exploring the principles. Oxford University Press. https://academic.oup.com/book/41735
- Скакун, О. Ф. (2010). Загальна теорія права. Харків: Право.
- Баулін, Ю. В. (2017). Кримінальне право України: Загальна частина. Київ: Юрінком Інтер.
- Малиновський, А. А. (2009). Кримінальне право України: Загальна частина. Київ: КНТ.
- Кельман, М. С., & Мурашин, О. Г. (2018). Загальна теорія права: Підручник. Львів: Новий Світ-2000.
- Бандурка, О. М., & Литвинов, О. М. (2015). Теорія держави і права. Харків: ХНУВС.
Автори
Оприлюднено: 31.12.2024
Останні зміни: 29.03.2025
Модератор: УЕЕО
