Написання іншомовних назв та їх транслітерування
Написання назв й абревіатур іншомовного походження у гаслах, дефініціях та основному змісті енциклопедичних статей здійснюється українською мовою згідно чинного «Українського правопису» (2019 р.). Виняток становлять випадки, коли іншомовне написання є загальноприйнятим та не має кириличного еквіваленту. Також ці правила не застосовувані до бібліографії.
Наприклад:
У реєстрі гасел назви та абревіатури подаються українською мовою, після чого в дужках зазначається оригінальне написання відповідного найменування.
Наприклад:
Терміни, що мають іншомовне походження, вказуються в українському перекладі, після чого подається етимологічна довідка або транскрипція.
Наприклад:
Імена персоналій транслітеруються з інших мов кирилицею максимально наближено до оригінального звучання. Транслітерування здійснюється згідно положень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. N 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею».
Наприклад:
Власні іншомовні найменування (напр. географічні назви), для яких у вітчизняному дискурсі є загально прийняте написання, вказуються за усталеною в українській мові традицією.
Наприклад:
Назви іноземних організацій, нормативних документів, наукових праць, видань, заходів, наукових течій, відзнак, їх абревіатури та скорочення подаються в українському перекладі, після чого у дужках дублюються мовою оригіналу. Якщо переклад здійснити не можливо, вказують оригінальну назву та її транслітерацію кирилицею у дужках.
Наприклад:
Назви програмного забезпечення, електронних освітніх ресурсів та технологій, що не можуть бути перекладені, подають іноземною мовою.