Українська електронна енциклопедія освіти

Котирло Віра Кіндратівна

Котирло Віра Кіндратівна - (іноз. Vira Kotyrlo) - українська науковиця-психолог у галузі дитячої психології.

Котирло Віра Кіндратівна
Ім’я особи	Котирло Віра Кіндратівна (іноз. Vira Kotyrlo)
Інші прізвища
Роки життя	16.09.1931 - 29(?).09.1991
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук
Вчене звання	старший науковий співробітник
Напрями діяльності	наука
Наукова школа	дитяча психологія, педагогічна та вікова психологія
Місце народження	Київ, УРСР, СРСР
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Magnum opus	"Розвиток вольової поведінки у дошкільників"
Відзнаки	орден «Знак пошани», значок «Відмінник освіти СРСР», медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва», медаль А. С. Макаренка, медаль «Ветеран праці», дві срібні медалі ВДНГ СРСР
Вебсайт	https://www.abcd.kyiv.ua

Життєпис

Народилася 16 вересня 1931 року в місті Києві.

Батько працював на посаді інженера, спочатку в лабораторії різання металів Київського заводу «Арсенал», а потім в Інституті теплоенергетики Академії наук УРСР. Мати була домогосподаркою. Вона померла в 1955 році, коли Віра навчалася на першому курсі аспірантури. Після цього до них переїхала жити сестра матері Марія Михайлівна, яка допомагала вести домогосподарство й підтримувала членів родини: батька, Віру та її молодшого брата Юрія.

Освіта

У 1939 році пішла до першого класу київської школи № 75. Після закінчення другого класу, на початку війни у 1941 році виїхала із сім’єю в евакуацію із заводом «Арсенал», де працював батько, у місто Воткінськ, що в Удмуртії. Там відвідувала місцеву школу. Після повернення до Києва в 1944 році продовжила навчатися в середній школі № 145 до закінчення десятого класу. У 1949 році вступила до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на відділення логіки, психології, української мови та літератури філологічного факультету. Під час навчання в університеті вела активне студентське життя, була членом лекторської групи, виконувала обов’язки групорга курсу. У 1954 році з відзнакою закінчила університет й отримала рекомендацію до аспірантури.

З 1954 по 1957 рік навчалася в аспірантурі Науково-дослідного інституту психології УРСР. Під час навчання особливо яскраво виявила свої творчі здібності та спрямованість на науковий пошук в галузі психології.

У 1960 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Особливості усвідомлення величини предметів дітьми дошкільного віку» (науковий керівник – професор О. М. Раєвський).

Має вчене звання – старший науковий співробітник з фаху «Психологія» (1962).

Діяльність

Педагогічна діяльність

У 1959 році за призначенням Міністерства освіти УРСР розпочала працювати в Науково-дослідному інституті психології УРСР, де обіймала спочатку посаду молодшого, а з травня 1960 року – старшого наукового співробітника відділу дитячої психології. Інститут був першим і єдиним місцем трудової діяльності Віри Кіндратівни.

З 4 лютого 1967 року Віру Кіндратівну призначено на посаду завідувачки відділу психології дітей дошкільного віку інституту. Протягом наступних 22 років вона незмінно очолювала цей структурний підрозділ, який згодом став називатися лабораторією психології дошкільного виховання.

Активно працювала з молодими науковцями, які навчалися в аспірантурі Інституту психології, дотримувалася у взаємодії з ними гуманного стилю керівництва, який перейняла від Г. С. Костюка. Під науковим керівництвом В. К. Котирло 15 аспірантів інституту успішно захистили кандидатські дисертації. Серед них такі відомі сьогодні українські психологи, як С. Є. Кулачківська, О. Л. Кононко, Т. М. Титаренко, Ю. О. Приходько, О. О. Вовчик-Блакитна, М. М. Марусинець, Т. В. Дуткевич, В. У. Кузьменко та ін.

Наукова діяльність

Файл:kolektyvIDE4.jpg

За тридцять років роботи в Інституті психології В. К. Котирло залишила після себе багату наукову спадщину. Її ім’я по праву міститься серед засновників української психологічної науки, зважаючи на вагомий внесок у розвиток вітчизняної дитячої психології.

Широка наукова тематика теоретико-експериментальних досліджень В. К. Котирло включала вивчення питань становлення вольової поведінки дітей дошкільного віку та визначення умов її повноцінного розвитку; розроблення концепції пізнавальної діяльності дошкільників та формування пізнавального ставлення дітей до навколишньої дійсності; виховання гуманних почуттів у дітей в умовах суспільного та сімейного виховання; розкриття умов формування взаємин дошкільників з дорослими й однолітками в дитячому садку та сім’ї; з’ясування змісту та структури готовності дитини до школи; висвітлення новоутворень у ранньому онтогенезі та інші актуальні проблеми розвитку особистості.

Різнобічні за своїм науковим змістом, праці В. К. Котирло водночас були тісно пов’язані між собою. Адже усі дослідження вченої базувалися на спільних методолого-теоретичних принципах, зокрема, системному підході щодо розуміння розвитку психіки, положенні про системоутворювальну роль емоційних переживань в онтогенезі, що «відкривають» для дитини безпосередньо сенс певних ситуацій і регулюють її поведінку, а також такій організації дослідження (в основному природного психолого-педагогічного експерименту), завдяки якій досягається актуалізація емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе як до суб’єкта гуманних, зокрема альтруїстичних мотивів поведінки, та підвищується рівень її самоповаги.

Найбільш вагомою працею з-поміж тих, що належать перу В. К. Котирло, є монографія «Розвиток вольової поведінки у дошкільників». Саме в цій праці науковиця заявила про себе як оригінальний вчений, винахідливий експериментатор. У дослідженні було розкрито особливості становлення довільності в онтогенезі як здатності до свідомої цілеспрямованої поведінки й діяльності, а також визначено умови її розвитку. Відомо, що прояви волі, навіть у своїх найпростіших формах, свідчать про надзвичайну складність цієї людської властивості. Одним з найефективніших засобів формування в дітей стійкої цілеспрямовваності, за словами В. К. Котирло, є правильний добір цілей. Потрібні емоційно привабливі цілі, підкреслювала вона, такі, що збуджують справжній інтерес дитини, стають особисто значущими для неї. Ця вимога є універсальною в організації дитячих цілей на різних вікових етапах.

Особливу увагу в монографії приділено вивченню вольової поведінки як активної, діяльної цілеспрямованості, пов’язаної з подоланням труднощів. Остання є різновидом і вищою формою прояву довільності та, за переконанням дослідниці, бере свій початок саме в дошкільному віці. Особливостями волі дітей вже на ранніх її етапах В. К. Котирло називає «нерозривну єдність операційної і мотиваційної сторін: у способах, за допомогою яких дитина досягає мети, виявляються не лише конкретні вміння, а й певні спонукання». Вольові вміння характеризуються застосуванням деяких засобів організації своїх дій за умов подолання перешкод. Мотивація передбачає розвиток потреби у вольових способах поведінки – стійкої тенденції поводити себе так, як необхідно. Автор наголошувала на важливості озброєння дітей засобами подолання різних перешкод. Отже, від того, як складається взаємозв’язок мотивів і вмінь здійснювати цілеспрямовану діяльність, на думку В. К. Котирло, по суті залежать особливості вольової поведінки дітей дошкільного віку.

Дотепер це фундаментальне дослідження, що його провела В. К. Котирло, залишається найвизначнішою роботою у вітчизняній психології з проблеми волі дитини. На його основі науковиця підготувала перший варіант докторської дисертації (1971–1975). На жаль, ця праця так і не побачила світ. Бувши надзвичайно принциповою і вимогливою до себе у науковій роботі, авторка вважала її все ще недосконалою і неготовою до захисту.

Осягнення В. К. Котирло психологічних особливостей, які вона виявила, досліджуючи природу довільності, дало їй змогу глибше проникати в інші сфери особистості, що зростає, – пізнавальну, мотиваційну та емоційну, плідно застосовуючи при цьому суб’єктний підхід до дитини та актуалізуючи її здатність самостійно ставити перед собою цілі. Адже було доведено, що успіх будь-якої специфічно дитячої діяльності залежить від активного прагнення дитини до суб’єктивно значущої мети та рівня розвитку її вольових зусиль, спрямованих на подолання певних перешкод.

Визначений тісний взаємозв’язок довільної поведінки дитини із пізнавальними можливостями та якостями її пізнавальної діяльності вплинув на розроблення концепції пізнавальної діяльності дошкільника. Науковиця послідовно обстоювала думку про виключно важливу провідну роль гри у розвитку пізнавальної діяльності дитини, адже набуваючи навичок постановки цілей, ініціативного цілепокладання й організації дій на її досягнення в грі, вона згодом переносить їх у контекст пізнавальної діяльності. Серед факторів, що сприяють зростанню пізнавальної активності дошкільника, появі у дитини творчого ставлення до розв’язання пропонованих завдань, було визначено характер спілкування та взаємодії між дитиною і дорослим та організація педагогом співпраці дошкільників у постановці та розв’язанні пізнавальних завдань (зокрема, налагоджування емоційно теплих контактів з дітьми, партнерська взаємодія, характер запитань, що стимулюють пошукову діяльність тощо).

Вивчаючи становлення вольової й пізнавальної сфер особистості дитини, В. К. Котирло підкреслювала їх тісний взаємозв’язок зі сферою емоційних переживань дошкільника. Низку досліджень, здійснених під її керівництвом, було присвячено вивченню емоційного розвитку дітей. Висвітлюючи особливості формування гуманних почуттів у дітей у сім’ї та дитячому садку, вчена завважує, що їх становлення відбувається «в процесі реальної взаємодії дитини з дорослими й ровесниками, … коли вони під впливом доброзичливого ставлення педагога і близьких дорослих переживають позитивні емоції… Їх розвиток тісно пов’язаний з формуванням морально-етичних уявлень дітей, становленням досвіду власної поведінки». Підкреслюється значення у спілкуванні орієнтації на іншу людину, показано важливість його забезпечення експресивною виразністю, що дає змогу дитині опанувати мову почуттів як засіб взаємодії з дорослими й однолітками. Актуалізація емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе як до суб’єкта гуманних мотивів поведінки, підвищення її самоповаги відбувається, за словами В. К. Котирло, за умов такого стилю керівництва з боку дорослого, коли дитина стає повноцінним учасником спільної діяльності й отримує можливість виявити ініціативу та самостійність у досягненні спільної мети. На основі есперименту та тривалих спостережень було доведено, що прояви позитивного емоційного ставлення дітей один до одного зумовлені такою формою організації спільної діяльності, якій за якої досягнення мети стає можливим лише за умови об’єднання зусиль усіх її учасників, що сприяє виникненню спільних переживань і водночас активізує прояви дружньої взаємодії. Вчена зазначає роль сюжетно-рольової гри в розвитку гуманних почуттів дошкільнят. Зміна позицій дитини в грі, взаємини з ровесниками з приводу гри створюють сприятливі умови для розуміння іншого, «вчування» у його стан, настрій, бажання.

Дослідження, спрямовані на покращення форм організації дитячої діяльності з метою підвищення їх дієвості у формуванні особистості дошкільника, переконливо довели роль індивідуального підходу до дитини в системі виховних впливів педагога. Стрижнем індивідуального підходу до дошкільника, як зазначала В. К. Котирло, мають стати увага й любов дорослих – вихователя, батьків, дотримання діалогу у спілкуванні з дитиною. Педагог-майстер для встановлення контактів з нею має враховувати не лише вікові, а й індивідуальні особливості, її настрій та почуття. Якщо в дитини складаються теплі, щирі взаємини з людьми, вона стає більш урівноваженою, піддається виховному впливові.

Не оминула своєю увагою науковиця і проблему готовності дитини до школи. Неодмінною передумовою успішного навчання у школі, за словами В. К. Котирло, є сформована психологічна готовність старшого дошкільника до шкільного навчання, що разом з фізичною готовністю визначають здатність дитини включитися у навчання і бути на рівні вимог сучасної школи. Вчена виділяє такі складники психологічної готовності: мотиваційну, розумову, вольову та емоційну. Основними компонентами мотиваційної готовності є правильні уявлення дитини про навчання як важливу й відповідальну діяльність, пізнавальний інтерес до навколишнього, а також бажання зайняти нову позицію школяра. Розумова готовність містить опанування знань про навколишній світ засобами мисленнєвої діяльності (діями й операціями аналізу, порівняння, класифікації, узагальнення та ін.), певним рівнем розвитку пізнавальної діяльності (якості й довільності пізнавальних процесів). Зміст вольової готовності становлять: довільні дії (передусім дії за попередньою словесною інструкцією), довільні психічні процеси (сприймання, мислення, запам’ятовування, відтворення та ін.), а також така за структурою діяльність і поведінка, у якій усвідомлюються мотиви й мета, мобілізуються зусилля. Емоційну готовність дитини до школи визначають переживання, пов’язані з процесом і результатами дитячої діяльності (радість пізнання нового, позитивне ставлення до завдання, впевненість у можливості його виконання, переживання успіхів та невдач у виконанні завдання, вміння володіти своїми переживаннями в процесі діяльності), а також емоційні властивості, що полегшують взаємини дитини з дорослими й ровесниками, уміння знайти своє місце в дитячому колективі (приязне ставлення, готовність спілкуватися з іншими, сприйнятливість до порад і зауважень дорослих, прояви соціальної спрямованості почуттів, здатність до співпереживання та вміння виразити своє дружнє ставлення до товаришів у будь-якій, в тому числі й у конфліктній ситуації).

Уміння вчитися, як необхідний і важливий компонент навчальної діяльності, за словами В. К. Котирло, формуються тільки в навчанні, тому «основний фонд цих умінь складається в школі». Проте дослідниця не погоджується з тим, що «діти, приходячи до школи, нічого не вміють». На спеціально організованих заняттях у дитячому садку діти привчаються уважно слухати педагога, дотримуватися певної послідовності дій у виконанні завдання, вчасно його виконувати, підтримувати порядок на робочому місці тощо, набуваючи «перших найзагальніших вмінь» організації своєї діяльності, необхідних для майбутнього шкільного життя. Набуті дитиною вміння, знання з відповідним розвитком емоційно-вольової та пізнавальної сфери визначають її психологічну готовність до навчання. Визначальним періодом для формування психологічної готовності дитини до навчання вчена називає старший дошкільний вік.

В. К. Котирло наголошує, що оптимальні умови для задоволення потреб особистості дошкільняти, а відтак для його повноцінного розвитку створюються лише в сукупності виховних впливів на нього з боку оточення в дитячому садку та в сім’ї. Водночас науковиця закликає до підвищення виховного потенціалу родини та налагодження співпраці дитячого садка з батьками, пропонує різні форми роботи з сім’єю, розглядає особливості спілкування педагогів з рідними вихованців, які б допомагали досягати взаєморозуміння з ними.

Дослідження різноманітних аспектів психічного життя дитини дошкільного віку, ініційованих та здійснених В. К. Котирло разом з науковцями її лабораторії, вирізнялися своєю гуманістичною спрямованістю і сприяли розвиткові гуманістичних ідей у психології, випереджаючи час. Науковий доробок Віри Кіндратівни – «дослідниці дитячої душі» – і до сьогодні залишається цінною скарбницею теоретичних напрацювань для науковців та джерелом дієвих рекомендацій для практиків дошкільної освіти та батьків.

Науково-експертна діяльність

Як вчений секретар спеціалізованої ради Інституту психології із захисту кандидатських дисертацій, В. К. Котирло проводила значну роботу з підготовки науково-педагогічних кадрів (1976–1989).

Відповідальний секретар науково-методичної ради з пропаганди психолого-педагогічних знань республіканського товариства «Знання» УРСР, член редколегії журналу «Дошкільне виховання», «Радянська жінка», збірника «Дошкільна педагогіка і психологія», заступник голови науково-проблемної ради з координації досліджень в УРСР в галузі дошкільного виховання і науково-методичної комісії з дошкільної педагогіки і психології при Міністерстві освіти УРСР, член науково-методичної комісії з дошкільного виховання Міністерства освіти УРСР, член спеціалізованої ради в Київському державному педагогічному університеті ім. О. М. Горького (1976–1980).

Міжнародне співробітництво

Файл:kolektyvIDE6.jpg

Користувалася авторитетом серед науковців іноземних психологічних шкіл. Часто оприлюднювала результати своїх досліджень в галузі дитячої психології на міжнародних конгресах, симпозіумах, форумах, семінарах із питань дошкільного виховання і захисту прав дитини. Вони відбувалися в різних країнах світу – у Німеччині (1965, 1967), колишній Югославії (1969), Польщі (1972), Чехії (1977), Португалії, Швеції, Італії (1980), Франції, Болгарії (1966, 1986), Угорщині.

Була організатором і керівником радянсько-японського симпозіуму з дошкільного виховання «Моральне виховання дошкільників засобами гри і спільної діяльності» (Київ, 1978).

Здійснювала наукове співробітництво з науковцями у галузі дитячої психології з Угорщини.

Праці В. К. Котирло було опубліковано за кордоном, зокрема, монографію «Виховання волі в материнській школі» (1977) у Чехії, наукові статті в Угорщині, а також виступи у матеріалах міжнародних наукових заходів, у яких вона брала участь.

Експерт від України на міжнародних консультаціях з дошкільного виховання при ЮНЕСКО (1984–1988).

Політична, громадська та волонтерська діяльність

Надавала значну практичну допомогу органам народної освіти у різних формах, зокрема: читала лекції на курсах підвищення кваліфікації практичних працівників різних категорій при міських інститутах удосконалення вчителів, виступала з доповідями з актуальних питань дошкільного виховання на міських, обласних і всеукраїнських семінарах, нарадах, педагогічних читаннях, зустрічах з педагогами й батьками; проводила консультації з питань удосконалення освітньо-виховного процесу в дошкільних закладах; писала методичні рекомендації («Дитячий садок і сім’я» (1984), «До навчання готові» (1984), «Поліпшення підготовки дітей до навчання в школі» (1984), «Діти дошкільного віку з порушеннями у поведінці і способи впливу на них» (1985), рекомендації з поліпшення роботи дитячого садка із сім’єю, наукові рекомендації з використання технічних засобів навчання в дитячому садку.

На замовлення Міністерства освіти розробляла принципи побудови передач навчального характеру по телебаченню для дітей-дошкільників (1971–1975).

Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю

Результати досліджень, здійснених під керівництвом В. К. Котирло, широко впроваджувалися в практику освітньо-виховної роботи з дітьми дошкільних закладів України та взаємодії дитячого садка і сім’ї. Зокрема, науково-методичні розробки з теми «Підготовка дітей до школи» (1975), питання реалізації в дошкільних закладах диференційованого навчання на основі індивідуального підходу й оптимізації взаємодії суспільного і сімейного виховання («Чи готові до школи?» (1984), «Дитячий садок і сім’я» (1984), «Навчання старших дошкільників» (1986), «Сімейна педагогіка» (1986) набули широкої популярності серед освітян. Здобутки науковців були двічі відзначені на виставці «Наука – практиці дошкільного виховання» медалями ВДНГ СРСР. Дві срібні медалі одержала В. К. Котирло і дві бронзові – співробітниці її лабораторії.

Очолювала колективи творчої співдружності наукових співробітників лабораторії з представниками народної освіти міста Києва та областей України (Миколаївської, Харківської, Херсонської, Закарпатської, АР Крим).

Свої наукові доробки успішно представляла на республіканських та обласних конференціях, сесіях, методичних об’єднаннях і дуже часто – в дитячих садках і школах міста Києва та різних регіонів України.

Виступала перед слухачами на радіо з питань розвитку і виховання дошкільнят.

Член авторського колективу з підготовки «Програми виховання в дитячому садку», як за період з 1971 по 1975 двічі готувалася до друку, а також посібника для вихователів дошкільних закладів «Навчання і виховання дітей дошкільного віку» (1974).

Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)

З 2015 р. в Австралії виходить Інтернет-видання інформаційного бюлетеня «Petrenko News», призначеного для англомовного вчительства.

Основні праці

Перу В. К. Котирло належить понад 200 наукових праць: монографій, посібників, методичних рекомендацій, статей. Найвідоміші з них: «Розвиток вольової поведінки у дошкільників» (1971), «Підготовка дітей до школи в сім’ї» (1974), «Воля гартується змалку» (1975), «Вікова психологія» (у співавт., 1976), «Завтра в школу» (1977), «Роль дошкільного виховання у формуванні особистості» (у співавт., 1977), «Дитячий садок і сім’я» (у співавт., 1979), «Росте громадянин» (1980), «Початковий період у навчанні школярів» (1985), «Навчання старших дошкільників» (у співавт., 1986), «Сімейна педагогіка» (у співавт., 1986), «Виховання гуманних почуттів у дітей» (у співавт., 1987), «Формування взаємин дошкільників у дитячому садку і сім’ї» (у співавт., 1987), «Індивідуальний підхід до дітей у освітньо-виховному процесі дитячого садка» (у співавт., 1989). Якщо ці праці або документи розміщені в мережі Інтернет у форматі PDF, їх можна додати на сторінку за зразком. Вказані нижче праці розміщені в Електронній бібліотеці НАПН України.

Досягнення

Нагороди

За плідну наукову і громадсько-педагогічну діяльність В. К. Котирло нагороджено орденом «Знак пошани», значком «Відмінник освіти СРСР», медаллю «У пам’ять 1500-річчя Києва», медаллю А. С. Макаренка Міністерства освіти УРСР, медаллю «Ветеран праці», дипломом Президії АПН СРСР, двома срібними медалями ВДНГ СРСР, грамотами Міністерства освіти УРСР

Додаткові відомості

Фотогалерея

• 

  Котирло В. К.

• 

  Котирло В. К.

• 

  Котирло В. К. з колегами

• 

  Котирло В. К. з колегами

• 

  Котирло В. К.

• 

  Котирло В. К. в лабораторії

• 

  Котирло В. К. з колегами

• 

  Котирло В. К. з дітьми

Довідка

Котирло Віра Кіндратівна (іноз. Vira Kotyrlo) - українська науковиця-психолог у галузі дитячої психології, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник, кандидат педагогічних наук.

Місце народження - Київ, УРСР, СРСР (16.09.1931 - 29.09.1991).

Місце навчання - Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка.

Місце роботи Інститут психології АПН, Київ, Україна.

Напрями діяльності - наука.

Найвизначніші праці - "Розвиток вольової поведінки у дошкільників".

Основні нагороди - орден «Знак пошани», значок «Відмінник освіти СРСР», медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва», медаль А. С. Макаренка, медаль «Ветеран праці», дві срібні медалі ВДНГ СРСР.

Науковий напрям - дитяча психологія, педагогічна та вікова психологія.

Джерела

1. Котирло Віра Кіндратівна. Особова справа. Архів Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України.
2. Кулачківська С. Є., Тищенко С. П. В. К. Котирло – вчений-гуманіст (До 70-річчя з дня народження). Актуальні проблеми психології. Том IV. Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання: зб. наук. статей / [за заг. ред. С. Д. Максименка]. Київ, 2001. С. 5–7.
3. Приходько Ю. О., Юрченко В. I. Психологічний словник-довідник: навч. посіб., 4-те вид., випр. і доп. Київ: Каравела, 2016. С. 308–311.
4. Програма Всеукраїнської науково-практичної конференції «Дитинство як цінність: минуле та сучасне» з нагоди 65-ти річчя заснування лабораторії психології дошкільника, 3 листопада 2017 року. Київ, Інститут психології імені Г. С. Костюка, 2017. С. 12.
5. Соловйова Л. І. Наукова спадщина В. Котирло (До 80-річчя з дня народження). Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Житомир, 2011. Т. IV. Психологія розвитку дошкільника. Вип. 7 С. 284–291. URL: https://lib.iitta.gov.ua/5355

Автор

Авторка - Соловйова Л. І., модератор - Вернік О. Л., редактор - Бойко С. А.

Соловйова Л. І.

Оприлюднено: 04.07.2025

Останні зміни: 04.07.2025

Модератор: Вернік О. Л.