| (Не показані 57 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
|Стать=ч | |Стать=ч | ||
|Alma mater=Київський університет святого Володимира | |Alma mater=Київський університет святого Володимира | ||
|Magnum opus= | |Magnum opus=Душа дитини | ||
|Місце діяльності=Київ | |Місце діяльності=Київ | ||
|Напрями діяльності= | |Напрями діяльності=психіатрія, психологія, педагогіка | ||
|Наукова школа= | |Наукова школа=психологія, педагогіка | ||
|Відзнаки= | |Відзнаки= | ||
|Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/sikorskyy-ivan-oleksiyovych/ | |Вебсайт=https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/sikorskyy-ivan-oleksiyovych/ | ||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
===Життєпис=== | ===Життєпис=== | ||
Сікорський Іван Олексйович народився 26 травня 1842 р. в селі Антонове Сквирського повіту Київської губернії в родині | Сікорський Іван Олексйович народився 26 травня 1842 р. в селі Антонове Сквирського повіту Київської губернії в родині православного священника. | ||
===Освіта=== | ===Освіта=== | ||
Початкову освіту здобув у місцевому духовному училищі, продовжив навчання в Київській духовній семінарії. | Початкову освіту здобув у місцевому духовному училищі, продовжив навчання в Київській духовній семінарії. | ||
У 1869 р. закінчив з відзнакою медичний факультет Київського університету Св. Володимира. Після закінчення курсу залишився на три роки при ньому для підготовки до професорського звання (за спеціальністю патологія душевних і нервових хвороб). | У 1869 р. закінчив з відзнакою медичний факультет [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_національний_університет_імені_Тараса_Шевченка|Київського університету Св. Володимира]]. Після закінчення курсу залишився на три роки при ньому для підготовки до професорського звання (за спеціальністю патологія душевних і нервових хвороб). | ||
У 1872 р. захистив дисертацію «Про лімфатичні судини легенів», радою університету йому було присвоєно звання доктора медицини. | У 1872 р. захистив дисертацію «Про лімфатичні судини легенів», радою університету йому було присвоєно звання доктора медицини. | ||
===Діяльність=== | ===Діяльність=== | ||
====Педагогічна діяльність==== | ====Педагогічна діяльність==== | ||
У 1872 р. Сікорський Іван Олексійович поїхав | У 1872 р. Сікорський Іван Олексійович поїхав до Санкт-Петербурга для вивчення душевних хвороб під керівництвом професора [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Балінський_Борис_Іванович#:~:text=Він%20був%20одним%20із%20перших,відділення%20біології%20до%201973%20року.|Балінського Б. І.]] | ||
З початку 1873 р. до листопада 1880 р. лікував пенсіонерів при клініці душевних хвороб Імператорської військово-медичної академії і одночасно виконував обов’язки молодшого медичного чиновника при медичному департаменті Міністерства внутрішніх справ (лютий 1873 р.). | З початку 1873 р. до листопада 1880 р. лікував пенсіонерів при клініці душевних хвороб Імператорської військово-медичної академії і одночасно виконував обов’язки молодшого медичного чиновника при медичному департаменті Міністерства внутрішніх справ (лютий 1873 р.). | ||
[[Файл:Si 22.jpg|ліворуч|259x259пкс]] | |||
У 1873–1874 рр. Івана Олексійовича обрали колезьким асесором і відрядили на один рік для підвищення наукового рівня до клініки Медико-хірургічної академії. | У 1873–1874 рр. Івана Олексійовича обрали колезьким асесором і відрядили на один рік для підвищення наукового рівня до клініки Медико-хірургічної академії. | ||
| Рядок 56: | Рядок 57: | ||
У 1884 р. став штатним ординатором лікарні Св. Миколая Чудотворця та консультантом Максиміліанівської клініки. | У 1884 р. став штатним ординатором лікарні Св. Миколая Чудотворця та консультантом Максиміліанівської клініки. | ||
У 1884 р. отримав пропозицію перейти у Московський університет, але відмовився та повернувся до Київського університету, де працював майже до своєї смерті. | У 1884 р. отримав пропозицію перейти у [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Московський_державний_університет_імені_Михайла_Ломоносова|Московський університет]], але відмовився та повернувся до Київського університету, де працював майже до своєї смерті. | ||
На початку 1885 р. учений повернувся до Києва і працював екстраординарним професором університету Св. Володимира на кафедрі систематичного і клінічного вивчення нервових і душевних хвороб. | На початку 1885 р. учений повернувся до Києва і працював екстраординарним професором університету Св. Володимира на кафедрі систематичного і клінічного вивчення нервових і душевних хвороб. | ||
| Рядок 62: | Рядок 63: | ||
У травні 1885 р. його призначили директором Київського попечительського комітету в’язниць. | У травні 1885 р. його призначили директором Київського попечительського комітету в’язниць. | ||
У жовтні 1902 р. Івана Олексійовича за пропозицією попечителя Київського учбового округу затвердили кандидатом у судді професорського дисциплінарного суду університету Св. Володимира. Йому було виголошено подяку від імператриці Марії Федорівни за безкоштовне читання лекцій з педагогічної психології протягом 1901/1902 навчального року ученицям Фундуклеївської та Київської подільської жіночих гімназій. | У жовтні 1902 р. Івана Олексійовича за пропозицією попечителя Київського учбового округу затвердили кандидатом у судді професорського дисциплінарного суду університету Св. Володимира. Йому було виголошено подяку від імператриці Марії Федорівни за безкоштовне читання лекцій з педагогічної психології протягом 1901/1902 навчального року ученицям [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Фундуклеївська_жіноча_гімназія|Фундуклеївської]] та [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Подільська_жіноча_гімназія#:~:text=Подільська%20жіноча%20гімназія%2C%20Києво-Подільська,року%20в%20Києві%20на%20Подолі.|Київської подільської жіночих гімназій]]. | ||
У 1908—1912 рр. викладав фізіогноміку в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка. | У 1908—1912 рр. викладав фізіогноміку в [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Музично-драматична_школа_Миколи_Лисенка|Музично-драматичній школі Миколи Лисенка]]. | ||
30 вересня 1907 р. його обрали директором Київського педагогічного фребелівського інституту (першого і єдиного на початку ХХ ст. вищого навчального закладу, який готував вихователів і керівників дитячих садків) і головою Київського фребелівського товариства. | 30 вересня 1907 р. його обрали директором [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_Фребелівський_інститут#:~:text=Київський%20Фребелівський%20інститут%20—%20вищий%20жіночий,Фребеля.|Київського педагогічного фребелівського інституту]] (першого і єдиного на початку ХХ ст. вищого навчального закладу, який готував вихователів і керівників дитячих садків) і головою [https://esu.com.ua/article-11278 Київського фребелівського товариства]. | ||
2 січня 1910 р. вченому було присвоєно звання заслуженого професора Київського університету Св. Володимира. | 2 січня 1910 р. вченому було присвоєно звання заслуженого професора Київського університету Св. Володимира. | ||
==== Наукова діяльність ==== | ==== Наукова діяльність ==== | ||
| Рядок 74: | Рядок 75: | ||
Учений намагався з’ясувати основні причини порушень у психіці дитини, простежити основні напрями її нервово-психічного розвитку в період першого дитинства й таким чином визначити умови, що сприяють цьому розвиткові, а також знайти засоби, які можуть уповільнити ці порушення. | Учений намагався з’ясувати основні причини порушень у психіці дитини, простежити основні напрями її нервово-психічного розвитку в період першого дитинства й таким чином визначити умови, що сприяють цьому розвиткові, а також знайти засоби, які можуть уповільнити ці порушення. | ||
[[Файл:Si 20.jpg|праворуч|273x273пкс]] | |||
Психолог, наголошував на наявності складних психологічних впливів, які можуть спровокувати негативні прояви в характері дитини: скажімо, поганий приклад, неправильне виховання. У подоланні таких проявів повинні брати участь не лише психологи, фізіологи, а й педагоги — їхні безпосередні наставники. Іван Олексійович вирізняв й інші причини порушень дитячої психіки, які мають лікувати представники медицини, адже ці порушення залежать від умов зростання організму й розвитку фізіологічних (у тому числі й нервово-психічних) функцій. | Психолог, наголошував на наявності складних психологічних впливів, які можуть спровокувати негативні прояви в характері дитини: скажімо, поганий приклад, неправильне виховання. У подоланні таких проявів повинні брати участь не лише психологи, фізіологи, а й педагоги — їхні безпосередні наставники. Іван Олексійович вирізняв й інші причини порушень дитячої психіки, які мають лікувати представники медицини, адже ці порушення залежать від умов зростання організму й розвитку фізіологічних (у тому числі й нервово-психічних) функцій. | ||
Опікуючись проблемами виникнення нервових захворювань у дітей, І. О. | Опікуючись проблемами виникнення нервових захворювань у дітей, Сікорський І. О. та професори [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Леш_Федір_Олександрович|Леш Ф.]] і [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Чернов_Віктор_Михайлович|Чернов В.]] у березні 1890 р. подали рапорт до медичного факультету університету про відкриття клініки діагностики нервових і дитячих хвороб. Оскільки клініки, що вже діяли, перебували в жахливому стані, не мали необхідного забезпечення, то, на думку Івана Олексійовича, актуальним було їх облаштування. Для цього необхідно ввести їх до складу факультативних клінік при університеті, започаткувати в них посади штатних ординаторів і фельдшерів, просити про виділення 300 рублів на кожну клініку для безкоштовного лікування, зарахувати клініки як університетські факультативні при Олександрійській міській лікарні. | ||
Учений часто виступав з публічними лекціями перед київською інтелігенцією. Зокрема, 25 березня 1890 р. з дозволу Київського учбового округу й Київського генерал-губернатора він прочитав лекцію «О влиянии нравственных страданий на организм человека». З ініціативи доповідачакошти від неї надійшли в касу «Общества воспомоществования студентам» при університеті Св. Володимира. | Учений часто виступав з публічними лекціями перед київською інтелігенцією. Зокрема, 25 березня 1890 р. з дозволу Київського учбового округу й Київського генерал-губернатора він прочитав лекцію «О влиянии нравственных страданий на организм человека». З ініціативи доповідачакошти від неї надійшли в касу «Общества воспомоществования студентам» при університеті Св. Володимира. | ||
| Рядок 89: | Рядок 90: | ||
У своїх психологічних дослідженнях він актуалізував таке питання, як турбота про охорону розумової праці, яка є новим медично-педагогічним завданням і «…выражается в попытках исследовать условия умственного труда, его свойства и наилучшие приёмы осуществления». | У своїх психологічних дослідженнях він актуалізував таке питання, як турбота про охорону розумової праці, яка є новим медично-педагогічним завданням і «…выражается в попытках исследовать условия умственного труда, его свойства и наилучшие приёмы осуществления». | ||
Розумову працездатність і ступінь уваги І. О. | Розумову працездатність і ступінь уваги Сікорський І. О. досліджував за допомогою таких прийомів експериментальної психології: швидке читання; швидке написання під диктовку; підраховування друкованих літер у рядку по одній, по дві, по три і т.д.; додавання однозначних чисел; заучування чисел і слів; визначення максимальної швидкості удару метронома, при якому суб’єкт ще не плутається в обрахунку; підкреслювання відомих літер зокрема с, р або інших з друкованої книжки. | ||
У ході спостережень Іван Олексійович з’ясував, що в розумовій праці можна виокремити три фази: | У ході спостережень Іван Олексійович з’ясував, що в розумовій праці можна виокремити три фази: | ||
| Рядок 101: | Рядок 102: | ||
Отже, психолог дійшов висновку, для підтримки успішної діяльності необхідно заглибитися в неї й захопитися, тільки тоді досягається найвищий ступінь успішності. Знання психологічних особливостей розумової праці, уміння правильно її організувати, мають допомогти в цьому вчителеві та учневі: «Для успехов необходимо, чтобы и ученик, и учитель одинаково были бодры. Утомление одного из них понижает успехи дела, но утомление обоих понижает успехи ученика в кратных пропорциях». | Отже, психолог дійшов висновку, для підтримки успішної діяльності необхідно заглибитися в неї й захопитися, тільки тоді досягається найвищий ступінь успішності. Знання психологічних особливостей розумової праці, уміння правильно її організувати, мають допомогти в цьому вчителеві та учневі: «Для успехов необходимо, чтобы и ученик, и учитель одинаково были бодры. Утомление одного из них понижает успехи дела, но утомление обоих понижает успехи ученика в кратных пропорциях». | ||
Запропонований І. О. | Запропонований Сікорським І. О. метод вивчення феномена втоми було покладено в основу аналогічних досліджень у таких країнах Європи, як Австрія й Німеччина. | ||
В історії педагогіки Сікорський І. залишився як одним із перших вітчизняних учених, який обґрунтував психологічні засади [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Дошкільна_освіта|дошкільної педагогіки.]] Ще у 80-х роках ХІХ ст. учений доводив, що першочерговим завданням психологів і педагогів має стати всебічне вивчення особливостей розвитку дітей дошкільного віку, популяризував ідеї щодо важливості створення мережі дитячих садочків та підготовки жінок-виховательок; поширював міркування про доцільність виховного впливу батьків на розвиток дитини від перших днів її життя на противагу тогочасним традиційним уявленням. | |||
Великого значення у формуванні особистості дошкільника вчений надавав сімейному вихованню. Саме сімейне оточення – батьки, члени родини, на думку Сікорського І., здійснюють найсильніший вплив на дитину, її фізичний, психічний, розумовий і моральний розвиток. | |||
Не менш значущим став його новаторський внесок у розвиток ідей про виховання дітей з аномаліями психофізичного розвитку. Він послідовного обстоював необхідність розробляти психолого-педагогічні методи, спрямовані на посильний розвиток дітей з розумовими і психічними відхиленнями, оскільки, вважав: розумово відсталі діти, «яких не навчили і не розвинули у школі, у майбутньому збільшать загальний відсоток злочинності» | |||
Ученого цікавили різні психолого-педагогічні проблеми, серед них – психологічне значення дитинства, зокрема дошкільного періоду. Він одним із перших вітчизняних педагогів звернув увагу на дошкільний вік як на окремий період дитинства. | Ученого цікавили різні психолого-педагогічні проблеми, серед них – психологічне значення дитинства, зокрема дошкільного періоду. Він одним із перших вітчизняних педагогів звернув увагу на дошкільний вік як на окремий період дитинства. | ||
| Рядок 107: | Рядок 114: | ||
Найважливіші періоди життя людини – раннє дитинство й дошкільний вік. Вони є тією складовою людської душі, котру необхідно розпізнати й вивчити, аби передбачити майбутню психологічну біографію і спрямувати духовний розвиток юної особистості. | Найважливіші періоди життя людини – раннє дитинство й дошкільний вік. Вони є тією складовою людської душі, котру необхідно розпізнати й вивчити, аби передбачити майбутню психологічну біографію і спрямувати духовний розвиток юної особистості. | ||
Він був переконаний, що ознайомлення педагога з раннім дошкільним періодом життя дитини необхідне для її психологічного розвитку і правильного виховання. Тому, дійшов висновку | Він був переконаний, що ознайомлення педагога з раннім дошкільним періодом життя дитини необхідне для її психологічного розвитку і правильного виховання. Тому, Іван Олексійович дійшов висновку, має бути створена психологія шкільного віку, «должно быть начато систематическое изучение детей, как залог будущого правильного развития их характера». | ||
Продовжуючи свої дослідження, професор зупинився на психічному стані дитини, запропонував таку періодизацію його вивчення: 1) інстинктивне і життя; 2) воля і рух; 3) розум і пам’ять, тямущість, допитливість; 4) почуття; 5) складний душевний стан, особистість, індивідуальність. | Продовжуючи свої дослідження, професор зупинився на психічному стані дитини, запропонував таку періодизацію його вивчення: 1) інстинктивне і життя; 2) воля і рух; 3) розум і пам’ять, тямущість, допитливість; 4) почуття; 5) складний душевний стан, особистість, індивідуальність. | ||
Сікорський Ігор Олексійович також досліджував психологічні аспекти суїциду. | |||
Він не лише опікувався дослідженням фізіологічного та психологічного розвитку дитини, а й брав активну участь у суспільному і педагогічному житті Києва. | |||
Перелом у житті Сікорського І. О. стався в 1913 р., коли він виступив як експерт у [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Справа_Бейліса|справі Бейліса]] (інспірованого судового процесу проти людини, безпідставно звинуваченої у вбивстві з ритуальною метою православного хлопчика). Іван Олексійович висловив припущення, що ці ритуальні дії були здійснені фанатиками-сектантами іудейського віросповідання. Психолога звинуватили в «юдофобстві», від нього почала відвертатися демократично налаштована [[Сем_посилання::https://esu.com.ua/article-12394|інтелігенція]]. | |||
====Науково-експертна діяльність==== | ====Науково-експертна діяльність==== | ||
| Рядок 121: | Рядок 134: | ||
====Політична, громадська та волонтерська діяльність==== | ====Політична, громадська та волонтерська діяльність==== | ||
Як [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Активізм|громадський діяч]] Сікорський І. О. — почесний член [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_клуб_російських_націоналістів|київського клубу російських націоналістів]]. Був активним супротивником [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Українське_національне_відродження|українського національного відродження]], стояв на позиціях [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Загальноросійська_ідея|загальноросійської ідеї]] та малоросійства, вважав українців малоросами, південно-західною гілкою єдиного російського народу, а не окремим [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Етнос|етносом]]. | |||
У 1904 р. з його ініціативи в Києві було створено Лікарсько-педагогічний інститут для розумово відсталих та нервових дітей. | У 1904 р. з його ініціативи в Києві було створено Лікарсько-педагогічний інститут для розумово відсталих та нервових дітей. | ||
| Рядок 129: | Рядок 144: | ||
====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)==== | ====Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)==== | ||
===Основні праці=== | ===Основні праці=== | ||
[[Файл:Si 12.jpg|ліворуч|177x177пкс]] | |||
Сікорський І. О. автор праць з психології, психіатрії, медицини та педагогіки. Автор понад 100 наукових праць, багатьох монографій і посібників, у тому числі близько 50 із загальної психології. | |||
Зокрема: «Виховання у віці першого дитинства» (1884), «Хід розумового і морального розвитку в перші роки життя» (1901), «Душа дитини» (1901), «Київський педагогічний Фребелівський інститут і його завдання» (1907), «Психологічні основи виховання і навчання» (1909), «Психологічне значення дитинства і дошкільного періоду» (1911), «Психологическая борьба с самоубийством в юные годы» (1913) та ін. | |||
<gallery mode="packed" heights="200"> | |||
Файл:Si 2.jpg | |||
Файл:Si 4.jpg | |||
Файл:Si 5.jpg | |||
Файл:Si 6.jpg | |||
Файл:Si 7.jpg | |||
Файл:Si 11.jpg | |||
</gallery> | |||
===Досягнення=== | ===Досягнення=== | ||
====Визнання==== | ====Визнання==== | ||
[[Файл:Si 8.jpg|ліворуч|172x172пкс]] | |||
[[Файл:Si 9.jpg|праворуч|186x186пкс]] | |||
Образ Св. Іоанна у Володимирському соборі в Києві В. Васнецов писав з Івана Олексійовича Сікорського, сина священика. | |||
Київ, Байкове кладовище. Пам’ятник Сікорському І. О. | |||
[[Файл:Si 10.jpg|ліворуч|180x180пкс]] | |||
«Сікорський Іван Олексійович (26.05.1842–14.02.1919)» − виставка з колекції фонду рідкісних і цінних видань бібліотеки НМУ ім. О. О. Богомольця. | |||
====Нагороди==== | ====Нагороди==== | ||
===Родинні зв’язки=== | ===Родинні зв’язки=== | ||
[[Файл:Si 16.jpg|праворуч|200x200пкс]] | |||
Дружина – ''Марія (Зінаїда) Стефанівна Сікорська (Темрюк-Черкасова) (?-1907)'' - мала славу високоосвіченої жінки. Скориставшись реформами в галузі освіти, вона здобула медичну освіту, працювала лікарем-терапевтом, поки не вийшла заміж за молодого перспективного психіатра. Усе подальше життя вона присвятила родині. | |||
Діти: | Діти: | ||
Лідія Іванівна(1874-1949), Ольга Іванівна(?-1925), Олена (1880-?). | |||
Сергій Іванович (1885-1914) — морський офіцер, котрий 28 вересня 1914 р. у Фінській затоці потонув разом із екіпажом крейсера «Паллада», торпедованого німецьким підводним човном «U-26». | |||
[[Файл:Si 19.jpg|праворуч|200x200пкс]] | |||
Ігор Іванович (1889-1972) — авіаконструктор. Творець перших у світі літаків: чотиримоторного «Руський витязь» (1913), важкого чотиримоторного бомбардувальника і пасажирського літака «Ілля Муромець» (1914), трансатлантичного гідроплана (1934), серійного гелікоптера одногвинтової схеми (1942), Sikorsky S-29-A. Конструктор першого в США літака-амфібії. | |||
Закінчив Морський кадетський корпус (1903–1906 рр.) в Петербурзі та Київський політехнічний інститут (1907–1911 рр.). Навчався у Паризькій технічній школі (1906 р.). | |||
[[Файл:Si 24.jpg|праворуч|200x200пкс]] | |||
У 1908–1912 рр, навчаючись у Київському політехнічному інституті, спроектував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпланів. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. У 1908–1912 рр. побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер. | |||
У 1910 р. [[Сем_посилання::https://uk.wikipedia.org/wiki/Сікорський_Ігор_Іванович|Сікорський Ігор Іванович]] розпочав створення свого першого аероплану. | |||
У 1912–1918 рр. — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструював цілу серію нових типів літаків. | |||
У 1918 р. емігрував до США, де в 1923-у р. заснував компанію Sikorsky Aircraft. | |||
====Фотогалерея==== | |||
<gallery mode="packed" heights="200"> | |||
Файл:Si 13.jpg | |||
Файл:Si 14.jpg | |||
Файл:Si 15.jpg | |||
Файл:Si 23.jpg | |||
Файл:Si 25.jpg | |||
Файл:Si 26.jpg | |||
</gallery> | |||
====Відеоматеріали Цікаві факти і висловлювання==== | |||
<blockquote>«Дитяча психологія, – велика справа, а вміння пов’язувати цю психологію з психологічною долею майбутньої особистості – ще більш важлива задача». | |||
(Сікорський І. О.) | |||
«Навряд чи треба говорити про те, що оточення дитини, природа, люди, найближча сімейна атмосфера, серед якої проходить життя немовляти, якнайсильніше впливають на пластичну, незрілу душу та нерви дитини», – зазначав учений психолог у праці «Об умственном и нравственном развитии и воспитании детей». (Сікорський І. О,) | |||
«У людській істоті материнство збуджує всі розумові та моральні сторони і всі вищі якості, які має ця особистість». | |||
(Сікорський І. О.) | |||
«… склад характеру, органічні риси і особливості майбутньої людини, яку ми виховуємо з пелюшок, залежить, можливо, більш від вказаного природженого початку, ніж від вражень чи від того середовища і атмосфери, в якій знаходиться дитина. І дійсно це так!» | |||
</blockquote> | |||
(Сікорський І. О.)</blockquote> | |||
====Довідка==== | ====Довідка==== | ||
<blockquote>'''[[Прізвище:: | <blockquote>'''[[Прізвище::Сікорський]] [[Ім’я::Іван]] [[По батькові::Олексійович]]''' (''іноз. [[Name::Sikorskyi Ivan]]'') - [[Дефініція::український психіатр, психолог, педагог, один з основоположників дитячої психології та психопатології]], [[Науковий ступінь::доктор наук]]. | ||
Місце народження - [[Місце народження:: | Місце народження - [[Місце народження::с. Антонове Сквирського повіту Київської губернії]], [[Місце народження::Україна]] ([[День народження::07]].[[Місяць народження::06]].[[Рік народження::1842]] - [[День смерті::14]].[[Місяць смерті::11]].[[Рік смерті::1919]]). | ||
Місце навчання - [[Alma mater:: | Місце навчання - [[Alma mater::Київський університет святого Володимира]]. | ||
Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ | Місце роботи - [[Місце діяльності::Київ]], [[Місце діяльності::Україна]]. | ||
Напрями діяльності - [[Напрями діяльності:: | Напрями діяльності - [[Напрями діяльності::психіатрія]], [[Напрями діяльності::психологія]], [[Напрями діяльності::педагогіка]]. | ||
Найвизначніші праці - [[Magnum opus::Душа дитини]]. | |||
Основні нагороди - [[Відзнаки::]]. | |||
Науковий напрям - [[Наукова школа::психологія]], [[Наукова школа::педагогіка]]. | |||
</blockquote> | |||
===Пов’язані статті УЕЕО=== | ===Пов’язані статті УЕЕО=== | ||
===Джерела=== | ===Джерела=== | ||
# Філімонова Т. В. Сікорський Іван Олексійович : [біографія]. ''Українська педагогіка в персоналіях'' : у 2 кн. : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 1 : Х-ХІХ століття. С. 525–530. | #Губко О. Іван Олексійович Сікорський як учений і експерт у справі Бейліса. Київ: Світогляд, 2009. 115 с | ||
#Дубова Л. Іван Олексійович Сікорський – видатний діяч української педагогіки, психології та медицини (1842–1919). ''Рідна шк.'' 2012. № 1–2. С. 75–77. URL: [[Сем_посилання::https://tinyurl.com/4u92stdn]]. | |||
#Заболотний О. Педагогічна спадщина Івана Сікорського та її значення для розвитку освіти рідного краю. ''Світло.'' 2002. № 3. С. 110–111. | |||
#Лаврова О. До питання авторства книги І. О. Сікорського «Душа дитини». ''Шлях освіти.'' 2006. № 2. С. 47–51. | |||
#Мазяр О. Концептуальні погляди І. О. Сікорського на проблему розвитку дитячої обдарованості. ''Обдар. дитина.'' 2014. № 2. С. 2–7. | |||
#Маслюк А. Видатний український вчений І. О. Сікорський. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика: зб. наук. пр. / НАПН України, Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. Київ: Ін-т обдарованої дитини, 2012. Спецвип. № 3. С. 109–116. | |||
#Міхно О. Іван Сікорський (1842–1919) про значення характеристик учнів: теоретичний і практичний аспекти. ''Інноватика у вихованні.'' 2019. № 9. С. 183–192. URL: [[Сем_посилання::https://ojs.itup.com.ua/index.php/iiu/article/view/125]]. | |||
#Федяєва, В. Л. Сікорський Іван Олексійович (1842–1919) – організатор і голова Київського Фребелівського товариства. ''Пед. науки'': зб. наук. пр. Херсон, 2014. Вип. 65. С. 16–21. URL: [[Сем_посилання::https://tinyurl.com/4tajfr6z]]. | |||
#Філімонова Т. В. Сікорський Іван Олексійович: [біографія]. ''Українська педагогіка в персоналіях'': у 2 кн.: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 1: Х-ХІХ століття. С. 525–530. | |||
#Яковенко О., Вискірко О. І. О. Сікорський: життя, діяльність, бібліофільська спадщина. ''Бібл. вісн.'' 2015. № 3. С. 43–50. | |||
===Автор=== | ===Автор=== | ||
[[Автор::Прохоренко О. М., Павленко Т. С., Золотаренко Т. О.| ]] [[Модератор::Литовченко О. В.| ]] [[Редактор::Литовченко О. В.| ]] | |||
[[День оприлюднення::14| ]] [[Місяць оприлюднення::10| ]] [[Рік оприлюднення::2024| ]] | |||
[[День змін:11| ]] [[Місяць змін::10| ]] [[Рік змін::2024| ]] [[Статус::Оприлюднено| ]] | |||
{{Статус гасла | {{Статус гасла | ||
|Статус=Оприлюднено | |Статус=Оприлюднено | ||
|День оприлюднення= | |День оприлюднення=14 | ||
|Місяць оприлюднення= | |Місяць оприлюднення=10 | ||
|Рік оприлюднення=2024 | |Рік оприлюднення=2024 | ||
|День змін= | |День змін=11 | ||
|Місяць змін= | |Місяць змін=10 | ||
|Рік змін=2024 | |Рік змін=2024 | ||
|Автор= | |Автор=Прохоренко О. М., Павленко Т. С., Золотаренко Т. О. | ||
|Модератор= | |Модератор=Литовченко О. В. | ||
|Редактор=Литовченко О. В. | |||
}} | }} | ||
[[Категорія:Персоналії]] | [[Категорія:Персоналії]] | ||
[[Категорія:Blog]] | [[Категорія:Blog]] | ||
Поточна версія на 11:18, 1 грудня 2025
Сікорський Іван Олексійович
Сікорський Іван Олексійович - (іноз. Sikorskyi Ivan) - український психіатр, психолог, педагог, один з основоположників дитячої психології та психопатології.
| Сікорський Іван Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Ім’я особи | Сікорський Іван Олексійович
(іноз. Sikorskyi Ivan) |
| Інші прізвища | |
| Роки життя | 07.06.1842 - 14.11.1919 |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Вчене звання | професор |
| Напрями діяльності | психіатрія, психологія, педагогіка |
| Наукова школа | психологія, педагогіка |
| Місце народження | с. Антонове Сквирського повіту Київської губернії |
| Місце смерті | Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Київський університет святого Володимира |
| Magnum opus | Душа дитини |
| Відзнаки | |
| Вебсайт | https://dnpb.gov.ua/ua/informatsiyno-bibliohrafichni-resursy/vydatni-pedahohy/sikorskyy-ivan-oleksiyovych/ |
Життєпис
Сікорський Іван Олексйович народився 26 травня 1842 р. в селі Антонове Сквирського повіту Київської губернії в родині православного священника.
Освіта
Початкову освіту здобув у місцевому духовному училищі, продовжив навчання в Київській духовній семінарії.
У 1869 р. закінчив з відзнакою медичний факультет Київського університету Св. Володимира. Після закінчення курсу залишився на три роки при ньому для підготовки до професорського звання (за спеціальністю патологія душевних і нервових хвороб).
У 1872 р. захистив дисертацію «Про лімфатичні судини легенів», радою університету йому було присвоєно звання доктора медицини.
Діяльність
Педагогічна діяльність
У 1872 р. Сікорський Іван Олексійович поїхав до Санкт-Петербурга для вивчення душевних хвороб під керівництвом професора Балінського Б. І.
З початку 1873 р. до листопада 1880 р. лікував пенсіонерів при клініці душевних хвороб Імператорської військово-медичної академії і одночасно виконував обов’язки молодшого медичного чиновника при медичному департаменті Міністерства внутрішніх справ (лютий 1873 р.).
У 1873–1874 рр. Івана Олексійовича обрали колезьким асесором і відрядили на один рік для підвищення наукового рівня до клініки Медико-хірургічної академії.
З листопада 1880 р. його зарахували на посаду лікаря при психіатричній лікарні Св. Миколая Чудотворця в Санкт-Петербурзі.
У 1880 р. Сікорський Іван Олексійович за дорученням Головного начальника військових навчальних закладів генерала Ісакова М. В. вирушив до Вольської військової прогімназії Саратовської губернії для важковиховуваних дітей.
13 березня 1882 р. постановою конференції Імператорської військово-медичної академії Сікорському Івану Олексійовичу присвоїли звання приват-доцента психіатрії і нервових хвороб.
У 1884 р. став штатним ординатором лікарні Св. Миколая Чудотворця та консультантом Максиміліанівської клініки.
У 1884 р. отримав пропозицію перейти у Московський університет, але відмовився та повернувся до Київського університету, де працював майже до своєї смерті.
На початку 1885 р. учений повернувся до Києва і працював екстраординарним професором університету Св. Володимира на кафедрі систематичного і клінічного вивчення нервових і душевних хвороб.
У травні 1885 р. його призначили директором Київського попечительського комітету в’язниць.
У жовтні 1902 р. Івана Олексійовича за пропозицією попечителя Київського учбового округу затвердили кандидатом у судді професорського дисциплінарного суду університету Св. Володимира. Йому було виголошено подяку від імператриці Марії Федорівни за безкоштовне читання лекцій з педагогічної психології протягом 1901/1902 навчального року ученицям Фундуклеївської та Київської подільської жіночих гімназій.
У 1908—1912 рр. викладав фізіогноміку в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка.
30 вересня 1907 р. його обрали директором Київського педагогічного фребелівського інституту (першого і єдиного на початку ХХ ст. вищого навчального закладу, який готував вихователів і керівників дитячих садків) і головою Київського фребелівського товариства.
2 січня 1910 р. вченому було присвоєно звання заслуженого професора Київського університету Св. Володимира.
Наукова діяльність
Одним із напрямів психологічних пошуків Сікорського Івана Олексійовича є виховння важковиховуваних дітей.
Учений намагався з’ясувати основні причини порушень у психіці дитини, простежити основні напрями її нервово-психічного розвитку в період першого дитинства й таким чином визначити умови, що сприяють цьому розвиткові, а також знайти засоби, які можуть уповільнити ці порушення.
Психолог, наголошував на наявності складних психологічних впливів, які можуть спровокувати негативні прояви в характері дитини: скажімо, поганий приклад, неправильне виховання. У подоланні таких проявів повинні брати участь не лише психологи, фізіологи, а й педагоги — їхні безпосередні наставники. Іван Олексійович вирізняв й інші причини порушень дитячої психіки, які мають лікувати представники медицини, адже ці порушення залежать від умов зростання організму й розвитку фізіологічних (у тому числі й нервово-психічних) функцій.
Опікуючись проблемами виникнення нервових захворювань у дітей, Сікорський І. О. та професори Леш Ф. і Чернов В. у березні 1890 р. подали рапорт до медичного факультету університету про відкриття клініки діагностики нервових і дитячих хвороб. Оскільки клініки, що вже діяли, перебували в жахливому стані, не мали необхідного забезпечення, то, на думку Івана Олексійовича, актуальним було їх облаштування. Для цього необхідно ввести їх до складу факультативних клінік при університеті, започаткувати в них посади штатних ординаторів і фельдшерів, просити про виділення 300 рублів на кожну клініку для безкоштовного лікування, зарахувати клініки як університетські факультативні при Олександрійській міській лікарні.
Учений часто виступав з публічними лекціями перед київською інтелігенцією. Зокрема, 25 березня 1890 р. з дозволу Київського учбового округу й Київського генерал-губернатора він прочитав лекцію «О влиянии нравственных страданий на организм человека». З ініціативи доповідачакошти від неї надійшли в касу «Общества воспомоществования студентам» при університеті Св. Володимира.
8 вересня 1905 р. на урочистому засіданні ІІ з’їзду вітчизняних психіатрів у Києві вчений піддав різкій критиці стан середніх шкіл, вважаючи, що вони зовсім не враховують почуття й волю, психологічні й фізіологічні можливості дітей.
Розкриваючи педагогічні й психологічні підходи до виховання, доповідач підкреслював, що мистецтво виховання й мистецтво психологічне мають між собою точки зіткнення, спрямовані на душу дитини, потребують широкої всебічної підготовки не лише професійної, а й моральної бо «…искусство воспитания имеет всеобъемлещую важность, искусство психиатрическое имеет великую важность».
Учений багато уваги приділяв питанням освіти дітей і молоді. Основним завдання середньої школи, на його думку, є виховальне навчання, тому що «…такое обучение рассчитано не только на сообщение сведений, но и на развитие самих способностей».
У своїх психологічних дослідженнях він актуалізував таке питання, як турбота про охорону розумової праці, яка є новим медично-педагогічним завданням і «…выражается в попытках исследовать условия умственного труда, его свойства и наилучшие приёмы осуществления».
Розумову працездатність і ступінь уваги Сікорський І. О. досліджував за допомогою таких прийомів експериментальної психології: швидке читання; швидке написання під диктовку; підраховування друкованих літер у рядку по одній, по дві, по три і т.д.; додавання однозначних чисел; заучування чисел і слів; визначення максимальної швидкості удару метронома, при якому суб’єкт ще не плутається в обрахунку; підкреслювання відомих літер зокрема с, р або інших з друкованої книжки.
У ході спостережень Іван Олексійович з’ясував, що в розумовій праці можна виокремити три фази:
Стан вправлення. Спочатку розумова працездатність поступово підвищується, і цей процес може тривати протягом двох годин.
Стан захоплення професор називав вищою формою розумової діяльності: «…оно наступает, как плод правильной, непрерывной, не утомительной умственной работы изо дня в день». На противагу стану вправлення, захоплення не є «длительным умственным даром», а може як зникати, так і з’являтися.
І остання , третя фаза – стан втоми. Істотною її ознакою є не лише уповільнення розумової діяльності, «но и глубокое изменение самых свойств её, состоящее в том, что количество так называемых внешних ассоциаций увеличивается, а внутренних — значительно уменьшается».
Отже, психолог дійшов висновку, для підтримки успішної діяльності необхідно заглибитися в неї й захопитися, тільки тоді досягається найвищий ступінь успішності. Знання психологічних особливостей розумової праці, уміння правильно її організувати, мають допомогти в цьому вчителеві та учневі: «Для успехов необходимо, чтобы и ученик, и учитель одинаково были бодры. Утомление одного из них понижает успехи дела, но утомление обоих понижает успехи ученика в кратных пропорциях».
Запропонований Сікорським І. О. метод вивчення феномена втоми було покладено в основу аналогічних досліджень у таких країнах Європи, як Австрія й Німеччина.
В історії педагогіки Сікорський І. залишився як одним із перших вітчизняних учених, який обґрунтував психологічні засади дошкільної педагогіки. Ще у 80-х роках ХІХ ст. учений доводив, що першочерговим завданням психологів і педагогів має стати всебічне вивчення особливостей розвитку дітей дошкільного віку, популяризував ідеї щодо важливості створення мережі дитячих садочків та підготовки жінок-виховательок; поширював міркування про доцільність виховного впливу батьків на розвиток дитини від перших днів її життя на противагу тогочасним традиційним уявленням.
Великого значення у формуванні особистості дошкільника вчений надавав сімейному вихованню. Саме сімейне оточення – батьки, члени родини, на думку Сікорського І., здійснюють найсильніший вплив на дитину, її фізичний, психічний, розумовий і моральний розвиток.
Не менш значущим став його новаторський внесок у розвиток ідей про виховання дітей з аномаліями психофізичного розвитку. Він послідовного обстоював необхідність розробляти психолого-педагогічні методи, спрямовані на посильний розвиток дітей з розумовими і психічними відхиленнями, оскільки, вважав: розумово відсталі діти, «яких не навчили і не розвинули у школі, у майбутньому збільшать загальний відсоток злочинності»
Ученого цікавили різні психолого-педагогічні проблеми, серед них – психологічне значення дитинства, зокрема дошкільного періоду. Він одним із перших вітчизняних педагогів звернув увагу на дошкільний вік як на окремий період дитинства.
Найважливіші періоди життя людини – раннє дитинство й дошкільний вік. Вони є тією складовою людської душі, котру необхідно розпізнати й вивчити, аби передбачити майбутню психологічну біографію і спрямувати духовний розвиток юної особистості.
Він був переконаний, що ознайомлення педагога з раннім дошкільним періодом життя дитини необхідне для її психологічного розвитку і правильного виховання. Тому, Іван Олексійович дійшов висновку, має бути створена психологія шкільного віку, «должно быть начато систематическое изучение детей, как залог будущого правильного развития их характера».
Продовжуючи свої дослідження, професор зупинився на психічному стані дитини, запропонував таку періодизацію його вивчення: 1) інстинктивне і життя; 2) воля і рух; 3) розум і пам’ять, тямущість, допитливість; 4) почуття; 5) складний душевний стан, особистість, індивідуальність.
Сікорський Ігор Олексійович також досліджував психологічні аспекти суїциду.
Він не лише опікувався дослідженням фізіологічного та психологічного розвитку дитини, а й брав активну участь у суспільному і педагогічному житті Києва.
Перелом у житті Сікорського І. О. стався в 1913 р., коли він виступив як експерт у справі Бейліса (інспірованого судового процесу проти людини, безпідставно звинуваченої у вбивстві з ритуальною метою православного хлопчика). Іван Олексійович висловив припущення, що ці ритуальні дії були здійснені фанатиками-сектантами іудейського віросповідання. Психолога звинуватили в «юдофобстві», від нього почала відвертатися демократично налаштована інтелігенція.
Науково-експертна діяльність
У 1896–1905 рр. Сікорський Іван Олексійович видавав журнал «Вопросы нервно-психической медицины».
Міжнародне співробітництво
У 1879 р. його обрали членом-кореспондентом Бельгійського королівського медичного товариства.
У 1882 р. він став іноземним членом-кореспондентом Паризького товариства громадської медицини і професійної гігієни.
Політична, громадська та волонтерська діяльність
Як громадський діяч Сікорський І. О. — почесний член київського клубу російських націоналістів. Був активним супротивником українського національного відродження, стояв на позиціях загальноросійської ідеї та малоросійства, вважав українців малоросами, південно-західною гілкою єдиного російського народу, а не окремим етносом.
У 1904 р. з його ініціативи в Києві було створено Лікарсько-педагогічний інститут для розумово відсталих та нервових дітей.
Сікорський І. О. став членом Товариства психіатрів і Товариства російських лікарів (Санкт-Петербург).
Інформаційна діяльність та зв’язки з громадськістю
Зв’язок з Україною (для іноземних діячів)
Основні праці
Сікорський І. О. автор праць з психології, психіатрії, медицини та педагогіки. Автор понад 100 наукових праць, багатьох монографій і посібників, у тому числі близько 50 із загальної психології.
Зокрема: «Виховання у віці першого дитинства» (1884), «Хід розумового і морального розвитку в перші роки життя» (1901), «Душа дитини» (1901), «Київський педагогічний Фребелівський інститут і його завдання» (1907), «Психологічні основи виховання і навчання» (1909), «Психологічне значення дитинства і дошкільного періоду» (1911), «Психологическая борьба с самоубийством в юные годы» (1913) та ін.
Досягнення
Визнання
Образ Св. Іоанна у Володимирському соборі в Києві В. Васнецов писав з Івана Олексійовича Сікорського, сина священика.
Київ, Байкове кладовище. Пам’ятник Сікорському І. О.
«Сікорський Іван Олексійович (26.05.1842–14.02.1919)» − виставка з колекції фонду рідкісних і цінних видань бібліотеки НМУ ім. О. О. Богомольця.
Нагороди
Родинні зв’язки
Дружина – Марія (Зінаїда) Стефанівна Сікорська (Темрюк-Черкасова) (?-1907) - мала славу високоосвіченої жінки. Скориставшись реформами в галузі освіти, вона здобула медичну освіту, працювала лікарем-терапевтом, поки не вийшла заміж за молодого перспективного психіатра. Усе подальше життя вона присвятила родині.
Діти:
Лідія Іванівна(1874-1949), Ольга Іванівна(?-1925), Олена (1880-?).
Сергій Іванович (1885-1914) — морський офіцер, котрий 28 вересня 1914 р. у Фінській затоці потонув разом із екіпажом крейсера «Паллада», торпедованого німецьким підводним човном «U-26».
Ігор Іванович (1889-1972) — авіаконструктор. Творець перших у світі літаків: чотиримоторного «Руський витязь» (1913), важкого чотиримоторного бомбардувальника і пасажирського літака «Ілля Муромець» (1914), трансатлантичного гідроплана (1934), серійного гелікоптера одногвинтової схеми (1942), Sikorsky S-29-A. Конструктор першого в США літака-амфібії.
Закінчив Морський кадетський корпус (1903–1906 рр.) в Петербурзі та Київський політехнічний інститут (1907–1911 рр.). Навчався у Паризькій технічній школі (1906 р.).
У 1908–1912 рр, навчаючись у Київському політехнічному інституті, спроектував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпланів. Ідею гелікоптера йому навіяли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. У 1908–1912 рр. побудував у Києві 6 моделей літаків та гелікоптер.
У 1910 р. Сікорський Ігор Іванович розпочав створення свого першого аероплану.
У 1912–1918 рр. — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструював цілу серію нових типів літаків.
У 1918 р. емігрував до США, де в 1923-у р. заснував компанію Sikorsky Aircraft.
Фотогалерея
Відеоматеріали Цікаві факти і висловлювання
«Дитяча психологія, – велика справа, а вміння пов’язувати цю психологію з психологічною долею майбутньої особистості – ще більш важлива задача».
(Сікорський І. О.)
«Навряд чи треба говорити про те, що оточення дитини, природа, люди, найближча сімейна атмосфера, серед якої проходить життя немовляти, якнайсильніше впливають на пластичну, незрілу душу та нерви дитини», – зазначав учений психолог у праці «Об умственном и нравственном развитии и воспитании детей». (Сікорський І. О,)
«У людській істоті материнство збуджує всі розумові та моральні сторони і всі вищі якості, які має ця особистість».
(Сікорський І. О.)
«… склад характеру, органічні риси і особливості майбутньої людини, яку ми виховуємо з пелюшок, залежить, можливо, більш від вказаного природженого початку, ніж від вражень чи від того середовища і атмосфери, в якій знаходиться дитина. І дійсно це так!»
(Сікорський І. О.)
Довідка
Сікорський Іван Олексійович (іноз. Sikorskyi Ivan) - український психіатр, психолог, педагог, один з основоположників дитячої психології та психопатології, доктор наук.
Місце народження - с. Антонове Сквирського повіту Київської губернії, Україна (07.06.1842 - 14.11.1919).
Місце навчання - Київський університет святого Володимира.
Місце роботи - Київ, Україна.
Напрями діяльності - психіатрія, психологія, педагогіка. Найвизначніші праці - Душа дитини.
Основні нагороди - .
Науковий напрям - психологія, педагогіка.
Пов’язані статті УЕЕО
Джерела
- Губко О. Іван Олексійович Сікорський як учений і експерт у справі Бейліса. Київ: Світогляд, 2009. 115 с
- Дубова Л. Іван Олексійович Сікорський – видатний діяч української педагогіки, психології та медицини (1842–1919). Рідна шк. 2012. № 1–2. С. 75–77. URL: https://tinyurl.com/4u92stdn.
- Заболотний О. Педагогічна спадщина Івана Сікорського та її значення для розвитку освіти рідного краю. Світло. 2002. № 3. С. 110–111.
- Лаврова О. До питання авторства книги І. О. Сікорського «Душа дитини». Шлях освіти. 2006. № 2. С. 47–51.
- Мазяр О. Концептуальні погляди І. О. Сікорського на проблему розвитку дитячої обдарованості. Обдар. дитина. 2014. № 2. С. 2–7.
- Маслюк А. Видатний український вчений І. О. Сікорський. Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика: зб. наук. пр. / НАПН України, Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. Київ: Ін-т обдарованої дитини, 2012. Спецвип. № 3. С. 109–116.
- Міхно О. Іван Сікорський (1842–1919) про значення характеристик учнів: теоретичний і практичний аспекти. Інноватика у вихованні. 2019. № 9. С. 183–192. URL: https://ojs.itup.com.ua/index.php/iiu/article/view/125.
- Федяєва, В. Л. Сікорський Іван Олексійович (1842–1919) – організатор і голова Київського Фребелівського товариства. Пед. науки: зб. наук. пр. Херсон, 2014. Вип. 65. С. 16–21. URL: https://tinyurl.com/4tajfr6z.
- Філімонова Т. В. Сікорський Іван Олексійович: [біографія]. Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн.: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. О. В. Сухомлинської. Київ: Либідь, 2005. Кн. 1: Х-ХІХ століття. С. 525–530.
- Яковенко О., Вискірко О. І. О. Сікорський: життя, діяльність, бібліофільська спадщина. Бібл. вісн. 2015. № 3. С. 43–50.
Автор
Оприлюднено: 14.10.2024
Останні зміни: 11.10.2024
Модератор: Литовченко О. В.
