Сімейне виховання - Історія редагувань

IPV: /* {{PAGENAME}} */

2025-09-16T09:45:45Z

← Попередня версія		Версія за 12:45, 16 вересня 2025
Рядок 6:		Рядок 6:
	__TOC__		__TOC__

	Сімейне виховання ~~(С.в.)~~ як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності ~~С. в.~~: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, ~~С. в.~~ – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.		Сімейне виховання як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності сімейного виховання: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, сімейне виховання – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.

	Особливості виховання в конкретній сім’ї зумовлюють чинники: демографічний (структура сім’ї (велика (розширена) чи нуклеарна; повна чи неповна; однодітна, малодітна чи багатодітна); соціально-культурний (освітній рівень батьків, їхня участь у житті суспільства); соціально-економічний (майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі); техніко-гігієнічний (умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя).		Особливості виховання в конкретній сім’ї зумовлюють чинники: демографічний (структура сім’ї (велика (розширена) чи нуклеарна; повна чи неповна; однодітна, малодітна чи багатодітна); соціально-культурний (освітній рівень батьків, їхня участь у житті суспільства); соціально-економічний (майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі); техніко-гігієнічний (умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя).
Рядок 12:		Рядок 12:
	Сімейне виховання має свою специфіку, яка відображає його інтимний, суб’єкт-суб’єктний, полісуб’єктний, субкультурний і поліфакторний характер, зумовлений способом життя сім’ї, типом сімейного середовища і сімейними цінностями. С. в. не обмежується дидактичним научінням, а вміщає всі форми впливу соціуму на особистість дитини: спілкування і безпосереднє пізнання, працю і особистий приклад батьків, оцінку реальної поведінки, заохочення і покарання тощо.		Сімейне виховання має свою специфіку, яка відображає його інтимний, суб’єкт-суб’єктний, полісуб’єктний, субкультурний і поліфакторний характер, зумовлений способом життя сім’ї, типом сімейного середовища і сімейними цінностями. С. в. не обмежується дидактичним научінням, а вміщає всі форми впливу соціуму на особистість дитини: спілкування і безпосереднє пізнання, працю і особистий приклад батьків, оцінку реальної поведінки, заохочення і покарання тощо.

	Сучасний стан ~~С. в.~~ характеризує явище поліпарадигмальності (за Т. Алєксєєнко), тобто одночасне поєднання традиційних і нових ідей виховання, які ситуативно доповнюють одна одну. Підходи до здійснення С .в.: традиційно-унітарний і особистісно-і-культуроцентрований (за Г. Тарасенко). Традиційно-унітарний підхід заснований на зовнішній дисциплінованості, формальному просвітництві заради засвоєння дитиною правильної (ортодоксальної) інформації, водночас ігноруванні особистого досвіду і творчої позиції вихователя. Особистісно-і-культуроцентрований підхід до ~~С. в.~~ узгоджується з гуманістичними засадами виховання, спирається на рефлексійні й емпатійні механізми. У сучасному ~~С. в.~~ ще залишається залежність від імперативності й авторитаризму. Дієвість ~~С. в.~~ ускладнюється також тим, що з’являється багато нових каналів отримання інформації (зокрема Інтернет), що успішно конкурують з авторитетом сім’ї і вимагають пошуку способів і засобів оптимізації сімейного виховання, переборення батьками застарілого у вихованні дітей принципу «рівності – нерівності», тобто з переходу від авторитарних методів виховання до демократичних, гуманних. В основу гуманного ~~С. в.~~ покладаються любов, довіра і повага батьків до дитини в єдності з розумною вимогливістю, сприйняттям її як особистості.		Сучасний стан сімейного виховання характеризує явище поліпарадигмальності (за Т. Алєксєєнко), тобто одночасне поєднання традиційних і нових ідей виховання, які ситуативно доповнюють одна одну. Підходи до здійснення С .в.: традиційно-унітарний і особистісно-і-культуроцентрований (за Г. Тарасенко). Традиційно-унітарний підхід заснований на зовнішній дисциплінованості, формальному просвітництві заради засвоєння дитиною правильної (ортодоксальної) інформації, водночас ігноруванні особистого досвіду і творчої позиції вихователя. Особистісно-і-культуроцентрований підхід до сімейного виховання узгоджується з гуманістичними засадами виховання, спирається на рефлексійні й емпатійні механізми. У сучасному сімейному вихованні ще залишається залежність від імперативності й авторитаризму. Дієвість сімейного виховання ускладнюється також тим, що з’являється багато нових каналів отримання інформації (зокрема Інтернет), що успішно конкурують з авторитетом сім’ї і вимагають пошуку способів і засобів оптимізації сімейного виховання, переборення батьками застарілого у вихованні дітей принципу «рівності – нерівності», тобто з переходу від авторитарних методів виховання до демократичних, гуманних. В основу гуманного сімейнго виховання покладаються любов, довіра і повага батьків до дитини в єдності з розумною вимогливістю, сприйняттям її як особистості.

IPV в 06:55, 20 лютого 2025

2025-02-20T06:55:25Z

← Попередня версія		Версія за 09:55, 20 лютого 2025
Рядок 4:		Рядок 4:
	\|Дефініція=виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).		\|Дефініція=виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).
	}}		}}
			__TOC__

	Сімейне виховання (С.в.) як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.		Сімейне виховання (С.в.) як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.

IPV в 06:55, 20 лютого 2025

2025-02-20T06:55:01Z

← Попередня версія		Версія за 09:55, 20 лютого 2025
Рядок 1:		Рядок 1:
			=={{PAGENAME}}==
	{{Дефініція		{{Дефініція
	\|Name=family education		\|Name=family education
	\|Дефініція=виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).		\|Дефініція=виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).
			}}

	Сімейне виховання (С.в.) як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.		Сімейне виховання (С.в.) як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.
Рядок 13:		Рядок 14:


	}}

	===Джерела===		===Джерела===

IPV в 11:21, 14 лютого 2025

2025-02-14T11:21:06Z

← Попередня версія		Версія за 14:21, 14 лютого 2025
Рядок 4:		Рядок 4:
	\|Дефініція=виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).		\|Дефініція=виховання дітей, що здійснюється батьками або особами, які їх замінюють (родичі, опікуни).

	Сімейне виховання як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.		Сімейне виховання (С.в.) як педагогічне поняття характеризується критеріальною багатоманітністю, термінологічною розмитістю і суперечливістю, що пояснюється його концептуальною невизначеністю, залежністю від конкретного наукового підходу. Варіанти визначення сутності С. в.: 1) активна особистісно-перетворювальна взаємодія батьків або осіб, що їх заміщають (близьких родичів, опікунів, усиновителів, прийомних батьків, батьків-вихователів), інших членів сім’ї та дітей, а також між дітьми у процесі їх співбуття у сімейному середовищі, спілкування, господарської і дозвіллєвої діяльності шляхом реалізації актуальних мотивів-потреб і соціальних очікувань, духовного збагачення, утвердження і вироблення нових сімейних цінностей, набуття життєвої компетентності, виховного та соціального досвіду (Т. Алєксєєнко); 2) взаємодія, тобто спільна, загальна, взаємна діяльність, завдяки якій самовдосконалюється особистість не лише вихованця-дитини, а й її вихователів, насамперед батька і матері (Л. Гончар): 3) система внутрішньо-сімейних відносин конкретної сім’ї, за якої в дитини формуються ціннісні орієнтації, комплекс потреб, інтересів і звичок, типів соціальної поведінки (Т. Кравченко); 4) цілеспрямоване прищеплення дітям різнобічних особистісних інтегративних якостей задля підготовки їх для життя (В. Ковбас). Як і виховання в цілому, С. в. – явище конкретно історичне, тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним, культурним станом суспільства.

	Особливості виховання в конкретній сім’ї зумовлюють чинники: демографічний (структура сім’ї (велика (розширена) чи нуклеарна; повна чи неповна; однодітна, малодітна чи багатодітна); соціально-культурний (освітній рівень батьків, їхня участь у житті суспільства); соціально-економічний (майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі); техніко-гігієнічний (умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя).		Особливості виховання в конкретній сім’ї зумовлюють чинники: демографічний (структура сім’ї (велика (розширена) чи нуклеарна; повна чи неповна; однодітна, малодітна чи багатодітна); соціально-культурний (освітній рівень батьків, їхня участь у житті суспільства); соціально-економічний (майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі); техніко-гігієнічний (умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя).
Рядок 27:		Рядок 27:
	</blockquote>		</blockquote>

	===~~Автор~~===		===Автори===
	{{Статус гасла		{{Статус гасла
	\|Статус=Оприлюднено		\|Статус=Оприлюднено
Рядок 36:		Рядок 36:
	\|Місяць змін=02		\|Місяць змін=02
	\|Рік змін=2025		\|Рік змін=2025
	\|Автор=Шахрай В. М~~., Гончар Л. В~~.		\|Автор=Гончар Л. В., Шахрай В. М.
	\|Модератор=Трейтяк Д. В.		\|Модератор=Трейтяк Д. В.
	}}		}}

	[[Категорія:Blog]]		[[Категорія:Blog]]

IPV: /* Джерела */

2025-02-13T08:02:39Z

Джерела

← Попередня версія		Версія за 11:02, 13 лютого 2025
Рядок 16:		Рядок 16:

	===Джерела===		===Джерела===
	# 1. Алєксєєнко Т. Ф. Сімейне виховання: концептуалізація ідей теорії і практики: монографія. Київ; Умань: ФОП Жовтий О. О., 2016. 437 с.		# Алєксєєнко Т. Ф. Сімейне виховання: концептуалізація ідей теорії і практики: монографія. Київ; Умань: ФОП Жовтий О. О., 2016. 437 с.
	# 2. Бех І. Д. Виховання особистості (Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід.: теоретико-технологічні засади). Київ: Либідь, 2003. 280 с.		# Бех І. Д. Виховання особистості (Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід.: теоретико-технологічні засади). Київ: Либідь, 2003. 280 с.
	# 3. Гончар Л. В. Формування гуманних взаємин батьків з дітьми молодшого шкільного і підліткового віку: монографія. Київ: ТОВ «Задруга», 2017. 360 с.		# Гончар Л. В. Формування гуманних взаємин батьків з дітьми молодшого шкільного і підліткового віку: монографія. Київ: ТОВ «Задруга», 2017. 360 с.
	# 4. Кравченко Т. В. Соціалізація дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і школи: монографія. Київ: Фенікс, 2009. 416 с.		# Кравченко Т. В. Соціалізація дітей шкільного віку у взаємодії сім’ї і школи: монографія. Київ: Фенікс, 2009. 416 с.
	# 5. Тарасенко Г. С. Виховний процес у контексті оновлення парадигмальних підходів до сучасної освіти. (2010). Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2010. № 23. С. 96-101.		# Тарасенко Г. С. Виховний процес у контексті оновлення парадигмальних підходів до сучасної освіти. (2010). Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2010. № 23. С. 96-101.

	====Довідка====		====Довідка====

IPV в 08:02, 13 лютого 2025

2025-02-13T08:02:06Z

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{Потребує редагування}}
-{{Стаття довідка}}
+{{Дефініція
 [[Категорія:Blog]]

Redactor: Створена сторінка: {{Потребує редагування}} {{Стаття довідка}} Категорія:Blog Категорія:Освіта

2023-06-19T17:12:28Z

Створена сторінка: {{Потребує редагування}} {{Стаття довідка}} Категорія:Blog Категорія:Освіта

Нова сторінка

{{Потребує редагування}}
{{Стаття довідка}}
[[Категорія:Blog]]
[[Категорія:Освіта]]